ДИВЕРСІЇ. Російські націоналісти повідомили про диверсійні і агітаційні операції в «день чекіста»
Час публікації: 21 грудень 2009 г., 20:03
На адресу КЦ прийшов лист від імені російських націоналістів, в якому повідомляється про диверсійні і агітаційні операції, проведені їхніми бойовими групами проти російської влади.
У листі, зокрема, вказується -
«20 грудня 2009 року, у т.з. «День чекіста», декілька спеціальних оперативних груп російських націоналістів провели бойові і агітаційні операції.
Російські диверсанти підпалили УФСБ по ЮЗАО м. Москви. Операція ускладнювалася тим, що навколо будівлі розташовувалася огорожа і навіть вночі в кублі декілька псів системи продовжували «роботу».
Температура на вулиці зашкалювала за -20 градусів. Проте, операція пройшла вдало, і всім партизанам успішно вдалося відійти. Відео операції тут >>>.
Вдень 20 грудня 2009 року в Москві пройшли два агітаційних флешмоба на Тріумфальній і Болотяній площах.
Група російських борців за правду і справедливість, одягнених в маски, розгорнули розтяжку «ФСБ — вороги Народу!» і скандувала відповідні гасла. Також були використані фаєри і дими. Ніхто не був затриманий, оточуючі відносилися до активістів позитивно, фотографували. Відео тут >>>.
Також вранці 20 грудня 2009 року на одному з столичних мостів була виявлена розтяжка «З Днем чекіста!», а в деяких районах міста написи на стінах:
( з приводу одної телевізійної відео-дискусії 10.12. 2009 р.)
Після фільму по телевізії про Волинську трагедію 1943 р. не втримався, щоб не сісти і не написати доповнення до своєї досить давньої статті ("Голос України" від 8 серпня 2003 р. 147 (3147) про причини цієї трагедії. В тому матеріалі я намагався бути просто об’єктивним і за моїми висновками вина за цю різню припадає не на поляків чи українців, а не Рузвельта, Черчеля і Сталіна, і ще опосередковано на польський еміграційний уряд у Лондоні, який першим віддав наказ про "зачистку" від українського елементу "кресів схудніх", тобто Галичини і Волині.
Просто у цьому фільмі, який був побудований на заочному діалозі різних дослідників цієї теми як українців, так і поляків. Було сказано багато різних думок і в тому числі взаємних звинувачень, але я зупинюсь на кількох, які визначаю найбільш важливими
Почну з тези одного українського дослідника, який заявив про історичне підгрунтя споконвічної ворожнечі українців і поляків ще з минулих часів війн у 16-17 віках, а також безпосередньо на початку 20 століття.
У відповідь цьому безвідповідальному історику я хотів би задати запитання, чому у 1941 і 1942 роках ніяких масових конфліктів не відбулось, хоча після падіння Польської держави у вересні 1939 р. на здогад польських пацифікацій та колонізації у 20-30 роках українці мали б бути більш ніж злостні на поляків. Але почався червень 1941 року і виник період безвладдя, коли українці стали організовувати по селах самоуправи і поліцію, а на Волині виникли перші збройні українські формування так званої Поліської Січі, що потім стала основою для УПА - і жодного випадку значних конфліктів поміж українцями і поляками! Жодного ні на Волині, ні Галичини, ні у так званому Закерзонні. Спитатись, а чому? А тому, що не було ніякої зненависті поміж поляками і українцями в суто народному прошарку, як нема зараз жодних конфліктів у західних регіонах поміж етнічними українцями і росіянами.
Звичайно все може в один момент змінитись, якщо раптом почнеться збройний конфлікт України з Росією - то буде ситуативна ненависть, але не історична, не постійна. Український і польський народи набагато більше жили спільно в мирі і злагоді, аніж у конфліктах. А рівень змішаних родинних зв’язків значно перевищує за українсько-російські чи ще якісь. Власне тому я і виніс у заголовок статті словосполучення "наші поляки", про що мова йтиме далі.
Зараз важливо підкреслити інше: українсько-польську трагедію Волині, Поділля і Галичини 1943-1944 років, а в подальшому і Закерзоння 1945-1946 років та сумнозвісної операції "Вісла" 1947 р. - все це ланки одної брутальної домовленості наддержав СРСР, США та Великобританії про поділ сфер впливу у світі, але аж ніяк не через споконвічну ворожнечу поляків та українців, чому свідчення вже понад 40 років найбільш активних дружніх міжнародних взаємовідносин України і Польщі за останній час.
Другою відповіддю буде спростування закидів одної польської панєнки, що звинувачує українську культурну еліту у ганебному вшануванні воїнів УПА, які творили такі огидні злочини проти мирного населення. Тема для мене досить болюча, тому що сам думав над тим, тільки у зворотньому плані. Як на мене, то звучання польської мови від місцевих корінних поляків було б значно приємнішим у створені багатонаціональної атмосфери культури Львова чи Тернопіля в противагу сучасному засиллю матерщини.
Є одна мудрість: хто посіє вітер - пожне бурю, а хто посіє бурю, тому жати не доведеться. Чому польська культурна еліта не хоче визнати домінанту своєї провини вже б тому, що ніколи українці навіть не намагались панувати над поляками - ніколи. Українці виключно боронили своє, а чужого не займали. Якщо я не правий, то прошу навести приклади. Хіба українці Лемківщини, Холмщини, Надсяння та інших земель в Польщі зайняли ці території засобом поневолення чи вигнавши поляків - ні, українці там жили споконвіку, з часу, коли ці території були пусткою. Говорячи про Галичину, Волинь, Поділля і взагалі правобережну Україну, то тут взагалі чисельність суто польського етносу ніколи не переважала за 20-30 відсотків і то значною мірою завдяки асимільованим українцям, яких я і називаю "нашими поляками"
Коли поляки боролись за свою державу після остаточно загарбання території Польської держави у 18-19 століттях Австрією та Росією, то щоб мати підтримку українського народу в цій боротьбі, власне поляки придумали гасло "За нашу і вашу свободу", але вони ж моментально забули про це, коли у 1921 році підписали злочинний договір з Радянською Росією про розподіл України. На той час міжнародна громадськість сприйняла цю подію досить неоднозначно і тільки загроза комуністичної агресії примусила визнати протекторат Польщі на західньо-українських землях. Якби поляки поставились до українців з належною повагою, без насильної полонізації, колонізації, дискримінації українців в усьому - то ніколи б не було ні УВО та ОУН, терактів і вбивства Перацького тощо. Давайте, шановні панове-поляки, не плутати причини і наслідки. Скільки не вивчаю історію - ніколи ще не натрапив на випадок безпричинної агресії одного народу проти іншого.
Так, силами військ УПА в 1943 р. була проведена масштабна операція, яку можна назвати терором проти місцевого польського населення по всій Західній Україні, особливо ж на Волині, але чому ви замовчуєте, що цім подіям передував ультиматум до українського населення з боку Армії Крайової. Трагічність наслідків відомі, як і відомо про майже повну відсутність поляків на цих територіях - то хто в тому винуватий більше? Польська панівна культурна еліта чи підневільна українська?
Тепер ще трохи про міфи: дослідник з Володимир-Волинського провів багато досліджень по фактам, опублікованих у польській пресі, і майже кожного разу стикається на повну відсутність будь-яких документальних свідчень, які обгрунтовують звинувачення. Зокрема він показав пам’ятний камінний знак на Волині, де прописано, що в цьому селі замордовано понад 1600 місцевих поляків, але по документам до війни тут всього населення з жидами та українцями не було більше тисячі, а про тогочасні події документально засвідчено очевидцями вбивство 16-ти поляків, а ще про вбивство 3-х він сам дослідив. Навіщо так перекручувати факти? Як навіщо замовчувати злочини АК проти українського населення? Скільки українських селянських сімей було вбито, тому що ці люди просто не могли повірити у ворожість до них поляків, з якими вони мирно жили разом стільки часу.
Знаєте, давайте припиняти на рівні еліти виробляти тези, типу: "Ми мирно обстрілювали село з гармат, а жорстокі селяни прийшли з ножами і вчинили нам різню"
Нарешті, заключна тема: один з свідків-українців розповідав, що коли УПА оголосило свій ультиматум, щоб всі поляки виїхали за 2 доби, то були такі, що вантажили вози і виїжджали, а були такі, що не мали куди їхати - ті залишались і тим найбільше біди дісталось.
Один з очевидців тих подій роз’яснив це так: у 20-30 роки з самої Польщі було багато поляків-переселенців у Західну Україну, яким польська влада задарма давали землю і створювала пільгові умови, але десь там у них у Польщі ще полишалась якась рідня і вони могли до неї повернутись на біду, а ось поляки, що проживали тут з діда-прадіда і переважно були з полонізованих українських родин або змішаних - тим нікуди було податись, бо вся рідня була тут. Ось цих українських поляків або "наших поляків" і полягло найбільше, а приналежність їх до Польщі значно менша, аніж до України.
Жертви Волинської трагедії - це наші поляки! І пам’ять про них потрібно вшановувати нам спільно: і полякам, і українцям.
Навіть більше нам, бо які то поляки всі Кисілі, Вишнивецькі, Острозькі, Осолінські та інші пра-українські роди? Волинська трагедія - це чергова трагедія громадянської війни в Україні. Велика трагедія.
Якщо до реформування судочинства, судоустрою тадо наведення елементарного порядку в судах поставитися серйозно, зізнанням справи і з почуттям здорового глузду, то можна за два-три рокизабути про сьогоднішній безлад і повернути українському судочинствувтрачені позиції. При цьому не лише не просити в держави додатковихкоштів, а ще й зекономити сотні мільйонів гривень.
Основою основ судової реформи повинно бути розуміння того, що судді не жерці, яких обожнюють як священну індійську корову, а звичайні люди,покликані не вершити якесь абстрактне правосуддя, а виконувативідповідальну буденну роботу, в суворій відповідності з вимогамичинного законодавства та в розумні строки.
Отже — декілька пропозицій щодо судової системи України.
Світове визнання - срібну нагороду на престижному Міжнародному мистецькому форумі отримала киянка. Катерина Косьяненко високу нагороду і відзначені світовим журі картини уже привезла до Києва. За призові медалі у "Бієнале", що пройшов у італійській Флоренції, боролись 650 митців з 78 країн світу.
Логотипом Євро-2012 є футбольний м'яч і дві квітки. Квіти символізують кожну з країн-учасниць.
У середині композиції розташований футбольний м'яч, який уособлює емоції і пристрасть турніру. Стебло квітки позначає структурний аспект континентальної першості, УЄФА та європейський футбол. Візуальна концепція нерозривно пов'язана з темою природи.
За задумом авторів, на лого турніру Євро-2012 повинні гармонійно поєднуватися зелений ліс, жовте сонце, блакитні вода і небо, фіолетова ожина. Яскраві тони є центральним елементом кольорової палітри, яка буде використовуватися у візуальному оформленні турніру.
Зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних та знедолених. Найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Традиційно на Україні для цього дня готували обрядодії, пов”язані зі святим Миколаєм. На Миколая хлопці починали домовлятися про колядки.
Народна мудрість:
Як випаде великий іней – на гарний врожай хліба. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Морозняний день – на уроду хліба й огородини.
Україна уклала перший із серії масштабних контрактів на постачання озброєнь до
Іраку обсягом понад $ 550 млн., заявив перший заступник секретаря Ради
національної безпеки і оборони Степан Гавриш.
За словами Гавриша, з української сторони контракт укладено дочірнім
підприємством держкомпанії Укрспецекспорт - держпідприємством
Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма Прогрес.
Контрaкт передбачає постачання протягом 3-3,5 років понад 400 одиниць
бронетехніки, зокрема БТР-4, близько 10 літаків Ан-32, а також
проведення послуг з ремонту авіаційної техніки.
Гавриш заявив, що в реалізації контракту візьме участь понад 80 українських
підприємств, у числі основних виконавців контракту виступить Харківське
конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова і держпідприємство
Завод імені Малишева.
За даними Гавриша, робота над укладенням угоди почалася близько трьох
років тому і стала "логічним продовженням" участі України в миротворчій
місії в Іраку. Він також зазначив, що в числі потенційних
постачальників озброєння іракській стороні розглядалися, зокрема, Росія
і Польща.
Гавриш також висловив жаль стосовно позиції Кабінету міністрів, через яку, за
його словами, у певний момент переговори з іракською стороною були
припинені і заблоковане підписання гарантійного листа уряду під
контракт.
Як повідомив заступник генерального директора держкомпанії з експорту та
імпорту продукції і послуг військового та подвійного призначення
Укрспецекспорт Олександр Коваленко, підписаний контракт - перший із
серії угод, що готуються з іракською стороною. "Є проект, над яким ми
працюємо, який буде мати своє продовження", - сказав він.
Він
висловив надію, що підписання таких контрактів цієї серії можна
очікувати вже до кінця року. Коваленко також визнав некоректним на
даному етапі уточнювати загальний обсяг операції, що готується, проте
не став спростовувати озвучену ЗМІ суму в $ 2,4 млрд.
Він особливо наголосив, що укладання контракту на постачання нової
продукції українських виробників забезпечить розширення присутності та
зміцнення позиції України в регіоні. Він уточнив, що в рамках
контрактів, які готуються, передбачено поставку, в тому числі, нового
українського танка Оплот.
Згідно з орієнтовними оцінками держкомпанії, прогнозне зростання експорту
озброєнь і послуг військового та спеціального призначення України в
2009 році оцінюється в більш ніж 10%.
Раніше Дело з посиланням на думку експертів повідомило, що у виборі Іраком
української військової техніки не останню роль відіграла позиція США.
Постачання українських танків і літаків буде фінансуватися за рахунок
коштів, виділених Вашингтоном у рамках переозброєння армії Іраку.
Усього США виділили на цю програму $ 3 млрд., з них $ 2,48 млрд.
дістанеться Україні.
Варвара в Україні здавна вважалась покровителькою вишивання і вишивальниць, тому й не дивно, що святкують цей день тільки жінки. Дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду, якщо гілочки розквітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
Народна мудрість: Яка погода на Варвари, така й на Різдво. Дерева в інеї – урожай на фрукти. Якщо горобці збираються купками на деревах, цвірінькають – буде тепла зима.
