Обійми… Близькість Двох сердець, биття Споріднене, співзвучне; Не дует – вже соло! Твій вдих –мій видих, Вдих мій – видих твій; Перетікання… Груди до грудей – злиття… Енергії потік потужний, Квінтесенція життя. 13.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Присвята нашим діточкам Заклик до свідомості та мудрості дорослих Небожителі чудові, Ніжні вісники любові Променяться щирим світлом, Миротворці – наші діти. Дав їм Бог могутні крила, Нездоланні волю й силу Йти на Землю з Небосвіту – Щоб ЛЮБОВ на ній розквітла. Нам на щастя, просто в руки Сходять з Неба, терплять муки – Світлоносці не в пошані, Не на часі – злет високий; Крила...

Читати далі...

Забудь мої слова і з пам’яті зітри - Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі! Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри, Де він палав, і сиплють снігом в очі. Байдужість, третій зайвий, поміж нами Мур нездоланний кам’яний звела. Вогонь дотлів. Холодними вітрами Зима дихнула, попіл снігом замела. 01.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Марнославство – спосіб жити, Що вдягнути, з ким дружити, Змарнувати час престижно… Марнотратство – «Після мене Хоч потоп!..» Тим часом – нене!!!- Вже й життя минуло грішне. 02.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Сонечко Історія, навіяна побаченим на автобусній зупинці Жила собі на світі дівчинка. Звичайна дівчинка п’яти рочків, яка полюбляла бавитися, співати, стрибати, малювати, слухати цікаві історії, про які розповідалося в книжечках, що їх мама читала доні увечері надобраніч. Ім’я в дівчинки було незвичайне – Сонечко. Сонечко була жвавою, запальною – як вогник. І дуже впертою та норовливою. Через це вона інколи засмучувала маму та бабусю, не слухаючись їх. Звісно, потім Сонечко просила...

Читати далі...

Перший сніг ***** привітання першому снігові :) ***** ******* Перший сніг… Упав на вії, Привітався з малюками. Перший сніг – зими надія, Не рипить під чобітками – Тане… Будуть сніговії, Заметілі, завірюхи… Дітлашня мала ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Забарився Амур… Жартівливий вірш :) Чи заблукав десь наш Амур? Чи в піднебессі теренкур, Малий, долає досі? Згубив, можливо, стріли й лук Та не знайшов?.. З дрижанням рук Втирає піт на носі… Забув адреси, імена? Чи спить, у Бога, в полинах - Вина й медів напився? Поцілив, певно, і не ТИХ?! В кущі сховався та ...

Читати далі...

Рай в моїй оселі Іронічно-реалістичний вірш, з прихованими між рядками надією та вірою в майбутнє Окрайчик сонця відламаю, Гвіздком до стелі –світло в хаті! Зірки - у лантух, ось...

Читати далі...

Багатолюддя. Броунівський рух. Облич безликість – Анігіляційна маса. Авто(й)Людей-Істот потік… Сучасний мегаполіс… 24.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

[Приєднана картинка] Окремо слова Моя флейта і твій саксофон Грають пристрасть нічну, в унісон - Всі зітхання та схлипи... Не сон Це, бажання нестримне... Не сон це! Джаз ми граємо вдвох... &nbsp...

Читати далі...