Втрачені крила
- 03.01.24, 23:40
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо....
Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!
http://blog.i.ua/user/1727364/363787/#p1
( Відеододаток до замітки від 02.12.09, 22:11 )
Присвята нашим діточкам
Заклик до свідомості та мудрості дорослих
Небожителі чудові,
Ніжні вісники любові
Променяться щирим світлом,
Миротворці – наші діти.
Дав їм Бог могутні крила,
Нездоланні волю й силу
Йти на Землю з Небосвіту –
Щоб ЛЮБОВ на ній розквітла.
Нам на щастя, просто в руки
Сходять з Неба, терплять муки –
Світлоносці не в пошані,
Не на часі – злет високий;
Крила меншають, всихають…
Янголята підростають -
Рік за роком, крок за кроком.
Вже і дні життя останні…
Повертатися до Бога
Час. Остання путь-дорога…
За плечима крила сильні;
Вгору злет – додому!!! – вільний…
07.12.2010
Stepans’ka Marina (SMG)
В небі ключ журавлиний,дивись!
І душа моя прагне увись.
Я б розправила білі крила
Й вільним птахом над світом злетіла.
Із висот недосяжних таємних
Я погляну на рідну землю.
На вишневі сади квітучі,
На поля й на високі кручі.
ЗамилУюсь безкраїм морем,
Й повернуся в Карпатські гори.
Вмить наповниться радістю серце.
Ця краса Україною зветься.
Перелітні птахи навіть знають,
Неба кращого в світі немає.
Вони в різних краях блукають,
Та щороку до нас повертають.
Їхню тугу я серцем відчую,
Чому ж люди свій край не цінують?
Чом зажерливі й заздрісні хмари
Їхні душі так поогортали?
Невже очі настільки незрячі,
Що крім себе нічого не бачать?
Всім без винятку шанс дається
Цей політ відчути у серці.
Кожен з нас у душі крила має,
Та не кожен,на жаль,відчуває.
Хто свій скарб на землі лиш складає,
Захист неба назавжди втрачає.
Із одним крилом не злетіти,
Аксіому цю знають і діти.
Хто уміє небесне з земним об’єднати,
Той гармонію зможе в житті відшукати.
А відчуття польоту це надовго зостається,
На нього й у реальності настроюється серце.
Нічого надзвичайного тут непотрібно знати,
Лиш треба душу деколи від бруду очищати.
Коли я повертаюся із мандрів цих далеких,
То просто посміхаюся,бо на душі так легко.
Від теплих слів прокинуся,таких простих й прекрасних -
"Пора вже повертатися на землю,моя пташко…"
КРИЛА
А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи. У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!
ЛІНА КОСТЕНКО
Niech sie wszystko odnowi, odmieni.... O jesieni, jesieni, jesieni ..... Niech sie noca* do glebi przezrocza nowe gwiazdy urodza* czy stocza* , niech sie spelni, co sie nie odstanie, chocby krzywda, chocby bol bez miary, nieslychane dla serca ofiary, gniew czy milosc, zycie czy skonanie, niech sie tylko cos predko odmieni. O jesieni!... jesieni! ... jesieni! Ja chce burzy, zeby we mnie z sila* znowu serce gorzalo i bilo, zeby zycie unioslo mnie cala* i jak trzcine w objeciu lamalo! Nie trzymajcie, nie wchodzcie mi w droge juz sie tyle rozpryslo wedzidel ... Ja chce szczescia i bolu, i skrzydel! i tak dluzej nie moge, nie moge! Niech sie wszystko odnowi, odmieni! ... O jesieni! ... jesieni! ... jesieni.