Схоже, хтось може стати "команданте"... Де і хто ?

3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох було розстріляно Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Миколу Куліша та інших найяскравіших представників української культурної еліти.
 

Убивства здійснено «на честь двадцятої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції». Вирок виконав майор НКВД Матвєєв. З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року він, переважно власноруч, убив пострілом в голову 1111 політв’язнів Соловецького табору. Серед них – 290 українських митців, письменників, учених, священнослужителів та державних діячів.
 
Переважну більшість із них убито 3 листопада.
 

Так комуністичний режим знищив еліту української нації.
 

В Сандармосі обірвався земний шлях геніального режисера Леся Курбаса, драматурга Миколи Куліша, літераторів Миколу Зерова, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка, Павла Пилиповича, Валер’яна Підмогильного, Михайла Ялового, міністра освіти УНР Антона Крушельницького, академіків Матвія Яворського та Степана Рудницького й інших визначних українців.
 

Частину розстрільного списку опублікувала газета «День», а радіо «Свобода» розпочало спеціальний проект, присвячений пам’яті українців, убитих у Сандармосі.
 

Загалом же за 15 місяців масового терору в 1937-38 роках в СРСР було ув’язнено чи депортовано понад 2 мільйона людей, з них 682 тисячі розстріляно. В Україні було знищено всіх, хто міг розвивати національну культуру чи бодай теоретично чинити опір режиму, і кого не встигли знищити під час війни 1917-22 років, репресій 1930 і наступних років і геноциду 1932-33.

ВІЧНА ЇМ ПАМ'ЯТЬ!

Хто такий Лисенко? Гарне запитання. Багато хто кажуть, що поет, але я вас запевняю - це видатний український композитор. Він багато в чому був першим. Створив українську професійну музичну культуру, освіту. Його учнями були Кошиць, Стеценко, Ревуцький. Якщо не знаєте, хто то є, пошукайте в інтернеті. Лесю Українку і Тараса Шевченко знають у широких колах громадськості, бо їхні фото надруковані на грошових купюрах. Лисенкові, на жаль, так не поталанило. І дуже жаль, бо дійсно видатна була людина. Пізніше вміщу про нього  більш широкий матеріал, а зараз лише хочу запросити до Музю Лисенка в Києві, на вул. Саксаганського, 95.   6 листопада 2012р о 12. 30 у Музеї М. В. Лисенка відбудуться заходи по відзначенню 100 років з дня смерті композитора. Буде вперше демонструватися хроніка 1912р з похорон Миколи Віталійовича, вперше буде виставлено посмертну маску, з 6 до 10 листопада. Крім того, на роялі зіграє онука Лисенка Рада Остапівна, будуть інші музичні номери. Вхід вільний. 

1 листопада - Листопадовий Чин відзначаємо разом!

ЛИСТОПАДОВЕ ПОВСТАННЯ 1918 (Листопадовий Чин, Листопадовий Зрив) – українське національно-визвольне повстання, що відбулося в ніч з 31.10 на 1.11.1918 у Львові, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку. В жовтні 1918, передбачаючи близький розпад ослабленої війною і національно-визвольними рухами Австро-Угорської імперії та перебуваючи під впливом факту існування Української Держави у Наддніпрянській Україні, західні українці почали готуватися до створення власної незалежної держави. Ще в вересні 1918 у Львові було створено Військовий Комітет, який розпочав підготовку до збройного повстання у Галичині. 18-19.10.1918 у Львові відбулися збори всіх українських депутатів австрійського парламенту і українських членів галицького та буковинського сеймів. До участі у нараді були запрошені по три представники від основних політичних партій Галичини і Буковини, вище греко-католицьке духовенство. На цих зборах було обрано Українську Національну Раду (УНРаду; див. Українська Національна Рада ЗУНР-ЗО УНР 1918-19), яка стала представницьким органом українського народу в Австро-Угорщині. 19.10.1918 УНРада проголосила Українську державу на всій українській етнографічній території Галичини, Буковини та Закарпаття і закликала національні меншості вислати своїх представників до УНРади. Президентом УНРади було обрано Є. Петрушевича. В свою чергу польські політичні діячі 28.10.1918 створили у Кракові т. зв. Польську Ліквідаційну Комісію, яка мала 1.11 прибути до Львова і за допомогою військових частин захопити владу в краї. 30.10.1918 УНРада, враховуючи ці обставини, поставила перед австрійським урядом вимогу передати їй всю повноту влади в Галичині. Однак намісник Галичини ген. К. Гуйн відповів на цю пропозицію відмовою. 31.10.1918 на спільному засіданні членів УНРади і Військового Комітету було вирішено взяти владу в місті збройним шляхом. Військовий Комітет було перейменовано в Українську Генеральну Команду (див. Український Генеральний Військовий Комісаріат), яка мала здійснювати безпосереднє керівництво повстанням. Штабом повстання став Народний Дім у Львові. Повстання розпочалось о 4 год. ранку. Українські частини, які нараховували 60 старшин і 1500 вояків, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк. Над ратушею і намісництвом було піднято синьо-жовтий прапор, австрійського намісника Галичини ген. К. Гуйна і коменданта Львівського військового гарнізону ген. Порсфера було заарештовано. 1.11.1918 о 7 год. ранку сотник Д. Вітовський склав рапорт К. Левицькому про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади. Розпочався період становлення української державності у західно-українських землях (див. Західно-Українська Народна Республіка).

Детальніше тут:

http://spavedfront.io.ua/s84575/1_listopada_-_listopadoviy_chin_vidznachamo_razom

Не один год лучшие умы Партии регионов ожесточенно чесали репу, пытаясь придумать, как произвести приятное впечатление на заграничную элиту, но все без толку: имидж дорвавшихся до власти представителей мелкого уголовного элемента приклеился к ним намертво. Наконец, в светлой голове вице-премьера по инфраструктуре Бориса Колесникова родилась отличная идея…

– Амэрьика…

– Амэрьика, да. Чикаго. Генгстери.

– Та-да-да-да-да!

(из к/ф «Красная жара»)

Вообще, следует признать, что идей у Бориса Викторовича всегда было ну просто завались, и все отличные, только успевай в бюджете дыры латать. Но вот так взять и обелить репутацию родной партии в глазах международной общественности – это вам не хюндай собачий, тут особый подход нужен, тут ни добрым словом и пистолетом, ни просто добрым словом ничего не добьешься.

Уж на что Виктор Янукович – один из самых интеллектуально задвинутых президентов современности, человек, чьи богатые демократические традиции уходят корнями прямо в нары, – старался покорить сердца западных чиновников своими безукоризненными манерами и будоражащей улыбкой, – и то ничего не вышло.

Уже и туфли страусиные в Брюссель надевал, давая местным понять, что он не лох какой-нибудь, бренды хавает; и генсека Совета Европы к себе в туалет не пускал, чтоб не смущать старика молодецким журчанием; и девками голыми манил; и домиком клубным; и книжку про какой-то оппортунизм написал на иностранном языке, и сжег ее, как украинский поэт Гоголь мертвую душу… Бесполезно. Невзлюбила Европа Виктора Федоровича, ну так и он ее тогда тоже в ответ невзлюбил. Пусть подавится своими курассанами, такая гадость.

Вот Америка – это другое дело. Чикаго, гангстеры. И на все эти европейские культурные выкрутасы плевать они хотели: там, говорят, даже можно ноги в туфлях на стол положить, вроде как невзначай ценником на подошве повыделываться, и никто слова дурного не скажет, а наоборот, скажут, ни фига себе туфли! Вот и начал Виктор Федорович дружить с Америкой, как бы между прочим оказывая тамошнему президенту Обаме всяческие знаки внимания. То урану подкинет, то попросит сфотографироваться, то обустроит себе в «Межигорье» Кожаный кабинет по примеру Овального, только поприличнее…

Приятно Обаме, чего уж там. Но все равно как-то в гости не зовет, морозится, нету роста товарооборота, инвесторы не идут: бандитский имидж украинской власти, видите ли, их смущает. А как сами на Диком Западе по беспределу индейских лохов мочили, отжимали у ковбоев успешные фермы, друг другу стрелки набивали и шмалялись там из револьверов по принципу: кто быстрее из пушки жахнет, тот и прав, – забыли, значит?..

Вот так и родилась в светлой голове Бориса Викторовича Колесникова остроумная идея сблизить Партию регионов и США с помощью исторического сходства американского и донецкого народов. Пример с Диким Западом кудесник инфраструктуры, надо полагать, счел несколько некорректным – в конце концов, Лихие Девяностые вышли из моды, члены Партии регионов остепенились, кольты свои попрятали по карманам, бизнес у «индейцев» отжимают цивилизованно, через прокуратуру, потому что права человека для них не пустой звук. Другое дело – сыграть на любви американцев к гангстерским историям времен сухого закона. Не зря ведь всем интересующимся иностранцам объясняют, что Донецк – это такое украинское Чикаго.

На том Борис Викторович и сыграл.

«Это – закон жизни. Обама из Чикаго и поэтому вся его команда из Чикаго», – заявил Колесников изданию «Time Magazine», объясняя приезжему журналисту, что засилье клана Януковича в Украине на самом деле ничем не отличается от засилья клана Обамы в США.

Понятно, конечно, что любой приличный американец знает, что на самом деле Обама вовсе не из Чикаго, что родился он в Гонолулу (Тихий океан), школу окончил там же, колледж – в Лос-Анджелесе, университет – в Нью-Йорке. Но был у Обамы в жизни период времени, а именно около 20 лет, когда он жил и работал в Чикаго, – и Борис Викторович его на этом умело поймал.

Кто-то, конечно, возразит, что если бы Обама действительно набрал команду из своего клана, то всей Америкой бы сейчас заправляли негры, как у нас донецкие заправляют Украиной, – давили бы белых обезьян джипами, заставляли пахать на своих негритянских заводах за еду и частично коммуналку, душили бледнолицых предпринимателей налогами и отбирали у них предприятия. Но это чересчур поверхностный подход к вопросу. В конце концов, премьер-министр Украины Николай Янович Азаров (Пахло) – тоже, строго говоря, не донецкий – родился в Калуге, высшее маркшейдерское получил в Московском университете и вообще приблудился в Украину только в 37-летнем возрасте. Но попал в Донбасс и там быстро стал таким донецким, что сейчас не каждый донецкий ему в подметки годится. При этом Николай Янович до переезда в столицу жил и работал в Донецке около 20 лет – столько же, сколько Барак Обама работал в Чикаго! Разве это может быть простым совпадением?! Вопрос риторический...

Как видим, между донецкими и чикагскими очень много общего. А уж между их паханами – Януковичем и Обамой – тем более. Обама стал первым чернокожим президентом Гарвардского Клуба юристов – Янукович стал первым донецким проФФесором Калифорнийской академии. И пусть африканских корней Виктор Федорович за душой не имеет, но не Анна ли Герман говорила, что Янукович – он как Африка? В том далеком 2004 году никаким президентом Обама еще не был, но Анна Николаевна уже тогда наверняка внимательно следила за ним и дивилась, как похоже складывается политическая карьера у чикагского и донецкого паханов. Именно в 2004 году Барак Обама, как гласит его биография, «вступил в борьбу за выдвижение на одно из мест от штата Иллинойс в Сенате США. В праймериз ему удалось одержать убедительную победу над шестью оппонентами». Виктор Федорович в том же году тоже вступил в борьбу и одержал убедительную победу над оппонентами в праймериз, а Кинаху, говорят, вообще дал в морду.

Обама приступил к обязанностям сенатора в январе 2005 года; Янукович тоже бы приступил к обязанностям в январе 2005-го, если бы у него не украли победу с помощью американских валеночек (привезенных, разумеется, из Чикаго). Так они оба одновременно не стали президентами своих стран.

Обама посетил Россию в рамках сотрудничества в области нераспространения оружия массового уничтожения – и Янукович посетил Россию, причем неоднократно и, как правило, без толку. А уж с оружием массового уничтожения Виктор Федорович боролся как лев. Одно время только и делал, что уран вывозил и Обаме про то рассказывал в обмен на совместную фотку.

Пороемся еще в анналах. «В январе 2007 года Обама столкнулся со скандальными обвинениями… Эти обвинения были опровергнуты, но наложили значительный негативный отпечаток на образ Обамы». Янукович столкнулся со скандальными обвинениями еще в молодости, но в разгар его политической карьеры они вновь всплыли на поверхность. Эти обвинения были опровергнуты (а само уголовное дело куда-то пропало вместе с шапкой), но тоже наложили негативный отпечаток на образ Януковича, вследствие чего министр внутренних дел Украины (по прозвищу «Терминатор»), напечатавший листовки «Стоп зэк», сел в тюрьму по обвинению в выплате зарплаты своему сотруднику.

Да взять того же настоящего Терминатора - Шварценеггера. Он хоть и не из Чикаго, а вообще из австрийской деревни родом – но этот факт его биографии еще лучше развивает, оттеняет и углубляет мысль Бориса Викторовича. Приехал в Америку простым качком, по-английски - почти как Николай Янович по-украински. А потом сыграл мента в «Красной жаре» - и вот тебе готовый губернатор солнечной Калифорнии. А тут, понимаешь, назначат какого-нибудь Джарты или экс-мента Могилева управлять Крымом – так все орут: «Макеевский клан, макеевский клан!..»

Критикуя иракскую политику Буша, Обама сказал, что жизни американских военных, погибших в Ираке, были «потрачены впустую». Ему пришлось неоднократно извиняться и объяснять, что он неудачно выразил свою мысль. Янукович в таких случаях, конечно, никогда не извинялся, но неудачно выражал свою мысль настолько регулярно, что в Украине над этим даже смеяться перестали.

Ну и наконец главное. В Америке была организована кампания по сбору пожертвований в пользу Обамы – собранная сумма достигла 1,3 миллиарда долларов. Янукович собирает в Украине пожертвования в свою пользу вот уже третий год и не собирается прекращать это увлекательное занятие никогда. Обама со своими 1,3 миллиарда – просто жалкий поц.

Но это как раз и неудивительно – донецкие всегда были круче чикагских.

Василий РЫБНИКОВ (http://obkom.net.ua/articles/2012-10/30.1747.shtml)

…И еще парочка, с учетом специфики, видимо, проголосовала за партию Ляшко.

Осужденные в Кременчугской воспитательной колонии (Полтавская обл) почти стопроцентно проголосовали за Партию регионов.

Как сообщает корреспондент УНИАН, который находится в окружной избирательной комиссии избирательного округа №146, в 22.30 первыми протоколы с результатами сегодняшнего голосования в окружную комиссию привезли члены закрытого избирательного участка, который расположен в воспитательной колонии.

По итогам сдачи протоколов, стало известно, что в колонии голосовало 102 избирателя.

100 из них отдали свое предпочтение Партии регионов и два – Радикальной партии Олега Ляшко.

От Обкома: Напомним, что именно на этой зоне мотал свой первый срок нынешний президент Украины Виктор Федорович Янукович.

http://obkom.net.ua/news/2012-10-28/2357.shtml

Не знаю, якому ідіоту з команди Президента України стукнуло в голову завезти в ніч на 28-ме жовтня різну бронетехніку та важке озброєння часів Другої світової війни радянського виробництва на центральну полощу Майдан у Києві з приводу відзначення якогось нікчемного свята, як 68-ма річниця "визволення України від фашистських загарбників". В день виборів до Парламенту країни це бряцання бронетехніки нічними вулицями столиці - досить зловіще видовище...
Одного окупанта було вигнано - то правда, а при тому замовчується, що одночасно розпочалася нова окупація України московсько-комуністичними фашистами!
Я не буду щось доказувати, а просто наведу цитату з вітальної промови Віктора Януковича і попрошу знаючих реальну і правдиву історію України (не за Табачниковим Дімою!) - отож прошу визначити: це цитата з промови, вартої бути виголошеній у Бикивні чи до сьогоднішнього дня - свята переміни окупанта:
"Воєнне лихоліття, майже трирічне панування в Україні гітлерівського режиму стало страшною трагедією. На фронтах, окупованій території та на чужині - у концтаборах і на каторжних роботах - загинули мільйони співвітчизників. Світла пам'ять про них завжди житиме в наших серцях"
Ще б добре, якби і в голові в кожного була світла пам'ять!
Мені вже доводилось відповідати на закид, що б було, якби нас в Україні не визволили від влади Гітлера? І моя відповідь була однозначна: - Як що було б? Та те саме, що і за радянської влади всі роки її панування в Україні з 1919 по 1941 роки та з 1944 по 1991 ріки: та те саме тотальне нищення українців, яке постійно проводили "радянські визволителі"! Знову використовую наведену цитату з невеличкою корекцією: "Воєнне І МИРНЕ лихоліття ГОЛОДОМОРІВ, майже 70-річне панування в Україні СТАЛІНсько-КОМУНІСТИЧНОго режиму стало страшною трагедією. На фронтах, окупованій території та на чужині - у концтаборах і на каторжних роботах В СИБІРУ - загинули мільйони співвітчизників. Світла пам'ять про них завжди житиме в наших серцях"
І це убожество: "свято зміни окупанта" - відзначають одразу по абсолютному замовчуванні 70-річчя Української Повстанчої Армії з боку влади, але не з боку народу, чому був доказ - марш Києвом багатотисячної маніфестації на відзначення цієї визначної події. А чи багато вийшло святкувати 28-го? Жалюгідні групки "визволителів"-окупантів, яких ніхто з простих мешканців Києва не вітав зі святом, не дарував квітів, не дякував і не супроводжували натовпом на урочистих заходах...
Воно можна було і мені проігнорувати цю нікчемну подію, як її не помітили більшість населення в Україні і навіть ЗМІ, але оте бряцання зброєю - огидне: для чого і для кого ця техніка смерті на Майдані в центрі Києва у день виборів? Для мене це показник того, як теперішня влада страшиться нового повстання українського народу, тому і бряцає раритетною зброєю з прямим натяком, що вона може бути і найновіших взірців з зарядженими бойовими зарядами гарматами.
Не залякаєте! Народ завжди сильніший від влади і жодна зброя народу не зупинить - жодна! Тому це не так свято для владних сил, як показник їх страху, тому і кажу, що тільки ідіот міг цей захід придумати і так по-ідіотськи організувати, де люди мають прийти туди, де в них будуть цілитись стволами танки і гармати, кулемети та інша смертоносна зброя...

Богдан Гордасевич
м. Львів

http://youtu.be/eg7BFXss1hE

Як завжди на повну відвертість: я буду голосувати у 116-му виборчому округу за "Нашу Україну" і мажоритарну п. Фаріон з "Свободи"

Взагалі максимум мого бажання від цих виборів 2012 до Верховної Ради України - це щоб туди пройшла "Наша Україна" і щоб Ющенко став головою ВРУ. Вже наперед знаю всі спростування цього бажання - за минулі тижні набралось того добра чимало: і "фе", і "ге", і "тю" тощо. Але кожного разу я відповідав просто: це моє законне право - обирати того, кого я хочу. Як моє законне демократичне право бажати певних результатів, які я спеціально оприлюднюю наперед, що потім можна було порівняти з результатами, що будуть.
Також я дуже хочу і сподіваюсь, що не пройдуть 5 % КПУ та "Україна - вперед", а ПРУ не матиме значної більшості в списку, хоча мажоритарників буде в них чимало - це зрозуміло.

Загалом, на мою думку, це вперше вибори в Україні є виборами, а не війною, як всі попередні. Є що дійсно вибирати. Тут розклад електорату десь такий:

1. Партія Регіонів України по своїй суті представляє клан олігархів та великої буржуазії, але електорат її складає переважно консервативний "совковий" за своєю психологією виборець, переважно російсько-суржикомовний, який вимагає від держави патронального благополуччя, тобто йому "держава має забезпечити роботу і достаток" як і всі інші блага цивілізації. Простіше кажучи: стабільність буття раба, що має доброго до нього пана-господаря.

2. Об'єднанна опозиція "Батьківщина" згуртовує в собі весь протестний електорат, що чітко висловлено в їх гаслі "Ми їх зупинимо!" Це зробити не важко щодо тих, хто вже стоїть і боїться завалитись. Але тема "війни заради війни" - малопродуктивна. Що дасть боротьба за імпічмент? Однозначно то буде картинка, як два барани зійшлися на хисткому містку і бодались доти, доки обидва не полетіли у воду. Але люди мають право бути проти, бо комусь треба бути проти, та і є чого бути проти...

3. ВО "Свобода" дуже добре що йде самостійно, але і узгоджує свої дії з іншими опозиціонерами. Тут назва відповідає бажанням електорату, який буде голосувати за цю політсилу: бажання свободи! Вільна людина, що сама творить своє життя у своїй державі. Певний надлишок декларативного українського націоналізму у ідеологічній програмі, як показує практика на Львівщині і Тернопільщині, - так і залишається та обмежується одними деклараціями і нікому ніяких загроз не несе, тому вважаю цю політсилу позитивною.

4. Партія "Удар", це якщо тезово, то це політсила "ні вашим - ні нашим", бо тут змішались Пинзеник з Куніціним, Гурвіц з Наливайченко  тощо. Електорат тут найрізнобічний і переважно з тих, хто хоче змін в першу чергу в складі нардепів ВРУ, а там і змін в правовому полі життя за європейськими стандартами. Також позитивна політсила, особливо тим, що за неї може дозволити собі проголосувати і російськомовний електорат, що ослаблює позиції ПРУ.

5. Партія "Наша Україна" тримається виключно на твердих прихильниках Віктора Ющенка, якого дуже влучно обізвали колись "котом Леопольдом", тому що його основний месидж один: "Панове, ну давайте жити дружно!" Мені, як людині, що пів життя прожила в Донецьку (на Сході), а другу половину - у Львові (Захід-Бандерштат) подібна позиція найбільше імпонує.
Я хочу домагатися всенаціонального примирення в Україні - хочу і буду. Тому і обираю Ющенка для цього. Поки що це найкращий варіант, а головне - перевірений: знаємо достатньо і позитивні, і негативні сторони. Як на мене - позитивні переважають.

6. Найогидніша, звичайно, КПУ - так безкінечно брехати можна тільки з наявності величезного досвіду вже у майже 100 років, якщо 75 р. комуністичного СРСР і 20 р. КПУ в України скласти, то обіцяне щастя комунізму мало бути давним-давно, але  не буде ніколи. Бреше Петро Симоненко просто геніально, тому по електорату КПУ можна буде визначити кількісний показник ідіотів в Україні. Не ідіоти за такий блуд голосувати точно що не будуть.

7. Залишається цікавим питання, чи буде хтось і скільки, що проголосують за "Україна - вперед!". Окрім назви тут все "повний зад", особливо політтехнологи, які обрали своїм програмним документом казочку про Буратіно, якого так і нема, але є Мальвіна, Арлекін і Пьєро, а ще є їх таємний закулісний володар-керівник злий і жорстокий Карабас Барабас з Межигір'я. А якби замість клоуна і футболіста до цієї структури запросили справжнього Буратіно - Леоніда Грача, а ще до нього - Юрія Кармазина! То могло б спрацювати ще й як! Вже можна сказати, бо не використають. Тут чистий спортивний інтерес щодо марнотратсва і марнославності. Сподіваюсь, що відберуть принаймні голоси у не повних ідіотів щодо КПУ.

Ото і все, що хотів сказати на передодні виборів до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р., на які всіх закликаю прийти, голосувати за власним сумлінням і не продаватися.

            ВСІ  -  НА ВИБОРИ !!!                        НА  ВИБОРИ  -  ВСІ !!!

Богдан Гордасевич
м. Львів - Рясне

Міністерство внутрішніх справ виступає за обмеження анонімності користувачів мережі інтернет і, зокрема, соціальних мереж.

Про це журналістам заявив начальник управління по боротьбі з кіберзлочинністю МВС Максим Литвинов, повідомляють "Українські новини".

"Головною причиною такого стану поширення й розвитку кіберзлочинності є саме анонімність, тому що вона провокує безкарність. Тому її потрібно скорочувати", - сказав він.

У той же час, Литвинов відзначив, що в даному питанні слід знайти баланс між необхідністю запобігання вчиненню злочинів анонімами й захистом громадян від нелегального використання їх персональних даних.

Він відзначив, що зараз з цього питання проходить багато семінарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям закону про захист персональних даних, а також ведеться обговорення двох проектів законів про моніторинг телекомунікацій.

На думку Литвинова, компромісним варіантом у цій сфері може стати прийняття закону про продаж Sim-Карт з ідентифікацією абонента.

"Це один із кроків для того, щоб ідентифікувати абонента, тобто кінцевого користувача устаткування. Це один зі шляхів щоб Facebook або інші соціальні мережі були не по паспортах, а щоб ідентифікувати кінцевого власника устаткування – це зменшить навантаження на соціальні мережі, тобто це один з компромісних кроків", - сказав він.

У той же час начальник управління додав, що є ще низка інших пропозицій, які тільки обговорюються.

Раніше ЗМІ повідомили, що один з депутатів Державної думи (нижня палата парламенту) Росії виступив з ініціативою ввести реєстрацію в соціальних мережах суворо за паспортом.

УП