Останні статті
- Час не для сліз
23.04.2022, 17:06 - Марії місто. Маріуполю
23.04.2022, 17:00 - Сонце – на друзочки…
03.02.2016, 16:59
Свіжі фотографії
Церква Спаса на Берестові
- 27.04.11, 20:45
Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа
Великдень 2011 року від Народження Христа
(плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.
Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється законом і є пам'яткою, й донині стоїть безхреста.
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.
Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється законом і є пам'яткою, й донині стоїть безхреста.
Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур, дивний,
Занедбаний, забутий…
Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.
На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…
БезхрЕста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.
Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур, дивний,
Занедбаний, забутий…
Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.
На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…
БезхрЕста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.
Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…
26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)
p.s. написане можу підтвердити фотографіямиby Stepans`ka Marina (SMG)
Древо Кохання
- 28.03.11, 21:20
Далеко-далеко, на високій недосяжній для
нас Небесній Горі, на її вершині росте з прадавніх часів височенне, могутнє,
розлоге дерево. Древо Кохання. Скільки
людство існує, стільки й росте воно. Непідвладне часу і стихіям, глибоко
вкорінене, товстелезне… На незліченних
гілках квітнуть впродовж усього року духмяні білі квіти. Малі янголята,
збираючи на квітках медовий нектар до свого столу, запилюють квіти. А ще вони
струшують в торбинки золотий пилок для… Напевне, ми дізнаємося дещо пізніше, для чого янголята збирають золотий
пилок. Щодня безліч плодів зав'язуються з запилених квітів. Щодня достигає
безліч червоних солодких з терпкуватим присмаком плодів. Плоди з Древа Коханя
незвичайні. І насолодитися їх смаком щастить не всім.
Стиглі плоди розтріскуються на дві частини, з
нерівними лініями розлому. Не буває двох однакових таких ліній. Половини плоду
становлять єдину унікальну пару ключа та замку. І падають на Землю
розполовинені плоди. В долоні чоловікам та жінкам. Кожному по половинці. Вони доволі тверді
та несмачні. І не пахнуть. Запашними та солодкими стають лише тоді, коли
двоє, чоловік з жінкою, віднайдуть серед багатьох людей на Землі того, хто
тримає частину плоду – пару до тієї частини, яку має він або вона. З'єднуючись,
половини створюють цільний плід, лінія розлому зростається і зникає. Чоловік з жінкою теж з'єднуються, ключ відкриває замок, лунає небесна
неповторна, божественна мелодія… Саме для них. Лише них двох. Отоді-то можна
куштувати плід і насолоджуватись його духмяністю, соковитим, свіжим, солодким
смаком. Отоді-то можна відчути СМАК НЕБЕСНОГО КОХАННЯ. І янголята дарують
закоханим обручки з пилку золотого, зібраного з квіток Древа…
Нерідко бува так, що єднаються жінки та чоловіки, не
додивляючись до тих половинок плоду, які вони мають. І мулько їм в житті разом.
І відчувають, ніби прірва між ними. Чи вузька
вона, чи широка, та розділяє обох нездоланно. І смак плоду гіркий або
дерев'янистий,
або прісний. І тхне
він чимось неприємним, до відрази… І що то за музика луна?! Дисонуюча мішанина
звуків!..
Найщасливіші серед людей ті, хто з'єднав розполовинені плоди з
Древа Кохання!
А воно росте, квітує, достигають на ньому
червоні плоди… І, розлускуючись на половини, падають в долоні дітям небесним –
чоловікам та жінкам…
28.03.2011
by Stepans’ka Marina (SMG)
нас Небесній Горі, на її вершині росте з прадавніх часів височенне, могутнє,
розлоге дерево. Древо Кохання. Скільки
людство існує, стільки й росте воно. Непідвладне часу і стихіям, глибоко
вкорінене, товстелезне… На незліченних
гілках квітнуть впродовж усього року духмяні білі квіти. Малі янголята,
збираючи на квітках медовий нектар до свого столу, запилюють квіти. А ще вони
струшують в торбинки золотий пилок для… Напевне, ми дізнаємося дещо пізніше, для чого янголята збирають золотий
пилок. Щодня безліч плодів зав'язуються з запилених квітів. Щодня достигає
безліч червоних солодких з терпкуватим присмаком плодів. Плоди з Древа Коханя
незвичайні. І насолодитися їх смаком щастить не всім.
Стиглі плоди розтріскуються на дві частини, з
нерівними лініями розлому. Не буває двох однакових таких ліній. Половини плоду
становлять єдину унікальну пару ключа та замку. І падають на Землю
розполовинені плоди. В долоні чоловікам та жінкам. Кожному по половинці. Вони доволі тверді
та несмачні. І не пахнуть. Запашними та солодкими стають лише тоді, коли
двоє, чоловік з жінкою, віднайдуть серед багатьох людей на Землі того, хто
тримає частину плоду – пару до тієї частини, яку має він або вона. З'єднуючись,
половини створюють цільний плід, лінія розлому зростається і зникає. Чоловік з жінкою теж з'єднуються, ключ відкриває замок, лунає небесна
неповторна, божественна мелодія… Саме для них. Лише них двох. Отоді-то можна
куштувати плід і насолоджуватись його духмяністю, соковитим, свіжим, солодким
смаком. Отоді-то можна відчути СМАК НЕБЕСНОГО КОХАННЯ. І янголята дарують
закоханим обручки з пилку золотого, зібраного з квіток Древа…
Нерідко бува так, що єднаються жінки та чоловіки, не
додивляючись до тих половинок плоду, які вони мають. І мулько їм в житті разом.
І відчувають, ніби прірва між ними. Чи вузька
вона, чи широка, та розділяє обох нездоланно. І смак плоду гіркий або
дерев'янистий,
або прісний. І тхне
він чимось неприємним, до відрази… І що то за музика луна?! Дисонуюча мішанина
звуків!..
Найщасливіші серед людей ті, хто з'єднав розполовинені плоди з
Древа Кохання!
А воно росте, квітує, достигають на ньому
червоні плоди… І, розлускуючись на половини, падають в долоні дітям небесним –
чоловікам та жінкам…
28.03.2011
by Stepans’ka Marina (SMG)
Лютий
- 03.03.11, 20:33
за мотивами
http://blog.i.ua/community/2051/639192/
написала вірш для діточок
http://blog.i.ua/community/2051/639192/
написала вірш для діточок
Лютий надимає щоки,
Люто дме, реве, регоче,
Ніс щипa, штовхає в боки,
Поступатися не хоче
Він Весні пригожій, милій.
Завірюхою лякає,
Снігом сипле, не втікає.
Лютий дме. Зима – при силі.
03.03.2011
© Stepans’ka Marina (SMG)
Люто дме, реве, регоче,
Ніс щипa, штовхає в боки,
Поступатися не хоче
Він Весні пригожій, милій.
Завірюхою лякає,
Снігом сипле, не втікає.
Лютий дме. Зима – при силі.
03.03.2011
© Stepans’ka Marina (SMG)
Люд. Рух. Поспіх.
- 17.02.11, 06:19
згадуючи один з лютневих вечорів
Запалене сонячне око червоне
В блякло-недужій небесній блакиті.
Брили брудні – сніго-крига, пухлини
Всіяли місто.
А храмові дзвони
Благовіщують. Молитвою лине
Спів їх…
Люд. Рух. Поспіх. Втрачені миті.
16.02.2011
© Stepans’ka Marina
(SMG)
Пиво з присмаком туману
- 18.01.11, 20:53
З побаченого напередодні
Похнюплену багатоповерхівку
Тендітними плечима підпираєш,
За морок зачепившись поглядом.
П’єш пиво з присмаком туману
Та липкої мряки…
Ліхтар підморгує ,
І вікна сито мружаться - чужі!..
Похнюплена багатоповерхівка,
На тебе спершись, позіхає…
Їм байдуже!П’єш пиво крижане...
18.01.2011© Stepans’ka Marina (SMG)
Осанна!
- 04.01.11, 19:21
Осанна!..
За щастя материнства невимовне,
Сердечний щем, окриленість, кохання–
Вразливе, владне і невиліковне;
Безмежний світ, прекрасний і величний,
Гармонію найвищу та єднання -
Осанна тобі, Господи Предвічний!
27.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Мій неповторний твір
- 17.12.10, 22:40
Обійми ніжні… Стан гнучкий -
Твій нотний стан напружений, бринить…
На ньому ноти я виписую ретельно,
Акорди, паузи, форшлаги і морденти…
Скрипковий ключ – як заголовок;
Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ,
Очікує…Ще мить – звучить!
Мій неповторний твір,
Мій інструмент тендітний…
17.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
