Последние дни много много негативной информации поступает об одном из претендентов на должность главного почтмейстера Украины Дмитрии Никитине. Дмитрий Никитин — одессит, известный в своем родном городе бесконечными скандалами в жилищно-коммунальной сфере. Какое отношение этот провинциальный деятель имеет к почте — непонятно.

Уже целый год активно проталкивает Никитина на должность директора ГП Укрпочта соратник Яценюка Александр Малин. Он тоже одессит, сейчас работает советником Премьера, при Януковиче Малин был вице-губернатором Одесской области, за что и попал в список люстрации. Арсений Яценюк и одессит Александр Малин дружат давно. В 2009 году Малин стал однопартийцем Яценюка и возглавил одесский «Фронт перемен». Именно в те годы Малина и Никитина объединила любовь к сомнительным сделкам – одесские СМИ постоянно упрекали обоих в коррупции. В интернете есть множество информации об астрономических суммах откатов и взяток, которые принимал вице-губернатор Малин, курируя строительную сферу Одесской области, о различных аферах, о собственном роскошном автопарке, о больших земельных участках и дорогой недвижимости.

Дмитрий Никитин и его фирмы ООО «Аверс» и ООО «ГЕРЦ» в 2012 году стали фигурантами коррупционной схемы по выведению из государственной собственности детского санатория «Магнолия» вместе с 3,5 гектарами земли у моря. Знающие люди утверждают, что наверняка там не обошлось без поддержки Малина.

А еще Дмитрий Никитин, будучи заместителем председателя Одесского областного совета и одним из основателей фирмы «ГЕРЦ», прославился в Одессе тем, что сумел сделать эту фирму монополистом, через которого проходили все платежи одесситов за коммунальные услуги. С каждого платежа ГЕРЦ оставлял себе 2,4% комиссии. Это невероятно прибыльный бизнес, учитывая миллиардные обороты в ЖКХ. Специалисты посчитали, что на счета фирмы «ГЕРЦ» ежемесячно капало до 30 млн гривень. Еще одна фирмочка Никитина — ООО «Аверс» осуществляла также нехитрый, но прибыльный бизнес. Эта компания-прокладка устанавливала в домах теплосчетчики, покупала в теплокоммунэнерго тепловую энергию и перепродавала ее ЖЭКам. То есть, она была посредником между двумя коммунальными предприятиями. Это продолжалось до тех пор, пока не выяснилось, что прокладка Дмитрия Никитина ООО «Аверс» приписывала лишних гигакалории, после чего случился скандал и этот аналог фирмы «Рога и Копыта» на некоторое время исчез из информационного поля. Однако Дмитрий Никитин и по сегодняшний день работает в ООО «Аверс» директором «по развитию».

Такие вот «достижения» имеет этот провинциальный предприниматель. Возможно, в Одессе такая деятельность воспринимается «на ура», но при чем здесь «Укрпочта»? Где «Укрпочта», а где Никитин? За какие такие заслуги Мининфраструктуры выдвинуло его претендентом на должность руководителя государственного почтового оператора?

Верных ответов может быть только два:

1. Деньги.

2. Просьба Яценюка.

Какой бы ответ не был правильным, Мининфраструктуры по-любому вляпалось в скандал, ведь теперь министру придется объяснять почему он продвигает на должность гендиректора «Укрпочты» человека, который ни по профессиональным, ни по моральным качествам на этот пост не подходит.

Мало было министру Андрею Пивоварскому скандалов с назначением руководителей «Укрзализныци», портов и аэропортов? И вот теперь он выбрал кандидатом на должность руководителя стратегического предприятия человека с сомнительной репутацией, без управленческого опыта и абсолютно без опыта работы в почтовой сфере.

Кандидатуру Никитина и еще четырех претендентов еще предстоит рассмотреть комиссии по назначениям Минэкономразвития, и надеемся, что она не будет руководствоваться теми «критериями», по которым Никитина выдвинуло Мининфраструктуры. И кто бы в конце концов не стал руководителем «Укрпочты», Андрей Пивоварский должен ответить за эту авантюру и объяснить чем он руководствовался при выдвижении таких странных кандидатов.

Валентин Иванченко, для SKELET-info

29 жовтня 2015 року авторитетні правозахисні організації оприлюднили звіт “Події під парламентом 31 серпня 2015 року через призму прав людини”, в якому назвали неналежні та незаконні дії правоохоронних органів під час подій парламентом 31 серпня та в процесі їх розслідування

Звіт було підготовлено спільними зусиллями Центру Громадянських Свобод, групи громадського спостереження «ОЗОН», Центру досліджень правоохоронної діяльності, Міжнародним партнерством за права людини у співпраці із Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Нагадаємо, що 31 серпня цього року під стінами українського парламенту в Києві після голосування про внесення змін до Конституції щодо децентралізації виникли сутички між  протестувальниками і правоохоронцями, у бік правоохоронців було кинуто бойову гранату. У результаті вибуху загинули 4 бійці Нацгвардії, за медичною допомогою звернулося 179 чоловік. Правоохоронцями було затримано та обрано запобіжний захід 18 учасникам акції протесту, ще 13 мітингувальників після затримання відпустили.

Правозахисники проаналізували діяльність МВС по забезпеченню охорони мирного зібрання та модель реагування на конфліктні ситуації, дотримання процесуальних прав затриманих у зв’язку з подіями осіб та дали оцінку роботи суду з точки зору забезпечення права на справедливий суд.

Головні висновки правозахисників:

Стосовно дій правоохоронців під час проведення мирного зібрання:

Трагічні події під час проведення мирного зібрання під Верховною Радою України 31 серпня 2015 року стали наслідком неналежного управління особовим скла­дом правоохоронців та використанням застарілих та невиправданих з точки зору захисту прав людини моделей реагування. Зокрема:

1) Міжнародні стандарти наголошують на обов’язковості набуття право­охоронцями професійних навичок переговорів та медіації, аби бути здатними зве­сти конфлікт до мінімуму (п. 117 Керівних принципів). Посадові особи МВС України не застосовували відповідні навички.

2) правоохоронці не доклали необхідних зусиль для відпрацювання такої струк­тури управління, яка має забезпечити ефективну координацію дій з організаторами зібрання, що також передбачається міжнародними стандартами (п.121 Керівних принципів).

3) відповідальні особи МВС України продемонстру­вали нездатність кваліфіковано проводити необхідні поліцейські операції – вибіркову нейтралізацію агресивних осіб, ізоляцію провокаторів від загальної мирної маси мітингувальників, їх арешт та вилучення з місця подій.

Причинами цього можуть виступати дві обставини:

1) Тактика та система навчання особового складу МВС не зазнала жодних змін з періоду Майдану. Міліція, як виконавець політичних замовлень, звикла використову­вати лише два варіанти дій. Перший варіант – примітивне протистояння «стінка на стінку», без вжиття активних заходів щодо припинення правопорушень. Другий варіант – тактика активного силового втру­чання без дотримання вибірковості, пропорційності та законності застосування сили та спецзасобів.

2) Залучення військових підрозділів до функцій охорони мирних зібрань може бути виправдане лише за умови виконання ними допоміжних функцій. Нагадаємо, що Національна гвардія взагалі не є правоохоронним органом. Згідно за­кону, це - військове формування з правоохоронними функціями, переважна більшість яких пов’язана з озброєною охороною важливих об’єктів та участю у спеціальних та військових операціях.

Стосовно процесуальних порушень прав осіб, затриманих у зв’язку із подіями 31 серпня:

Посадовими особами Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві були проігноровані цілий ряд вимог законодавства, які закріплюють права затриманих осіб, зокрема:

1) Порушення прав неповнолітніх осіб

Зі слів неповнолітніх, по відношенню до них було застосовано фізичне та психологічне насильство з боку працівників міліції. Незважаючи на той факт, що неповнолітні були затримані працівниками міліції, перебували до доставляння у приміщення райуправління у наручниках, їх затриман­ня оформлено не було. Опитування проводилося за відсутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, як того прямо вимагає ч. 1 ст. 226 КПК України.

2) Порушення права на захист

Уповноважені службові особи Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві, що здійснили затримання учасників подій біля стін Верховної Ради України, проігнорувати вимоги ст. 59 Конституції України, ст. 208, 213 КПК України. Зокрема, негайно після затримання не було повідомлено орган (установу), уповнова­жений законом на надання безоплатної правової допомоги, про затримання та місце перебування затриманих осіб.

Такі дії посадових осіб районного управління міліції можуть кваліфікуватися як злочин, відповідальність за який передбачена статтею 374 Кримінального кодексу України (діяння, що полягає у недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника).

3) Фальсифікація часу фактичного затримання осіб

Слідчими Голосіївського РУ ГУМВС України був сфальсифікований час фактичного затримання осіб.

4) Порушення обліку перебування затриманих осіб в Голосіївському РУ

31.08.2015 Центр правової допомоги було повідомлено про затримання Д. та Т., а 01.09.2015 про затримання Р., Г. та С., однак жодного запису в журналі обліку достав­лених, відвідувачів та запрошених про перебування зазначених осіб в Голосіївському РУ не виявлено.

5) Проведення слідчих дій із порушенням вимог чинного законодавства

Положенням про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах та підрозділах внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС від 18.12.2003 №1561, визначена заборона проводити слідчі дії у будь-яких приміщеннях органів і підрозділів внутрішніх справ, крім слідчих кімнат. Разом з тим, слідчі дії та інші заходи із затриманими особами проводились не у спеціально обладнаній слідчій кімнаті, а в службових кабінетах райуправління.

6) Незаконне примусове тримання у приміщенні райуправління свідків. 

За словами правоохоронців, усі доставлені особи є не затриманими, а запрошеними, а відтак із ними проводяться не допити, а опитування. При цьому, всі доставлені до райуправління особи були фізично затримані працівниками міліції, до них були застосовані наручники, що прямо свідчить саме про затримання, а не запрошення відповідно до вимог ст. 209 КПК. Подібна практика приховування працівниками міліції факту затримання особи, його маскування під видом запрошення є дуже поширеною в діяльності органів внутрішніх справ.

Стосовно забезпечення права на справедливий суд затриманих осіб:

Під час обрання міри запобіжних заходів для осіб, звинувачених у злочи­нах, що мали місце 31 серпня 2015 року біля Верховної Ради України були порушені ряд стандартів права на справедливий суд в розумінні статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Зокрема, право на публічний розгляд справи, в частині доступу до інформації про судове засідання, забезпечення належних умов утримання підсудних під час засідання та надання медичної допомоги, презумпції невинуватості. Дані пору­шення є відображенням поширеної протиправної практики, яка постійно фіксується громадськими спостерігачами на судових засіданнях.

З повним текстом звіту правозахисників можна ознайомитися за лінком: http://ozonmonitoring.com/datas/users/2/1446481693_c35126_2.pdf 

Пост-реліз правозахисних організацій з проведення круглого столу, на якому було представлено звіт: https://www.facebook.com/OZON.monitoring/posts/1614368988816583

Для ефективної роботи будь-якому міністру потрібний щтат радників – спеціалістів, які фахово підкажуть, як вплине те чи інше рішення на розвиток усієї галузі. До їх думки дослухаються і нею ж часто керуються. Якщо міністрів українці знають хоча б в обличчя, то про радників навіть не задумуються. Хто ж такі радники: професійні консультанти чи сірі кардинали? Міжфракційне депутатське об'єднання Верховної Ради України  «Депутатський контроль» взявся це перевірити і надіслало до міністерств запити із проханням надати інформацію про тих, хто консультує їх очільників.

Абсолютним рекордсменом за кількістю радників є Міністерство інфраструктури – там виявилося 50 позаштатних радників. На другому місті Міненерговугілля – 38. Найскромнішим у своїх потребах виявився Мінкульт – всього один радник, та й той у штаті.  Загалом 14 міністрам «підказує» близько 220 радників.

З’ясувалося, що серед величезної когорти консультантів, що заповнили Міністерство інфраструктури, можна виявити багато дійсно цікавих персоналій. Одні активно просувають власні бізнес-інтереси, другі приховують свої прибутки, треті очікують «жирних» посад, а четверті — недолюстровані чиновники часів Януковича.

Кадрові працівники міністерство розповідають, що значна частина радників взялася з інвесткомпанії Dragon Capital, в якій колись працював міністр Андрій Пивоварский. Нібито перед ними поставлено завдання оцінити активи галузі і надати пропозиції щодо їх приватизації.

В Мінінфраструктури існує незаконна система додаткового матеріального заохочення керівної ланки та провідних аналітиків.  Також доплачують і радникам, що працюють на громадських засадах. Зокрема, ЗМІ неодноразово повідомляли, що радники міністерства, які раніше обіймали посади в компанії Dragon Capital – Олександр Мягкий, Андрій Мотовиловець, Олексій Соболєв, Іван Макушенко додатково отримують цілком конкретні суми – від 3 до 5 тисяч доларів США щомісячно. Ці факти ніяк не наважаться перевірити правоохоронці, хоча їх закликав розібратися з тіньовими зарплатами в міністерстві навіть міністр юстиції Павло Петренко.

Серед радників міністра інфраструктури числиться Геннадій Фукс – в минулому – депутат Запорізької облради від Партії регіонів,  у 2006-2010 роках – заступник голови ОДА з питань ЖКГ. Місцеві видання стверджують: власник групи компаній «Віннер Форд Запоріжжя – Інтрейд-Груп» активно оперував значними бюджетними коштами для підтримки бізнес-структур.  До прикладу, в 2009 році, зазначає одне із запорізьких ЗМІ, використав на це 6 млн. гривень. Як наголошував раніше сам пан Фукс, метою його діяльності, як позаштатного радника, є «перезавантаження системи співпраці влади і бізнесу».

Виявилося, що інфраструктура – це також сфера компетенції і Андрія Мухатаєва – колишнього керівника управління СБУ в Харківській області, який ще в 2006-2008 роках встиг «засвітитися» в низці корупційних скандалів та був звільнений з посади під тиском громадськості.

З Андрієм Пивоварським співпрацює і росіянин Євген Ромащин, який донедавна очолював компанію Ріната Ахметова «Сorum Group» . В міністерстві людина Ахметова курирує залізничний транспорт. Минулої зими Ромащин ледь не став новим керівником «Укрзалізниці». Він увійшов до трійки фіналістів конкурсу з відбору на посаду генерального директора "Укрзалізниці", втім суд визнав цей конкурс незаконним.

Колишній директор Іллічівського порту Юрій Крук, який не потрапив на останній етап конкурсу на посаду нового керівника підприємства, отримав посаду радника міністра інфраструктури Андрія Пивоварського у вигляді «втішного призу». Однак, він все одно намагається впливати на роботу порту, маніпулюючи трудовим колективом через свого партнера - голову портової профспілки Сергія Бризгалова. Нещодавно він навіть намагався стати почесним президентом порту. При цьому в інтерв'ю газеті підприємства «Іллічівець», Крук заявив, що «переконаний, що колектив не допустить, щоб в порт прийшли якісь варяги, люди абсолютно некомпетентні». З цього можна лише уявити, які поради отримує від нього міністр…

Найбільш одіозним радником Андрія Пивоварського є Артемій Єршов – найближчий друг та бізнес-партнер Сергія Льовочкіна. Артемій Єршов працював на багатьох посадах в фінансовій сфері – і майже скрізь його діяльність пов’язують із гучними скандалами та фінансовими махінаціями. Наприклад, він «засвітився» у  численних шахрайствах, що відбувалися у банку «Банкірський дім», який у міліцейських звітах фігурував як найбільший конвертаційний центр в Україні, оборудках із кредитами і використанням адмінресурсу  у банку "Кліринговий дім", афері з рефінансуванням банку «Надра», махінаціях із майном і грошима «Укртелекому» тощо.  Останнім його місцем роботи був "Сбербанк России". Зараз Пивоварський просуває свого радника Єршова на посаду гендиректора «Укрпошти».

Отже, інститут радників в Міністерстві інфраструктури перетворився на такий собі кадровий відстійник, де вирішують власні питання чимало людей із сумнівною репутацією. Здається, міністр інфраструктури не звертає на це уваги. Втім, зважаючи на постійні кадрові скандали, які стрясають міністерство через непрозорі призначення керівників найбільших держпідприємств транспортної галузі, питання радників дійсно здається дрібницею.

За матеріалами прес-служби «Депутатський контроль»
Надруковано в SKELET-info

На цю ж тему:
Артемий Ершов: участник финансовых махинаций и ставленник Левочкина