Обійми… Близькість
Двох сердець, биття
Споріднене, співзвучне;
Не дует – вже соло!
Твій вдих –мій видих,
Вдих мій – видих твій;
Перетікання…
Груди до грудей – злиття…
Енергії потік потужний,
Квінтесенція життя.
13.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Присвята нашим діточкам
Заклик до свідомості та мудрості дорослих
Небожителі чудові,
Ніжні вісники любові
Променяться щирим світлом,
Миротворці – наші діти.
Дав їм Бог могутні крила,
Нездоланні волю й силу
Йти на Землю з Небосвіту –
Щоб ЛЮБОВ на ній розквітла.
Нам на щастя, просто в руки
Сходять з Неба, терплять муки –
Світлоносці не в пошані,
Не на часі – злет високий;
Крила меншають, всихають…
Янголята підростають -
Рік за роком, крок за кроком.
Вже і дні життя останні…
Повертатися до Бога
Час. Остання путь-дорога…
За плечима крила сильні;
Вгору злет – додому!!! – вільний…
07.12.2010
Stepans’ka Marina (SMG)
Забудь мої слова і з пам’яті зітри -
Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі!
Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри,
Де він палав, і сиплють снігом в очі.
Байдужість, третій зайвий, поміж нами
Мур нездоланний кам’яний звела.
Вогонь дотлів. Холодними вітрами
Зима дихнула, попіл снігом замела.
01.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Марнославство – спосіб жити,
Що вдягнути, з ким дружити,
Змарнувати час престижно…
Марнотратство – «Після мене
Хоч потоп!..» Тим часом – нене!!!-
Вже й життя минуло грішне.
02.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Сонечко
Історія, навіяна побаченим на автобусній зупинці
Жила собі на світі дівчинка. Звичайна дівчинка п’яти рочків, яка полюбляла бавитися, співати, стрибати, малювати, слухати цікаві історії, про які розповідалося в книжечках, що їх мама читала доні увечері надобраніч. Ім’я в дівчинки було незвичайне – Сонечко. Сонечко була жвавою, запальною – як вогник. І дуже впертою та норовливою. Через це вона інколи засмучувала маму та бабусю, не слухаючись їх. Звісно, потім Сонечко просила вибачення, цілувала маму, зазирала в очі і казала: - Мамо – ти моя радість! Я тебе люблю! Сонечкова мама кожного буднього дня вела доню до дитячого садочка - на дитячу роботу, і бігла на свою дорослу роботу. Бувало, Сонечко залишалась вдома – тоді, коли її носик відмовлявся працювати як слід. Дівчинка чхала, кахикала, і витирала носика щоп’ять хвилин хусточкою. Бабуся допомагала малій приборкувати неслухняних носика та горло, давала солодкий запашний мед, готувала гірке полоскання, крапала бридкі пекучі ліки. Одного дня Сонечко вдвох з бабунею вийшли на прогулянку, і заразом вирішили дещо купити в крамниці. Дорога була недалекою, та в старої бабусі боліли ноги, тому вони з онукою поїхали автобусом. Автобус під’їхав до потрібної зупинки, двері розчинилися. Бабуся, важко піднялась з сидіння, спираючись на поручень і зітхнула. Сонечко зазирнула в бабусині очі, зійшла по сходинках на брівку біля зупинки, і простягнула старенькій свою маленьку тендітну долоньку: - Бабуню, тримайся, я тобі допоможу!!! От так! Молодець, ще один крок!..
Автобус, забравши пасажирів, рушив з місця. Бабуся втерла очі хусточкою, схлипнула і поцілувала Сонечко в рожеву щічку: - Дякую, люба онученько! Мені вже й ніжки не болять!
лютий – листопад 2010 р.
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299704
© Stepans’ka Marina (SMG)
Перший сніг
***** привітання першому снігові :) *****
*******
Перший сніг… Упав на вії,
Привітався з малюками.
Перший сніг – зими надія,
Не рипить під чобітками –
Тане…
Будуть сніговії,
Заметілі, завірюхи…
Дітлашня мала радіє -
Перший сніг вітa! Послухай!
29.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Забарився Амур…
Жартівливий вірш :)
Чи заблукав десь наш Амур?
Чи в піднебессі теренкур,
Малий, долає досі?
Згубив, можливо, стріли й лук
Та не знайшов?.. З дрижанням рук
Втирає піт на носі…
Забув адреси, імена?
Чи спить, у Бога, в полинах -
Вина й медів напився?
Поцілив, певно, і не ТИХ?!
В кущі сховався та й затих…
Амур наш забарився…
26.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Рай в моїй оселі
Іронічно-реалістичний вірш, з прихованими між рядками надією
та вірою в майбутнє
Окрайчик сонця відламаю,
Гвіздком до стелі –світло в хаті!
Зірки - у лантух, ось і маю
Підлогу в зорях. Волохаті
М’які хмарки – перинки в ліжко,
Квіткові пахощі – до скрині
(Лише до свят виймати.) Діжку,
Ще й не одну, повітрям синім
Наповню щільно – до комори;
Вдихатиму повітря чисте.
Відкраю кусень щедрий – море
В оселі хлюпатиме…
Місто,
Багатолике й метушливе
Гуде, вирує, підганяє;
Наш одяг - клопоти важливі…
Храм неба двері відчиняє…
25.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Багатолюддя.
Броунівський рух.
Облич безликість –
Анігіляційна маса.
Авто(й)Людей-Істот потік…
Сучасний мегаполіс…
24.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Окремо слова
Моя флейта і твій саксофон
Грають пристрасть нічну, в унісон -
Всі зітхання та схлипи...
Не сон
Це, бажання нестримне... Не сон це!
Джаз ми граємо вдвох...
Сходить сонце...
