Двох сердець биття

Обійми… Близькість

Двох сердець, биття

Споріднене, співзвучне;

Не дует – вже соло!

Твій вдих –мій видих,

Вдих мій – видих твій;

Перетікання…

Груди до грудей – злиття…

Енергії потік потужний,

Квінтесенція життя.

 

13.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Янголята, наші діти

 

            Присвята нашим діточкам

Заклик до свідомості та мудрості дорослих

Небожителі чудові,

Ніжні вісники любові

Променяться щирим світлом,

Миротворці – наші діти.

 

Дав їм Бог могутні крила,

Нездоланні волю й силу

Йти на Землю з Небосвіту –

Щоб ЛЮБОВ на ній розквітла.

 

Нам на щастя, просто в руки

Сходять з Неба, терплять муки –

Світлоносці не в пошані,

Не на часі – злет високий;

 

Крила меншають, всихають…

Янголята підростають -

Рік за роком, крок за кроком.

Вже і дні життя останні…

 

Повертатися до Бога

Час. Остання путь-дорога…

 

За плечима крила сильні;

Вгору злет – додому!!! – вільний…

 

07.12.2010

 

Stepans’ka Marina (SMG)

Забудь слова

 

 

Забудь мої слова і з памяті зітри -

Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі!

Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри,

Де він палав, і сиплють снігом в очі.

 

Байдужість, третій зайвий, поміж нами

Мур нездоланний кам’яний звела.

Вогонь дотлів. Холодними вітрами

Зима дихнула, попіл снігом замела.

01.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Спосіб жити

 

Марнославство – спосіб жити,

Що вдягнути, з ким дружити,

Змарнувати час престижно…

 

Марнотратство – «Після мене

Хоч потоп!..» Тим часом – нене!!!-

Вже й життя минуло грішне.

 

02.12.2010

© Stepanska Marina (SMG)          

Жила собі дівчинка...

Сонечко

Історія, навіяна побаченим на автобусній зупинці

Жила собі на світі дівчинка. Звичайна дівчинка п’яти рочків, яка полюбляла бавитися, співати, стрибати, малювати, слухати цікаві історії, про які розповідалося в книжечках, що їх мама читала доні увечері надобраніч. Ім’я в дівчинки було незвичайне – Сонечко. Сонечко була жвавою, запальною – як вогник. І дуже впертою та норовливою. Через це вона інколи засмучувала маму та бабусю, не слухаючись їх. Звісно, потім Сонечко просила вибачення, цілувала маму, зазирала в очі і казала: - Мамо – ти моя радість! Я тебе люблю! Сонечкова мама кожного буднього дня вела доню до дитячого садочка - на дитячу роботу, і  бігла на свою дорослу роботу. Бувало, Сонечко залишалась вдома – тоді, коли її носик відмовлявся працювати як слід. Дівчинка чхала, кахикала, і витирала носика щоп’ять хвилин хусточкою. Бабуся допомагала малій приборкувати неслухняних носика та горло, давала солодкий запашний мед, готувала гірке полоскання, крапала бридкі пекучі ліки. Одного дня Сонечко вдвох з бабунею вийшли на прогулянку, і заразом вирішили дещо купити в крамниці. Дорога була недалекою, та в старої бабусі боліли ноги, тому вони з онукою поїхали автобусом. Автобус під’їхав до потрібної зупинки, двері розчинилися. Бабуся, важко піднялась з сидіння, спираючись на поручень і зітхнула. Сонечко зазирнула в бабусині очі, зійшла по сходинках на брівку біля зупинки, і простягнула старенькій свою маленьку тендітну долоньку: - Бабуню, тримайся, я тобі допоможу!!! От так! Молодець, ще один крок!..

Автобус, забравши пасажирів, рушив з місця. Бабуся втерла очі хусточкою, схлипнула і поцілувала Сонечко в рожеву щічку: - Дякую, люба онученько! Мені вже й ніжки не болять!

лютий – листопад 2010 р.

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299704

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Перший сніг

Перший сніг

***** привітання першому снігові :) *****

*******

Перший сніг… Упав на вії,

Привітався з малюками.

Перший снігзими надія,

Не рипить під чобітками

         Тане…

                    Будуть сніговії,

         Заметілі, завірюхи

         Дітлашня мала радіє -

        Перший сніг вітa! Послухай!

 29.11.2010 

© Stepanska Marina (SMG)          

 

Забарився Амур..


Забарився Амур…

Жартівливий вірш  :)

 

Чи заблукав десь наш Амур?

Чи в піднебессі теренкур,

Малий, долає досі?

       Згубив, можливо, стріли й лук

Та не знайшов?.. З дрижанням рук

Втирає піт на носі…

Забув адреси, імена?

Чи спить, у Бога, в  полинах      -     

Вина й медів напився?

       Поцілив, певно, і не ТИХ?!

В кущі сховався та й затих…     

 

Амур наш забарився… 

 

26.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

 

Рай в моїй оселі

 

Рай в моїй  оселі

                                               Іронічно-реалістичний вірш,  з прихованими між рядками  надією

та вірою в майбутнє

 

Окрайчик сонця відламаю,

Гвіздком до стелі –світло в хаті!

Зірки - у лантух, ось і маю

Підлогу  в зорях. Волохаті

     Мякі хмарки – перинки в ліжко,

     Квіткові пахощі – до скрині

     (Лише до свят виймати.) Діжку,

 Ще й не одну, повітрям синім

Наповню щільно – до комори;

Вдихатиму повітря чисте.                 

Відкраю кусень щедрий – море

В оселі хлюпатиме…

                Місто,

     Багатолике й метушливе

     Гуде, вирує, підганяє;

     Наш одяг - клопоти важливі…

     Храм неба двері відчиняє…

 

 

25.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     

 

 

Багатолюддя...

Багатолюддя.

Броунівський рух.

Облич  безликість

Анігіляційна маса.

Авто(й)Людей-Істот потік

Сучасний мегаполіс…

24.11.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)          

 

Джаз нічний


 

Окремо словаsmile

Моя флейта і твій саксофон

Грають пристрасть нічну, в унісон -

Всі зітхання та схлипи...

                                          Не сон

Це, бажання нестримне... Не сон це!

Джаз ми граємо вдвох...

                                         Сходить сонце...