На вечорі Андрія Вознесенського                  

поезія завше мовчить

тому то тепер Андрій Андрійович втратив голос

знаменитий голос російського бітника яким заворожував і яким брав найвищі ноти - немов студент консерваторії - від якого тріскали стелі у сільських клубах і гасли ажурні лампи паризьких кав’ярень

вчора я слухав як він ще вишіптує свої - знані ним напам’ять-вірші з 60-тих

але це схоже на мовчанку схоже на навчання промовляти тишею але такого курсу немає навіть у Columbia University

гадаю Андрію Андрійовичу що в людині порівну 50/50 життя і смерті голосу і безголосся Еклезіяст напрошується як необов’язкова цитата всьому свій час

він показує відіоми - візуальну графіку свого голосу - що схоже на рентґенівські знимки його часу – нашого часу - - часу взагалі -

де Ален Ґінзберґ Роберт Ловелл місіс Онасіс Мерилін Монро?

де бітники? де діти квітів? висаджені на бульварах Сан-Франциско чи їхпильнує ще Ловренс Ферлінґетті?

можливо єдиний спражній бітник якого Америка мала б показувати в музеях мадам Кюссо а не голівудських зірок у випрасуваних костюмах від funeralhome чи збанкрутілих політиків минулого століття за яких навіть не варто поставити свічку

все брудне Андрію Андрійовичу 60-ті роки сьогодні брудна білизна у якій порпаються усі бабраються як нью-йорські бомжі

як швидко усе минуло як швидко усе минає

мабуть тільки поезія здатна покласти золоту каблучку на вуста поета і запечатати його голос даючи можливість іншим доспівати його самотню пісню

Ви у це вірили Андрію Андрійовичу на жаль моє покоління слабо у це вірить - недовірки і недоумки -

бо нащо нам стільки месій коли і справжнього месію перетворили на кіч

читайте Андрію Андрійовичу ворушіть устами музика що залишилась у Ваших віршах буде Вашим голосом

комусь же – курва – потрібна ця музика

2005

http://litakcent.com/2010/06/02/na-vechori-andrija-voznensenskoho.html

Я ще не чув виступу Януковича, але встигну це зробити.
Я хочу сказати про інше. Мені подобається вираз Марка Твена про своїх співгромадян, що вони мають три важливі достоїнства: свободу переконань, свободу слова і розумну поміркованість у використанні цих свобод.
Також я вже не раз наводив вислів поета Павла Тичини: «Не саджайте озлоблених в тюрми - вони самі собі вже тюрма»
І ще одразу хочу послати подалі всіх тих «патентованих патріотів», хто буде мені закидати зраду через відсутність ворожнечі в усьому до Януковича і його команди.
Для мене зараз є реальністю той факт, що Віктор Янукович на цей момент є першою особою Держави Україна - все, крапка. Подобається це комусь чи ні, але це факт. Точно так є фактом, що той, хто обпльовує і обгаджує особу президента України Віктора Януковича - той одночасно плює і гадить на всю Україну в цілому.
Не думаю, що треба багато пояснень в чому різняться лайка і критика. Я завжди підтримую розумну обгрунтовану критику будь-кого, але я категорично не сприймаю, коли критику підміняють брутальним словоблуддям, що особливо процвітало в часи радянсько-комуністичного панування. Всіх, хто полюбляє лайкою і пасквілями вести дискусію я називаю «вірними сталіністами», хоч самі себе подібні індивіди вважають великими інтелектуалами. Але менше з тим.
Від того, що я колись дуже симпатизував Ющенку і Тимошенко, і дуже сподівався на їх практичне застосування всіх виголошених ними декларацій, а все так і залишилось словами - я і до цього часу є дуже прикро враженим. Але мене ще більше вражає безглуздість та убогість всього нашого відтепер вже знову опозиційного прошарку націонал-демократичного спрямування.
Через це особисто я прийняв для себе рішення не займатись тупою обструкцією всього, що пов'язано з іменем Януковича і його команди, а буду підтримувати те, що вважаю корисним, як і надалі критикуватиму відкрито все, з чим я незгодний. Опозиція, як позиція робити виключно всіляки паскудства своїм опонентам при владі - найгірший вид опозиції: це зумисно робити гіршим життя людей, щоб вони скинули через те існуючу владу і надали її «праведним» опозиціонерам, які й доклались найбільше до погіршення життя вже сьогодні.
Тобто час зрозуміти, що всі ми пливемо в одному човні - іншого не дано, тому треба шукати порозуміння, наскільки це можливо. І водночас закликаю тих, в кого є розум, не шукати нагод для сварок - життя і без того доволі складна штука. Давайте робити життя гарним собі і людям!

Богдан Гордасевич

Між двома майбутніми кандидатами на міського голову Полтави розпочалася справжня війна за право встановлення дитячих майданчиків у дворах, які знаходяться на території міста Полтави.

Як повідомляє сайт Полтавської міської ради, в обласному центрі за останні три роки облаштовано вже понад 80 дитячих майданчиків, а цього тижня з’явився ще добрий десяток. Ця справа курується міським головою Полтави Андрієм Матковським та “Жіночою радою”, яку очолює його дружина.

Як говорить Андрій Матковський, поставлена мета встановити такі майданчики у кожному дворі.

Ініціативу мера підхопив підприємець, лідер громадського об’єднання “Наш Дім – Полтава” Олександр Мамай, який розпочав встановлення майданчиків у різних куточках Полтави. Фото, які демонструють ці події можна побачити на сайті об’єднання.

Учора Олександр Мамай публічно заявив, що міська влада Полтави почала заважати реалізації його “соціальних ініціатив”. Думаю, що підтвердженням цієї заяви може бути інформація з сайту Полтавської міської ради “Порядок облаштування дитячих, спортивних майданчиків та озеленення на території м. Полтава”, в якій забороняється встановлення майданчиків без погодження з владою.

З одного боку, це правильно, що самовільно не треба встановлювати. Але, з іншого боку, хто ж дозволить конкурентам встановлювати теж саме?..

А, як на мене, чим більше у Полтаві буде тих майданчиків, тим краще почуватимуть у ній місцеві діти. Тим більше, що у більшості дворів ті майданчики є збудованими ще з радянських часів і знаходяться вони у плачевному стані.

P. S. Зі свого боку я зроблю свій внесок – на цьому сайті- блозі та сайті громадської організації, яку я створюю (лінк буде доданий пізніше), я друкуватиму адреси великих дворів обласного центру, де, на мою думку, конче потрібно встановити дитячий майданчик. А хто його встановить там перший, то вже інша справа.

З мого майданівського блоґу.

Тремтять гармати, б'є на сполох дзвін,
залізні круки вилітають з неба.
Горить земля аж з чотирьох сторін
і на чужинців просить кари з неба.

І піднімається з глибин століть
непоборима, нездоланна сила…

У заметілі і в гарячім літі
клекоче битва, грізна і трудна.
І хоч багато є доріг на світі –
до перемоги ж є лише одна.

Лише одна веде туди дорога –
в задимлену сувору далину,
хоча вона важка і довга –
через бої, через усю війну…

Ох, скільки битв гриміло вже довкола
у навіжений, божевільний час!
Та чорна кривда Правди не зборола,
і Світ усе ж у цій пітьмі не згас…

Давно я чув, що з просторів небесних
нам світять зорями в нічній імлі
безсмертні душі праведників чесних, –
отих людей, що вмерли на Землі.

А зараз я звертаюсь до живих, –
Ви чуєте? Прошу вас, добрі люди,
хто в Бога вірує, хто духом ще не згас, –
за тих, що впали на жарких дорогах,
будь ласка, помоліться у церквах…

Страшний погром усіх нас перетряс.
І горе знаємо – і не своє, і власне…
Отож, в душі у кожного із нас
хай свічка пам'яті завжди горить й не згасне.

Ми пам'ятаємо, хто у лиху добу
в борні важкій віддав останні сили…
Ми зараз квіти і терпку журбу
приносимо засмученим могилам!

2010 рік

http://sna.in.ua/?p=3545 28 травня Рада Старійшин міста Василькова у ході свого засідання схвалила діяльність Організації “Патріот України” у своєму місті. В засіданні Ради Старійшин взяли участь її постійні члени, а це почесні громадяни Василькова, ветерани Другої світової війни, вчителі, лікарі, лідери громадських організацій, а також запрошені гості отець Ростислав (УПЦ), отець Роман (УГКЦ), отець Ігор (УПЦ-КП), протестанти, представники Організації “Патріот України” та інші.

Після тривалого і конструктивного обговорення Рада Старійшин ухвалила рішення вцілому схвалити діяльність Організації “Патріот України”.Текст рішення подається нижче без змін у відповідності із оригіналом:

Рішення Ради Старійшин стосовно діяльності ВГО «Патріот України»

Останнім часом у Васильківських засобах масової інформації з’явилася серія статей, переважно критичного характеру, стосовно діяльності від недавнього на території м. Василькова та Васильківського району Всеукраїнської громадської організації «Патріот України». Нестандартність мислення та дій молодих юнаків, які протягом короткого часу зуміли проявити себе рядом дієвих акцій в м. Василькові та районі по наведенні елементарного порядку, породили в одних страх та намагання перешкодити їхній діяльності, оскільки в ідеї соціал-націоналізму, яку сповідують ці молоді люди та монографічному символі організації Ідея Nації, вони насамперед побачили ознаки відродження фашизму. В інших їхня діяльність викликала настороженість. Але в більшості тих, хто з ними спілкувався, а це переважно прості мешканці м. Василькова – пенсіонери, робітники, домогосподарки, їхня діяльність викликала розуміння та підтримку. Саме те, що громадкість м. Василькова не залишилась байдужою до факту виникнення ВГО «Патріот України», побудила Раду Старійшин м. Василькова, обговорити на своєму черговому засіданні, залучивши до участі в ньому священників Української Православної церкви, Української Православної церкви Українського Патріархату, Української Греко-Католицької церкви, керівників ряду євангелічних церков м. Василькова, представників ВГО «Патріот України», та працівника Васильківського міського відділу освіти, можливості пошуку шляхів співпраці духовенства, представників старшого покоління та активної частини молоді в питаннях виховання молодого покоління на засадах патріотизму та відродження духовно-моральних цінностей. Обговоривши сучасний стан виховання молоді в місті Василькові, Рада Старійшин м. Василькова вважає: 24.08. 2010р. виповнюється дев’ятнадцять років існування незалежної Української держави, яка за цей час, так і не зуміла створити хоча б якусь певну систему виховання молоді. В результаті виросло покоління молодих людей, вихованих на дешевих російсько-американських серіалах, де проповідувалось та оспівувалось лише зло: насильство, беззаконня, хамство, проституція. Тай позбавлене будь-яких виховних і моральних принципів українське суспільство, де панує культ грошей, насильства, підступництва, беззаконня, корумпованості та хабарництва, не служило також взірцем з якого б мало брати приклад молоде покоління. А як наслідок всього цього, ми бачимо деградацію українського суспільства та його фізичне вимирання. Необхідність радикальність змін в житті суспільства, усвідомлюють всі. Усвідомлюють… Та не мають єдиного бачення, цих змін, їх водночас і бояться. А тому і не дивно, що коли в м. Василькові організувалася група молодих людей, які чітко заявили, що так далі жити не можна, що вони прагнуть змінити життя суспільства і насамперед показують приклад з себе, то саме ті, хто за фахом покликані турбуватися про відродження духовно-моральних цінностей у молодого покоління, шукати виходи з тієї духовної криза, в якій воно перебуває, почали шукати в їхніх дітях не те нове, позитивне, яке необхідно було б підтримати, а саме ті ознаки радикалізму, які притаманні молоді взагалі, тобто всім молодим людям. Молодь завжди прагнула радикально змінити цей світ, оскільки вірила і вірить, що світ має стати кращим і що саме їм вдається змінити його. Але ж голосуючи 1 грудня 1991 року за незалежність України, ми з Вами, являючись на той час ще достатньо молодими людьми, також хотіли саме цього. Свастика, є одним з найдревніших символів на землі і в якості національних символів в різних видах, вона вживала практично усіма європейськими народами. Користувалися нею, хоч і не в значній мірі, в більш давні часи й українці. Свастика і до цього часу є одним з державних символів таких демократичних країн, як Фінляндія та Латвія. Але фашизм, це насамперед не свастика, а ідеологія, яка виправдовує насильство, агресію, упокорення та знищення інших народів в ім’я панування одного народу над іншим. І саме цим він ненависний людям. Як могли впевнитися мешканці міста Василькова, що дивляться телеканал «Рубікон» на якому проводилася теледитскусія з представниками ВГО «Патріот України», таку ідеологію ця організація не сповідує і таких цілей перед собою не ставить. Тому, Рада Старійшин м. Василькова вважає, що не монографічний знак ВГО «Патріот України» Ідея Nації має стати предметом дискусії, а її справи, адже в Євангелії сказано: «… по ділах їхніх пізнаєте їх» і саме справи, а не слова мають стати мірилом визначення правдивості намірів кожного з нас. Лише справи, а не слова можуть принести нашому суспільству ті зміни, яких вона так потребує. І лише конкретні справи кожного з нас скеровані в ім’я з Любові до Бога, до себе та до ближнього свого, а не словоблуддя, якими благими намірами воно б не прикривалося, зможуть об’єднати наше суспільство та вказати йому шляхи подальшого його розвитку.

Прийнято на розширеному засіданні Ради Старійшин 28.05.2010р.

Росія перейшла дорогу Рінату Ахметову
Сергій Лещенко, УП _ Неділя, 30 травня 2010
Одне з найбільших металургійних підприємств України "Запоріжсталь" стало черговим активом, який опиняється під контролем Росії. 

За інформацією "Української правди", продаж "Запоріжсталі" завершено, при чому комбінація ознаменувалася жорстким конфліктом старих власників з Рінатом Ахметовим.

Мажоритарним акціонером "Запоріжсталі" була компанія Midland Resources Holding Ltd, зареєстрована в офшорній зоні на британському острові Гернсі.

Кінцевими власниками підприємства виступали уродженець Дніпропетровська Едуард Шифрін разом з громадянином Канади Алексом Шнайдером, а також їхні партнери. Їхнє бажання продати всю "Запоріжсталь" стало публічним у 2010 році.

Свій інтерес до "Запоріжсталі" не приховував Рінат Ахметов. Для придбання комбінату він пішов на консорціум з південнокорейською корпорацією Posco. Паралельно комбінатом начебто цікавилися російські олігархи Роман Абрамович і Алішер Усманов.

Інформовані джерела на умовах анонімності розповіли "Українській правді" драматичну історію продажу комбінату, яка завершилася в травні.

Отже, спочатку власники "Запоріжсталі" уклали протокол про наміри зі структурами, пов'язаними з російським державним "Внешэконобанком".

Однак запропоновані росіянами 1,2 мільярда доларів зміг перебити Рінат Ахметов.

За словами джерел, афільована з Ахметовим структура підписала не просто протокол про наміри, а договір купівлі-продажу "Запоріжсталі". Більше того, власники комбінату отримали 50 мільйонів доларів задатку.

Напрямі підтвердження цьому факту були в пресі. 12 травня запорізький губернатор Борис Петров підтвердив продаж "Запоріжсталі" холдингу Ахметова та південнокорейського Posco.

Однак далі за нез'ясованих обставин власники "Запоріжсталі" захотіли повернути назад 50 мільйонів доларів задатку та розірвати угоду. При цьому вони погодилися додатково сплатити 50 мільйонів доларів штрафу.

З'ясувалося, що російський покупець запропонував ціну, яка дозволяла акціонерам "Запоріжсталі" заробити ще більше - навіть з урахуванням санкцій, які треба було покрити перед Ахметовим.

Після чого було укладено ще один договір - знову зі структурами, спорідненими з російським державним "Внешэкономбанком". Джерела повідомляють, що остаточна ціна "Запоріжсталі" склала 1,7 мільярда доларів.

Такий фінал боротьби за "Запоріжсталь" вразив Ахметова. За інформацією джерел, його адвокатами було подано позов до Лондонського суду, який наклав арешт на акції комбінату до розгляду справи по суті. Зараз питання перебуває в апеляції.

Інформований співрозмовник у Партії регіонів повністю підтвердив "Українській правді" викладену послідовність подій.

"Українська правда" також звернулася по коментар до гендиректора представництва "Midland Resources Holding Ltd" Юрія Сукіясова. Однак він відмовився від спілкування, поклавши трубку, дізнавшись, що його турбує преса.

Не можна виключати, що на якомусь етапі власники "Запоріжсталі" узгоджували політичну складову своїх дій. Так, наприкінці квітня автор цих рядків на власні очі бачив Едуарда Шифріна біля входу в адміністрацію президента. Тоді він також не став розмовляти з журналістами. 
Едуард Шифрін (по центру, в окулярах) біля адміністрації президента



Однак все не так просто.

Події навколо "Запоріжсталі" можуть бути складовою більш глобальної геополітичної гри. 

Минулого року було оголошено про придбання контрольного пакету "Індустріального союзу Донбасу", який володіє в Україні Алчевським меткомбінатом і Дніпровським меткомбінатом імені Дзержинського. Кінцевий новий власник так і не був оголошений, однак, за інформацією джерел, ідеться про той же російський "Внешэкономбанк".

Ключовою деталлю в цій картині є той факт, що керівником наглядової ради "Внешэкономбанка" є глава уряду Росії - тобто Володимир Путін.

Паралельно з продажем "Запоріжсталі" розпочалися події на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча, де про свої права на це підприємство також заявила анонімна група "російських інвесторів".

Ситуація ускладнюється тим, що поки неможливо зрозуміти, хто стоїть за скупкою української металургії. Активи оформлюються на офшорні компанії, а наявність в кожному окремому випадку іншої фірми-покупця не дозволяє Ахметову ініціювати антимонопольні санкції.

Концентрація під однією парасолькою цих комбінатів підриває амбіції Ахметова бути №1 в українській металургії. (Така ситуація з ним не вперше. Подібне трапилося з телебізнесом. Свого часу Ахметов вів переговори про купівлю каналу "Інтер", однак не наважився. В подальшому він дуже шкодував про це, оскільки міг мати медіа-групу №1 в Україні.)

Якщо з'ясується, що "Індустріальний союз Донбасу", "Запоріжсталь" і ММК імені Ілліча мають одного і того ж кінцевого власника, пов'язаного з "Внешэкономбанком", це означатиме появу нового лідера в металургійній галузі України.

І саме ця група перебуватиме в прямих стосунках з російською владою. Цей зв'язок очевидний, враховуючи, як активно російські державні банки фінансують промислову експансію в Україну.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/30/5091263/

Кілька десятків громадян провели акцію солідарності з росіянами, що одночасно була акцією боротьби за власну свободу.

Фото

Відеорепортаж "5 каналу"

http://www.relax-info.com/news/ukraine/protests_actions/79171.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2058041.html
http://unian.net/ukr/news/news-379400.html

 

Активістами поширювалися такі тексти:

ВЛАДА ХОЧЕ ОБМЕЖИТИ СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ

В УКРАЇНІ

 

Українці, перед нами – нова загроза. За прикладом «поліцейської держави-сусідки», всупереч нормам Конституції та міжнародним зобов’язанням України, вже прийнято в першому читанні і внесено для остаточного прийняття у Верховну Раду законопроект №2450 “Про порядок організації і проведення мирних заходів. Цей документ загрожує нашому праву збиратися мирно, проводити мітинги, пікети, демонстрації, збори, акції, перфоманси і т.д. Автори законопроекту додумались зазіхнути на права і свободи тих людей, які, наприклад, просто зібралися разом попити чай та поспілкуватись.

 

Найбільш небезпечні норми 2450:

 

Репресивний інструмент. Фактично будь-які неугодні владі зібрання, де, умовно кажучи, присутні більше трьох людей, можуть стати приводом для затримання співробітниками міліції.

 

Заборона на проведення. Профільний комітет парламенту зараз лобіює введення у законопроект антиконституційне часове обмеження, відповідно до якого організатори мають повідомляти владу про проведення заходу не менше ніж за 4 дні. Цього часу, як показує практика, достатньо, щоб продажний суд під будь-яким приводом заборонив людям збиратися. Також ця норма унеможливлює проведення спонтанного мирного заходу.

 

Заборона в режимі “онлайн”. Збільшаться повноваження міліції та чиновницького апарату для перешкоджання народному волевиявленню. Без участі суду, на власний суб’єктивний розсуд, зупиняти проведення будь-якого заходу зможе уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

 

Світ за очі. Мирні зібрання буде дозволено проводити лише “в спеціально відведених чи пристосованих для цього місцях”. Де саме – визначатиме місцева влада. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, наприклад, пропонує, щоб мітингували лише у полі на околиці міста.

 

Розгляд законопроекту у парламенті планується 15-18 червня. Якщо 2450 буде прийнято, зникне одне з найбільш вагомих знарядь для захисту прав та інтересів народу у цій країні – свобода мирних зібрань. Тому в усіх нас просто немає іншого виходу, як виступити проти прийняття законопроекту.

 

 

ПРИЄДНУЙСЯ!!!

БОРОНИ СВОЮ СВОБОДУ!!!

  

 

 

ФАКТИ БРУТАЛЬНИХ ДІЙ СПІВРОБІТНИКІВ СИЛОВИХ СТРУКТУР

 

№	Дата події	Зміст події
1	14 березня	Спецзагони міліції «Беркут» затримали п’ятьох  учасників суботнику на бульварі Лесі Українки. Проти одного із затриманих, народного депутата України О.Гудими, було порушено кримінальну справу. Проте суд не знайшов у діях затриманих порушення ст. 185 Кодексу України (опір міліції), і вони були звільнені. Після цього інциденту затримані звернулися до медичних установ, які зафіксували численні тілесні ушкодження.
2	25 березня	Одягнені у цивільне, представники київської міліції, зокрема, майор Оніщенко, здійснили напад на учасників акції з вимогою відставки міністра Д. Табачника і незаконно вилучили у них агітаційні листівки. Один з учасників акції, А. Пікуль, був затриманий співробітниками міліції, які обмежились «профілактичною бесідою». Цього ж дня КМУ звернувся з дорученням (№ 14678/1/1-10) до КМДА «вжити вичерпних заходів щодо організації роботи з громадянами та їх об’єднаннями, зокрема на випередження та недопущення у подальшому проведення акцій протесту біля приміщень Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України».
3	27 березня	Працівники київської міліції провели обшук у помешканнях журналістів О. Білозерської і О. Фурмана та вилучили у них фотоматеріали з кадрами акцій протесту проти політики Київської міськдержадміністрації та проти продажу хутра.
4	8 квітня	Міліція та особи в цивільному за вказівкою народного депутата від правлячої Партії регіонів В. Колісниченка затримали 13 громадян, які протестували проти проведення в Українському домі виставки «Польські та єврейські жертви УПА». Насильство було застосоване  до журналіста «Нового каналу», який виконував свої професійні обов’язки. Суд не знайшов у діях затриманих жодних порушень.
5	9 квітня	Представники міліції незаконно обшукали учасників акції протесту проти захоплення книжкового магазину «Сяйво». Один з них, у якого було знайдено балончик з фарбою, був затриманий і звинувачений у порушенні ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Суд не знайшов у діях затриманого жодного порушення і він був звільнений. До протистояння з учасниками акції були залучені співробітники «Беркуту».
6	13 квітня	Працівники міліції затримали 4 учасників (зокрема журналіста І. Луценка) акції протесту проти незаконної забудови на вулиці Гончара. Один із затриманих зазнав тілесних ушкоджень. Спочатку міліція інкримінувала затриманим порушення ст. 173 КУпАП, але, очевидно, враховуючи хиткість таких звинувачень, задовольнилася поясненнями затриманих. Попри це, саму акцію такими діями правоохоронців було зірвано.
7	15 травня	У місті Харкові міліція зірвала проведення мирної акції протесту «Знищимо в Харкові сміття», що була організована громадською організацією «Демократичний альянс». Правоохоронці заблокували рух колони, силою відібрали відеокамеру та знищили записи, на яких були зафіксовані дії міліції, зірвали прапори та змусили згорнути транспаранти.
8	25 травня	У Харкові в Центральному парку ім. Горького близько 100 міліціянтів били протестувальників, які виступали проти вирубки дерев.
9	27 травня	Бійці Беркуту й міліція у Львові відтискували з площі мітингувальників проти діючої влади, залишивши біля воріт лише учасників нечисленного мітингу на підтримку Януковича.

«ОУНівське підпілля Донеччини» - так називається виданий 2009-го року
документальний нарис Сашка Добровольського. Історика та журналіста
минулого тижня затримувала міліція Слов`янського району Донецької
області. Офіційних підстав для затримання журналіста не було, але сам
автор вважає, що річ в його проукраїнській позиції, яка є неприйнятною
для влади Донеччини. А тому на дослідника здійснюється тиск з боку
правоохоронних органів. Портал неполітичних новин NGO.DONETSK.UA
передруковує початок вищеназваного документального нарису для того, щоб
показати небезпідставність тверджень Добровольського. «Перший рій
оунівських підпільників з`явився на Донбасі 8 жовтня 1941 року в
окупованому Маріуполі. Його чисельність складала 12 осіб, очолював рій
Володимир Болгарський-Булавський. Він належав до групи «Пума», яка
формувалася зі студентів міста Відень.

У лютому 1942 року
[ Читати далі... ]

Чергова, а саме ювілейна 65 річниця закінчення Другої Світової війни знову піднімає теми малодосліджені або зовсім замовчувані на Донбасі – партизан і партизанського руху в нашому краї 1941-43 років.

Характерно, що доступ до документів НКВС з цієї проблематики був завжди обмеженим. Та й самих джерел про радянській опір на Донеччині залишилося в первісному (а не препарованому за часів Хрущова і Брежнєва) вигляді вкрай мало. Одні з останніх документів – 83 томи 4-го управління НКВС по Сталінській області - за наказом з Центрального Архіву СБУ в Києві років 4 тому разом з картотекою партизан були відвезені до Української столиці. Через 50 років, коли зникнуть з української землі як жертви, так і кати українського народу, хтось щось, може, й надрукує. Та чи буде це тоді потрібно? Отже, щоб освіжити пам`ять історикам й заради правди про ті події, пройдемося шляхом 1941-42 років – а саме шляхом партизан Донеччини.

[ Читати далі... ]

Стаття повністю на сайті ГУЛАГ

Эксперимент «Клеванж»

16 сентября 1979 года на шахте «Юнком» прогремел подземный ядерный взрыв.

Как рассказала местная районная газета «Енакиевский рабочий», жителям поселка объяснили, что проводятся учения по гражданской обороне (ГО). Многие не поверили и остались в своих квартирах: внеплановый выходной, можно расслабиться! Да и, вообще, кто к ГО относился серьезно?! Большинство людей вывезли автобусами на ближайшее поле, кормили обедом с водкой. А в это время шахту оцепили воинские подразделения. Неподалеку расположились научные лаборатории на колесах, советские и зарубежные обозреватели. Экспериментом руководил некто Николай Кусев, сотрудник Института горного дела имени академика Скочинского. В 12.00 заряд, заложенный между угольными пластами «Девятка» и «Мазур» (самыми опасными по внезапным выбросам), подорвали. Даже те, кто находился далеко от шахты, почувствовали, что под ногами дрогнула земля. Точные оценки величины заряда и глубины его заложения теперь стали секретными. Друзья объяснили мне, что взрыв производился на глубине 800 метров, что атомная бомба, равная 300 тоннам тринитротолуола, потрясла стены домов, посыпались стекла и штукатурка. Так в 1979 году в поселке с 20 тысячами жителей ученые проверяли на практике свои теории.