'БЕРЕСТЯНАЯ ГАЗЕТА'
ХРОНИКА ПРОИСШЕСТВИЙ.
***
Как на тракте старинном Чугуевском,
аккурат поворот на тракт Муромский,
на прошедшей давеча седмице
Илья Муромец сделал аварию.
Он скакал из Чугуева- города,
по делам торопясь государственным,
выполнял поворот к граду стольному
и копьём показал направление.
Аль копыта коня "поворотные",
в грязь попав, в поворот не вписалися,
аль Илюша с уздами не справился,
только выскочил он на обочину,
где немало деревьев порушивши,
остановлен скалой был "отбойною".
"Пробка" тут же возникла дорожная-
две телеги оставив бесхозными,
мужики собралися у просеки,
полчаса меж собою пробаяли.
Пострадал сам Илюша манёхонько:
на шеломе с кулак его вмятина
и порточки порвались атласные.
В граде Муроме сняли дознание
на предмет пития медовухи им,
был оправдан Муромец начисто-
пчёлы в бороду не садилися!
Князь заслуги зачтя геройские,
за порубку лесов невольную,
штраф с отстрочкой назначил Муромцу,
опосля, мол, с трофеев взыщется.
Гой есте Вам, добрые молодцы,
СОБЛЮДАЙТЕ "Дорожные правила"!
***

дорога в день,рожденная из тьмы...вой ветра за спиной...крик звезд в ночи,и непонятный, шепот лета...зовет вперед,все заставляя позабыть,мечтаний в свете...забыть про прошлое,забыть воспоминания...очистить дух...и подготовится,к великому полету,к дороге в ночь,к началу из начал....

15. нічого не змінилося... (після мінських угод).

нічого не змінилося, отож...
москаль пуска убивчим переплясом
кремлівський кнут руїнами донбасу,
по лугандону впоперек і вздовж.
гукнувши свистом, ткнув у світ кулак
і прохрипів
- хохли мої холопи!
тримаю ніж об"єднаній Европі,
вже біля горла гострений тесак... -
на люди глянув мов на баранів
і людству плюнув з осміхом у душу -
усі закони, мир хибкий порушив
і відпустив своїх кривавих псів.
...і лапки тре вдоволено у злі
шизоїдне створіння у кремлі.

14. ...і падали мертві птахи.

(шановний ідіоте,
ти у цьому світі один.
         "Тобі", В"ячеслав Прун).


- ...послухай, чувак, ти останній у світі дурень... -
шепоче йому його доля.
і відчув він присмак у роті крові -
то удар від життя йому у щелепу
настільки сильний,
що аж вилетів геть із комфортного затишку
у саме-самісіньке дно,
з фінгалом під оком і зламаним носом
загримів усіма своїми кістками об стіну -
не розсипався, бо у схові були всі кістки,
в шкіряному мішку, що звалося тілом -
з якого смокінг модний звисав брудною ганчіркою
і червоний метелик на голій шії нависав на плече...
виплюнув зуби,
ковтає червоносолону юшку,
шукає напомацки курево і запальничку
в кишені штанів,
що лахміттям спадають, влипають у струпи ступнів.
п"ятами сковзає у пітьмі,
хоче здійнятись на ноги -
не може - о, Боже! - не розуміє бо як... -
голова відлетіла і вскач покотилася
під копита підковані кОней,
а потім чавилась під колесами автомобілів
і молотилась об шпали під безліччю трун паротягів...
це вже пізніше про все вона йому прогугнИла, коли
вся потрощена звідкісь до ніг прикотилась -
зверху встромив до хребта порожній і битий
баняк пучеокий...
нарешті знайшов сигарети
і огорнув себе димом,
запальничкою клацнувши двічи.
...і розвіявся дим,
і побачив - поруч нього сидить ДЕПРЕСУХА...
сука, вливає у душу лайно і...відмитись нема де.
тицнув в тарець їй, у лярвову пику що сил,
що аж спурхнулиа вмить зі стільця у кватирку,
фіранки червоно крильми обпалила,
щебече радісно в темну пустелю
- він п"яний! він п"яний! він п"яний!.. -
і день зазирнув у вікно,
і все почалося спочатку.
- ...чуєш, чувак, ти останній у світі придурок... -
шепоче за спИною доля.
жовтокислотне сонце злилось на підлоги ліноліум,
павутинням безладно сплелись
на шпалерах рожеворозмазані денні тіні,
які висолопили язика...дратувались...
- а пішло воно нА хєр усе!
я не винен! не винен, бля... -
пробуркотів,
нюхнув ацетону,
зиркнув у кут, де плавала тухлою рибою дримба,
і вийшов у день постріляти по крукам і гавам
із міномету -
й одразу день задзюрчав
тихим спокійним струмочком
до озера спокою і благодаті.
спостерігав благодушно як падали міни,
оселі руйнучи, сіючи смерть...
- опанькі - шепотіли вуста.
- ...усе тепер буде ладушкі... - чулось йому у відлунні,
він бачив, здивований,
з неба як падали мертві птахи.
- так і повинно бути... - подумав,
в останньому видохнув подиху...

_______
дримба - тут: повія.

13. інтерв"ю.

...випадково включив тб і втрапив у це словесне лайно. до речі, ведучій нічим не поступався у своїй зненависті до усього українського своєму співбесіднику, самовдоволеному паханцю...

(вільний переклад з московитської
на нормальну й усім зрозумілу українську мову
інтерв"ю паханця ле-не-ре
міському тб)

...а ми здумаєм історію
описово-узагальнену -
все про нашу лугандонію
справедливо-соціальную,
нами чесно уполонену
красотульку одобрялочку,
мовчазну, напівголодную
безвідмовну простолялечку.
є і буде ця республіка
принародно узаконено
за лапті, за щі, за бублики...
мову? - знищим яко гичечку,
хунту випалим! укропів
закатаєм у шаплишечки
і... - насрать нам на Европу ту!..
Україна є бо мертвою -
з прірви чорної вона
вже ніколи не повернеться
до московії і нас...
почекаємо ще трошечки -
кремль нам видасть по матрошечкє.
буде все у нас тіп-топ,
гоп зі сциком, геп і хоп...

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...

11. чорні коні...

чорні коні а на конях козаки
чорні хмари табунами та й над степом
буревійним вітром збіглися полки
їх шаблі блищать і сяє криця небом... -
то гроза зібралась в гости до весни
б"є у накри в танці в громи-барабани
в зливу блискавки - у скрі як мить вони! -
характерники викрешують в тумані...

10. у безсоння...

відкупорюю пляшку (незнаю на радість чи на біду)
і поставив на стіл...запалив попіл скидую у кришталь

задивився як місяць мовчанням стікає у пустоту
в павутинних тенетах пітьми весь оплутаний жовтий жаль

відірвав я свій погляд застиглий в задумі в нічне вікно
наливаю неспішно у тиші мавчання й нудьги самот

це домашнє червоне чудове густе мов лікер вино
п"ю повільно смакую ковтаю рубіновий сум марнот

а у небі порізаний лезами хмарення місяць весь
аж хитається в подиху мається в розпачу в відчай ніч

і тополі в благанні здійняли мов віхоть у вітах хрест
аби день розпочався радінням і славою сонцю встріч...

"Она была мечтаний воплощенье

Свежа, стройна, как кипарис

Я к ней испытывал влеченье

И... уВЛЕЧЕНЬЯ удались... "

 

 

*****

Ты надула губки: "ПЕРЕСТАНЬ

Ну, зачем, скажи, такая спешка?"

Взгляд тянул же твой к кустам

Где на нас смотрела сыроежка

Жук, где на травиночке жужжал

Приглашая бабочек на танцы

Где бы нам никто не помешал

СЧАСТЬЯ увеличивая шансы

 

Мне разжала руки: "НЕ БАЛУЙ"

Мы с тобою, только час знакомы

Но мой в губки сладкий поцелуй

Отворил забытых чувств, оковы

Но не все решила мне открыть

Оставаясь в мыслях настороже

Если что, туфлёй чтоб угостить

по моей бесстыже-наглой роже

 

Отвернулась: "Ты же ОБМАНУЛ"

звал меня к природе, на прогулку,

а тут всё  к лобзаньям обернул

ручки запустил ко мне под юбку

Ты сердилась, ну а я всё обнимал

Целовал, просящих ласки, груди

Вот уже шептала ты: "НАХАЛ!!!

Ну, давай потом, сейчас не будем"

 

Ты стонала нежно: "НЕ СПЕШИ"

Не гони же, как литейный поезд

Как же формы твои были хороши

Ножки, бёдра, выше, ну и кроме…

Продолжал я чувств писать рассказ

Заполняя, нежностью страницы

А потом пришёл к тебе экстаз

Где-то там, чуть, ниже поясницы

 

Ты, стыдясь, шепнула: "ОТВЕРНИСЬ"

Пред тобой стою я вся раздетой

Я ж готов был повторять на БИС

Эти радости безумнейшего лета

Взгляд скользнул, лаская твои груди,

что, смущаясь, прятались в блузон

А какой-то рядом шустрый пудель

К таксе, уж пристроился, ПИЖОН!

 

Ты смеялась тихо: "СТЫД и СРАМ!"

Что он вытворяет, безобразник

А глазами призывала снова в храм,

предлагая мне продолжить праздник

Тот закончил и рванул через кусты

И помчался, в счастье, без оглядки

Я ж губами наводил, опять мосты,

ОТДАВАЯ ТЕБЕ НЕЖНОСТИ ОСТАТКИ...

8. на роздоріжжі...

...на останньому слові поставив крапку -
плямою впала з пера нечепури каламаря...

а хтось брутальний
смалкИй хтось
гримнув дверима і вікнами -
навстіж їх відчинив!
гучноголосий,
смітає мій світ самоти
і... -
входить весна з оберемком цвітіння
під гамір пташиний
зі співами у передзвін.
теплом і коханням,
красою освячена і осяйнА,
бездоганно струнка
у строї прозорому -
їй легіть подувом тихим розхвильовує
пелеринку веселкову на плечАх...

милуюся хмарками в небі,
тихими й білими що пропливають -
легкі, невагомі, у кольорі міняться
і, пригорнувшись, цілують лагідне сонце
і далі пливуть загадкові
й, казкові,
у синьому просторі мрій
зводять замки фантастичних світів -
у вітанні до них овація перших травинок
і... - дощик цілющий напоює зранену землю...

на останньому слові поставив три крапки,
камінчиками їх розкИдав,
кинув у ворожбі -
гадаю майбутнє
на покресленому словом папері,
в сумбурність веселу весни занурений
на роздоріжжі...