хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Ти, я i любов



… так буде… бажаю, аби так…

несподівано серед багатьох ти єдиним лише поглядом вирізниш мене і… вже
очей не відведеш… неспроможний це зробити… а серце…невідомо, чому,
стукатиме просто в горлі… маленьким живим створінням здаватиметься воно…


долонями ніжно-ніжно відгортатимеш пелюстки… одну за одною… без поспіху…
намагаючись не пошкодити їх і не завдати щонайменшого болю… а
пришвидшене, уривчасте дихання, тремтіння вуст напіввідкритих, вологих
видаватимуть твої ледь стримувані нетерплячість та вируючу пристрасть…

і цими вустами торкатимешся мене, цілуватимеш… в самісіньку, приховану
за пелюстками середину… так м'яко і солодко… і питимеш мою росу…
злизуватимеш… кінчиком язика гарячого куштуватимеш… насолоджуючись
щокраплиночкою… гурман!.. достоту, цінитель… рос, зібраних на пелюстках…
ти вдихатимеш мій запах… свіжий  та солодкий  і пряний водночас… він
бентежить душу… розбурхує почуття… кров пульсує в скронях… добігаючи до…
і ти відчуваєш себе вулканом…готовим вивергнутися…шаленіючи хвилями..
блискавицями…

і я розкриватимусь… таємницями, піддаючись твоїм губам, пальцям…
нашіптуванням… млітиму… від невимовного щастя… роситимусь краплями
кохання духмяними…

після шторму… виверження… спалахів-блискавок… вирушай… іди, не
озираючись, далі.. геть… згадуючи до самої смертної миті… цю незабутню
зустріч… неповторне піднесення… захват екстатичний… самозабуття в
єднанні… божественну натхненну любов… гармонію і красу… злиття нас двох…

ця пам'ять житиме завжди в тобі… найдорожча, найсвітліша, безцінна згадка…любов моя залишиться з тобою…я  з тобою усюди… доти…
 
а я збережу твої поцілунки, коханий… як печатки…вони оберігатимуть від
сторонніх… скарб… проникнення… тепло твоє… любов зоряну… в собі навіки…

але… не зривай мене!.. не став у вазу, навіть найкращу… не роби
полонянкою гербарію… адже це – забуття… зів'яла, висохла врода… померле
за життя кохання… його псуватиме гниль… перетиратимуть на труху жучки та
міль… ти не згадуватимеш… гидуватимеш… мумією… мною… твоєю
найпрекраснішою колись… квіткою… вразливою… тендітною… трояндою…

25-26.12.2011



© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112269905
7

Останні статті

Коментарі

126.12.11, 21:32

А шо це за квадратики?

    226.12.11, 22:44Відповідь на 1 від Воїн світла

    в мене нема квадратиків. у вас, напевне, шрифти не встановлені.
    спробую змінити шрифт

      327.12.11, 19:44

      +

        Гість: YourMistress

        427.12.11, 21:17


        так і буде... але це буде повторюватись.. знов і знов...тому що є я.. ти і наша любов, яку ми поставимо на друге місце. тому що на першому буде нашапристрасть)))

          527.12.11, 22:03Відповідь на 4 від Гість: YourMistress


          так і буде... але це буде повторюватись.. знов і знов...тому що є я.. ти і наша любов, яку ми поставимо на друге місце. тому що на першому буде нашапристрасть)))
          можливо йтак. можливо ні. в кожного своя троянда, свій прихильник. це описаний лише один погляд на почуття двох. адже це може тривати довго - довіку, таке милування і захоплення і ніжність, яка не висловлювається словами

            627.12.11, 22:04Відповідь на 3 від Master

            дякую!

              Гість: YourMistress

              727.12.11, 22:12Відповідь на 5 від The Beauty!

              Я не знаю.. довsre f,j ys// fkt z njxyjopyf. oj wt ,elt// ljdujnhbdfkt nfrt vbkedfyyz// pf[jgktyyz/ ys;yscnm/ e yfc/ p nj,j. а все інше мені зайве...
              просто я знаю, що третя людина, як що вона не твоя законна др
              ужина не буде поміж нас. от і все.

                827.12.11, 23:57

                Натхненно написано, навіть еротично, тема цікава. Наштовхує на філософськи роздуми, молодець, мить кохання прекрасна, й добре, коли воно є. Але воно проходить, тим паче, якщо його (кохання) проганяти та ставити на другий план... На жаль, пам'ять о гарних миттєвостях з часом слабкішає, багато забувається, пам'ять так зроблена, з'являються нові події, враження, вони перекривають минуле, яке відходить у потаємні шухляди мозку. Звичайно, залишаються спогади про час кохання, але ж то тільки спогади про почуття, не самі почуття (які значно приємніше ніж спогади про них)... Чомусь я в цьому всьому став песімістом, звичайно тема кохання та само воно - це радісни речі, але в мене викликають чомусь печальні думки. Напевно тому, що чим більше кохаєш, тим грустніше розставатись з ним, а може ще чомусь

                  928.12.11, 00:00Відповідь на 8 від The Strong!

                  в кожного це по-своєму. і зустріч. і розлука. і зустріч назавжди. і розлуа навіки. і звикання, і новизна, і подив, і щем, і горіння, і вмирання, і вічна любов. і постійний пошук

                    1028.12.11, 00:18Відповідь на 9 від The Beauty!

                    в кожного це по-своєму. і зустріч. і розлука. і зустріч назавжди. і розлуа навіки. і звикання, і новизна, і подив, і щем, і горіння, і вмирання, і вічна любов. і постійний пошукЦе точно... Пререклав кирилецею, що пише дівчинка зверху, натхненний комент...

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна