21. мить.

...клепсидра неба висипала сонце
піском червоним поміж хмар сипких -
сяйнула іскра, тліючи, погасла -
яскравий спомин невловимий стих.

і обрій звис у мріях невідбулий
на тих шарагах, з місяця в зірках -
у зграї нетлі давній попіл праху
здіймають мов квітковий пил в степах.

то злую гру затіяло минуле
напівтонів, у світло й тінь, з відлунь
і відзеркалень, де в скляних відламах
безликий мім штовхає в ніч валун...

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...

19. стрибок з парашутом...

це як стрибок із парашутом -
розбитись?..
врятуватись?..
умить кільце смикнУти
злетіти з прірви
стропилами вчепитись в купол неба
і з висоти пташоного польоту
поглянути униз... -
за степом, там
загарбником прикуте до гармат
в тюрмі закрито викрадене місто
де вітер волі протягами
плазом на хідниках останнім видиханням
вповзає вмерти
розчавлений у бруд понуро тінями
блукаючих в нікуди...

маріонетні і безликістю ніякі
просякнуті покорою в полоні
відвернуті від сонця
з тінями у тінях
ведуть розмови між собою
в собі для себе
ідучи личину лиць міняють повсякчасно
у мертву волю скидуючи їх
і йдуть урізнобіч
штовхається "дне з одним із дзвоном глуходзвонним
й розсипаються у прах
чи вибухають на друзки і бризки
і знов відтворені вони
рабами плентають в нікуди
в червоночорній рідині
ногами місять землю
з прокляттям у думках до неї
в розмові жлобській ні про що
з такими ж тінями у тіні між тінЕй
і АБИЩО халявне в їхній мрії
слизотою наповнює хатИ...

а тут
на висоті
таке безмежно синє небо!
хмаркИ і сонце
веселкою із квітів вітається весна
в переспіві птахи пронизують безмежність
стрімкими злетами в радінні...
але вже стрімко
не зворотно вже
засмоктує падіння
туди
униз
в в"язницю-місто
у сморід
у болото
у багно
в лайно
між тіні
спотворений на тінь...

17. весінній натиск.

у карку тиск шаленний що аж ну!
думки там всі відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б"ються глухо.

ось вибухне у дрУзки голова -
у безлічи дрібненькі черепушки
розлущаться, а там...пусті слова -
в хрестах козирні, тінь в червоній масті.

і джерелом тупцює, гупотить
прокляттям дуля, думочка в серпанку -
склада у сіть рожеву всі думки,
співає щось забавне спозаранку

і дивиться у очі з-під руки,
в хаос перетворила мені душу,
показує малюнки мовчазна
мультимедійні - їх дивитись мушу...

там повіви метеликових крил
і фурхіт бджіл над квітами в дзинчанні,
ілюзія без чіткості крихка
весною йде бліда сумна обманна

і водоспад ховає темний грот,
і крик лунає в кривді у тортурах,
і чути як квітучий степ і сад
ті звуки п"ють у дощ клавіатурний -

минуле все там випнулось в ТЕПЕР,
у сьогодення...бульбашка на разі
вмить лопнула, розсілась на гілках,
над долею миттєвостями часу...

...і кавою випарюю цей тиск,
затягую в петлі тютюннодимній -
а він, пся крев! рахує мені час,
пульсує в скронях і в усіх судинах...

16. чум в корчмі.

у небі місяць чубом у тьмяножовте тло
занурено на згубу в замул у джерело

у джерело що в нОчі джеркоче в сяйві свіч
і обмиває корчі... - а у вербі там сич

на обрію мов клуня огидно затхлий хлів -
там крики линуть лунні від сварок та й на спів.

чум вигукнув
- карамба!
та це ж моя корчма!
ба ліпше! - прілий тамбур на Одур і очман... -

там танці в шумній залі і дзвін настінних ламп
дзеркаляться в дзеркалах альфонси й вумен-вамп

при "калаші" наркуша, вколовся чум...в клозет
повів свою Марушу на траходромний сет...

обкурене і п"яне раюється рашнЯ
хайлом уткне в "поляну" в заблюване рання

кадук підкинув певно тут мітку, чорний льос
регоче повноревом у гибельний хаос

...а тьмяножовтий місяць увійде в іншу ніч
зірки пляшкАми звісить розбиті в туманІ

і збіглись тінні хмари над джерелом пітьма
і сич на вЕрбі марить і місяця
нема...


______
чум (жаргонне) - тут: мається на увазі так званий "ополчєнєц"
кадук - біс, чорт, сатана, болотяник
льос - тут: жереб

*****

Не огорчайтесь вы, не плачьте дорогая

Полоска белая всегда меняет чёрную

Сегодня если укусила вас собака злая

Так завтра, обязательно укусит добрая

 

 *******

Июль…деревня, настроение в мажоре

Луга зелёные, чист воздух, словом - Рай!

Увидел странную табличку на заборе:

Злой! Осторожно! Не влезайте, Попугай!

 

Признаться, я проникся интересом

А, что за монстр, там таится за стеной?

Кто этот "Франкенштейн" прогресса?

Насколько злой, коль рушится покой?

 

На миг представил: дерзок, распоясан

 На всех ему с "высокой Башни чхать"

Сидит и ждёт, кого б порвать на мясо?

Да и  народец начал часто пропадать

 

Я подтянувшись, заглянул туда украдкой

Обычный вроде, ну чуть клюв острей анфас

Он радостно взглянул с улыбкой сладкой

И вдруг, как заорёт истошно : Рокки - ФАС!

         

*****

 

 Жена толкает среди ночи мужа

— Ты слышишь? Воры лезут к нам

— И что, скажи, мне сделать нужно?

— Собаку разбуди хотя б, болван

 

*****

… Пропала умная собачка...ОЧЕНЬ!

И если ты читаешь это Шарик дорогой

Мы выпишем журнал, который хочешь

Ты позвони дружок, пожалуйста, домой

 

*****

 Всё слышу я. ... Не нужно красться тихо

Носило где тебя? Забыл наш уговор?

Не посещать соседа (клялся!) пуделиху,

что сторожить ночами будешь двор!

 

Уж полночь... да, ты выпивший похоже

— И долго пьяные терпеть твои дела?

— Я пьян? Да, что за подозренья, боже!

— А, ну полай

                   — Лай-лай- ла-ла-ла-ла-ла-ла…

 

*****

…Нам за компьютером собачек не понять

собакам, как и нам, общенье нужно очень

Два раза в день собака рвётся погулять

С друзьями ПЕРЕПИСЫВАТЬСЯ хочет…

*****

(Разговор двух блондинок)

   — Привет!

   — Привет!

   — Что за беда?

Вчера, я еду в тачке?

Со мною Буська, как всегда

 любимая собачка

Что за страна, одно жульё

 Обман, подруга, всюду

Ты ж помнишь, сколько за неё

Я отдала (не буду)

С моею Бусечкой беда

Поверь, не та досталась

Она ведь гончая

— Ну, да!?

— Ну мне ж не показалось!

Ко мне какой-то псих, атас!

пристал

— Звала б на помощь

Так я сказала Буське - ФАС!

— Ну, а она?

— Ты гонишь?!

*****

Мой пёс, когда со мной гуляет вечером

 Уж очень любит к ПУДЕЛИХАМ приставать

Но, лишь с улыбкой дама мне навстречу

ТАК ЭТА ГАДИНА САДИТСЯ РЯДОМ СРАТЬ!

*****

Не будет пёс стоять мой в стороне

Всегда замолвит за меня словечко

Увидит даму, улыбнувшуюся мне

и рядом тут же выложит сердечко

*****

А, много ли для Счастья надо?

Рецепт признаться очень прост:

глаз верных радостного взгляда

…четыре лапки... ушки…хвост

 

В зубах — изжёванные тапки

 костей — заначки по углам

Но лишь коснуться тебя лапки

и он прощён за весь бедлам

 

Тебя встречая, ткнётся в руку

(Знаком кто, этот миг поймёт)

Заглянем мы в глаза друг другу

Погладишь, он твой нос лизнёт 

 

Так что ещё для СЧАСТЬЯ надо?

Рецепт признаться очень прост:

Комочек рядышком мохнатый

…четыре лапки... ушки…хвост

зростила людина ідею,
любила ідею людина -
та чхати хотіла ідея,
ідея любила маси
глобально, всеядно, міцно.
- навіщо мені людина?! -
і з"їла людину ідея,
бо маси вона любила.
бо маси були голодні,
в лахмітті, брудні та босі.
та попри все амбітні:
крейдою скрізь на стінах,
на всіх плакатах писали,
стверджували про те, що...
що саме вони створили,
зростили красуню ідею.
любили ідею маси!
та чхати хотіла ідея -
ідея любила касти
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті маси? -
і з"їла маси ідея,
бо касти вона любила.
бо касти були ситі,
огрядні, чисті і взуті.
та попри все зрадливі,
каверзні, хитрі, трусливі
та ще й до усього амбітні!
писали в книжках, у брошурах,
в журналах, в газетах... - усюди! -
що саме вони створили,
зростили касти ідею.
любили ідею касти!
та чхати хотіла ідея -
ідея хотіла власті
і полюбила гроші
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті касти!? -
і з"їла касти ідея.
бо гроші вона любила,
які захищали власті...
...хто кого захищає?..
навіть ідеї неясно.
загаялась трохи ідея -
кого з них любити треба
глобально, всеядно, міцно?..
- а це що тут за напасті?.. -
ковтнули ідею власті
і сплюнули нею огидно.
впала ідея на касти,
які заховались у маси,
а маси розсипались в люди.
і ходить ідея по людям,
шукає собі пояснень -
хто вона, звідки і нащо
її породила людина,
упевнила, що найкраща
і що вона є єдина?
...ходить ідея між люди,
але її не знаходять.
бо звісно усім про те, що
зростила людина ідею -
любила ідею людина.
та чхати хотіла ідея -
ідея любила маси...

Я видел себя, 
Сквозь время былое… 
Смотрел я в глаза, 
Себя, не узнав… 
Испытывал страх, 
И чувство тревоги, 
Мгновенья секунды, 
Своей исчерпав… 
Не смог я спросить, 
Не смог я услышать… 
Ошибок своих, 
Я здесь не узнал, 
Сияющий взгляд, 
Предначертан  судьбою, 
Секретов которой, 
Пока не узнать…