Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Руслана -- це один із символів Майдану.

Світлина від Valentin Melya.


Руслана "построила здесь дом-студию и закопала корни до ядра земли?"

– Руслана, уже несколько месяцев упорно ходят слухи, что ты живешь в Америке, а в Украину приезжаешь только на гастроли. Среди музыкантов ты всегда считалась патриоткой, поддерживающей свою страну в любых ситуациях. Ты можешь честно сказать, что случилось, почему ты уехала?

– А почему ты не сказала сразу? Я бы взяла с собой на интервью загранпаспорт, в нем – все визы и штампы, куда я выехала и откуда вернулась. Последний раз я была в США на бое Володи Кличко, когда пела гимн перед боем. Это было, кажется, 25 апреля. А совсем недавно вернулась из Торонто, но это уже Канада. И была там всего три дня. Вот так я живу там. Я что, сдурела – уезжать? Неужели для того, чтобы уехать я построила здесь дом-студию и закопала корни до ядра земли? Это исключено! Наоборот, по всему миру я делаю всевозможные призывы к тому, что "люди, возвращайтесь, ваши ресурсы нужны Украине". Даже когда еще, год назад, всех запугивали, говорили, что танки Путина едут на Майдан, что мы уже точно знаем, что он начнет бомбить Киев, началась паника, стояли очереди на вокзалах, люди уезжали из Киева, я знакомым сказала: "Даже если все убегут, я буду последняя, кто будет сидеть на Майдане до победного".

– Но ты же не будешь отрицать того факта, что учишься сейчас в Америке?

– Да, я поступила в Американскую музыкальную академию, но ее отделение находится в Киеве. Эту академию открыл мой друг, с которым я записала два своих последних альбома, – это гитарист группы "Клуб ценителей чая" Влад Дебрянский. Мой муж Александр Ксенофонтов был солистом этой группы во Львове.

Отделение академии работает в Киеве уже два года, они набрали студентов, сделали адаптацию программы для тех, кто не знает досконально английского языка. Поскольку все преподавание ведется на английском, учиться очень сложно. Я хочу пройти тут четыре уровня с преподавателями (часть из них в Киеве, с теми, кто в Америке, общаемся по скайпу). Если мне повезет, я буду прилежной студенткой и смогу сдать все экзамены, у меня появится возможность пройти пятый уровень в Бостоне, где, собственно, находится сама академия. Для всех мировых профессиональных музыкантов это образование считается авторитетным, к созданию был причастен известный джазовый музыкант и композитор Дюк Эллингтон. Почетным академиком является Стинг и еще многие другие музыканты, которых знают во всем мире. Например, меня очень удивило, что там наравне преподают Баха и Led Zeppelin, Metallic'у и Бетховена, Вагнера и Deep Purple. Я никогда не слышала их вместе. У меня в буквальном смысле "открываются глаза".

Конечно, я обожаю свою альма-матер, образование, которое мне дала Львовская консерватория, – это то, почему я стала Русланой в музыке. Но когда я позвонила моему первому учителю из консерватории, который готовил меня к поступлению, и сказала, куда я поступила, он не сдержался: "Я тебя поздравляю". Все музыканты в Украине, даже с академическим образованием, в глубине души мечтают попасть в эту джазовую школу и изучить полный спектр музыки, которой даже в СССР никогда не было.
Ирина МИЛИЧЕНКО
Журналист .


Інформація для користувачів ПриватБанку.

.
Світлина від Valentin Melya.


Коломойський зміцнює свій банк незважаючи на намагання колишньої влади і її послідовників, жити по-новому, у нинішній, його звалити.

Мiжнародне агентство “Fitch” пiдтвердило рейтинг сек'юритизованих єврооблiгацiй ПриватБанку, який на 5 позицiй вищий вiд рейтингу України. Як зазначено в офiцiйному повiдомленнi “Fitch”, пiдтвердження рейтингу облiгацiй ПриватБанку на п'ять значень вище вiд рейтингу суверенних облiгацiй України пов'язане зi стабiльною роботою банку, який є лiдером банкiвського ринку України, та з формуванням ним резервного фонду, який перевищує зобов'язання за облiгацiями.
"ПриватБанк є системно важливим для фiнансової системи та найбiльшим ощадним спецiалiзованим банком, що обслуговує 34% вкладiв населення країни.
Уперше в iсторiї українського банкiвського ринку ПриватБанк став фiналiстом одного з найпрестижнiших свiтових банкiвських рейтингiв «Retail Banker International Awards». Як повiдомляє видання, фiналiстiв щорiчного конкурсу «Роздрiбний банк року» вiдiбрали експерти «Retail Banker International» серед 300 провiдних банкiв свiту. «Retail Banker International» – одне з провiдних банкiвських видань, що є частиною групи «Timetric».
"Незважаючи на складну ситуацiю в Українi, цього року ПриватБанк уже отримав кiлька нагород свiтових фiнансових видань за свою ефективну роботу та iнновацiї", – каже перший заступник голови правлiння ПриватБанку Олег Гороховський.
ПриватБанк став першим українським банком, що увiйшов до числа номiнантiв конкурсу. За даними видання, ПриватБанк номiновано у двох категорiях – «Найкраща стратегiя розвитку вiддiлень» i «Найкраща iнновацiя в платежах».
«У престижному свiтовому рейтингу ми в однiй компанiї з британським Barclays Bank, Metro Bank, HSBC Mexico, польським mBank, канадським Royal Bank of Canada. Непогана компанiя, – зазначає заступник голови правлiння ПриватБанку Дмитро Дубiлет. – Коли я розповiдаю закордонним колегам -банкiрам про банкiвськi технологiї в Українi, у всiх очi на лоб лiзуть. Тут українцям є чим пишатися».
ПриватБанк – найбiльший український банк, входить у топ-10 провiдних банкiв Центральної та Схiдної Європи. У банку близько 29 000 працiвникiв, якi обслуговують понад 18 мiльйонiв iндивiдуальних i корпоративних клiєнтiв у вiддiленнях та через iнтернет-банк Приват24.
На теперiшнiй момент ПриватБанк виконує нормативи лiквiдностi, працює у звичайному режимi та безперебiйно обслуговує клiєнтiв", – зазначив перший заступник голови НБУ Олександр Писарук.


Відродження нації.

Світлина від Valentin Melya.


Согодні, незважаючи на те, що Порошенко тимчасово перебудовує Україну на олігархічну корпорацію, фактично, продовжуючи курс узурпатора Януковича, він сам став узурпатором, але приборкати тих, хто вже встав з колін, він вже не зможе. Зростає патріотизм -- цей фактор об'єднує українців. Така позиція, як патріотичні почуття громадянина України, стабільно з 2000 року становила 9%, у 2006-му – 12%, у 2015-му -- 42%! Понад 56% визначилися й із геополітичним вектором нашого розвитку — це шлях у Європу, до вільного союзу європейських держав. І все це відбувається на тлі жахливої економічної ситуації всередині країни та зовнішньої російської агресії! У громадян зростає відчуття своєї належності і своєї відповідальності за Україну!
Це підсумки соціологічного опитування, проведеного іменитим Інститутом соціології НАН України в співпраці із благодійним фондом «Інтелектуальна перспектива» з 24 червня по 18 липня 2015 року. Опитано 1802 респонденти у всіх регіонах країни, крім анексованого Росією Криму й окупованих районів Донецької й Луганської областей. Похибка вибірки при цьому не перевищує 2,3%.
І це, безумовно, тільки початок відродження української нації.

Опитування громадської думки, проведене в липні фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова, продемонструвало абсолютно нову цифру ставлення українців до НАТО.
Якби в Україні цього року оголосили референдум з питання вступу до НАТО, то від тих, хто взяв би участь у голосуванні за вступ до Північноатлантичного союзу, проголосували б «за» 64%! А це більш ніж «серпом по організму» для Путіна і його агентури, яка пробралася у владні структури, а тепер нищить Україну!
Тренькання «не дратувати Росію», «шукати сумнівні компроміси», «розв'язувати питання шляхом діалогу без американців і ЄС» Українська Нація відкидає повністю, але на жаль, не влада, яка у змові з Кремлем. Вже стільки пролито крові, що з мерзенною Росією і її фюрером вести дискусії - це даремно марнувати час! Тому 64% виступають за вступ до НАТО і це лише початок, будуть і 70%, і 80%, і більше.
Розмови про те, що наше місце в стійлі людоненависницького «рускава міра» українців обурює. Треба озброюватися не тільки духовно але і матеріально, будувати на кордоні «китайську стіну» і три оборонні смуги проти ординців. Понад 600 км вже побудовані в зоні АТО. Активізовано будівництво Європейського валу на кордоні з нащадками «Золотої орди».

Обов’язково українцям треба позбавитись московитської скверни з національного інформаційного простору та повернення УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІї до вічно живоносних й незнищенних джерел національної пам'яті, сакральних традицій та звичаїв. Звичайно, не все вдається через російську п’яту колону на Україні, яка застопорила реформи і сичить люттю, намагаючись ловити душі наших співгромадян у свої облудні тенета.
Російські холуї на вічно українських Донеччині й Луганщині провокують кровопролиття. а на території українського Криму російські звірюги створили резервацію для кримськотатарського народу, поставивши його на межу виживання. Усе це в черговий раз демонструє, що територія, яку Петро І-й Скажений перейменував на Росію, не слов’янського походження. Вони є і будуть споконвічними ворогами України і всього цивілізованного світу. Наша країна століттями каралася під московитським чобітом, а позбутися цього ярма і досі не може через чисельну агентуру, яку завжди проштовхують до влади, в тому числі і через вибори, ну дуже, наївних виборців.

Час сьогодні працює не на Росію. Кожен день, тиждень і місяць віддаляє нас від «імперії зла», незважаючи на те, що їхній «засланий козачок» зубами тримається за Росію бо іншого виходу у нього немає. Щоб утримати свою агентуру при владі Росія буде пострілювати на Сході України і ця рана не буде загоюватися до тих пір, поки не зміниться хозяїн трону і не припинуться таємні відносини і торгівля з мракобісною Росією. Ми вже навчилися обходитися без російського газу, а за кілька років могли би стати енергетично незалежною державою, але не з цим президентом.

Якщо хтось має сумніви, то подивіться на «щасливу привабливість» звіроподібного «рускава міра», яка продемонстрована на окупованих територіях, де лугандонівські макаки з гранатами (чудовий вислів Павла Жебрівського!) стали їхньою візитівкою. Крім того, є й суто технічні зміни – на межі виживання опинився «пенсіонерно -совковий актив», який з червоними ганчірками бігав на мітинги «за расєю» і зомбовано вишиковувався голосувати на «рехверендумах», а у результаті Росія їх «кинула».
У свій час, намагаючись зберегти «тюрьму народов» (СРСР), вічно вчорашні в серпні 1991 року відважились на путч, остаточно добивши «імперію зла». Саме це зробив недолугий Путін, розпочавши шлях Росії у небуття. Санкції й галопуючі донизу ціни на нафту, поступово і наполегливо руйнують російську економіку. Не за горами той час, коли почнуться незворотні процеси та революційні настрої в Росії, а це може бути символічна дата – 2017 рік (100 років революції).


Із історії Юлії Тимошенко (ч-9).



КРИЗИС ИМЕНИ ПОРОШЕНКО -- ЖИЗНЬ «ПО-НОВОМУ»?
Во время президентских выборов-2014 Порошенко взял лозунгом своей кампании: «Жить по-новому». Действительно Порошенко так часто переходил на сторону вчерашнего «непримиримого противника», что это всегда было «Жизнью по-новому». Петр Порошенко успел побывать:
1) членом партии СДПУ(о);
2) потом вместе с Азаровым основал «Партию регионов»;
3) потом стал кумом и «ближайшим соратником Ющенко»;
4) потом был инициатором целого ряда предательств Ющенко и «любимых друзей Ющенко» (совместно с Фирташем и Балогой был «главным союзником регионалов внутри Нашей Украины»). В 2005-2010 разваливал «оранжевую коалицию», вплоть до «тушек» 2010 года;
5) потом стал «министром в Кабмине Азарова», когда команда Тимошенко сидела по тюрьмам и эмиграциям;
6) потом оказался на Евромайдане, позировал на тракторе, обещал "золотые батоны" каждому.
В итоге: Порошенко постоянно изменял свое состояние, в прямом и переносном смысле, всегда богател и «жил по-новому» -- шкурный интерес на первом месте.

Первый конфликт Тимошенко и Порошенко произошёл из-за так называемого «сахарного кризиса» в апреле 2005 года. Тогда в течение месяца цена на сахар выросла с 5 гривен до 8 грн. за килограмм, но правительство Тимошенко преодолело этот кризис за один месяц — был завезен «тростниковый сахар» из-за рубежа, то есть это чисто «рыночные методы». А через год (в апреле 2006, во время правительства Еханурова) Антимонопольный комитет Украины завершил расследование «сахарного кризиса» и установил, что причиной кризиса был «сговор монополистов» — «сахарные бароны» были оштрафованы на 20 млн. грн., в том числе была оштрафована фирма Порошенко, как одного из организаторов «сахарного кризиса».
Политик из БЮТ Николай Томенко заявил тогда, что это «этот сахарный кризис имени Порошенко».

АДМИНИСТРАТИВНАЯ РЕФОРМА И ПРОДАЖА ЗЕМЛИ.
Главный конфликт между Тимошенко и «любимыми друзьями Ющенко» произошёл из-за намерения Ющенко, который почему-то стал защищать интересы олигархов, а не страны, сделать украинскую землю товаром, то есть продать её.
В результате приватизации — земля не досталась бы не только мелкому производителю (обычному «селянину»), а даже средний бизнес утратил бы землю.
Ведь украинский средний бизнес — намного слабее, чем иностранные компании. В результате, основные массивы земли — сначала оказались бы в руках олигархов, а в скором времени были бы перепроданы (явно и неявно) иностранным монополиям и иностранным державам, поскольку спрос на «украинскую землю» огромный. В частности, летом 2013 года Китай заявил о своём намерении — купить в Украине три миллиона гектаров земли (это примерно «площадь пашни в двух-трёх областях Украины»). В 2005 году цена за гектар — была около 200 дол., то есть для покупки даже всей сельхоз. земли Украины (а это около 50 млн. га) потребовалось бы всего лишь 10 млрд. дол., а тот же Китай имел около 2000 млрд. дол. золотовалютных запасов. То есть иностранные государства (Китай, США, Россия, Евросоюз) могли скупить большую часть Украины. «Продажа земли» стала бы для Украины катастрофой.
В апреле-мае 2005 года секретарь СНБО Порошенко заявил, что он ускоренно готовит Земельный Кадастр (в котором будет дана полная характеристика земель, и который будет доступен в сети интернет), и через интернет можно будет иметь доступ к картам Украины; и при помощи Земельного Кадастра — можно будет ускоренно торговать землёй «как в цивилизованных странах».
Одновременно президент Ющенко инициировал «Административную реформу», которая должна была уменьшить количество областей и сельских районов — специалисты заявили, что в результате этой, так называемой реформы (а фактически аферы), будет ликвидировано до трети сельскохозяйственных районов, до трети «неперспективных сёл», количество областей сокращено в два раза. Это делалось, в частности, для того, чтобы земля под этими сёлами была бы освобождена для продажи.
«Административную реформу» Ющенко поручил проводить вице-премьеру Бессмертному, однако он действовал медленно, и фактически не имел намерения проводить такую "черную" реформу. А премьер-министр Тимошенко — решительно высказалась против «Административной реформы» и против «продажи земли». Вопрос этот стал "камнем преткновения" — это было кардинальное противоречие между Тимошенко и «командой Ющенко -Порошенко».

СНБО -- КАК «ВТОРОЙ КАБМИН».
Как мы помним, Ющенко назначил Порошенко «секретарём СНБО». И Порошенко превратил СНБО во «второй Кабмин». Дошло до того, что Ющенко запрещал руководителям областных госадминистраций — отчитываться перед Кабмином и приезжать в Кабмин. Это была попытка узурпации власти и осуществлял её именно Порошенко. Это прямое преступление.

ЧЕТЫРЕ «ШИРКИ» ЮЩЕНКО -ПОРОШЕНКО.
Под президентские выборы-2014 журналист Сергей Лещенко пытался оживить тему «ШИРКИ», т. е. обвинения относительно «попытки Тимошенко и Януковича согласовать новый вариант Конституции» (в июне 2009 года), что «команда Ющенко» называла «ширка» (то есть «широкая коалиция»). Но это была лишь попытка Тимошенко «разбить союз Ющенко и Януковича», а вот команда Ющенко создала реальные ЧЕТЫРЕ «ШИРКИ С ЯНУКОВИЧЕМ»:
1) «Меморандум Ющенко -Януковича» в октябре 2005, и в обмен — «Партия регионов» проголосовала за создание Кабмина Еханурова.
2) «Универсал Ющенко -Януковича» в августе 2006. И создание «правительства Януковича» 4.8.2006 года, в котором было 8 министров от Ющенко.
3) Осенью 2008— Ющенко -Янукович вместе хотели сбросить правительство Тимошенко и устроили «три кризиса»:
--- «парламентский кризис» — Ющенко разрушил коалицию БЮТ-НУНС;
--- «банковский кризис» — «донецкие» обанкротили Проминвестбанк, на кризисе нажился банк «Надра»-Фирташ;
--- «газовый кризис» Ющенко -Фирташа.
4) На выборах президента-2010 — Ющенко вёл кампанию «против всех» и ему помогали в этой пропаганде другие партии, что привело к власти Януковича, а в правительство Азарова вошли «любимые друзья Ющенко». Этот сговор не «ШИРКА»?

ИНТЕРВЬЮ ТИМОШЕНКО.
Тимошенко сказала 26.4.2014 в интервью «Тhе Washington Post»:
— Причина провала оранжевой революции заключается не в том, что лидеры спорили между собой, а в том, что президент Ющенко начал возобновлять коррупционные схемы, построенные олигархами при предыдущем президенте и на этом фоне между нами возник конфликт... Сегодня существует большая угроза, что последствия второй революции (2014) не будут такими, как мы того хотим, если де-факто олигархи останутся у власти... Я не против крупного бизнеса. Я против коррупционных связей между бизнесом и политикой. Порошенко продолжает старую историю — наиболее мощная коррупционная группа при Януковиче была «группа Фирташа и Бойко». Теперь они выбрали Порошенко.
По запросу ФБР Фирташа арестовали в Вене. Порошенко и Кличко недавно были в Вене, где встретились с Фирташем, Левочкиным и Бойко... После этого Фирташ сделал публичное заявление, что он поддерживает Порошенко... Левочкин делает публичное заявление о поддержке Порошенко... Поэтому возникает вопрос, а ради чего была революция -- чтобы поменять одного олигарха на другого?


Розпад української державності.



Степан Богданович Гавриш —  віце-спікер парламенту при президентові Кучмі,  радник із  конституційних питань президента Ющенка, заступник секретаря РНБОУ при президентові Януковичу. Сьогодні він пише книгу «Україна між Габсбургами и Гогенцоллерми» і може дозволити собі говорити те, про що «придворні» політики воліють мовчати. Отже, наша розмова з Богданом Гавришем про президента і уряд, війну і мир, наше минуле і, про те,  що усіх цікавить  найбільше – про наше майбутнє…

— Степане Богдановичу, як би ви  охарактеризували ситуацію в нашій країні одним словом?

— Розпад. Розпад української державності.

— Аж так серйозно?

— Більш ніж серйозно. Проблема навіть не у втраті Криму. І не в спроможності виробити план його повернення – адже такий план до сих пір відсутній. Проблема навіть не в Донбасі, де Путін, використавши слабкість нашої еліти, її жадібність, її безпринципність – всадив її, українську еліту – за стіл переговорів із сепаратистами.  Європа і Америка була змушена погодитися на так званий «мирний план», згідно якого ми гарантуємо сепаратистам право на самовизначення. Якого вони добилися шляхом воєнного повстання. Тобто, по суті, ми маємо  — з одного боку – агресію Росії, а з іншого – класичний тероризм, проти якого не боремося.

Проблема в тому, що потужна атака на українську державність триває. Втілюється  сценарій десуверенізації України, розроблений у Москві.  Порядок денний для України сьогодні виписує не українська політична еліта, виписує Москва.

— Чи не занадто ви песимістичні?

— На жаль, це не є песимізмом. Така об’єктивна реальність, в якій ми живемо. Яскраве підтвердження моїх слів — Мінські переговори, на проведення яких, насправді,  українська держава нікого не уповноважувала. У Мінську переговори ведуться між групою, особисто уповноваженою нашим президентом та сепаратистами.

Таким чином ми легітимізуємо те, із чим увесь світ бореться сьогодні. Ми легітимізуємо тероризм. Тому призначення виборів на Донбасі – це надання терористам можливості формування квазідержави на сході нашої країни.

Це є, повторюю, цілеспрямованою атакою на український суверенітет… Знаєте, у божої корівки є одна небезпека у житті – це зеленоока оса. Оса ця підсаджує свою личинку на божу корівку, і коли вона, ця личинка, починає розвиватися, вона з’їдає божу корівку. Те саме відбувається із Україною та ДНР/ЛНР.   Подумайте – чому в Україні не проводять жодних дискусій на вищому рівні щодо нашої державності, нашої територіальної цілісності? Чому забули про Будапештський меморандум? Місцеві вибори засвідчили, що центральна влада не здатна встановити повноцінний контроль над територіями. Подивіться на Закарпаття…  У Харкові влада перейшла до людей, які учора вивішували російський триколор на площах міст. Одеса знаходиться під контролем регіоналів. Ту саму ситуацію ми можемо отримати в Дніпропетровську.

— Власне, я й хотіла запитати у вас – як таке могло статися? Чи допускаєте ви якісь домовленості політиків, які перемогли в згадуваних вами регіонах, із центральною владою?

— Звісно…

Геннадій Адольфович Кернес заїжджав до президента в кабінет і про щось домовлялися… Про що може домовлятися головний сепаратист Харкова і що у них спільного із президентом, якого обрав Майдан?

Якби Геннадій Адольфович був олігархом із мільярдами на рахунках – тоді я би сказав, що це правильний крок. Але ж це не так… Тому, насправді, такі домовленості означають лише нікчемну таємну дипломатію, яка не працює на цілісність нашої держави.

Наша державна політика здійснюється людьми, які реалізують барижно-купецьку ідеологію в країні, в нашому суспільстві загалом… Справа в тому що в крані відбувається заміна понять. Ми не будуємо ДЕРЖАВУ, ми укріплюємо ВЛАДУ в цій державі…Усі дискусії в країні сьогодні точаться довкола того, як зробити українську владу якоюсь особливою. І все це призвело до того, що влада в країні опинилася в одних руках. Маленький приклад. Згідно з Конституцією, яку я писав ось цими руками, уряд у нашій країні формується на коаліційному принципі. Сьогодні цей принцип не виконується -- Конституція ігнорується.  Запросили на посади міністрів, фактично, мігрантів. Ці люди — завдяки абсолютно суб’єктивному рішенню президента — отримали українське громадянство, але вони, по суті, «сидять на чемоданах», не розуміють національних інтересів України і не несуть жодної відповідальності ні перед ким.

Ці міністри -емігранти не є політичними фігурами, це найманці, які, за інформацією Ігоря Луценка (Ігор Луценко, народний депутат України — МИР), отримують щомісяця по 50 тисяч доларів у конвертах.

Ще одна проблема: державою керує тотальна корупція. Про що ми говоримо, коли на президентському 5 каналі зарплати плалять у конвертах!  Президентські радники займаються лише перерозподілом фінансових потоків. Більше нічим... Після "Помаранчевої" революції  «смотрящих» було ліквідовано, Янукович їх повернув і цій владі вони знадобилися.  Бізнес живе на «відкатах». Міліціонери, прокурори, податківці, незрозумілі люди в балаклавах маски-шоу влаштовують, за будь-якою сфальсифікованою справою можуть знищити будь-який бізнес…Бізнесмени переїжджають у сусідню країну Польщу, а це мінус податки і робочі місця.

Все це є свідченням одного: олігархи не хочуть і не здатні будувати державу, вони розглядають її лише як власну корпорацію -- дохідний бізнес.

— Докази можете навести?

—  А ось місцеві вибори, які відбулися, стали елементарною торговельною операцією по купівлі -продажу бюлетенів. За даними соціологів, кількість виборців, які продали свій голос, зросла на цих виборах удвічі.  За даними Аронця (Олександр Аронець, кандидат в депутати Київради  від ВО «Свобода» – МИР), по Києву 40% бюлетенів за Кличко були куплені. І це ж президентська команда купувала!  Але я не звинувачую людей. Я звинувачую владу. Влада свідомо тримає людей у тотальній бідності і для цього опустили гривню по відношенню до долара у три рази, а це практично означає зниження доходу кожного українця (без індексації) у три рази.  Тепер купляють собі владу на п’ять  років  — керувати душами цих злиденних людей.

Отак ми втратили цінності, які забезпечують розвиток української державності.

Тому влада не веде дискусію про нагальну, життєву необхідність розбудови національної української держави, натомість, вболіває, аби  МВФ дав гроші, бо ми не можемо їх заробити через тотальні крадіжки і побори. Наша національна економіка продовжує падіння. І ми ще не досягли дна, але крах дуже близько!

Олігархія будує у країні систему  такого собі кланового холдингу, в якому нормально жити можуть лише ті, хто пристосується до корита олігархії.

Відсутність  широких інтелектуальних дискусій в суспільстві, відсутність об’єктивних експертних оцінок діяльності президента, відсутність коло нього радників, здатних розуміти ситуацію і давати президенту розумні поради, а може він їх і не слухає, а слухає когось з-за кордону, все це привело до того, що президент країни приймає нерозумні для країни і людей рішення.

— Трішки конкретніше – які саме рішення президента ви вважаєте нерозумними?

— Арешт Корбана – це арешт людини, яка, начебто, чинила якісь злочини, які не можуть довести навіть у Чернігівському суді. А з іншого боку – ми всі розуміємо, що це війна проти Коломойського.

Коломойский – це людина, яка витратила близько 5 мільярдів на те, аби не дати Путіну створити Дніпропетровську народну республіку. Путіну дуже хотілося захопити «Південьмаш», на якому виготовляються ракети, що складають основу ядерного щита Росії. 

Коломойський, людина, яка фінансує близько семи добровольчих батальйонів, включаючи Правий сектор. Але на цій війні президент зазнає поразки. Відкриття внутрішнього фронту в державі — замість того, аби шукати компроміси – є великою помилкою. Коли на вулицях наших міст точиться війна, відкривати внутрішні фронт — безглуздя.
Так, я особисто – за деолігархізацію. Однак наш президент – один з найкрупніших олігархів нашої країни, не на стороні народу, який його обрав, а якраз навпаки -- олігархи багатіють за рахунок народу.  Влада, замість того, щоб перетворити олігархів на бізнесменів, заганяє простих українців у фіскальні кайдани.  Попри голосні обіцянки зменшити податковий тиск, обкладають податками зайвий квадратний сентимент двигуна автівки чи зайвий квадратний метр квартири – схоже на податковий терор. Оця вся стратегія направлена на крадіжки і на зміцнення своєї влади, а не на зміцнення держави, є катастрофічною для країни. 

— Я задаю одне і те ж питання багатьом: невже у нашій владі працюють люди настільки нерозумні, що не здатні аналізувати і прогнозувати ситуацію в країні? В чому проблема?

— Проблема в тому, що ті, хто сьогодні при владі, розглядають державу як свою корпорацію, як власний бізнес. Вони «купили» цей  бізнес шляхом підкупу виборців, і планують утримувати завдяки економічному знищенню своїх політичних конкурентів.    Подивіться: монополістами на практично усіх внутрішніх ринках країни є 6-7 осіб. Кондитерський ринок і ринок автомобілебудування повністю зайнятий президентом, енергетичний ринок зайнятий Ахметовим, ринок нафти і газу – зайнятий Фірташем, ринок авіаперевезень – зайнятий Коломойським і т. д. Саме монополізм є характерною «картинкою» для будь-якої олігархічної влади. Подивіться на аграрний ринок – у нас з’явилися велетенські латифундії – від Півдня аж до Закарпаття. У нашого президента – 320 гектарів землі. Селяни сьогодні відірвані від землі. Вони безправні. І замість того, аби перетворити Украйну не лише на світову житницю, а й на світову «годувальницю» (що з нашими природніми можливостями – цілком реально), ми знищуємо український аграрний ринок… Ось усі ці процеси катастрофічні для України.  Ми не маємо жодного кроку вперед. Не маємо жодної зреалізованої реформи…

— Ну чому ж? А поліція?  

— Основне гасло Хатії Деканоїдзе, яка очолила українську поліцію – поліцейський не повинен мати вищої освіти…  Скажіть будь ласка, в умовах тотальної корупції, яка існує в країні, як довго  така поліція зможе лишатися принциповою, чесною і відповідальною?  Поліція, про яку говорить Деканоїдзе — це поліція вулиці.  А як же, приміром, банківські злочини? Поліцейський без освіти зможе з ними впоратися? Тому – потрібна справжня реформа  всієї системи, але випускниця факультету міжнародний відносин таку реформу провести не може. А жодних компетентних спеціалістів у країні немає.

Більше того – реформувати міліцію без реальної реформи прокуратури, СБУ і суддівської гілки влади – неможливо. А у нас ключі від усіх судів лежать в Адміністрації президента.

Нам зрештою, потрібно провести реформу парламенту. Нам потрібно покінчити з однопалатним парламентом,  де сьогодні формується президентська коаліція.  Замість того, аби займатися справжніми державницькими  реформами, пишуть «мертву» Конституцію. Іншими словами  — формується система політичної диктатури. Тому що,  повторю, єдиний спосіб втримати владу в ситуації, яка склалася в країні  – це сила.  Але й сили, насправді, у влади немає – ми це бачимо по справі Корбана…

І якщо еліти не дадуть суспільству відповідь на питання «як нам далі жити», революційне піднесення мас неминуче.

— Ми підійшли до дуже цікавої теми. Як ви стверджуєте, нинішня влада не є національною, питомо українською, якщо хочете. У той же час ми є свідками процесу  потужного національного самоусвідомлення, який започаткований у значної частини суспільства.  Чи не вбачаєте у цьому певного дисонансу, невідповідності, що теж може привести до кризи – і у владі, і у суспільстві?

— Справа в тому, що нинішній президент ніколи не був реальним політичним лідером. Йому ця президентська «булава» впала, по-суті, на голову -- заліз на трактор і став героєм. Хоча Порошенко  вважає себе медіумом, який здатен заговорити натовп. Але, повторю, ні він, ні ті, хто очолює сьогодні владу –  ніколи не були політичними лідерами.

У дні кривавих штурмів Майдану ці люди – які сьогодні є владою — підписували ганебні політичні домовленості з Януковичем.

--- Вони хотіли з ним домовитися залишити його царювати ще невідомо на скільки часу.  Їм це не дали зробити Парасюк і такі, як він.  Я згоден – патріотизм українців сьогодні доволі високий… Але проблема українців у тому, що ми не є державницькою нацією.  Ми не розуміємо цінності держави як єдиної, найвищої національної ідеї.  Це при тому, що ми  представники одного з найстаріших  європейського етносів.  

Величезна проблема -- це безкультурність української влади, її нездатність гуртувати суспільство довкола наших глибинних цінностей, сприяти розвитку українського патріотизму, а тих хто здатний це зробити не пускали до влади, в тому числі негативну роль відіграє "зомбувальна машина".

Подивіться на Сінгапур, який навіть власної питної води не має… Сьогодні ВВП Сінгапура більше, ніж Росії. Чому? Та тому що Лі Куан Ю (перший прем’єр-міністр Сінгапура – МИР) – відправляв здібну молодь за державні кошти вчитися у кращих університетах світу, у Кембридж і Гарвард. Вони приїздили додому і їх ставали заступниками міністрів. Із зарплатами від п’яти до тридцяти тисяч доларів.  Він не наймав фахівців у маленькій Грузії, яка і зараз перебуває у глибокій кризі.  Тому, насправді, потрібно зробити прості речі – українська влада має стояти на захисті, передусім, національних інтересів.

— У цієї влади є час, як гадаєте, здійняти такі якісні перетворення всередині самої себе?

— Немає. Тому країна — в дуже серйозній небезпеці, ніяких гарантій немає, що ці небезпеки – навіть якщо Мінські домовленості будуть виконані  — зникнуть.

Не буде на Сході України Придністров’я. Там буде Сомалі.

Москва – із  особливим статусом Донбасу – отримає право силового вето над Києвом.

--- Ну гаразд, але ж вихід має бути?

Якщо не буде мудрості у влади і надалі, не буде братися до уваги злиденне життя народу, тоді нас чекає третій Майдан. Найгірше те, що в суспільство, та і в політику, вже дуже глибоко вмонтована зброя і вона буде вирішальною, але кривавою.

Никакого "ядерного щита России" уже практически не существует.



Никакого "ядерного щита России" уже практически не существует. Такую страшную для соотечественников тайну открыл в своем докладе Петр Белов, доктор технических наук, профессор кафедры природной и техносферной безопасности и управления риском Российского государственного технологического университета.

Тяжелое, но необходимое для всей страны правдивое признание, которое впервые официально прозвучало во время доклада ученого, участникам научной конференции, прошедшей на днях в Москве. Там в узком кругу экспертов рассматривался единственный вопрос: останется ли Россия суверенным государством к 2020 году.
Перспектива сохранения страны до обозначенного срока, по общему мнению специалистов, мягко говоря, не радужная.

--- Мы видим, что американцы создают систему ПРО, - констатировал Петр Белов. - эта система предназначена для нейтрализации именно ограниченного ядерного удара. К 2020 году мы будем иметь, дай Бог, всего полторы сотни баллистических ракет. А потенциал их перехвата американцами наращивается примерно вдвое больше. При этом новые российские ракеты изготавливаются маломощными и несерьезными. Мы по сути встраиваемся в американскую систему противоракетной обороны. При этом даже в законодательстве Соединенных Штатов предписывается и в дальнейшем продолжать договорную политику по взаимному сокращению стратегических ядерных вооружений. Мы сейчас вышли на рубеж в 2200 ядерных боеголовок. При этом ответный удар в случае нападения США уже сегодня реально невозможен технически: высшее руководство России попросту не успеет принять такое решение, поскольку США располагает 24 спутниками системы предупреждения о ракетном нападении, а у России их - ноль. В результате этого, факт запуска
межконтинентальных ядерных ракет США наши РЛС зарегистрируют на девять минут позже. Ответный удар уже нереален.
При этом, отметил Петр Белов, противоракетная система России настолько слаба и маломощна, что, в случае нападения США и использования ими определенных маневров для запуска носителей ядерного оружия, наша система практически никак не сможет противостоять этому.
У Российской Федерации пока еще остались носители, теоретически способные достичь территории Соединенных Штатов. Однако их реальная боеспособность находится уже под огромным вопросом.

- Пока с нами еще хоть как-то считаются лишь потому, что мы располагаем 40 штуками ракет, которые американцы назвали "Сатаной", - напомнил Петр Белов. - их расчетный ресурс давно подошел к концу. Последние 12 штук были изготовлены в 1991 году, а первоначально назначенный срок эксплуатации составлял всего 15 лет. До 2014 года решение о продлении срока боевого дежурства этих ракет принималось совместной комиссией с участием предприятия - изготовителя -- украинского "Южмаша". В 2014 году Киев запретил этому предприятию работать с нами. Ракета эта крайне "тонкая", она оснащена самовоспламеняющимися топливными элементами, которые рано или поздно начнут взрываться прямо в шахтах -- сказал Петр Белов.


Имидж России "завоеванный" за длительный период.

Світлина від Valentin Melya.


Польша, Иордания и Израиль возглавили список стран, где наиболее негативно относятся к России и ее президенту Путину.
Согласно результатам социологического опроса, проведенного Pew Research Center в 40 странах мира, в Польше и Иордании плохого мнения об РФ придерживаются по 80% граждан.
В Польше такое отношение социологи объясняют тяжелым историческим наследием.
В Иордании имидж России ухудшился из-за поддержки ею сирийского лидера Башара Асада и наплыва беженцев из этой страны, полагают авторы исследования.
Что касается Израиля, где антироссийских настроений придерживаются опрошенных 74% граждан, то никакого объяснения на этот счет эксперты не дали, но не сложно догадаться.  Кстати, на территории Палестинской автономии 52% респондентов высказали свое негативное отношение к России.
Кроме того, антироссийские настроения оказались сильны в Японии (73%), Украине (72%), Германии и Франции (по 70%). В США неодобрительно отозвались о действиях России 67% респондентов, тогда как два года этот показатель составлял 37%, пишет Lenta.Ru.

А вот, что написал российский философ в прошлом веке:
«Россия - самая паскудная, до блевотины мерзкая, страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие «Добра и Зла» вывернуто наизнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир», -- И.А.Ильин 1882-1954 русский философ.

Із історії Юлії Тимошенко (ч-8).

Світлина від Valentin Melya.

УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА ПРОТИВ ТИМОШЕНКО ПРИ ЯНУКОВИЧЕ
Всё, что Тимошенко делала полезного для страны, власть Януковича постаралась представить, как преступление. Это было просто издевательство над разумом и демонстрация того, что «зомбоящик - телевизор» способен убедить миллионы людей в том, что белое -- это чёрное:
1) Тимошенко закупила для сельской медицины 1000 автомобилей «Опель - Комбо» по цене 12 тыс. евро, да ещё в кредит, да ещё в конце 2009 года в период «мирового финансового кризиса». А её за это пытались судить, но дело развалилось.
2) Тимошенко впервые в истории Украины продала «парниковые квоты Украины», и получила за них 320 млн. евро (в том же кризисном 2009 году). А это в то время почти подвиг, а его представили, как злодеяние, причём «злодеянием» было названо именно то, что полученные деньги были перечислены на выплату пенсий, в Пенсионный фонд Украины, а по выплате пенсий никаких претензий не было.
3) Тимошенко в апреле 2008 года вернула Украине «нефтегазовый шельф Чёрного и Азовского морей», который в апреле-2007 был незаконно приватизирован компанией «Венко Прикерченская», которая принадлежала фирмам Фирташа и Ахметова, при поддержке президента Ющенко и премьер - мини¬стра Януковича (в апреле 2007). Но и за это было открыто уголовное дело! В том числе, засудили министра экологии Филипчука.

КАК ЮЩЕНКО И ФИРТАШ ОРГАНИЗОВАЛИ «ГАЗОВЫЙ КРИЗИС 2009»
В октябре 2008 года премьер - министры Тимошенко и Путин подписали «Меморандум» о сотрудничестве в газовой сфере, в частности, стороны переходили на прямые поставки газа между Газпромом и Нафтогазом, без посредника РосУкрЭнерго (собственник которого, Фирташ, был крупнейшим олигархом среди «любимых друзей Ющенко», естественно, за «не просто так»). Тогда же была согласована цена в 235 дол. за 1000 кубометров на 2009 год для Украины.
Однако президент Ющенко стремился сохранить своего спонсора РосУкр-Энерго как монополиста, и поэтому начал атаку на правительство Тимошенко:
— «парламентский кризис» — 16.09.2008 несколько десятков депутатов «Нашей Украины» вышли из «правящей коалиции БЮТ-НУНС», а 8.10.2008 Ющенко назначил перевыборы парламента на 7.12.2008. Однако Тимошенко создала новую коалицию «БЮТ, НУНС, Блок Литвина»;
— «банковский кризис» — с 26.9.2014 «донецкие» начали атаку против «донецкого филиала Проминвестбанка» (это бывший «Стройбанк СССР», один из крупнейших банков Украины), газеты Донецка печатали призывы «забирать деньги из Проминвестбанка», и банк лопнул. Начался банковский кризис, на котором нажился банк «Надра» Фирташа. Тимошенко не могла эффективно остановить кризис, поскольку по закону Глава Нацбанка подчинялся президенту, а не премьер - министру;
— кризис «свиного гриппа» — это вообще образец того, как из мелкого события (в Украине этим гриппом заболело лишь несколько человек) можно раздуть «тему для телевидения на два месяца». «СМИ олигархов», фракция «Партии регионов», Ющенко и другие прислужники, обвиняли Тимошенко одновременно в противоположных вещах: в том, что она не закупила лекарства от гриппа; и в том, что закупила;
— «газовый кризис» организовали Ющенко и Фирташ. РосУкрЭнерго Фирташа к декабрю 2008 года накопил долг перед Газпромом в размере 2.4 млрд. дол. (в том числе, РосУкрЭнерго не оплатил 11 млрд. кубометров газа, закачанного в хранилища Украины). А Ющенко заявил, что цена в 235 долларов слишком велика, и надо требовать 205 долларов. 31.12.2008 Ющенко разорвал переговоры с Газпромом, и отозвал главу «Нафтогаза» Олега Дубину из Москвы (хотя Ющенко не имел права управлять Нафтогазом). В ответ президент России Медведев 31.12.2008 заявил, что газ для Украины будет стоить 450 дол. на 2009 год; а 1.1.2009 Россия перекрыла газ.
Ющенко же 1 января уехал с семьёй кататься в Карпаты, поручив Тимошенко уладить созданный им кризис.
Премьер - министр Тимошенко вынуждена была погасить долги РосУкрЭнерго за 11 млрд. кубометров газа («Нафтогаз» купил этот газ у России по невысокой цене), но именно за покупку этих «11 млрд. кубов» Тимошенко осудили на 7 лет!
Причём нужно подчеркнуть, что в 2008 году премьер - министр Тимошенко по собственной инициативе закачала в газохранилища в Западной Украине 14 млрд. куб, м газа и оплатила их. И когда Россия отключила газ с 1.1.2009, то Тимошенко с 6.1.2009 наладила «реверс газа», и газ начали качать с Галичины на Восточную Украину.
Украина могла в таком режиме продержаться 2-3 месяца до весны, но реверс остановил прокачку газа в Европу, и Евросоюз требовал «договориться с Россией».

«ГАЗОВЫЙ ДОГОВ0Р-2009», ЦЕНА ТИМОШЕНКО - 235 ДОЛ.
О «Газовом договоре-2009» подробнее смотри Википедия-укр, статья «Карт справи щодо Юли Тимошенко з 2010 року» и в Википедии-рус статья «Уголовные дела против Юлии Тимошенко с 2010 года». Привожу факты в соответствии с этими статьями.
1) «Газовый договор» Тимошенко с Путиным согласовала в октябре-2008 — по цене 235 дол. за 1000 куб. Но 31.12.2008 Ющенко разорвал переговоры. Поэтому виновна вовсе не Тимошенко, а Фирташ и Ющенко.
2) Очень важно знать, что в «Договоре-2009» между Газпромом и Нафтогазом был пункт (который включила Тимошенко) по которому договор можно было разорвать в любой момент «без штрафных санкций», но в апреле-2010 Янукович подписал с Путиным «Харьковские соглашения со скидкой на газ, но уже без права разрыва Договора»! То есть с апреля-2010 уже действует не «Договор Тимошенко-2009», а «Договор Януковича-2010, межгосударственный украино - российский Договор».
Можно предположить, что Тимошенко разорвала бы «Договор-2009» уже в 2010 году, а «Договор Януковича-2010» разорвать сложно, он прописан на много лет без права разрыва. Поэтому в «высокой цене за газ в 2010-2014 годах» виновен Янукович. Договор Тимошенко продержался всего год.

ГАЗ ДЛЯ ЯНУКОВИЧА В ОБМЕН НА «ХАРЬКОВСКИЕ СОГЛАШЕНИЯ»
Кроме того, в том же, апреле 2010 года, Газпром вышел из состава учредителей РосУкрЭнерго, засветившейся, как коррупционная прокладка и одновременно Газпром согласился не препятствовать взысканию РосУкрЭнерго 11 млрд. кубометров газа с государства. Эта афера была прокручена, а деньги распилены. В результате сговора между Януковичем Путиным и Фирташем, деньги были украдены из казны государства.
Газом Россия заплатила взятку Януковичу за «Харьковские соглашения» (они были подписаны тогда же, в апреле 2010 года) по которым Севастополь на 25 лет сдавался в аренду России. И это миллиардная «коррупция государственного масштаба, а точнее преступление, когда- нибудь будет расследовано.