Москва – Лідер російського рок-гурту «Машина часу», автор численних пісень і музичних проектів Андрій Макаревич 13 серпня відвідав місто Слов’янськ і селище Семенівку в Донецькій області, які недавно були відбиті українською армією у проросійських сепаратистів, а також дав концерт в пансіонаті міста Святогірськ, де розміщені біженці зі сходу України. Виступ Андрія Макаревича перед біженцями зустріли овацією: люди, яким не вистачило місць у місцевому клубі, оточили будівлю щільним кільцем і слухали пісні через відкриті вікна.
 


У Росії, проте, поїздка співака і композитора на схід України зазнала осуду: одна з газет назвала його «співаючим перед карателями», а проросійські чиновники в Криму порадили йому не приїжджати на півострів. В інтерв’ю «Голосу Америки» Андрій Макаревич розповів про поїздку і про свою реакцію на публікації, які засуджують його.

Даніла Гальперович: Чому ви поїхали до Слов’янська?

Андрій Макаревич: Як ви думаєте, котрий раз я відповідаю на це питання?

Д.Г.: Думаю, що не перший.

А.М.: І не десятий. А ви самі як думаєте, що я туди поїхав?

Д.Г.: Андрію Вадимовичу, оскільки ми з вами особисто знайомі, я собі уявляю вашу мотивацію. Але мені важлива саме ваша відповідь.

А.М.: По-перше, коли тебе просять виступити для біженців, мені здається, це треба робити абсолютно незалежно від того, де вони знаходяться. Біженці – це завжди і скрізь біженці. А, по-друге, мені було дуже цікаво побачити ці місця своїми очима, тому що останнім часом нашій офіційній пресі і телебаченню я не дуже вірю.

Д.Г.: Як можна описати те, що ви бачили? Які у вас від цієї поїздки відчуття?

А.М.: Я дуже багато різного бачив. Взагалі, війна ніякої радості у своїх картинах нікому не приносить. Але на цьому тлі я побачив і якісь хороші речі. У всякому разі, я побачив, що місто Слов’янськ, яке у нас чомусь називають Слов’янськом, практично відновлено, хоча пройшло всього три тижні з моменту закінчення бойових дій, хоча по окраїнах ще дуже багато руйнувань, і ще дуже багато роботи належить зробити. Я не знаю, як виглядають всі біженці, їх по Україні близько 100 тисяч. Вони досить рівномірно розподілені по всій території. А ті біженці, яких бачив я, для яких я виступав, а саме – діти, виглядали краще, ніж я очікував, скажу чесно. Тому що при слові «біженець» у нас виникає перед очима сумна така картина. Дуже добре працюють волонтери в цьому сенсі. Вони їм дуже здорово допомагають. Вони збирають для них гуманітарну допомогу. Вони організують їх побут. Вони працюють дуже злагоджено і дуже професійно. Власне, вони мене туди і привозили.

Д.Г.: В сам Слов’янськ?

А.М.: Де знаходяться біженці – це не Слов’янськ, це з ним поруч – Святогірськ, до Слов’янська там кілометрів 30. Святогірськ – це таке містечко навколо Святогірського монастиря, де розташовуються біженці. В основному вони в піонертаборах там містяться і в літніх будинках відпочинку.

Д.Г.: Що можна сказати про сприйняття дій Росії в тих місцях, де ви виступали?

А.М.: У мене не було можливості влаштувати якийсь діалог з глядачами. Якщо говорити про волонтерів, які організували мою поїздку, великого тепла по відношенню до Росії, до російського керівництва я у них не помітив.

Д.Г.: А що це за волонтери? Яка це організація?

А.М.: Там кілька фондів. Є фонд «Світ і порядок». Це люди, які різні абсолютно, які в мирному житті займаються хто чим –хто-то бізнесом займається, хтось студент, хтось лікар. Просто ця спільна біда їх об’єднала, і вони знайшли сили і час, щоб цим займатися.

Д.Г.: Ви сказали, що не вірите зараз російському телебаченню. Чому?

А.М.: Відбувається дикий пропагандистський накат, дуже грубий, дуже грубий, розрахований, скажімо так, на не саму просунуту частину населення, яка у нас, на жаль, становить більшість, на яку це дуже добре працює.

Д.Г.: Ви зараз говорите про російські медіа?

А.М.: Про російські, звичайно.

Д.Г.: У вас в одній з пісень є така фраза «Чим же це ви думали? Що ж це ви зробили?»У вас є відповідь на це питання – чому сталося те, що сталося?

А.М.: Я не знаю, чому наша країна весь час ходить кругами, весь час намагається наступити на одні й ті ж граблі. Я не знаю розгадки цього найголовнішого і найстрашнішого секрету. Я не розумію, чому ми такі окремі. Дуже хотів би дізнатися відповідь на це питання, але у мене його немає.

Д.Г.: У вас було багато соціальних пісень, згадати ті ж «Вогняні суперечки», або інші пісні-міркування про вибір шляху. Що, по-вашому, сталося за останні півроку з самою Росією?

А.М.: Сталося чудово проведене обдурення, обдурення дуже великої частини нашого народу. Були натиснуті такі кнопочки, найпідліші, які викликають ненависть, які викликають ворожнечу. І виявляється, що вони дуже добре працюють.

Д.Г.: Як ви вважаєте, Росії доведеться повертати Крим?

А.М.: Не знаю. Я сумніваюся, що це реально, але я абсолютно впевнений, що не було б ні громадянської війни на Україні, не було б цих численних жертв, якби не було цієї історії з Кримом.

Д.Г.: Уже маса коментаторів налаяла вас за цю поїздку. Як ви на це реагуєте?

А.М.: Розумієте, яка штука, висловлювання робляться в такий спосіб. Яка-небудь газета типу «Комсомольської правди» публікує великий заголовок «Макаревич співав перед карателями», а потім опитують відомих людей: що ви з цього приводу думаєте? Звичайно, відомі люди кажуть: «Перед карателями співати недобре». Їм не приходить в голову, що я не перед карателями співав, а перед біженцями. Ось так і будується вся пропаганда. От і все! Потім вони будуть вибачатися, але вибачатися вони будуть переді мною, а вибачатися їм треба перед своїми читачами за те, що вони їх обдурили. Ось цього, на жаль, не відбудеться.

Д.Г.: У вас збереглися зараз якісь контакти з вашими колегами-музикантами в Україні?

А.М.: Ну, що значить – контакти ?! У мене маса друзів живе в Дніпропетровську і в Києві. Звичайно, я з ними передзвонююсь.

Д.Г.: Чи, по-вашому, якийсь спосіб у вас, людей культури двох країн, щоб хоча б трошки поновити зв’язок, який був між Україною і Росією?

А.М.: Цей зв’язок неминуче відновиться. Просто тепер на це піде багато часу, на жаль. А для того, щоб вона відновилася, треба просто чесно робити свою справу і не брехати, і не піддаватися на брехню

http://ukrainian.voanews.com/content/makarevych-on-e-ukraine/2422162.html

Активність платних коментаторів, так званих Інтернет-тролів, помічена і на сайтах «Голосу Америки»



«Тролів» в Інтернеті називають тих, хто публікує провокаційні коментарі з метою викликати гнів і роздратування авторів публікацій, і які часто направлені  на подальше розпалювання словесної війни, іноді опускаючи дискусію на рівень нижче цивілізованого. Вже більше десяти років в Інтернеті ходить термін «прокремлівські тролі» - так називають людей, які знущальними, а інколи й загрозливими коментарями засмічують сторінки критиків Кремля.
           
Однак на міжнародний рівень термін «прокремлівські тролі» вийшов зовсім недавно. У західних медіа в останні тижні з'явилося відразу кілька публікацій про те, що спеціально організовані бригади тролів бомблять своїми коментарями сайти відомих Інтернет-ресурсів, телекомпаній і газет, таких, як The New York Times, The Washington Post, The Guardian, Huffington Post і BuzzFeed . «Коменти», часто написані ламаною, а іноді й цілком доброю англійською мовою, як правило, прості: їх зміст зводиться до того, що Росія піднялася з колін під керівництвом Володимира Путіна, західні країни слабкі і аморальні, а США і НАТО є світовим злом.
           
Незалежний портал, присвячений аналізу іноземного мовлення США - BBG Watch - зауважив присутність «прокремлівських тролів» і на Інтернет-сайтах «Голосу Америки». Коментатори BBG Watch заявили недавно, що тисячі коментарів антиамериканського змісту були розміщені за останній час на англійській сторінці «Голосу Америки» в Інтернеті, при цьому багато хто з їхніх авторів, поряд з образливими текстами, публікували і різні посилання на російський державний телеканал Russia Today.
           
Удар з іншого боку
 
Інтерес до теми всерйоз підігріли і публікації «з іншого боку барикад»: в Інтернеті з'явився блогер Shaltay Boltay, що називає себе прес-секретарем групи «Анонімний інтернаціонал». У його блозі були викладені сотні листів, імовірно, зі зламаних електронних поштових скриньок тих, кого в російських медіа називають організаторами цілих «троль-фабрик» - людей, пов'язаних зі структурами петербурзького підприємця Євгена Пригожина. Пригожин працює у сфері громадського харчування, ресторанному бізнесі, і відомий своєю близькістю до президента Росії Володимира Путіна, за що його іноді називають «кухарем Кремля».
           
Публікації Shaltay Boltay в деталях підтверджували розслідування щодо «прокремлівських тролів», проведені раніше, зокрема, «Новою газетою», логічно пов'язували багато фактів і підводили основу під висновок, зроблений російськими і західними журналістами: існує велике підприємство з виробництва Інтернет-коментарів під назвою «Агентство Інтернет-досліджень» (АІД), що намагалося проникнути в російські Інтернет-медіа і прагне проникнути в іноземні.
 
Відповідають, але не коментують
 
Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» спробував зв'язатися з людьми, згаданими у листуванні компанії «Агентство Інтернет-досліджень», зокрема, з Ігорем Осадчим, номер телефону якого опублікований під листуванні, і якого Shaltay Boltay називає керівником проекту «Перекладач», створеного, за версією Інтернет-викривачів, для того, щоб впроваджуватися на читацькі форуми в іноземних ЗМІ. Ігор Осадчий підтвердив, що номер телефону належить йому, але не коментувати публікацій в Інтернеті, заявивши, що «не можна коментувати дані, отримані незаконним шляхом».
           
Як зростала і міцніла армія Інтернет-тролів з Росії, чи робиться це з відома Кремля, і хто може ховатися за позивним, що відсилає до «Аліси в Задзеркаллі» - про це в інтерв'ю «Голосу Америки» розповіли люди, які займалися розслідуванням діяльності «Інтернет-тролів».
 
Дмитро Муратов: «кухарю Кремля» тісно у своєму амплуа
 
Російське видання, яке вже багато років стежить за спробами прокремлівських активістів дискредитувати російські медіа - це «Новая Газета». Її головний редактор, Дмитро Муратов, в інтерв'ю «Голосу Америки» повідомив, що для нього зв'язок тролів з АІД з підприємцем Євгеном Пригожиним очевидна.
           
Муратов нагадує, що його видання відстежує діяльність структур, пов'язаних з Євгеном Пригожиним, вже кілька років, і накопичило серйозну базу доказів. Зокрема, в «Новую» влаштовувалася на роботу Марія Купрашевіч, яка, як випливає з розслідування газети, робила це з відома та за дорученням компанії «Конкорд», власником якої є Євген Пригожин.

Купрашевіч пізніше опинилася в «Московському комсомольці», надавши для працевлаштування підроблені документи. Мета, як вона сама зізнавалася її співробітникам «Новой», полягала в зборі відомостей про внутрішнє життя видань та підготовці провокацій проти цих видань. І - та ж Марія Купрашевіч була помічена репортерами «Нової газети», розслідували діяльність тролів, в спеціально обладнаному для них офісі під Петербургом. Видання підкріплює свої розслідування фото-і відеоматеріалами, які не залишають сумнівів у їх автентичності.
           
Дмитро Муратов говорить, що, на його думку, Євген Пригожин прагне бути корисним Володимиру Путіну: «Він талановитий організатор виробництва. Кажуть, що відмінний кухар. Кажуть, що він вже годує армію, московських школярів, "Велику двадцятку", яка коли-небудь, напевно, знову приїде в Росію. У мене немає ні найменшого сумніву про те, що пану Пригожину тісно в цих рамках, каже Муратов.
 
Роман Доброхотов: викриття тролів можуть хотіти люди всередині влади
 
Журналіст і опозиційний політик, шеф-редактор Інтернет-проекту The Insider Роман Доброхотов говорить, що масштаб діяльності тролів практично не піддається оцінці: «Оцінити повний масштаб неможливо просто тому, що, якщо навіть ми усунемо ще два або три джерела цієї пропаганди, ми ніколи не можемо бути впевнені, що не існує ще десятка аналогічних, де ще по кілька сотень людей зайняті троллінгом в Інтернеті, в коментарях під іноземними та російськими ЗМІ та іншими замовними постами. Але судячи просто по тому, що ми бачимо сьогодні в коментарях в "Твіттері", в коментарях до соціальних мереж, ЗМІ, насправді, масштаб дуже серйозний. Він, мабуть, все-таки більше, ніж ті триста людей, про яких ми знаємо».
 
Однак, на думку Романа Доброхотова, ефективність у даному випадку не дорівнює масивності: «Сам ефект від такого троллінгу саме на Інтернет-сайтах, скажімо," Нової газети" або "Еха Москви" не дуже великий, тому що там своя аудиторія, що не піддається простій обробці. На початку української кампанії, коли пішла ця хвиля, ми в спочатку думали, що щось з людьми відбувається дивне. Але тепер вже всі звикли до того, що більша частина того, що ми бачимо - це платні коментарі, що вони не мають ніякого відношення до реальної громадської думки».
 
Коментуючи Інтернет-викриття від Shaltay Boltay, які The Insider передруковував на своїй сторінці, Роман Доброхотов говорить, що «владі доведеться на це реагувати - і це було завдання тих людей, які зливають цю інформацію, які, очевидно, якимось чином інтегровані або, принаймні, їх люди інтегровані у владу, в адміністрацію президента Росії: вони люблять підкреслювати, що знають, що відбувається на закритих нарадах в адміністрації президента».
 
Хто може стояти за викриттями Shaltay Boltay? Роман Доброхотов припускає, що це можуть бути люди у владі, незадоволені діяльністю Євгена Пригожина і, в приватних компаніях, що працюють на «імперсько-консервативне крило».
           
«Ми, як мінімум, можемо точно сказати, що вони не влаштовують, наприклад, таких людей, як Аркадій Дворкович, який сам опинився об'єктом троллінгу і замовних публікацій з боку Агентства Інтернет-досліджень. Я підозрюю, що і Дмитро Медведєв теж явно не щасливий усіма цими новими агентствами, що з'являються.

Цю боротьбу буде набагато складніше виграти, тому що там одна справа - розігнати демонстрацію на Болотній площі або закрити якесь незалежне видання, що можна зробити за 15 хвилин. Але ось розчавити зважене крило всередині самої влади - це вже складніше», - вважає шеф-редактор The Insider.

http://ukrainian.voanews.com/content/trolling-russia/1934592.html

В Іловайську батальйон Донбас затримав російського актора громадянина Франції


Антон Геращенко

Говорив з Іловайськом. Тільки що батальйон “Донбас” затримав групу сепаратистів з 8 осіб, надіслану для підкріплення Иловайському угрупованню сепаратистів.

У числі затриманих цікава людина – Юрченко Юрій Васильович.

Юрченко Юрій Васильович (Париж), драматург, актор, поет, лауреат міжнародних конкурсів, Президент театральної асоціації «LES SAISONS RUSSES» («Русские Сезоны»), Франція.



Юрій Юрченко працював перекладачем звернень і новин терористів французькою для, як він каже – “прориву інформаційної блокади Новоросії в франкомовних країнах Євросоюзу”. Був особисто знайомий з Павлом Губарєвим.

Можна сказати, що ця заблудшая душа – такий собі співак чи поет ДНРовского тероризму.

Думаю, що насправді Юрій Юрченко, така ж заблудшая і отруєна путінською пропагандою душа як і тисячі інших росіян який приїхав в Донбас врятувати його від міфічних і придуманих загроз. Про його не просте життя є багато відео в Yuo Tube.

Юрій Юрченко як і решта полонених, і в тому числі затриманий вчора громадянин Словаччини, будуть передані слідчим органам, коли Іловайськ буде остаточно очищено від терористів.


http://ukrpohliad.org/news/v-ilovajs-ku-batal-jon-donbas-zatry-mav-rosijs-kogo-aktora-frantsuz-kogo-pohodzhennya.html

Б.Г.: Спочатку не хотів піарити цього месьє, але продивився його коментар на відео і зрозумів, що треба, бо варто вслухатись, що він каже про поміч місцевим гробами, що каже про закордонну пресу і на якому моменті його обрізали також цікаво. Преса з РФ так само тільки картинку бере, а тексти вже готові лежать... І якось не стикується теза страху перед РФ з тим, що Франція вперто продає їм бойові кораблі "Містраль".

Слава Україні!   Героям слава!




Ми взагалі не віримо джерелу “Лай ньюз“, але це той випадок, коли доводиться вірити.

“Невідомі вночі з 19 на 20 серпня перефарбували зірку на сталінської висотці на Котельнической набережній в синьо-жовті кольори і вивісили на шпилі, що вінчає будівлю, український прапор. Зараз на місці працюють співробітники поліції і МНС.

Першим очевидні зміни в колористиці будинку помітив один зі столичних автолюбителів, який їхав по набережній на роботу. Як потрапили вандали в елітний охоронюваний будинок в самому центрі столиці на Китай-городі, поки не відомо. Також виникає питання, як хуліганам вдалося забратися на 32-поверховий будинок, висота якого становить 176 метрів.

Найближчим часом, ймовірно, почнеться демонтаж прапора і повернення зірці первісного кольору, але поки правоохоронці та співробітники МНС уважно вивчають місце події.

Консьєржка елітного будинку розповіла, що подібні випадки вже були. У будівлі є маса технічних входів і виходів, зловмисники залазять всередину навіть через шахти ліфта.”

http://ukrpohliad.org/news/sy-n-o-zhovty-j-prapor-nad-moskvoyu-shkoda-shho-ne-nad-kremlem.html



Затримано підозрюваних у вивішуванні українського прапора над Москвою
20 Сер. 2014 10:230   



МОСКВА, 20 серпня. / ІТАР-ТАСС /.

Поліція затримала вандалів, які повісили жовто-синій прапор на висотці на Котельнической набережній в Москві. Про це повідомили ІТАР-ТАСС в правоохоронних органах столиці.

”В ночь на 20 августа хулиганы покрасили звезду и вывесили флаг Украины на высотном здании на Котельнической набережной

“По гарячих слідах поліція затримала чотирьох підозрюваних і доставила їх до відділу поліції по району Таганський”, – сказало джерело.

Хулігани пофарбували зірку і вивісили прапор України на висотці в ніч на 20 серпня. Вранці верхолази зняли український прапор з будівлі.
Затримані заперечують свою провину

Затримані за підозрою в акції на висотці заперечують свою провину. “Двоє молодих чоловіків й дві дівчини говорять, що стрибнули з висотної будівлі з парашутів. Ніякого прапора, за їх словами, вони не вішали і зірку не фарбували”, – сказало джерело в правоохоронних органах столиці.

Поліція має намір порушити кримінальну справу за статтею “Вандалізм”.

Ми ж очікуємо, що “хулігани” з українських штурмових батальйонів, які зараз воюють на Донбасі, прийде час, і повісять український прапор на Кремлі
http://ukrpohliad.org/news/zatry-mano-pidozryuvany-h-u-vy-vishuvanni-ukrayins-kogo-prapora-nad-moskvoyu.html

Вчора 17 серпня у місті Сєвєродонецьк, що на Луганщині, на центральній площі Перемоги відбувся концерт у рамках проведення всеукраїнського концертного туру «Підтримаємо своїх».

Місцеві діти активно підспівували реперові Ярмаку, що виконав композицію «Моя страна не упадет на колени».




http://www.hromadske.tv/society/u-syevyerodonetsku-diti-zaspivali----moya-strana-n/

А з іншого боку кордону в цей час:



У Росії до антиукраїнської пропаганди приєдналися дитячі канали

Творці ролику «Одного разу наше життя змінилося» навіюють дітям концепт "української агресії"

Окрім нейтральних мультиків, російським малятам показують ролики про те, "як українська армія бомбить Донбас", повідомляє Радіо Свобода.

Російський канал «Улыбка ребёнка» показав своїм маленьким глядачам анімаційний псевдопацифістський ролик, де українська армія буцімто бомбить Донбас.

Мультик «Одного разу наше життя змінилося» начебто (як вказано в титрах) створили художник-аніматор Олексій Балашов та кілька десятків дітей, що виїхали з Донбасу під час проведення АТО та зараз живуть у пункті тимчасового розміщення «Піонер» у Ростовській області в Росії.

Відеоролик починається з дитячих малюнків мирного життя, які зруйнувала, як це стверджують автори мультфільму, українська армія. Ролик переконує, що саме вона бомбардувала міста та мирних жителів Донбасу.

Рухомим рядком проходить гасло: «Врятуйте мешканців Донбасу від української агресії».

Крім того, в ролику активно використовується пацифістська символіка, що створює враження, наче на Донбасі відбувається конфлікт української армії й мирних місцевих мешканців, сил війни та миру. Жодної згадки про озброєних сепаратистів і росіян, що діють на Донбасі, у ролику немає.


 Опубликовано: 10 июля 2014 г.

This cartoon was made by the inhabitants of the refugee-from-Ukraine-camp located on the territory of children health camp "Pioneer" in Rostov region (Russia) july 3-5 2014 / Мультфильм сделан детьми, обитателями лагеря беженцев из Украины, расположенного на территории Детского оздоровительного лагеря "Пионер" в Ростовской области (Россия) 3-5 июля 2014 года.


http://www.unian.ua/world/952672-u-rosiji-do-antiukrajinskoji-propagandi-priednalisya-dityachi-kanali.html

Б.Г.: Думаю, що нікого не дивує посилена англомовність шахтарських дітей: вони явно хочуть бути почуті в НАТО, де і просять захисту від братів-слов’ян, що вирішили війною виясняти стосунки хто кого має "иметь или не иметь".

Співак мені зовсім незнайомий, бо не з України, але співає гарно, як ніхто в нас.

В стилі шансону французів чи тому подібне.


В моїй добірці музики запрошую слухати і скачувати, тиражувати, щоб мали слухати різне гарне українське

http://music.i.ua/user/1820604/83124/

На Майдані Незалежності у Києві відбувся марш на підтримку російських регіонів



На Майдані Незалежності у Києві відбувся марш на підтримку російських регіонів, що виступають за федералізацію

Про це повідомляє Еспресо.TV.



Українці таким чином висловлюють солідарність тим росіянам, які в своїх містах не побояться вийти на марш за федералізацію.

Нагадаємо, що організаторам "Маршу за федералізацію Сибіру" мерія Новосибірська заборонила проводити подібний захід.

Крім того, аналогічний марш за федералізацію своїх регіонів хочуть провести Кубань та Калінінград.



Також:

У Харкові відбулась хода за федералізацію Сибіру

17 серпня 2014 акція на підтримку федералізації Сибіру відбулася в  Харкові.

Колоною люди пройшли від станції метро Академіка Бекетова до будівлі російського консульства. Активісти тримали в руках  прапори України та Сибіру.

До акції долучилися й мешканці російського Бєлгорода, які зараз перебувають у Харкові. Приміщення дипустанови охороняли близько півсотні міліціонерів.


Також нагадаємо:

Тітушки та поліція розігнали мітинг за федералізацію в Єкатеринбурзі

У Єкатеринбурзі на Уралі пікет за конституцію Російської Федерації завершився не розпочавшись

У місті планували провести паралельну акцію з маршами за федералізацію у Новосибірську та Калінінграді, повідомляє Еспресо.TV із посиланням на "5 канал".

"Активісти хотіли нагадати, що за конституцією Росія є федеративною державою. Тільки-но на акцію зібралися два десятки учасників, як їх оточили місцеві тітушки та поліція. За свідченнями очевидців, хулігани з правоохоронцями спільними зусиллями провокували мирних демонстрантів. Відтак активістів затримали та повезли до поліцейського відділку", - пише видання.

Нагадаємо, що сьогодні у Києві відбувся заборонений у Росії "Марш за свободу Сибіру".


І ще:

До «маршу за федералізацію» приєднуються Кубань та Калінінград

Жителі Калінінградської області та Краснодарського краю 17 серпня мають намір провести Марш за федералізацію

В Краснодарі марш пройде під гаслом «Досить годувати Москву!», - повідомляють активісти в соцмережі «ВКонтакті», передає Еспресо.TV з посиланням на ДеПо.

«Наша мета - створення Кубанської республіки в складі РФ або зрівнювання в правах наших регіонів з республіками. Автономія від Москви дозволить жителям Кубані, ввести регіональну складову в податок на курортний бізнес, що призведе до більш справедливого розподілу доходів між місцевим і федеральними бюджетами», - йдеться в описі заходу.

Жителі Кубані вимагають реалізації свого права на федералізацію відповідно до статті 1-ї Конституції Російської Федерації і право на самовизначення.

Схожа тенденція відмічаєтьсяй у жителів найзахіднішого регіону РФ - Калініградскій області, де теж відмовляються «годувати Москву».  

У мережі поширюють фото прапора КНР - Калінінградської Народної Республіки. Притому прапор нової республіки - інтерпретація литовського. Марш калінінградців теж призначений на 17 серпня.

В закритій мережі Тор, обговорюють ще одну республіку - Уральську, з центром в Єкатеринбурзі.

Нагадаємо, в російському сегменті Інтернету почали поширювати інформацію про марш за федералізацію Сибіру. Однак влада всіляко намагається не допустити проведення таких заходів. Так, генеральна прокуратура Росії домоглася блокування груп в соціальних мережах. Однак організатори маршу придумали, як обійти заборону - марш отримав нову назву: за непорушність конституційного ладу.

Дуже розповсюжений аргумент наших опонентів – як проплачених путінських тролів, так і притомних мислячих росіян, які цих тролів наслухалися (як в Інтернеті, так і по ТБ): “Как вы после этого сможете жить в одной стране? Они же вам не простят!”. Мається на увазі те, що мешканці Донбасу не пробачать решті українців артилерійські обстріли, які забрали багато життів.

Знаєте, от щодо цього можна бути спокійними. Я спілкувалася з багатьма людьми на Донбасі, в тому числі з біженцями. Я знаю їхні настрої.

Серед цього населення є щирі патріоти України. Їх небагато. Є щирі патріоти Росії. Їх теж небагато. І ті, й інші ніякої погоди не роблять. Вирішує завжди більшість, а більшість – це звичайне населення, таке, як всюди. Воно хоче миру, зарплат і пенсій.

Якби ми не здали без бою Крим, війни на Донбасі, скоріше за все, не було б. Після Криму ж деякі донеччани і луганчани вирішили, що Донбас віддадуть так само, і вони отримуватимуть такі самі високі пенсії, як у Росії. Не забуваймо ще кремлепропаганду, яка залякала їх “Правим сектором”, який виріже їх за те, що вони спілкуються між собою російською.

В результаті переважна більшість мешканців Донбасу жодного “правосєка” так і не побачила. Зате побачили війну, кров, смерті, руїни, необхідність втікати, прихопивши з собою лише сумку з найнеобхіднішим.

Багато хто вже зрозумів, що це сталося тому, що вони самі, своїми руками, вчасно не вигнали озброєних емісарів Путіна, коли їх ще було небагато і звичайні місцеві дядьки могли сказати їм: “А ну, геть звідсіля, поки цілі!”.

Оскільки вони там живуть або жили раніше, до того, як стали біженцями, вони знають, що мирні міста, які обстрілюються “укрокарателями”, існують лише у російських пропагандистських лубках. Бо чудово бачать сепарські танки й артилерійські установки, які встановлюють під їхніми будинками. І бояться їх не менше, ніж української армії. Причому бояться вони не якихось “карателів”, які прийдуть і їх розстріляють – а тупого снаряда, який прилетить у їхній будинок і їх уб’є. Він щомиті може прилетіти як з того, так і з іншого боку. А людям жодної різниці, чий снаряд їх уб’є – вони хочуть жити.

Так що тепер вони хочуть лише одного – миру. І їм все одно, хто дасть їм цей мир і під чиїм керівництвом їм мирно жити – губернатора Гіркіна чи губернатора Коломойського. На того, хто принесе на ці нещасні українські землі мир і порядок, вони молитися будуть.

При цьому, наскільки ми зацікавлені в мирі – бо це ж на нашій землі війна, це ж наші хлопці гинуть вже не сотнями, а тисячами, це ж наша інфраструктура знищується – настільки там, за східним кордоном, зацікавлені в тому, щоб це тривало якомога довше.

Тому – сила на силу. До перемоги, без перемоги – миру не буде.

http://ukrpohliad.org/analytics/olena-bilozers-ka-pro-vidnosnist-argumentiv.html
http://www.poryad.com/?p=23399&utm_source=feedburner&utm_medium=email&utm_campaign=Feed%3A+poryad%2FfGMi+%28IA+%C2%AB%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94+%D0%97+%D0%92%D0%90%D0%9C%D0%98%C2%BB%29

В таких випадках коментарі зайві: просто читай, аналізуй, думай і роби висновки