Забудь слова
- 03.12.10, 19:37
Забудь мої слова і з пам’яті зітри -
Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі!
Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри,
Де він палав, і сиплють снігом в очі.
Байдужість, третій зайвий, поміж нами
Мур нездоланний кам’яний звела.
Вогонь дотлів. Холодними вітрами
Зима дихнула, попіл снігом замела.
01.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
8
Коментарі
N 47-ий
13.12.10, 19:50
The Beauty!
24.12.10, 07:21Відповідь на 1 від N 47-ий
дякую!
und74
34.12.10, 07:46
грустный стих
хотя очень правдивый по существу 
The Beauty!
44.12.10, 11:10Відповідь на 3 від und74
трохи є. підведення підсумків. констатація. це життя. головне - рухатися далі
The Strong!
54.12.10, 11:50
Сумно...
А був вогонь? 
The Beauty!
64.12.10, 12:50Відповідь на 5 від The Strong!
був
The Strong!
74.12.10, 13:56Відповідь на 6 від The Beauty!
Ну й добре...
Хоча... це мене й не стосується... 
The Strong!
84.12.10, 14:04Відповідь на 7 від The Strong!
Хоча, якщо пишеш про це - то підсвідомо ностальгуєш, хочеш напевно повернути те що було (десь там в гибині душі), що б не казала у віршах... Хоча може треба новий об'єкт для вогню...
Чи не треба?
The Beauty!
94.12.10, 14:32Відповідь на 8 від The Strong!
минуле не повернути
The Strong!
104.12.10, 14:42Відповідь на 9 від The Beauty!
Ну, ти б хотіла, мабуть... Хоча це й не моя справа...
То твоє минуле... 
От я й кажу - нове треба, нове майбутнє, напевно. Чи шо? 
А віршик гарний. Ностальгічно-філософський... 