"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."

Дощ пише й пише на  вікні.

Імла, безлике небо і сльотаво.

Коханий, то лише уява!..

Ти припадаєш до грудей щоночі.

Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -

Десь глибоко відлунює пророче;

Під ранок із судомами вщухає...

"Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."

Дощ зрідка бумка за вікном.

Кохання ...є...ще буде...проминуло...

Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.

Сум нидіє по закутках оселі...

Пробуджує і збуджує до млості

Твій дотик, що чаївся у постелі.

Очікую... І знову - ти! Раптово. В гості.

(4-5 листопада 2000р.)

©Степанька Марина (SMG)

 На днях дочка сказала :

-Мне не нравятся девочки.

После этого, естественно, последовал мой вопрос:

-А мальчики?

Конечно, мальчики нравятся. можно было и не спрашивать. Но моё любопытство вело меня дальше.

-Почему тебе девочки не нравятся?

-Потому что они дуры!

Этого я не ожидала. И продолжала задавать вопросы:

-А почему же дуры?

Ответ последовал такой, что я перевариваю его до сих пор:

-Потому что они выходят ЗАМУЖ!

После этого я не могла не спросить:

-А ты замуж не будешь выходить?

Ответ:

-БУДУ!

И что вы скажете?!