Помiчниця



 


Сьогодні  мамі я допомагала –

Сміття та пил на кухні підмітала.

По всіх кімнатах пил той розлетівся,

На шафи та полички зручно всівся.



Ганчірку мокру взявши, витирати

Пилюку заходилася в кімнатах.

На меблях залишились візерунки –

Предивні з пилу та води малюнки!



Ще кухлі, ложки та тарілки мила -

Живіт, волосся й ноги намочила.

Крем для взуття на чоботи  та капці

Батькам я намастила, діду й бабці.



По лікті руки кремом забруднила…

Мамуня посміхнулась: "Доню мила!

Моя ти помічнице дорогенька!.."


"Тебе люблю я, мамонько рідненька!"




27.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112279711

Ти, я i любов



… так буде… бажаю, аби так…

несподівано серед багатьох ти єдиним лише поглядом вирізниш мене і… вже
очей не відведеш… неспроможний це зробити… а серце…невідомо, чому,
стукатиме просто в горлі… маленьким живим створінням здаватиметься воно…


долонями ніжно-ніжно відгортатимеш пелюстки… одну за одною… без поспіху…
намагаючись не пошкодити їх і не завдати щонайменшого болю… а
пришвидшене, уривчасте дихання, тремтіння вуст напіввідкритих, вологих
видаватимуть твої ледь стримувані нетерплячість та вируючу пристрасть…

і цими вустами торкатимешся мене, цілуватимеш… в самісіньку, приховану
за пелюстками середину… так м'яко і солодко… і питимеш мою росу…
злизуватимеш… кінчиком язика гарячого куштуватимеш… насолоджуючись
щокраплиночкою… гурман!.. достоту, цінитель… рос, зібраних на пелюстках…
ти вдихатимеш мій запах… свіжий  та солодкий  і пряний водночас… він
бентежить душу… розбурхує почуття… кров пульсує в скронях… добігаючи до…
і ти відчуваєш себе вулканом…готовим вивергнутися…шаленіючи хвилями..
блискавицями…

і я розкриватимусь… таємницями, піддаючись твоїм губам, пальцям…
нашіптуванням… млітиму… від невимовного щастя… роситимусь краплями
кохання духмяними…

після шторму… виверження… спалахів-блискавок… вирушай… іди, не
озираючись, далі.. геть… згадуючи до самої смертної миті… цю незабутню
зустріч… неповторне піднесення… захват екстатичний… самозабуття в
єднанні… божественну натхненну любов… гармонію і красу… злиття нас двох…

ця пам'ять житиме завжди в тобі… найдорожча, найсвітліша, безцінна згадка…любов моя залишиться з тобою…я  з тобою усюди… доти…
 
а я збережу твої поцілунки, коханий… як печатки…вони оберігатимуть від
сторонніх… скарб… проникнення… тепло твоє… любов зоряну… в собі навіки…

але… не зривай мене!.. не став у вазу, навіть найкращу… не роби
полонянкою гербарію… адже це – забуття… зів'яла, висохла врода… померле
за життя кохання… його псуватиме гниль… перетиратимуть на труху жучки та
міль… ти не згадуватимеш… гидуватимеш… мумією… мною… твоєю
найпрекраснішою колись… квіткою… вразливою… тендітною… трояндою…

25-26.12.2011



© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112269905

Не дай же...


Не  дай  моїй  любові  спопеліти,

Спаплюжити  цинізмом  сенс  кохання,

Зневірі  й  лицемірству  -  панування,

А  співчуттю  та  милосердю  -  відболіти.



Не  дай  душі  від  ницості  сп'яніти,

Таланту  захопитись  хизуванням,

Нехай  мій  злет  не  стане  плазуванням.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Не  дай  ще  за  життя  закам'яніти!..






19.12.2011





© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112199511

Реалісвіт(ло)

диптих




Право сили та нахабства,
Верховенство гаманця,
Ницість, розбрат, духу рабство…
Шлях в безодню. До кінця.




~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Круча Дніпрова і вітер блакитний,
Сонце у хвилях, прибій, моря подих,
Космопоезія, зоряні сходи.
Літ двоєдиний. І дух непохитний.




13.12.2011


© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112140723

Горила в черевиках

Замітка одного з віртуальних друзів надихнула.
Є 2 варіанти, з невеличкою відмінністю.
Викладаю 1-ий варіант вірша.




                                                                                 варіант 1


Блискучим, модним черевиком –
Напевно, з шкіри крокодила, -
Над-Cамовпевнена горила
Мені на мізки наступила.


Прорікши безапеляційно,
Що думка – розкіш завелика.
Від мізків втерши черевика,
Пішла, замріяна, граційно…



05.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112060232

Ти тілу любий

давня замітка, перероблена

Ти тілу любий, серцю милий,

Я не любить не маю сили.

До тебе - всі думки птахами.

Що відстань їм, яка між нами!

Мед на вустах, крізь мряку промінь,

В мені - бажання, спалах, пломінь!..

Як розлюбити?! О, мій милий!

Лише кохати маю силу.

16.10.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112040930

Іди на штурм


Іди на штурм
Під звуки сурм!
Підкоп під мур.
І підкуп джур.

"Я пе-ре-міг!.."
Тремтіння ніг.
Серцебиття.
І – забуття…

"Зламав.!.. Здолав…"
Десятки лав.
І сотні джур.
Спалив мій мур.

Пильнуй! Вартуй!
Спис, меч ґартуй.
Ще сильна я,
Бо  вільная!


02.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112029780

Галантний кабальєро

Галантний і немолодий - а п'яний
Від ранку вже самого!.. – кабальєро Без шпаги і коня (а втім - які манери!);
Розчулений собою – аж рум'яний!
  Своє плече мені – прекрасній леді – Підставив. " Вибачте ведмедя, Нахабного незграбу, хто чарівну даму
Підтримати  бажав - уважно, яма! –   І допомогу пропонує…" "Панно!
Як можна вашим ніжним ручкам Тягар нести!!! Та ж цілувати пучки
Такі!.. " Ця зустріч вранці рано   Зі мною трапилась. Торбинку я тримала Й ваги в ній, як на лицаря, замало… На думку спало (з сумом): "Є ще кавалери…
Без шпаги… напідпитку… втім! – які манери!.."

Жовтень – 01.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112020461