Рівно 70 років тому була заснована всім добре відома Українська повстанська армія. Добровільна організація, яка мала перед собою єдину мету: визволити нашу рідну землю від іноземних загарбників. В цей час в розпалі була Друга світова війна, і якраз цим хотіли скористатися повстанці. Але навіть тоді, коли не вдалося використати будь-яку з військових сторін для звільнення України, бійці УПА сміливо і без жодного страху вирішили протистояти обидвом найпотужнішим тоталітарним системам, які будь-коли існували: радянській і нацистській. Після війни намагання партизанів продовжувалися, але й надалі безуспішно. Попри невдачі, УПА змусила повірити весь світ у велике бажання українського народу відстоювати власні громадянські права. Тож вшануймо наших героїв!

Тож пропонується збірка фільмів про УПА, патріотам і небайдужим до історії України буде цікаво переглянути іще раз, а комусь може і вперше..... чи показати своїм дітям справжніх і реальних героїв-бойовиків, а не міфічних Рембо чи Командос. А для манкуртів і нуворишів - можете не дивитись і не тратити свого часу - вам хоч кіл на голові витесуй - все одно толку ніякого.

Тож скачуймо у свою коллекцію: http://www.hurtom.com/portal/?p=7849#more-7849

Украинские пенсионеры начали получать увеличенную с 1 окября "покращувателями" пенсию.
Неугомонные журналисты сразу после объявления этой радостной новости насчитали, что средняя пенсия будет увеличена 12 грн. Вероятно, по планам рыганальных мозгов эти 12 грн должны были окончательно убедить престарелый электорат в незаменимости голубых проффесионалов.
И вот она, увеличенная пенсия, причем не на 12, а на целых 13 гривен! Это почти 2 кг пряников! Правда, что бы мясом побаловаться, придется уже копить надбавочку.
Но пенсионеров много. Учитывая бедственное положение ПФ с его дефицитом и то,что эта прибавка наверняка потребует участия госбюджета - много это, или мало?
Для начала вычислим общую сумму, необходимую,чтобы осчастливить 13,77 млн пенсионеров, и возьмем при этом не 12, не 13, а 15 грн (не всякий случай):
                                                 13,77*15=206,5млн грн.
Нормальный пенсионер, конечно, такую сумму денег представить не может. Это сумма кажется астрономической. Но только в абсолютном измерении, если нет базы для сравнения.
Ну, например, транспортно-ремонтные расходы главного "покращувателя" за последний год:
Реконструкция и ремонт транспортного сообщения с охотничьей зоной в Днепровско-Тетеревском лесхозе - 103 млн грн.
Вертолетная площадка в Форосе - 10 млн грн.
Обустройство резиденции Синегора - 30,07 млн грн.
Капитальный ремонт ул. Абрикосовой в Донецке, где живет Л. Янукович - 8,22млн грн.
Ремонт и реконструкция зданий, сооружений и инженерных сетей крымских дач - 41,3 млн грн (для справки - всего с начала 2011г на эти цели потрачено 381млн грн).
Ремонт дорог дорог, связывающих крымские дачи - 46 млн грн.
А ОНО ж еще и пряники ест...

• УВАГА! Фільм Lola Versus (2012) / “Давай, до побачення!”, і мультфільм Sky Force 3D (2012) / Аеротачки 3D, які стартують у прокаті з 11 жовтня 2012, демонструються, або виключно російською мовою, або в ДЕЯКИХ кінотеатрах можливо з українським озвученням. Оскільки дистриб’ютор: “Top Film Distribution ” відмовився надавати інформацію мотивуючи це тим, що у них НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ З’ЯСУВАТИ ЦЮ ІНФОРМАЦІЮ http://www.facebook.com/TopFilmDistribution запитуйте про це у кінотеатрах свого міста. Якщо хтось володіє точною інформацією, прохання повідомити.

• УВАГА! Фільм “Заручниця 2, який виходить в прокат 04.10.2012 буде показуватися виключно російською мовою. Дистриб’ютор: “Інтер-фільм” http://kino-pereklad.org.ua/ джерело http://kino-pereklad.org.ua/

• УВАГА! Фільм “Петля часу / Looper”, який вийшов у прокат 27.09.2012 має лише 25 фільмокопій з багатоголосим перекладом українською мовою та 52 цифрових носії з дубляжем російською мовою Дистриб’ютор: “Top Film Distribution” джерело http://kino-pereklad.org.ua/

         УВАГА! Фільм “Суддя Дредд”, який виходить в прокат 20.09.2012 буде показуватися    лише        російською мовою! Дистриб’ютор: “Інтер-фільм” джерело http://kino-pereklad.org.uа

Для тих, хто думає про майбутнє своє, своїх дітей і своєї країни, прохання - ігноруйте походи у кінотеатр на російськомовні фільми, майте повагу до своєї країни, мови і національності. Краще качайте фільми із інтернету дубльовані українською мовою. У мережі є кілька свідомих гуртів, що займаються подібним дубляжем, і виходить у них непогано - професійно, якщо порівнювати із російськомовним - то взагалі СУПЕР.

Перерахуйте кошти за фільм, на який ви хотіли сходити із російським дубляжем, цим командам-волонтерам і отримайте насолоду від перегляду фільму рідною мовою. Перестаньте фінансувати українофобів-провокаторів, адже ці гроші повернуться в Україну для фінансування таких як Колєсніченко, Ківалов, Царьков і інші, що виховуватимуть із ваших дітей перевертнів, що зневажатимуть ВАШУ країну, ВАШУ мову, ВАШУ історію, ВАШ родовід.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ - ВАМ, УКРАЇНЦЯМ, ОГОЛОШЕНО ВІЙНУ НА ЗНИЩЕННЯ, БО ВВАЖАЮТЬ ВАС СЛАБОДУХИМИ. ЗДИВУЙТЕ ЇХ - ПРИЙМІТЬ ВИКЛИК І ПОЧИНАЙТЕ БОРОТИСЬ, ЗАЛУЧАЙТЕ ДО АКЦІЇ СВОЇХ ДРУЗІВ, РОДИЧІВ, ЗНАЙОМИХ, ДІТЕЙ. МИ ЗУМІЄМО ЗДОЛАТИ ЦЕ КОДЛО, ЩО КИНУЛО НАМ ВИКЛИК, БО НАС БІЛЬШІСТЬ.

Ось посилання на сайти і номери рахунків для переказу коштів, що ведуть дубляж фільмів українською мовою добровільно, але як ви самі розумієте, вони витрачають свій час і власні кошти, не будьмо жадібними, не пошкодуйте коштів (не обов'язково вартості квитків кінотеатру 30-70 грн), пересилайте скільки можете, адже нас багато - ми зуміємо не тільки захистити своє, ай примножити.

Сайт ГУРТОМ:

http://www.hurtom.com/portal/

ПриватБанк:

Номер картки:
6762-4620-5632-0028

WebMoney:

U537208773355 – гривні
Z237620940940 – долари
E199736999438 – євро
R421877692933 – рублі

Сайт UATEAM:

http://uateam.tv/index.php

 Картка Приватбанк:

• 4405885018281599*

 WebMoney:

• U584107262116 (WMU)
• Z194659134054 (WMZ)

Можливість зіткнутись з ментівським свавіллям, замішаним на корупції – абсолютно реальна для кожного громадянина.

2 жовтня 2012 року сталася подія, що остаточно викреслила Україну з числа країн, де панує закон та існує правосуддя.

Незважаючи на численні порушення під час слідчих дій, незважаючи на те, що досі не знайдено знаряддя скоєння злочину, незважаючи на те, що свідки не впізнали у підозрюваних вбивць судді Зубкова, а також заявили в суді про те, що на них тисли слідчі, суд виніс вирок батьку й сину - Дмитру та Сергію Павличенкам, визнавши їх винними у вбивстві, якого вони не скоювали.

Цей вирок суду - вирок не лише безневинним громадянам України, це - вирок державі, яку відтепер не можна вважати правовою.

Відтепер, і до моменту, допоки Сергія та Дмитра не буде звільнено, а винуватців їхніх страждань суворо покарано, всі наші акції проходитимуть під єдиним гаслом - "Волю Павличенкам!". Ми зробимо все можливе для того, аби привернути увагу української та світової громадськості до цього випадку.

Будь-які кроки на цьому шляху ми вважаємо законними, адже правосуддя в Україні більше не існує, тож свою свободу громадяни мають захищати власноруч.

На наступному матчі наші сектори будуть вдягнені в чорні кольори. Жодних банерів не буде вивішено протягом першого тайму гри. Окрім одного...

Ми закликаємо уболівальників всіх клубів, та всіх небайдужих приєднатися до нашої боротьби. Адже кожного в цій країні може бути звинувачено у злочині, який він не скоював, незалежно від його політичних поглядів, мови, чи клубних уподобань. Лише разом ми захистимо свою свободу. Лише той гідний життя й волі, хто щодня за них йде на бій!

СВОБОДУ ЧЕСНИМ! СВОБОДУ ПАВЛИЧЕНКО!
До історії питання

Вочевидь, зараз уже немає потреби переповідати події навколо судді Шевченківського районного суду пана Зубкова, адже його вбивство - давно не новина.

Дмитро Павличенко кілька років судився за свою квартиру з фірмою «Гоойоорд», яка поступово скупила весь житловий будинок на вулиці Хмельницького, окрім квартири Павличенків.

Родина не бачила підстав виїжджати з власного помешкання в центрі Києва тільки тому, що якась компанія поклала око на будинок. Незабаром почались погрози, пізніше частину з них було виконано, і у Павличенків почалось невеселе життя. Наприклад, фірма прибудовувала пожежні сходи без будь-яких дозволів, і чомусь ці сходи спирались на еркер в квартирі, через що той почав руйнуватись. Довкруж нерідко отирались якісь незрозумілі люди, почались проблеми з ЖЕКом, залякування.

Врешті, Дмитро може б і махнув рукою, продавши «Гоойоорду» квартиру, та не встиг. Попри виграний суд та апеляцію за свою квартиру, Павличенкам одного дня вручили заочне рішення про виселення вже іншого суду, Шевченківського, на засідання якого Павличенків навіть не викликали. Під постановою суду стояв підпис судді Зубкова.

За три дні Павличенків не тільки виселили, вщент зруйнувавши частину їх квартири, а й вивезли все їх особисте майно вантажівками у невідомому напрямі. Павличенки не мали де жити, майно виконавча служба і не думала повертати. Дмитро Павличенко боровся проти цього свавілля підкреслено публічно та офіційно. Він скликав прес-конференції і писав заяви у всі можливі інстанції. Так, на його біду, справа набула розголосу і Дмитро став дуже зручною фігурою для переведення стрілок.

Коли суддю Зубкова убили, за кілька днів МВС гордо доповіло про успіх у розкритті справи. За їх словами, убивцями виявились Павличенки – глава сімейства Дмитро та його син Сергій. Мотивом, стверджують у МВС, є помста. Втім, протиріч і питань у цій справі так багато, не залишається сумнівів - справу шито білими нитками.

По-перше, суддя Зубков відзначився останнім часом мінімум трьома рішеннями, що суперечили інтересам великих будівельних компаній:

1. Постанова від 15 вересня 2010 року, завдяки якій вдалось відстояти дитячий садок №183 за адресою Пушкінська 33а, лишивши його комунальній власності – всупереч інтересам акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б»,яке мало на нього плани.

2. Постанова від 22 листопада 2010 року, в якій не лише не задовольняється позов «Інвестиційно-будівельної групи» щодо активістів, які протестували проти забудови на Гончара 17-27( там будували житловий комплекс з паркінгом), але й не визнав права забудовника на ведення будівництва.

3. Ухвала від 15 лютого 2011 року, в якій визнається, що забудова на Жовтневій лікарні(Шовковична 39\1) несе небезпеку сусіднім будівлям. Крім цього, йшлось до того, щоб визнати незаконним і сам землевідвід під це будівництво. На цей раз незадоволеним залишився «Житло-буд».

Чому, якщо слідство та суд розглядали можливість помсти судді, вони не розглядали варіант помсти з боку цих великих компаній? Зрештою, за свою кар’єру суддя виніс сотні постанов, кожна з яких лишала незадоволеною мінімум одну сторону в кожній із справ, тож помститись судді міг будь-хто.

Єдине, що відрізняє всіх цих потенційних месників від Павличенків - відомість справи останніх; і через те вони стали проти своєї волі дуже зручною мішенню для звинувачень.

Крім того, незрозуміло, чому всупереч всім процесуальним нормам, міліцейські суди таврували Павличенків вбивцями ще до судового розгляду – невже у нас не діє презумпція невинуватості? Чому прізвище свідка давно стало відомо пресі, як і найдрібніші обставини справи, які вільно виголошувалися на брифінгах – де таємниця слідства? Чому не розглядалося інших версій?

Складені за словами свідків описи підозрюваних чітко говорять, що обидвом чоловікам було по 25-30 років, у той час як Дмитру Павличенку – за 40, а його сину – всього 18, тобто під опис вони не підпадають і близько. Таких питань безліч.

А щодо показів, які нібито дали під слідством свідки та підозрювані Павличенко – ми всі чудово знаємо, як працює наша доблесна міліція на отримання показів; показники смертності затриманих у відділках зайвий раз це підтверджують.

В судовому засіданні свідки заперечили причетність Павличенко до вбивства та заявили про тиск на них з боку слідства. Більш НІЯКИХ доказів вини Павличенків слідство не надало. Окрім підкинутих під час обшуку патронів, СХОЖИХ (!) на ті, що використовувалися вбивцями. Експерт в судовому засіданні визнав, що НЕ ПРОВОДИВ олгяд місця злочину – однак пізніше підписав сфальсифікований слідчими протокол (!).

ЦЕ – СЛІДСТВО? ЦЕ – ПРАВОСУДДЯ?!

Дмитро Павличенко боровся відкрито, він хотів повернути свою квартиру. Вбивство судді ніяким чином не могло повернути йому житло. І навіть якщо розглядати мотив помсти – навіщо йому мститись судді, а не представникам фірми «Гоойоорд», що протягом багатьох років пили з нього кров?

Чи представникам виконавчої служби, які виселили його, вивезли все майно його родини в невідомому напрямі і зруйнували частину його квартири до фундаменту?

Але правоохоронцям треба було розкривати злочин, шукати справжніх вбивць справа марудна й небезпечна, а тут – беззахисні громадяни, у яких було начебто щосьт схоже на мотив. До того ж, в їх арешті була зацікавлена фірма, яка незаконно відняла житло в сім’ї Павлюченко. І тут могла мати місце й зацікавленість слідчих з боку цієї фірми.

В результаті – ЧЕСНІ, НЕВИННІ люди – за гратами. УБИВЦІ – на волі.

Вступитись за сім’ю Павличенків повинні не лише фанати «Динамо» - ВСІ громадяни України.

Родину Павличенків тупо і нахабно підставили грошовиті дяді, а міліція не менш нахабно використала їх в якості «стрілочників».

На їхньому місці міг опинитись будь-який українець, тому солідаризуватись з Павличенками і вимагати справедливості повинні не лише їх друзі та приятелі, а й все українське суспільство. Можливість зіткнутись з ментівським свавіллям, замішаним на корупції – абсолютно реальна для кожного громадянина.

ЗАХИЩАЮЧИ ПАВЛИЧЕНКІВ - ТИ ЗАХИЩАЄШ СЕБЕ!


Київ, 3 жовтня 2012 р. Матч «Динамо» (Київ) - «Динамо» (Загреб).
Сектори ультрас «Динамо» в чорному...

Боксери-олімпійці обурені тим фактом, що їм довелося проводити майстер-клас у Донецьку на тлі символіки Партії регіонів.

Про це у коментарі "Українській правді" повідомив чемпіон Олімпійських ігор Олександр Усик.

Він заявив, що жоден з присутніх на майстер-класі спортсменів не знав про те, що їм доведеться виступати на фоні партії влади.

"Я не знаю як так сталося. Ми не підтримуємо жодну з партій. Керівники міста, які є членами окремої партії, нас не попередили. Ми просто не знали", - сказав він.

За його словами, всі учасники майстер-класу обурилися і попросили, щоб такого більше не повторювалося.

"Ми спочатку хотіли встати і піти, але залишилися з поваги до тієї молоді і дітей, які прийшли з нами поспілкуватися. Вони (діти -УП) не винні, що все так сталося", - сказав Усик.

"Ми розуміємо, що нам допомагає уряд, президент, але ситуація, яка сталася у середу - це форс-мажор. Ми підняли паніку і сказали, що якщо таке знову повториться - ми перестанемо їздити і представляти свій вид спорту, ми заховаємося, і будемо сидіти вдома", - сказав спортсмен.

Він також повідомив, що в Донецьк їх запросив боксер Дмитро Єлісєєв, а не Партія регіонів.

"Ще раз наголошую - ми не підтримуємо жодну опозицію, кандидатів... ну чи як там воно називається. Одним словом - ми аполітичні", - підсумував спортсмен.

Як відомо, у середу у Донецьку боксери-олімпійці провели майстер-клас на тлі символіки Партії регіонів.

Українська правда   (http://www.pravda.com.ua/news/2012/10/11/6974435/)

Сидиш в Канаді – любиш Україну?
Та вчиш мене, хто більший патріот?
А ти сюди приїдь хоч на годину
І подивись на бідну сиротину
Та на украй зневірений народ.

Поглянь на тих, хто зрання до смеркання
Задарма в полі й шахтах спину гнуть,
На вчителя, що від недоїдання
Не має вчить ніякого бажання,
І на всіх тих, що роблять та не ймуть.

Поговори з умільцем-комерсантом,
Що під податків пресом аж хрипить,
На "волю” глянь, обіцяну "гарантом”,
На "демократію”, що чорним бантом
На шиї в кожного, стискаючи висить.

У вічі глянь голодного дитяти,
Поглянь на старість, кинуту всіма,
А потім запитай у депутата:
Хто винен в тім, що рідна наша хата
Уже нам не оселя, а тюрма?

На владу глянь, що дума лиш про себе,
Яку ніхто із нас не вибирав.
Для них нема Вітчизни, їм не треба;
Вони собі хапають зорі з неба
Ще й дивляться, щоб крихти я не взяв.

Ти патріот, земляк, ти українець?
Ти знаєш толк? Ну то мені скажи .
Приїдь і прикладись хоч на мізинець,
Покермануй, як розігнать звіринець,
Навести вдома лад допоможи.
Це дуже добре у "раю” сидіти
Та нас убогих піднімать на сміх,
А ти вернись і покажи як жити.
Та лиш вернулися під рідні віти
Краплинки з-поміж моря вас усіх.

Мешканці околиць підмосковного Домодєдово збираються утворити анклав у складі Євросоюзу — з червоно–чорним прапором із тризубом, європейською валютою і владою, незалежною від ворожого оточення, яке називають не інакше, ніж Ордою. Ця новина, яку розтиражували спершу міжнародні, а потім і деякі російські ЗМІ, викликала в українському інтернеті жваве обговорення — вистачає й звинувачень у «провокаціях», і слів підтримки. Про що йдеться насправді, «УМ» намагалася з’ясувати безпосередньо в ініціаторів створення Руської демократичної республіки під боком Москви.

Дорога розбрату

Вдатися до такого відчайдушного кроку мешканців району спонукали причини, близькі й зрозумілі навіть людям, украй далеким від політики. Уже кілька років «домодєдовці» змагаються за власну землю із загарбниками, які приватизували навколишні ліси, де місцеві мешканці більше не можуть збирати гриби, поля, відтепер не доступні для випасу худоби, а тепер іще й дорогу. Після того, як єдиний шлях виявився закритим для безплатного проїзду, терпець у людей урвався остаточно.

17 вересня 2012 відбулося народне віче, на якому було вирішено сформувати Республіканський комітет з метою створити Руську (не плутати з російською!) демократичну республіку. Поки що — у складі Російської Федерації. Проте в перспективі русичі сподіваються вийти зі складу РФ, яку називають не інакше як Ордою. На наступний рік заплановано місцевий референдум (без участі продажного російського центрвиборчкому), на якому ініціатори «автономізації» сподіваються отримати більшість голосів. Поповнювати республіканський бюджет «домодєдовці» планують передусім за рахунок здачі в оренду однойменного міжнародного аеропорту та туризму.

Про свої наміри мешканці майбутньої республіки офіційно повідомили президента Росії Володимира Путіна. У листі до глави держави мешканці міського округу Домодєдово зазначають, що федеральна влада проігнорувала результати місцевого референдуму, на якому 95% мешканців проголосували проти запрова­дження платного проїзду місцевою автотрасою. І це, на їхню думку, є підставою для проголошення автономії.

Коли навколо — Орда

Утім, як наголошує один з ініціаторів автономізації Євген Архипов, обмежувати проблему винятково причинами місцевого характеру, як це намагаються подати «путінські» засоби масової інформації — хибно. «Ми не збираємося більше просити вас перенести дорогу, віддати нам ліс... Ми й так його заберемо. І дорогу перенесемо. Не потрібні нам ваші подачки: ми вам більше не віримо, — сміливо заявляє Євген у зверненні до влади. — Руські люди завжди традиційно жили цивілізовано, а ви нас заганяєте у свою Азіопію, Орду, щоб ми вам тільки платили данину, а ви за рахунок цієї нашої данини грабували країну, направляли на нас своїх легіонерів — поліцейських. Руські завжди були частиною європейської цивілізації, і ми не хочемо жити в Азіопії».

Політичну ідею звільнення від Орди, справу якої продовжує нинішня російська влада (та й Росія загалом), одним із перших проголосив уродженець Запоріжжя Олександр Шведов, засновник Руського антиординського руху. Згідно з Маніфестом РАОР, Російська Федерація в нинішньому її вигляді — спадкоємиця Золотої Орди та її системи, за якої влада — все, а людина — ніщо. А отже, російська влада — антируська й окупаційна. Тому рух ставить за мету визволення Русі від ординського ярма. І створення Руської демократичної республіки — схоже, один із перших практичних кроків на цьому шляху.

Із тризубом Данила Галицького, під прапором Бандери

«Без активної участі ФСБ подібні речі в путінській Росії неможливі у принципі. Це чергова провокація, щоб прив’язати в свідомості пересічних росіян тризуб до сепаратизму, дискредитувати символи УПА, бандерівський прапор, Україну...» — коментують недовірливі інтернет–користувачі новину про створення в Росії автономії під чорно–червоним стягом.

«Зрозумiло, що тризуб невiдривно зв’язаний iз «сепаратизмом» Русi вiд Московiї. А бачити усюди ФСБ — то параноя», — відповідає на це Олександр Шведов.

Євген Архипов закиди в провокації теж обурено відкидає. «Та що ви, яка провокація — у жодному разі! — запевнив пан Євген «Україну молоду». — Тризуб — це знак, під яким Данило Галицький виходив проти Орди. І ми вважаємо, що Росія несправедливо приватизувала спадок і саму назву Київської Русі, хоча до її культурної традиції насправді не має жодного стосунку. Перемишль — місце переселення руського народу, тому культурно–історичний початок ми беремо з Чорної Русі. Ще при Дмитрі Донському мешканці нинішнього Домодєдова зазнали перших утисків з боку Москви — за незгоду зі спрямованою проти самоврядування реформою (князь ліквідував посаду тисяцького. — Ред.) було страчено боярина Івана Вельямінова. І відтоді Москва почала всіх страчувати, голови рубати... Решта світу крокувала шляхом цивілізації, а Москва йшла дорогою азіоп­ства й ординства».

Чорний колір прапора, за словами Євгена, символізує руську землю, а червоний — «кров наших дідів, пролиту за цю землю». Степана Бандеру пан Архипов дуже поважає і вважає людиною, «яка боролася проти Орди». У самого ініціатора створення Руської демократичної республіки, який із гордістю носить вишиванку, — українське коріння: його предки походять із Полтави.

На запитання, чи не бояться він та його соратники утисків із боку російської влади, Євген Архипов відповідає «безшабашно»: «У мене є справа, і я буду за неї боротися. А вони зі своєю Ордою хай ідуть... далеко». При цьому визнає, що проблеми вже є: його самого, скажімо, більше місяця не випускали з Росії в Україну. «Утисків нам вистачає, ми просто намагаємося про це публічно менше говорити», — констатує чоловік.

Європа вже стурбована. І стежить...

Хтось вважає їх провокаторами, хтось — відчайдухами або й просто божевільними. Але русичі з анклаву, оточеного територією Орди, на скептичні посміювання не зважають — їм «своє робить», і налаштовані вони цілком серйозно. «Для початку ми плануємо створення суб’єкта Російської Федерації на кшталт Гонконгу — досить незалежного, із власним самоуправлінням. Інакше поки що не можна, бо ж ми тут в оточенні Орди — якщо вони по кордону танки свої розставлять, то що ми зробимо...» — досить тверезомисляче констатує Євген Архипов.

І скаржиться на те, як складно донести ідею створення республіки до всіх мешканців округу Домодєдово, від рішення яких на референдумі й залежить майбутнє цієї шаленої ідеї. «Проблема в тому, що дуже багато людей не користуються інтернетом. Ми намагаємося поширювати листівки, але їх моментально зривають. Проте ми, попри все, донесемо інформацію до кожного мешканця Перемишля. Ті, хто вже в курсі наших ідей, безумовно, повністю нас підтримують, — запевняє Євген. — Серед прихильників є навіть чиновники, тільки вони, зі зрозумілих причин, просять не називати їхніх прізвищ. Зрештою, якби люди нас не підтримували, ми б із такою ідеєю не вийшли».

Про наміри створити автономію з перспективою приєднання до ЄС Архипов із компанією вже повідомили лідерів європейських дер­жав. І навіть отримали від декого з них відповіді: у ЄС «виявили стурбованість» і запевнили, що пильно стежать за розвитком подій.

http://umoloda.kiev.ua/number/186/0/76785/

На уроке французского языка наша училка - француженка спрашивает: "А теперь, каждый должен сказать, с чем у вас ассоциируются страны, из которых приехали наши ученики. Скажите первое, о чём вы подумали".

Начали с англичанки: почти все говорят: королева, Биг Бен, олимпийские игры ... Потом сидела итальянка. Все хором стали называть: спагетти, пицца, Рим, Колизей ... Потом дошли до американки: статуя Свободы и т.п. Подошла и моя очередь. "Ну, что вы можете сказать об Украине? Какие ассоциации со страной?" - молчёк. И тут американка и говорит: "Пьянь! Пьяные мужики! Я слышала, что у них там все бухают... " Я была просто в шоке. И вся группа, 12 человек из разных стран и училка - тоже. После минутной паузы училка решила исправить ситуацию: "Ну, а что позитивного вы знаете про Украину?" - "Ничего", сказала американка, - только это. А что такого, я же правду сказала?". А меня это сильно задело. У них тоже ковбои бухают и социальных проблем хватает. Только я, лично, о том ей не сказала.

Видно, это такой американский менталитет: никаких моральных законов: все правду говорят. Просто это такая странная американская девушка была.

Иногда в моей жизни так получалось, что иностранцы при мне плохо отзывались о моей стране. Я, конечно, понимаю, что у нас в Украине есть много проблем, как и во всех других странах, ведь негатив - виднее: просто есть такие не воспитанные иностранцы, которые говорят только негатив. И по тому, спасибо всем за советы, как реагировать, и что говорить.

P.S. продолжение истории: дошла очередь говорить до девушки из Белоруссии. Про неё, про Беларуссию, вообще никто из иностранцев кроме меня ничего сказать не смог, ни позитивного ни негативного: если про Украину уже многие слышали (Чернобыль, бывшая хлебница России, футбол...) то про Белоруссию люди из других стран не знают ВООБЩЕ ничего... Лично я сказала, что у них там очень хороший текстиль и картошка. А про картошку девушка белорусска и сама не слышала, помню, она очень удивилась. А главное, что совершенно все белорусы, которые мне встретились в жизни, были очень хорошие, любезные и душевные люди. Полная противоположность американцам. Или мне на таких везло? Конечно, люди есть разные, но вот я, лично, точно заверяю, что белорусы гораздо лучше американцев во всех отношениях.

Відомий сатирик Михайло Жванецький ще в радянський час написав гарну інтермедію на тему ведення диспутів, коли головним є не слухати співрозмовника, а роздивлятись. І вести дискусію на ось таких тонах дослівно за Жванецьким «Що може розумного сказати чоловік, якщо він кривий? Ну якщо він кривий, то як його можна взагалі слухати?»
Справді, це найпростіший метод ведення дискусій, де логіку розуму підміняють агресією емоцій: – Тю, дурню! – Сам дурень! Ще й свиня! – Хто би ще рохкав...  Такою є класична бесіда людей різних політичних уподобань у нас по Україні, про що особливо наглядно видно з Інтернету. Вже скільки часу я намагаюся знайти бодай незначне коло людей, у яких особисті емоційні уподобання не перебивають тверезого розумового аналізу – і ніяк не можу знайти. Постійно натикаю на позицію дуалізму: або ти з нами за нашу правду – або ти дурень і гад. Іншого просто не дано. І я вже стомився опонувати людям, кажучи, та не лайтеся, а подивіться спокійно на дійсність і подумайте неупереджено про все  – нічого з того не виходить.
З широкого спектру подібних дискусій-сварок особисто мене що називається дістало оте проклинання дотепер електорату «проти всіх», до якого я і себе долучаю, хоча принципово не ходив голосувати у другому турі виборів Президента України у 2010. Принципово, про що докладно описав, тому не буду повторюватись, а подаю невеличку алегорію про ті вибори, щоб потім додати кілька зауважень з погляду більш сучасного.
Отже вибори назвемо весіллям, а Україну – нареченим, ну а претенденти будуть наречені. Отож зібралася у нареченого вся рідня різна і багацько, провели перший тур кастингу наречених, вибрали двох суджених і стали поміж них обирати, аж тут стає відомо, що одна дівчина горбата, але цнотлива, а друга хоч і гарніша, але гуляща як ну, вже аж два аборти зробила... І тут рідня нареченого поділилась на три табори: одні кричать, що вони проти всіх, бо нареченому треба обрати нормальну і порядну молодичку, другі кричать, що краще горбата, чим гуляща, ну а треті ревуть, як то можна за горбату – що то за жахіття, а не пара буде на весіллі. Б’ються- чубляться, розсварилася вся рідня, а за бенкет вже заплачено, кабанчика заколото, музикам завдаток дано – когось мусять вибрати. Тут і наречений натякнув, що воно якось з горбатою до ліжка не дуже кортить йти в шлюбну ніч...
І минуло по тому весіллі кілька років, а в рідні нареченого все ще й досі поміж собою чубляться: – А бачиш! Бачиш! Жіночка і за чоловіком все одно підгулює на стороні, а от наша вірна жона була б, ой вірна... Їх опоненти кажуть на те: – Звичайно, що вірна була б – хто ж бо до такої горбатої залицятись схоче? Та вона і в шлюбі свою цноту недоторканою зберегла б... А так хоч воно і не все так, як мало бути, але ж і чоловікові щось добре перепадає... Ну а третя частина родини мовчить, тужливо дивиться на нездалу подружню пару і на свою недолугу родину, що доводить і надалі свою правоту, хоча добре ясно, що вся родина гуртом велике паскудство вчинила.
Хтось може запитати, чому саме горбата? Можна і осучаснити, звичайно, бо наркоманка справді ближче до істини, але хіба це міняє змісту паскудства? Хіба не огидно всім від такого сватання? Від виборів без вибору? Від того, що не вихваляють принади, а виказують в кого більші вади! Бач інший претендент значно гірший від нашого... Убожество в абсолюті! І після цього ще хтось пробує осуджувати когось з людей, що обрали в Президенти України Віктора Януковича, а інші тому не перечили. Ви таки нарешті оберніться і на своє «добро» добре роздивіться! Змусили обирати з двох зол, от люди і обрали яке менше... Значить ваше зло більше – чому того не хочете визнати?
Навпаки постійно можна почути звідтам злорадне: – Насте! Маєте! А от би обрали тоді Юлю... І вся пісня, без жодних аргументів! Бо не можуть їх навести щодо того, а чому вони певні, що було б краще за Юлі, – не наводять. Жодного! Одна міфічна здогадка: от якби... Хоча всім відомо з практики, що за час свого прем’єрства з надширокими повноваженнями жодних успіхів економіка України не показала. Коли кажуть про світову кризу чи епідемію грипу тощо, то є проста і чітка відповідь: а справді видатну людину якраз по таких надскладних моментах і визнають. Чомусь за Меркель світова криза Німеччину не зачепила? Бо то жінка мудра і за державу дбає, а не за оновлення власного гардеробу...
Ще одна з важливих тем, коли йде звинувачення теперішньої влади в Україні як кримінальної і мафіозної. Зачекайте, а хіба туди до влади не перейшла провідна частина з команди БЮТ? Перейшла. І вона приймає активну співучасть у мародерській антинародній економічній політиці теперішньої влади в Україні. Список тих людей занадто довгий, щоб наводити... Та й питання в іншому: чи робили б вони щось інше, якби перемогла Тимошенко? Риторичне запитання.
Всі антиукраїнські та антинародні закони й інші акти у Верховній Раді України за минулий час включно й злочинний мовний  закон – ніколи б не стали дійсністю, якби не вирішальна участь в голосуванні депутатів-перекінчиків з БЮТ. Що це за кадрова політика була у пані Тимошенко, яка безпосередньо особисто затверджувала всі депутатські списки включно по областях?!  Хіба не з надр БЮТу вискочило оце новітнє проросійське угрупування Наталії Королевської? А наявність коло себе садиста-вбивці Лозинського навіщо було Юлії Тимошенко? Для самозахисту, чи щоб прибирати різних неугідних типу Євгена Щербаня? Знову риторичне запитання.
Можна продовжити спростування тези, що якби на виборах в президенти перемогла Юлія Тимошенко, то Україна б процвітала аж зацвітала, але чи потрібно? Для розумного сказано досить, а для опонентів, що люблять замість слухати – роздивляється і обдивлятися чим би це обгадити, то не боїмось – серед того живемо. Хоч і не хочеться, як і обирати не хочеться поміж двох зол. Як каже англійське прислів’я: «З двох зол не обирають жодного». Я з цим згоден, а ви? І це вже зовсім не риторичне запитання.

Богдан Гордасевич
м. Львів