- Чом плачеш, моя зіронько,
Так гірко та невтішно?
- Не йди від мене, мамонько,
Будь поруч завжди, рідна!
- О, донечко! Любов моя
З тобою повсякчас,
Як море, невичерпна.
Це – оберіг твій, люба!
24.02.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510116
Діалог колег.
-Аня, я тебя люблю!
-Ага! - ехидно, - как собака палку!
-Нет, как собака - Павлова!
Один з керівників каже підлеглій:
-Будь ласка, знімайте верхній одяг в приміщенні.
Чути коментар від співробітниці, яка сидить поруч:
-А я пропоную знімати ще й нижній одяг, так буде зручніше.
Іде трансляція засідань ВР України, депутати
постійно нагадують про носіння масок для захисту від інфекції під час
епідемії.
Доня, час від часу вібігаючи на кухню, чує ці заклики, і врешті решт,
після n-ного прослуховування депутатських звертань, каже:
-Як вони вже набридли, ці депутати зі своїми масками!
Через застуди дівчинка 5-ти років перебувала вдома під опікою бабусі набагато більше часу, аніж відвідувала дитячий садочок.
Одного вечора дівча каже своїй мамі:
- Мамо, коли я виросту і в мене народиться маля, ти не будеш більше працювати, а сидітимеш вдома з моїм дитятком. Купуватимеш креми, дитячі сирки...А я ходитиму на роботу.
Обговорюємо перелік замовлень до Дідуся Мороза. Мала:
- Я хочу мікроскоп, телескоп, глобус, ляльку в білій сукні з нареченим.
Питаю:
- А чому з нареченим?
- Без нього вона не зможе! Вона ж - наречена
Розмова двох колег. Мова оригіналу.
ВІН - Из чего у тебя шуба?
ВОНА - Из козла.
ВІН - И где же такие козлы растут?
ВОНА (багатозначно) - Своих козлов ободрала и шубу сделала! На что вы ещё годитесь! Никакого толку!
ВІН (замумливо, філософським тоном) - Толк есть, ты пользоваться правильно не умеешь.
ВОНА (в'їдливо) - Если я ещё правильно пользоваться начну, то на фиг вы, мужики, будете нужны вообще!!!
Для свята осені в дитячому садочку Марго дали завдання вивчити напам'ять віршика.
Вивичила його вона досить швидко, зі мною дещо потренувалась читати вірша виразно.
Отже, готова (це я так гадала). За декілька днів вихователька в садочку перевіряла,
як дітлахи впорались зі своїми завданнями. Коли черга дійшла до Марго, вона заявила, що вірша не знає.( ;))!!!!
І на запитання, чому ж так трапилося, з дитячою безпосередністю відповіла, шо НЕ ВМІЄ ЧИТАТИ!!!!
Доня демонструє щойно закінчений малюнок.
Хвалю її, пещу по голівці, кажучи:
-Моя ж ти художниця, моя ж ти розумниця і красунечка!
Знайома підтакує:
-Королева!
Мала на це:
-Я королева краси!
І додає за хвильку:
-Королева розуму і краси!
Суботній вечір, їдемо з донею додому в маршрутному таксі.
До речі,вона вже добре орієнтується в днях тижня, знає, коли у мами робочі дні, а коли вихідні.
Раптово мала голосно запитує мене, дещо з відчаєм:
- Мамо, а в понеділок тобі знову на роботу?
- Так, - кажу.
- І що, ти все життя будеш працювати!!?
Півмаршрутки лягло зо сміху! А пані, яка сиділа поруч, крізь сльози (сміючись!), проказала:
- На жаль!.. Все життя!