Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

ВІЧНО АКТУАЛЬНЕ З літературного спадку Фелікса Крівіна

Слухаючи новини все частіше приходять аналогії з сатиричного доробку Фелікса Крівіна.

НИЧТО ЧЕЛОВЕЧЕСКОЕ В основополагающей формуле: «Кто был ничем, тот станет всем» — заключена вековая мечта всех нищих, голодных, бесправных, бездарных, безмозглых, бесчестных, бесстыжих и бессовестных. Государство победившего люмпен-пролетариата было рассчитано именно на них. Говоря, что ничто человеческое им не чуждо, древние вряд ли могли предположить, что это ничто, отделившись от человека, возьмет над ним власть и начнет его перелепливать по своему образу и подобию. Что возникнет государство, в котором на всех руководящих постах будет восседать ничто человеческое. А если пост окажется не руководящим, то ничто человеческое все силы приложит, чтобы сделать его руководящим, — будет ли это пост чиновника, дворника, сантехника или просто мальчика на побегушках. Потому что в стране победившего люмпен-пролетариата каждый, кто был ничем, должен непременно стать всем, чтобы подняться над другими из своего ничтожества. Конечно, это ничто, придя к власти, прежде всего постаралось избавиться от тех, кто представлял собой что-то. Сначала оно избавилось от богатых, национализировав чужое добро, затем от недостаточно нищих (коллективизация и раскулачивание) и, наконец, от умных, талантливых, с царем в голове, потому что царь в голове опасен для любой власти. Эссе, сэр! Время, однако, шло, и ничто, которое стало всем, все больше тревожилось: а вдруг оно снова станет ничем? И тогда оно отменило диктатуру люмпен-пролетариата и объявило, что отныне мы все будем жить по-человечески, поскольку ничто человеческое нам не чуждо. И пока население соображало, как это нужно жить по-человечески, ничто человеческое уже стало так жить. Но от этого, сэр, оно не стало более человеческим. Ничто есть ничто, в нем всегда нечеловеческого больше, чем человеческого, хотя в чем-то оно человеческому не чуждо.

ВЛАСТЬ И ОППОЗИЦИЯ  Пришли бандиты к власти, а разбойники ушли в оппозицию. То есть стали следить со стороны, что бандиты делают неправильно, и критиковать их за эти неправильные действия. Например, в бюджете на текущий год пятнадцать процентов было выделено на грабежи и всего лишь восемь процентов на квартирные кражи. Как же при этом развивать экономику? А на вооруженные нападения с целью причинения телесного и другого ущерба и вовсе выделено пять процентов. А ведь сюда входит и любовь. Не с первого взгляда, а с первого действия. Бандиты много чего делали неправильно, поэтому народ все чаще вспоминал благородных разбойников, которые у богатых отнимали, а бедным обещали раздать. Правда, прошли только первый этап: отнять отняли, а раздать не успели. Ничего, когда снова придут к власти, раздадут. Теперь, когда половина дела фактически сделана, остальное будет не так трудно. Что касается бандитов, то они были в принципе против того, чтобы у богатых отнимать, потому что сами очень быстро становились богатыми. Как же им было у себя отнимать, а тем более допустить, чтоб у них отнимали другие? За это разбойники тоже критиковали бандитов, упирая на то. что, когда они, разбойники, придут к власти, они будут только раздавать, ничего ни у кого не отнимая. Конечно, народу это нравилось. Кому не понравится, когда ему дают? Это намного приятнее, чем когда отнимают. Так и случилось, что разбойники пришли к власти, а бандиты ушли в оппозицию. Народ затаил дыхание: ну, сейчас будут раздавать. Но никто ничего не раздает. Потому что эти бандиты все разграбили, и теперь нечего раздавать народу. — Нужно еще немного поотнимать, — говорят разбойники. — Поотнимаем, поотнимаем, а потом уже будем раздавать. Возмущается народ. И оппозиция возмущается вместе с народом. А благородные разбойники начинают отнимать у богатых, чтобы потом, конечно, бедным раздать, но у богатых богатство в таких местах, что его не отнимешь, — надежно спрятано. Приходится отнимать у бедных. У этих все их добро на виду. С одной зарплаты отнимешь, с другой отнимешь, так оно постепенно и собирается. Отнимают разбойники, а как время приходит раздавать, уходят в оппозицию, чтоб возмущаться вместе с народом. Бандиты придут, награбят — и уходят в оппозицию, чтоб возмущаться вместе с народом. Не поймешь, кто грабит, кто возмущается. Ясно только, что все с народом, все за народ. Грабители и ограбленные — едины.  

ЧИНГИЗ — ДЕМОКРАТИЯ Когда татаро-монголы уходили с русской земли, им хотелось оставить по себе какую-то память. Чтоб потом о них говорили: — А помните, как у нас было при иге? Эх, золотая была орда! Смотря с чем сравнивать. По сравнению с нынешними, орда была действительно золотая. Хан Ахмат, большой души человек, высказался в том смысле, что оставить надо не какую-то мелочь, а что-то большое, может быть, даже великое. И тут он вспомнил, что великое по-монгольски — чингиз, и очень обрадовался: — Оставим-ка мы им на память наше великое чингиз. Пусть у них отныне все будет с нашим великим акцентом. Так оно и случилось. Уже первый русский царь был не просто Иван, а Чингиз Иван (Иван Великий). И первый русский император был не просто император Петр, а Чингиз Петр (Петр Великий). А когда наступила Чингиз-революция (Великая революция) и в стране стали строить Чингиз-социализм (Великий социализм), тут уже что ни чин, то чингиз, хоть и малый чин, а чингизом себя воображает. И все, что в стране делалось, было чингиз, то есть с акцентом не то ига, не то нашествия. А потом грянула Чингиз-демократия. Тут уже и чином быть не надо. Кто ни пожелает, тот и чингиз. И была бы эта орда золотая, но все золото исчезло неизвестно куда. И тогда началось нашествие на другие страны. Чингиз-нашествие. Но теперь уже ничего не завоевывая, а просто завывая: — Мы стары, как татары, мы голы, как монголы… Подайте сколько не жалко на наше светлое будущее, на нашу великую орду!

Міліція знову бреше. Про сутичку 23 вересня від очевидця.

«Краще раз побачити на власні очі, ніж тричі бути веденим за носа.» Цю пораду мудрої людини я памятаю з 1989 року.

Чому цього разу я вирішив не обмежуватися розміщенням фотографій з події? Сьогодні деякі ЗМІ цитують заступника начальника прес-центру київської міліції, котрий розповідає, як правоохоронці захищали громадський порядок від хуліганської молоді. На акції дійсно був епізод, коли група людей пробувала вискочити за кордон міліції з якимось спортивним азартом та зухвалістю, чим спровокувала жорстку відповідь. Але від самого початку влада ніби навмисне роздратовувала активну молодь. Суд заборонив акції протесту, дивно це мотивацією. Потім - дії міліції на вулиці…

Студентська акція протесту 23 вересня відбулася тільки тому, що 22 вересня було брутальним порушенням

прав громадян знівечено спробу мирного протесту проти керівництва МОНМСу (Міністерство освіти, науки, молоді і спорту). Представники влади поводилися дивно. 4 осіб було затримано при спробі піти з «заборонених» вулиць та винести звідти підсилюючу апаратуру «Прямої дії». Після «прогулянки» в автозаку з не вельми чемними працівниками МВС та невеличких пригод у відділку, їх відпущено без оформлення затримання.  Як результат, наступного дня акція, організованої тією ж таки «Прямою дією», була вже в тому числі проти незаконних дій міліції та утисків конституційних прав громадян. 23 вересня приєдналися активісти ще деяких рухів. І більш поміркованих, і більш радикальних.

Ще до початку акції кілька офіцерів розяснювали молоді, як саме вони збираються порушити права протестувальників. Тобто, сказали, що не дадуть мітингувати не тільки на Михайлівській, де проводити акцію з якогось переляку заборонив суд, а й по Трьохсвятительській ходити не дозволять, попри те, що на Трьохсвятительску заборони не було. Присутнім керівництвом міліції було визначено для проведення заходу малесенький майданчик біля муру Михайлівського монастиря. Аргументувалося це тим, що, рухаючись по Трьохсвятительській, демонстранти «порушуватимуть права інших громадян». Бо ж, бач, місце на тротуарі під час ходи займатимуть і заважатимуть ходити перехожим. Подивіться на фото, як сама міліція «допомагає» ходити перехожим. Вул. Трьохсвятительська просто перегороджена людьми у формі. Не пускають ні демонстрантів, ні перехожих, нікого.

 

За всим цим вгадується ось яка логіка. Заборонені акції було призначено на дні, коли в Києві відбувалася зустріч міністрів освіти різних країн. Владі дуже не хотілося, щоб свідомі громадяни продемонстрували закордонним колегам Табачника своє ставлення до нього. А враховуючи, що однією з тем форуму була проблема ксенофобії, було б надзвичайно цікаво, якби  перед закордонними колегами міністра активісти «засвітити», що в Україні на такій високій посаді знаходиться волохатий ксенофоб (а саме українофоб), а його заступник Сулима пише расистські підручники. Відтак суд та міліція блокували активність громадян, намагалися виявлення «антиТабачної» позиції заборонити або зробити непомітними. Однак, через свої дикунські спроби обмежувати свободу зібрань тільки ще більше галасу наробили навколо персони Табачника та проблеми прав людини в Україні.

Більше яскравих ілюстрацій - тут: http://photo.i.ua/user/1429445/275477/

Путин идёт в Президенты России под овации. Были сомнения?

  • 24.09.11, 21:28

Все рады?????

Президент России  Дмитрий Медведев предложил нынешнему премьер-министру 

Владимиру Путину баллотироваться в Президенты и заявил, что сам пойдет работать в правительство.

 С учетом предложения возглавить список партии, заняться партийной работой и при удачном выступлении на выборах, моей готовности заняться практической работой в правительстве я считаю, что было бы правильным, чтобы съезд поддержал кандидатуру председателя партии Владимира Путина на должность президента страны, - сказал он, выступая на съезде «Единой России». . Участники съезда овацией встретили предложение. - Эти аплодисменты дают мне право не объяснять, каким опытом и авторитетом обладает Владимир Владимирович Путин. Меня все время спрашивали: когда вы определитесь, с чем выйдете к людям, а иногда и меня, и Владимира Владимировича спрашивали: а вы не разругались друг с другом? Я хочу полностью подтвердить то, что только что было сказано: то, что мы предлагаем съезду - это глубоко продуманное решение, и даже больше - мы действительно обсуждали этот вариант развития событий еще в тот период, когда сформировался наш товарищеский союз, - сообщил он. По его словам, прошедшие годы доказали правильность выбранной стратегии. Также Дмитрий Медведев принял предложение возглавить список «Единой России» на выборах в Госдуму. - Это, безусловно, ответственное и очень серьезное предложение. Я принимаю его, - сказал он. Дмитрий Медведев принял предложение возглавить список «Единой России» на выборах в Госдуму.

Мнение: всё плохо, но мы за Путина

Інформаційна оборона.Висновок про чергову спорбу вбити укр.мову

ВИСНОВОК ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка

Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011)

1. Законопроект “Про засади державної мовної політики” майже повністю дублює поданий рік тому законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні” Єфремова-Симоненка-Гриневецького, що був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, парламентською опозицією, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії.

2. Автори нового законопроекту відмовилися лише від одіозної статті 7 старого законопроекту “Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність”. Тепер замість 33 він складається з 32 статей, проте концептуально і структурно відтворює попередній законопроект і тому більшість його ключових положень в своїй основі явно суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України та ґрунтується на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов.

3. Незмінним залишилося ключове положення законопроекту, яке передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, “за умови, якщо кількість осіб, - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і  більше чисельності її населення” (п. 3 статті 7).

Критерій визначення кількості носіїв регіональних мов – 10 % і більше – є довільним (такого критерію немає в жодному міжнародно-правовому акті) і в практичному плані покликаний забезпечити використання лише російської мови поряд або замість української як державної на більшій частині території України. На це вказують, зокрема п. 2 частини другої статті 5 та частина 6 статті 7 законопроекту, формулювання яких з цією метою були суттєво відкориговані. Якщо в старому законопроекті передбачалось забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя  на всій території держави (п. 2 частини другої статті 5), то в новому до цієї чіткої, простої і зрозумілої формули зроблено таке доповнення: “зі створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і у тих випадках, де це є виправданим” (п. 2 частини другої статті 5).

Якщо в попередньому законопроекті було записано, що регіональна мова “використовується на рівні з державною мовою на відповідній території України”, то в новому йдеться про використання там лише регіональної мови або мови меншини.

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що В.Колесніченко того ж дня зареєстрував законопроект “Про заборону звуження сфери застосування регіональних мов або мов меншин України” (№ 9059-1 від 26.08.2011), в якому він пропонує ввести кримінальну відповідальність за порушення права громадян на використання регіональних мов або мов меншин. Зауважимо, що ні згаданий, ні аналізований законопроект Ківалова-Колесніченка не містять статті про відповідальність посадових осіб за порушення їхнього обов’язку вживати державну мову в офіційному спілкуванні. Отже, зазначені законопроекти мають на меті підрив державного статусу української мови.      

4. Ще одна новела законопроекту Ківалова-Колесніченка стосується переліку мов, які підпадають під дію “Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов”. В ньому до попереднього списку з 15-ти згаданих у законопроекті Єфремова-Гриневецького-Симоненка додано ще три – русинську, караїмську і кримчацьку. Оскільки русинську говірку лінгвісти вважають діалектом української мови, внесення її до переліку мов меншин суперечить статті 1 Європейської Хартії, в якій зазначено, що термін “регіональних або міноритарних мов” не включає діалекти офіційної мови держави”.

5. Частина 1 статті 4 законопроекту Ківалова-Колесніченка передбачає, що “основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов – виключно цим законом”. Проте даний законопроект кардинально ревізує конституційно визначені засади державної мовної політики України, вводячи в правове поле такі, не передбачені Конституцією, поняття і терміни, як “регіональна мова або мова меншини”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, “мовне самовизначення”, “носії регіональної мови” (статті 1, 3, 7) і зобов'язуючи місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, установи, організації, підприємства, їхніх посадових і службових осіб і, навіть, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб використовувати регіональну мову (частина 7 статті 7).

По суті, йдеться про підміну Конституції України свавільно виписаним законом. Вельми показово, що пропонований законопроект передбачає внесення суттєвих змін до 32 Законів України, а також Положень про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про свідоцтво про народження, мовні приписи яких сформульовані відповідно до статті 10 Конституції України.      6. Як визначено у згаданому рішенні Конституційного Суду України, положення про українську мову як державну та гарантії вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України містяться у розділі І “Загальні засади Конституції України”, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом поняття “конституційний лад”. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові (частина 3 статті 5 Конституції України). Поняття і терміни статті 10, яка визначає основи мовної політики в Україні, як і інших статей розділу І Конституції України, можуть бути змінені тільки у спеціальному порядку, передбаченому статтею 156 Конституції України.

Таким чином, спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених статтею 10 Конституції України, слід кваліфікувати як порушення Основного закону – зазіхання на засади конституційного ладу України.

7. Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій “право мовного самовизначення” сформульоване поза контекстом статусу  української мови як єдиної державної мови, обов’язкової відповідно до статті 10 Конституції України  для офіційного застосування на всій території України у всіх сферах суспільного життя.

Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають  стандарти захисту прав людини, включно з рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють право мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав цей принцип також відсутній.

Пропоноване у п.2 статті 3 законопроекту формулювання допускає  тлумачення, згідно з яким і державні службовці мають право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному житті, а, отже, і при виконанні ними офіційних функцій. Натомість зі статусу української мови як державної випливає обов’язок державних службовців всіх рівнів та посадовців органів місцевого самоврядування володіти державною мовою та неодмінно використовувати її при виконанні службових функцій.

Отже, положення п. 2 статті 3 законопроекту, яку його автори  вважають ключовою, створює підґрунтя для нехтування державними службовцями і посадовими особами своїм конституційним обов’язком щодо імперативного застосування ними державної мови при здійсненні ними своїх офіційних повноважень. 8. Як визнають автори законопроекту, він ґрунтується не на засадах статті 10 Конституції України, яка є фундаментом державної мовної політики, а на визнанні пріоритету прав людини, зафіксованого у її статтях 3, 21 та 22. Таке протиставлення найнегативнішим чином позначається на якості законопроекту і робить його концептуально хибним. 

9. В законопроекті не враховано якісної відмінності статусу і функцій української мови як державної від інших мов, так чи інакше поширених на території України. Не враховано також і те, що термін ”регіональні або міноритарні мови”, відповідно до Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, застосовується не для визначення статусу цих мов, а лише для окреслення ареалу їх використання в межах держави.

10. Автори законопроекту проігнорували той факт, що мовна ситуація в Україні є результатом цілеспрямованого, насильного і штучного витіснення української мови з ужитку в багатьох сферах суспільного життя в окремих регіонах, і не передбачили заходів захисту щодо української  мови як державної в тих місцевостях, де вона менш поширена, відповідно до статті 3 Європейської Хартії.  

Узагальнений висновок

Законопроект Ківалова-Колесніченка “Про засади державної мовної політики” майже повністю відтворює проект закону “Про мови в Україні”, внесений на розгляд Верховної Ради України рік тому. Його автори внесли до законопроекту певні зміни, проте практично проігнорували принципові критичні зауваження щодо його концептуальної хибності і незбалансованості, висловлені як в “Оцінці та рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 20 грудня 2010 року стосовно проекту закону “Про мови в Україні” (№ 1015-3), так і у  Висновку Венеціанської комісії щодо проекту закону “Про мови в Україні” від 30 березня 2011 року. Вилучення із законопроекту явно заполітизованих положень і відвертих виокремлень російської мови як такої, що заслуговує на пріоритетну підтримку, не змінили його спрямованості на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя  в більшості областей України.

Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії.

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України, будуть порушені засади конституційного ладу України, розпочнеться процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності української держави.

Необхідно розробити концептуально інший, новий законопроект відповідно до Конституції України та принципів європейської мовної політики і практики із залученням фахівців, а не представників окремих політичних сил.

Координаційна  рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса

Как Герой Советского Союза стал вождем ирокезов

Как Герой Советского Союза стал вождем ирокезов

- Розпрягайте, хлопці, коней!.. Украинец любил попеть в своем вигваме.

Полтавчанин Иван Даценко, женившись на принцессе индейского племени, получил прозвище Пронзающий Огонь, но внуков назвал в честь украинских родственников.
Олеся КУЧЕРЕНКО. Фото автора и из архива Ольги РУБАН. — 12.06.2009

Вот уже несколько лет полтавчане ищут в Канаде родственников летчика Ивана Даценко, который после войны (60 лет назад) женился на дочери вождя племени индейцев. За 12 лет поисков дом Ольги Рубан, племянницы украинца-ирокеза, превратился в настоящий архив. Стопки писем, газетных публикаций, переписка с редакцией программы «Жди меня». Даже есть фотография дяди, где он в индейском обмундировании с перьями. Хоть Ольга Васильевна никогда его не видела, зато знает о нем все. И как воевал, и как получил Звезду Героя, и как сбежал из немецкого плена, и даже как стал вождем ирокезов…

Бежал из Союза, потому что назвали предателем

Искать погибшего летчика родственники начали не сразу. Ведь в 1944 году в его родное село  пришла похоронка.

- Только в 1970-е годы мы с мамой, сестрой Ивана Ивановича, нашли в двух книжках противоречивые cведения о нем, - перелистывает книги Ольга Рубан. - В одних написали, что Иван Даценко погиб смертью храбрых, а в других - не вернулся с боевого задания…

Это и заставило обратиться за помощью к гадалкам. Все провидицы, глянув на фото молодого солдата, в один голос заявляли, что он жив.

- А когда я нашла боевого товарища дяди - Николая Джугана, тот сообщил, что Иван Иванович выжил, но попал в плен к немцам, - продолжает женщина. - И когда сбежал к своим,  его, как и всех пленных тогда, назвали предателем. После этого он бежал из СССР…

Махмуд Эсамбаев подружился с индейцем- украинцем

Только в 1997 году родственники снова напали на след Ивана Даценко. Они прочитали в одной из газет интервью с Махмудом Эсамбаевым, который рассказывал о том, как подружился с вождем ирокезов одной из канадских резерваций.

«Дело было в 1967 году, когда в Канаде проводили Дни советской культуры, - вспоминал знаменитый танцор. - Попав в далекую страну, я кинулся искать настоящих индейцев, чтобы посмотреть, как они танцуют. В одной из резерваций нас встретил высокий крепкий мужчина. Весь разукрашен, на голове - праздничный убор из перьев. Рядом с вождем - прекрасная жена-индианка. И тут он поклонился и говорит: «Здоровеньки булы! Будь ласка, прошу до моей хижины». - «Вы что, по-украински говорите?» - спрашиваю. «А шо? Я украинец, з-пид Полтавы». Звали его Иван Даценко. Но в племени нарекли Пронзающий Огонь…»

После этой публикации Ольга Рубан обратилась к журналистам, написала в «Жди меня» и даже раздобыла координаты Эсамбаева.

Ольга Рубан надеется на встречу с индейской родней.

Ольга Рубан надеется на встречу с индейской родней.

- Я часто звонила ему, но он всегда был на гастролях, - вспоминает женщина. - Рассказывали, что Махмуд очень подружился с вождем, в вигваме распевал с ним «Розпрягайте, хлопці, коней», они долгое время переписывались…

Уже после смерти Эсамбаева Ольге удалось найти других артистов, которые ездили в Канаду. Они и передали то фото из резервации, которое теперь хранится в полтавской квартире.

Не помогли ни президент, ни премьер, ни «Жди меня»

- Программе «Жди меня» удалось разузнать многое о судьбе Даценко в Канаде, вот только встретиться с ним так и не получилось, - с грустью говорит женщина. - Сам вождь Пронзающий Огонь умер несколько лет назад. Его место занял сын Джон.

Сейчас уже как таковой индейской резервации нет, племя стало цивилизованным. Округ, в котором живут внуки вождя Иван и Нина (эти имена им дал дед - в честь украинских родственников), находится недалеко от Оттавы. Когда я ездила в «Жди меня», мне сказали, что внук работает в полиции, а внучка - журналистом. Но программа почему-то не спешит нам организовать встречу с ними. Наше дело переходит из рук в руки, уже крайнего не найти. А координат Ивана и Нины не дают…

Настойчивая полтавчанка писала даже украинскому правительству с просьбой организовать встречу с родственниками в Канаде. От президента ответа не получила, а вот Юлия Тимошенко написала: «Ваша история очень занимательная, но я ничем помочь не могу».

P.S. «КП» постарается помочь полтавчанке встретиться с родственниками нашего уникального земляка. Ну а потом мы расскажем о подробностях заокеанской жизни украинского «вождя краснокожих». 

ИЗ ДОСЬЕ «КП»

Иван Иванович Даценко (он же - вождь племени ирокезов Пронзающий Огонь) родился 29 ноября 1918 года в селе Чернечий Яр (Полтавская обл.). В 1937 году окончил ветеринарный техникум и был призван в ряды Красной Армии. После окончания школы летчиков ушел на фронт (с июня 1941 года).

За успешные бомбежки военно-промышленных объектов в тылу Германии в 1943 году получил звание старшего лейтенанта, а также был удостоен звания Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда».

19 апреля 1944 года экипаж под командованием Даценко вылетел на бомбардировку ж/д станции Львов-2. Самолет был сбит, командир эскадрильи успел выпрыгнуть из пылающей машины и, приземлившись на вражеской территории, попал в плен. Вскоре отважный летчик сумел бежать. Перейдя линию фронта, явился в свою часть. Но на следующий день был арестован контрразведчиками СМЕРШа. Даценко отправили в Сибирь. По дороге в заключение он бежал с этапа…

ЗВОНОК В ПРОГРАММУ «ЖДИ МЕНЯ»

Телефоны, по которым раньше связывалась Ольга Рубан, просто не отвечали. А на дежурном номере только принимают заявки о пропажах людей.

Зато нам удалось дозвониться в киевскую редакцию «Жди меня». Там, оказывается, слышали об этой истории.

- Да, мы знаем эту чудесную историю с вождем. Пусть полтавчане обращаются к нам, оставляют все координаты, а мы всю информацию передадим Москве, - пообещала Мария Шевченко, редактор передачи. - Точно сказать, почему так долго не удалось организовать встречу с канадцами, не могу. Возможно, есть какие-то трудности со съемкой. Но обещаю помочь и в скором времени сообщить вам о результатах.

ВЕРСИЯ

Как летчику удалось пересечь границу?

По версии исследователей-историков, Даценко, сбежав из немецкого плена и попав в «тиски» СМЕРШа, выбрал путь через Аляску. Как военный летчик, он знал, что единственный шанс уйти от вездесущих контразведчиков - добраться до Красноярска, а оттуда по воздушному пути Аляска - Сибирь («Алсиб» - единственная «небесная трасса», соединявшая СССР и США) можно бежать в Северную Америку. Добравшись до Канады, Иван Иванович без документов и гражданства не смог бы там жить. Поэтому он подался в леса, к индейцам. Вождь ирокезов без раздумий принял мужественного украинца и даже отдал замуж за него единственную дочь. А потом, не имея сыновей, оставил ему и место вождя.

Вадим Колесниченко обвинил студентку в фашизме

  • 23.09.11, 09:33

«Регионал» Вадим Колесниченко утверждает, что Дарья Степаненко, которая сунула в лицо министра образования Дмитрия Табачника букет хризантем, ранее участвовала в акциях против ветеранов.

Об этом он сказал с трибуны парламента в четверг.

«...Эти люди в черных масках забросали ветеранов яйцами и позорно бежали. На фотографиях, которые удалось сделать, эта замечательная украинская девушка! Вот патриотка, которая выразила свое отношение к людям, которые из-за этой... девочки страдали и боролись с немецко-фашистскими оккупантами», – сказал Колесниченко.

«Жарят яйца на вечном огне, подрывают памятники, унижают ветеранов! Это страшная цепочка, которая начинается с циничного отношения к закону... Так начинался фашизм, так убивали государственных деятелей!» – возмутился он.

«И если эту чуму сегодня не остановить, если этих невежд, которые эту молодежь бросают под танки, не остановить, то наша страна придет к разрухе», – добавил регионал.

Как известно, в четверг студентка Киево-Могилянской академии дала пощечину цветами министру образования и науки Дмитрию Табачнику.

Позже она записала видеообращение, в котором призналась, что входит в «Братство святого Луки» Дмитрия Корчинского, члены которого ранее жарили яичницу на вечном огне.

Степаненко призвала всех начать всеукраинскую акцию протеста.

Украинская правда

Ночью кабинет вице-мэра Одессы обыскивали и потолки разбирали

  • 23.09.11, 09:27

Вчера с середины дня и до поздней ночи в мэрии Одессы происходили неординарные события.

Как сообщает источник ИА «Репортер», с обеда в кабинете заместителя городского головы Николая Ильченко проводится обыск, разбирают потолки, проверяют документы. В кабинет никого не пускают.

Депутаты Одесского городского совета собрались около мэрии, чтобы не допустить выноса вещественных доказательств. При этом депутатам не известно, что происходит в кабинете вице-мэра и что именно ему вменяют.

Вечером в здании горсовета и возле него находились депутаты фракции партии «Родина» почти в полном составе, а также около 20 депутатов фракции Партии регионов. Мэр Костусев вылетел из Киева, где он находился с рабочей поездкой, в Одессу.

Как сообщил Вадим Дынник, адвокат Николая Ильченко, его не пускают к подзащитному и он не знает, что с тем происходит. Известно только что у Н. Ильченко ОРЗ и повышенная температура.

Как сообщил В. Дынник журналистам, сегодня в обед в здание мэрии зашли люди в штатском, не представившись, последовали в кабинет вице-мэра. Какие-либо обвинения Н. Ильченко предъявлены не были, и какую службу представляют правоохранители, тоже не известно.

Однако, как стало известно от источника из облгосадминистрации, в кабинете Н. Ильченок находятся сотрудники Генеральной прокуратуры и УБОП города Киева.

"ОБКОМ"

ВРУ узаконила "стукатство" для церкви

  • 23.09.11, 09:19

Верховная Рада отказалась запретить допрашивать как свидетелей священников по поводу полученной ими на исповеди информации.

За соответствующий проект закона номер 5335 «О внесении изменений в Уголовно-процессуальный кодекс Украины» (касательно соблюдения тайны исповеди) в целом проголосовали 87 депутатов при минимально необходимых 226.

Парламент отказался уточнить, что адвокаты, нотариусы, врачи и психологи могут разглашать конфиденциальную информацию только при письменном согласии лица, доверившего им ее.

Как сообщалось, Рада приняла этот законопроект в первом чтении в июне.

"ОБКОМ"

Рятувати світ: Де береться нафта й газ. (частина 1)

У нас все крутиться навколо нафти і газу, тому спочатку дозволю собі одне цитування:


"Арест в 2003 году Михаила Ходорковского, руководителя компании ЮКОС, произошел как раз перед тем, как должна была осуществиться продажа контрольного пакета акций ЮКОСа компании "ExxonMobil". Достижению этой договоренности предшествовала встреча с Чейни (Cheney). Если бы "ExxonMobil" получил этот пакет, то он получил бы контроль над крупнейшим в мире коллективом геологов и инженеров, владеющих знаниями "абиотической" теории (утворення нафти, прим.LL) , необходимыми для глубокого бурения."
"Перекладаю" на людську мову та даю пояснення.

Нафта і газ - це відновлювальний ресурс. Хоч офіційні енциклопедії і заявляють про протилежне..
Основна кількість нафти і газу, як суміші вуглеводнів, походить від первинної газо-пилової хмари з котрої утворилась Сонячна система з її планетами. Хоча, безумовно, органічні рештки тварин і рослин можуть як і попадати в нафтові родовища, так і за певних умов з часом перетворюватись в нафту, але таке - вторинне. Оскільки нафту знаходять і в гранітному фундаменті гірських порід.

В осадових породах нафта абсорбується частково перетворюючись в бітуми та вугілля, хоча панують погляди про їх суто органічне походження. 
Основна кількість теоретично доступною нафти знаходиться під кристалічними щитами, про що знають ті "колективи російських геологів" і де її шукають надглибокими свердловинами. І де тієї нафти по визначенню кристалічного щита й близько не повинно бути.

Так ось, те що нафта є під кристалічними щитами - було чи не найбільшою таємницею Росії стратегічного значення. Просто, коли державні таємниці несподівано розкриваються, то ніхто не кричить про це на весь світ. І ЗМІ тупо мовчать.
Тобто нафти й газу має достатньо кожна європейська країна, питання лише в тім на яку глибину й де свердлити земну товщу. А той факт, що Україна має поклади вугілля свідчить про те, що десь поряд є дуже багато нафти. Хоча і відомих нафтових і газових родовищ в Україні чимало.

Тобто, російська нафта та газ - це викачування з нас коштів - нафтогазовий лохотрон.
А ДАЛІ ЩО?...

Нафта у земних товщах виконує таку ж роль, як мастило у двигунові внутрішнього згорання - змащує шари, котрі труться та рівномірно розподіляє та передає тепло (про що енциклопедії не пишуть)..

Тобто, викачуючи нафту з земних глибин люди спричинюють нерівномірний обігрів земної поверхні із середини Землі. Та зменшують кількість "мастила" в якому "плавають" континенти, а це спричинює до збільшення сили тертя між земними товщами і відповідно ще більше виділення тепла..
Тому весь звєздьож про причини глобального потепління - глобальний лохотрон.

Альтернативні джерела енергії, так як це подають зараз всім нам - це тупик цивілізації. Про прориви в Космос та інші виміри з такими джерелами енергії можуть мріяти лише дурні.
Справжня альтернативна енергетика - у нас під ногами буквально. Вона - в підземних товщах і суть її у холодному ядерному синтезі, котрий постійно з часів утворення Сонячної системи відбувається в ядрах і твердих сферах її планет...

Тепер зрозуміло, наскільки далекі наші політики від передової людства?.. зокрема, як і ми всі...