7. ...холодно...

нидію нуджу в холоді
схований в плед і тряпкИ
ходжу в кімнаті колами
то між кути навпрямки

змерз в павутинні роздумів
в спогадах миті і дні -
вітер дощами хльостає
вулицями навесні

пише на шибці плутано
мовою вод на склі
- ...мрії твої незбутними
ліліями одцвіли... -

і пригадались розсвіти
і позолота хмар
рос веселкОві розсипи
в серпАнковосвітлий туман

обрій весною уквітчаний
жайвір оспівує світ... -
все те було так звично
юності дивних літ

...як же мені зараз холодно! -
схований в плед і тряпкИ
ходжу по хаті колами
човгають з хляпом тапкИ...

6. тобі дозволено Богом...

тобі дозволено Богом складати якісь віршИ
розпоряджатись життям як тобі заманеться і хтозна як
любити жінок і горілку сало і з м"сом борщі
трактувати зло і добро абстрактновідстороненобАйдужеабияк
тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм
і дріб"язкове вважати величним величне мілким
полюбляти розумні розмови із мареннями напополам
і суперечки по суті із світом й з собою самим
протиріччя занурити в п"яний задушливий чад
і озирати навколишнє з-під обважнілих повік
як абсурднокумедний щоденний ляльковий парад
і ліків немає від цього і часу втрачається лік
і бурмочиш мовиш вустами пошорхлими в дим
- ...усе не так просто!
хоча спочатку вважалось таким простим...

5. dormiunt in somnis...

...аріаднову змотуєш нитку
по життю що вела на вихід -
кидАєш мотанку в клітку
де палає у попіл лихо -
навмання попрямуєш в сутінь
у пташиний переспів в розсвіт
де сплетені вітром пута
розкидані сітями в льоса -
ординна там дика гординя
в жертовній сп"яніла крові
і в спогад хихикання хтиве
вузлами у темні схрони
де дзвінко співає пісню
у ніч соловей останній
яснИй і веселий місяць
блукає в садах кохання...
по сітям хистким мов по сходам
ступаєш у марево димне
в якому світило сходить
свічею лампади блима -
спіткнешся заплутаний в сітях
в судомі комахою в путах
в годині спекотній літа
у агоністичних рухах -
втупиш до неба очима
погляд у спокій світлий
повіки повільно зачиниш
себе відділяєш од світу -
і вітер огорне пилом
у травах згублене тіло
і вечір розкриє крила
холодною вкриє тінню -
і в темінь як у спасіння
шепочиш молитву власну
й в життя прокинешся тлінне
в сучасність у час злощасний...


______
domniunt in somnis - сон у сні
льос - доля

Я жаждала сжечь с тобою былое,

Упившись закатом, влюбиться в рассвет,

Испив из любви, забыть о покое

И снова увидеть вдали мечты свет,

Но карты раздали, и масть не совпала,

Улыбка ухмылкой сменилась за миг.

Я верила в то, что я не играла,

Но что уж лукавить: ты просто двойник

Того, кто ушёл когда-то в метели,

Забрав всю любовь и сердца тепло.

Я верила в то, что смогу я поверить

(Меня же серьёзно к тебе так влекло).

Но страсть - не любовь и хватит фальшивить,

Не стоит кота за слона выдавать.

В силах лишь время струны исправить,

Но времени время нужно давать

На базаре мудрость продавали

4. відзеркалений.

...і було так дивно мені усе -
хрестом палаючим я на колії залізничній
і похмурі гудзики своїх очей
втопив у погляд здивованозляканий машиніста
і чується - дзінь!
то врізався в мене потяг -
палають вагони і люди
люди з байдужим обличчям як в мене
на мене схожі усі
і теж завмерли палаючими хрестами -
аж раптом впала вода водоспадом на плечі
і стрімкими потоками зносить усе в чорторий
крутить в шаленому коловерті -
порозліталися гудзики-очі
риски-роти блідої шкіри
клаптиками овали облич
обгорілі
прострілені... -
усі врізнобіч
і скрутилися враз в єдине обличчя
й летять у безодні водній в нікуди
і наче крізь плазмову  лінзу впадають у Всесвіт...
і я з поміж зір удивляюсь
у водоверті пульсуюче дзеркало
й бачу своє відзеркалення:
у межах овалу обличчя гудзики замість очей
риски блідої шкіри - зімкнуті міцно вуста
простріли два по краям обпалені -
ніздрі кривого носа обличчя з пап"є-маше,
яке шкереберть
падає в прірву космічну
...у потойбіччі...