Ходила я на днях у прекрасні місця, які створила природа. Діло йшло до вечора, сонечко котилось до сну. Місця найпрекрасніші, навіть диву даєшся, що зовсім поряд жилі масиви з багатоповерхівками, а тут таке диво, сховане в улоговинці. Пройшлася я по духмяних травах, по стежці спустилась вниз, там тихенько дзвенить струмочок і така від нього йде живильна прохолода.

Сіла я на траву. То тут, то там перекликаються цвіркуни, пахне чебрецем, вітерець стих і день прощається до завтра. Сиджу і мрію….

Отак би прийти сюди з тобою. Отак лежати на траві, і дивлячись у неба блакить, майже пошепки розмовляти, тримаючись за руки. Я би лягла на твоє плече і просто мовчала, насолоджуючись тим, що ми разом.

Але ж треба йти додому, а тут безсмертник, материнка, звіробій, васильки і багато різних прекрасних трав. Я дуже люблю польові квіти, букети з них стоять довго і милують око своєю різнобарвністю і скромною простотою. А ще я люблю такий букет, за те, що він нагадує того, хто його подарував. 

 

Цього разу я зібрала букет сама. Але так хочеться, щоб інший букет нагадав мені про нашу подорож у прекрасну мить життя….

Ігор КАГАНЕЦЬ Газета по-українськи

"Це правда не окремої людини – це правда цілого покоління українців, які під час Другої світової опинилися в загонах Совєцької Армії чи працювали в совєцькому тилу. Це правда, яку мають знати люди тут, на Півдні, на Сході, де совєцька машина терору знищила найбільше українців: 1932–33 рр. морили голодом, а під час Другої світової кидали на фронт як "гарматне м'ясо". - ЧОМУ ДУМКУ СПРАВЖНІХ ВОЇНІВ НІДЕ НЕ ЧУТИ, А ОТ ПИКА БУРЖУЯ СИМОНЕНКО АСОЦІЮЄТЬСЯ З НАРОДОМ ?

Не рідко в Мене виникають (дивні як на мене) дискусії з людьми, що не вміють аналізувати події та обставини. Совковій пропаганді таки вдалось нав'язати частині українців видумане твердження, що радянські фронтовики в загарбницькій війні комуністичного та фашистського кривавих режимів воювали за сталіна, леніна чи родіну мать (можливо фінляндку) ... Чомусь людям важко напружити свої мізки щоб спробувати практично проаналізувати тогочасну ситуацію. Я для пробудження мізків тоді задаю декілька питань, багато починають думати, але чому самим без підказок освіченим людям важко логічно міркувати ?

1) Прив'язуючи події до сучасності питаю - А ти б воював за мене якби я 5 чи 10 років тому забрав у тебе машину ? (часто не розуміють питання й говорять що я якусь дурню мелю). Я пояснюю, що колись не було машин але комуняки створюючи колгоспи (в різних частинах України в різний час) перед війною  відняли в людей корів, коней, збіжжя, реманент ... У мене наприклад в діда відняли двох коней, плуг ... і таке кожен підтвердить по своїй родині, але якось голова не вмикається, бо по пропаганді люди добровільно на благо партії все віддавали, а насправді дід землю гриз жалкуючи за кіньми, й не віддавав (для нього вони набагато дорожчі машини були) волів щоб вбили але побили й кинули відійшов якось.

2) Буває що на цьому питанні ще не прокидаються мізки, я питаю з достовірних фактів - А про три голодомори в Україні ти чув, яких років вони були (Голодомор в Україні в 1921—1923 _ 1932—1933 _ 1946—1947 роках) ? В 33р., в кожній українській сім'ї центральної та східної України загинуло декілька людей, як правило співрозмовник сам факти смерті від голоду в своїй родині приводить. Я тоді запитую - якщо менше 10 років тому в тебе в сім'ї померли від голоду рідні ти б підтримував через 10 років цих людей чи партію ? Як правило люди самі далі додумуються і починають розуміти ситуацію.

3) Є й такі (якщо я їм це пояснюю то вважаю неповноцінними), що після всього заперечують, говорячи "- але все це робилось для народу для економічних досягнень совка ..." , я сам не розумію які досягнення для людей були в совка ? Я не вважаю досягнення військово-промислового комплексу досягненнями для людей, я бачу що автомобілі, комп'ютерну техніку та інше обладнання для комфортного життя людини - для людини тобто, все було викрадено в іноземних держав, а головне не вистачило мізків щоб хоча б модернізувати за 20 років вкрадене, то в чому геніальність економічних досягнень совка ???

Я НАВІТЬ НЕ БАЧУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ  УМОВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ  МЕХАНІЗМУ ВИНАЙДЕННЯ В СОВКУ ХОЧ ЯКОЇСЬ РЕЧІ ДЛЯ КОМФОРТНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

"На страничке Госдеп США в Фейсбук нашел фото Жаклин Кеннеди и Нины Хрущевой. Хрущев выполнил данное им обещание, и показал Америке "кузькину мать". Советская первая леди, а точнее товарищ обаял (-а) своей простотой заморский истеблишмент и прессу."

Я таким людцям говорю просто, останній голодомор в Україні був 47 року це буквально 30 років до нібито розвитку совка, то хіба нібито економічні (соціальними ніхто їх не наважується називати) досягнення совка в 80 роки варті пролитої крові людей в 19 - 60 роки ? Чи може вирости психічно здоровою людина, що мусить прославляти своїх катів ? Що важливіше людина чи економіка ? 

Але чомусь ці питання, щодня ніхто не ставить сучасній молоді, інформацію старанно голубі вичищають з підручників, то де ми зараз живемо ?

На жаль багато людей не хочуть самі думати, а може після совка не можуть думати самостійно, тому зеки направили свою агітацію на постсовкодегенеративну частину суспільства щоб втілювати свої покращення, як і повинні покращувати все зеки, бо на те вони й зеки, бо 30% українського суспільства не змогли заздалегідь зрозуміти інтелектуальні можливості та методи роботи зеків ... майже половина суспільства й досі боїться Майдану, вірить в міфічні совкові досягнення, вірить телевізору, вірить сусідам чи міфічним переказам, вірить гречкосіям, вірить прикрашеним ригоанально-комуністичним обіцянкам які одним своїм змістом ображають гідність та достоїнство думаючої людини.

Хіба бігмордні обіцянки "Почую кожного" та "Допоможу кожному" можна виконати ? Хіба взагалі можна таке писати ? Бо написати "Ви всі лохи" дійсно можна і це краще повинно сприйматись чим "Почую кожного" - я вважаю останній слоган є більш образливим і більш брехливим за попередній, а кандидат що дозволяє собі вважати людей бидлом ніколи не повинен мати політичного майбутнього в психічно здоровому суспільстві.

Пісня написана за романом Далтона Трамбо "Джонні отримав гвинтівку". Спина, живіт і півголови - те, що вцілило від молодого солдата після вибуху міни. Півтори сотні сторінок монологу та спогадів окремої людської свідомості, позбавленої нормально функціонуючого тіла, півтори сотні сторінок прокляття війні та брехливим вождям, які її розпалюють, спресовано у сім хвилин музики.

Автори: Джеймс Гетфілд, Ларс Ульріх

One
     Суть

I can't remember anything
      Не можу нічого пригадати,
Can't tell if this is true or dream
      не сила розрізнити, де ява, де сон,
Deep down inside I feel the scream
      з дна душі здіймається жахливий стогін,
This terrible silence stops it there
      але оболонка мовчання непроникна для нього.
Now that the war is through with me
      Тепер, коли ця війна нарешті відригнула мене,
I'm waking up, I cannot see
      я отямився, але... О, Боже!
That there's not much left of me
      Що ж залишилося від мене!!!
Nothing is real but pain now
      Дійсність перетворилася на суцільний біль.
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Back in the womb it's much too real
      Немов знову повернувся в лоно матері,
In pumps life that I must feel
      котре наповнює мене життям.
But can't look forward to reveal
      Та чи настане колись той день,
Look to the time when I'll live
      коли я знов побачу білий світ?
Fed through the tube that sticks in me
      Живлення здійснюється через трубку,      що встромлена у моє тіло.
Just like a wartime novelty
      Ось така собі новинка війни!
Tied to machines that make me be
      Прив'язаний до апаратів життєзабезпечення...
Cut this life off from me
      Відріжте геть від мене таке життя!
Hold my breath as I wish for death
     Затримати б подих та померти...
Oh please god, wake me
     Боже, пробуди мене!
Now the world is gone I'm just one
     Весь світ зник, і тільки я     сам на сам зі своєю сутністю!!!
Oh god, help me
     О, Боже, допоможи мені!
Hold my breath as I wish for death
      Затримати б подих та померти...
Oh please god, help me
      Прошу, Господи, допоможи мені!
Darkness imprisoning me
      Морок ув'язнив мене
All that I see
      з усіх боків.
Absolute horror
      Суцільний жах:
I cannot live
      ані жити,
I cannot die
      ані померти
Trapped in myself
      самому у собі!
Body my holding cell
      Тіло - моя в'язниця!
Landmines
      Міна
has taken my sight
      забрала мій зір,
Taken my speech
      взяла мою мову,
Taken my hearing
      забрала мій слух,
Taken my arms
      взяла мої руки,
Taken my legs
      також мої ноги,
Taken my soul
      забрала мій дух...
Left me with life in hell
      лишила жити у пеклі!

Cлухати тут http://music.i.ua/player/1860649/5795/81717/

Відео не менш цікаве http://video.mail.ru/mail/zoz1958/1475/9635.html

Дивно... думав, що у мене є записи про Пасху з минулого, або позаминулого років в блозі... 

Передивився все, і не знайшов... 

В принципі, мабуть тому і шукав, що не можу сам зараз згадати, яке точно у мене було ставлення до Пасхи рік-два тому... (ось в чому перевага ведення щоденника - він дійсно допомогає зберігати емоції, враження, ставлення... добре джерело для самоаналізу та самонавчання)

Приблизно, що я пам'ятаю про мої із Пасхально-церковними відносинами рік тому, це те, що тоді для мене цей ритуал був незрозумілим, а тому незначним і непотрібним. Якщо я і приймав участь в святінні пасок та яєць, то переважно через бажання скласти компанію своїм друзям - ходив за компанію... по типу "потусити", себе показати, на інших подивитись. Мені не подобалось чекати на попа, який святить, мені не подобалось, що так багато народу збирається, що утворюється натовп... Я навіть пам'ятаю, як я ставив себе вище за них всіх, неголосно аргументуючи своє право дивитись на всіх згори тим, що я розумію, що Пасха - спеціальний балаган для виманювання грошей з лохів, а лохі цього не розуміють.

Цього року все змінилось. Я сам став одним з тих "лохів", що ходять до церкви, моляться, радіють, купляють воскові свічки, кидають гроші на жертву потребам церкві... При цому, я наблизився до цих людей не лише фізично, і не соромлюсь стати ближче, відчути локіть або плече сусіда, а і духовно - бо вже не відчуваю того зудливого дискомфорту, коли знаходжусь серед людей, що прийшли до церкви. 

Хмм... можливо, це просто результат пристосування до обставин, і щоб не звітувати самому собі, що я став "лохом серед лохів", я змінив своє ставлення до оточення, і викреслив їх з розряду бездумного непотріба, стати з яким тепер в одну шеренгу - зовсім і не соромно 

А можливо, воно все так і було завжди... і лише моя гордість, пихатість та високомірність не давали зрозуміти, що не я єдиний в світі, хто має право на ближче місце до Бога, і що не я єдиний в світі, кому відкриті чисті та правдиві знання з приводу усього що є та діється... 

І можливо, до церкви ходять якраз не "лохі задрипані", а люди розумні, свідомі, чисті, ОБРАНІ...

...

Спіймав себе на думці, що повністю позбутись власної високомірності мені так і не вдалось... над цим ще працювати і працювати... 

Колись я відхрещувався від сорому та совісті... від манер та етікету... А тепер страждаю від нестачі саме цих добрих, світлих, і так необхідних в житті почуттів та людських якостів...

Ось хто мені пояснить, НАВІЩО я так старанно витруював з себе людяність? Навіщо мені так кортіло стати звіром? Чому я приклав до цього стільки зусиль та старання?... стільки часу... 

...

Бог не тільки дає те, що людина просить, але і забирає те, від чого людина зрікається...

Ох, як багато я зрікався...  Ох, як багато чого я позбув себе...  Ох, як прийдеться старатись та наполегливо гребсти знову (тільки тепер проти течії), щоб повернути втрачене...

(* на очах у мене зараз сльози... бо мені шкода самого себе. *сльози від того, що хочеться щиро перед собою вибачитись... *що хочеться вибачитись перед всіма, кого я не слухав та відштовхував, коли мені намагались допомогти, коли бажали мені зберегти в собі людяність, світ, добро... *на очах у мене сльози надії та радості, бо тепер я світло бачу шлях, яким я зможу повернутись до Бога... * це сльози віри. Я вірю в себе, і маю непорушний намір виховати в собі цей світ, добро, духовність... )

...

Великий Піст - це не просто "дієта без м'яса".. це очищення себе глибоко та ретельно... це генеральне прибирання в найдальшіх закутках таємничках та сховинках своєї душі... Якщо прибрати дійсно добре, "як для самого себе", то внутрішній світ перетворюється - він дає готовність до наступного кроку: до весни, до "косметичного ремонту себе з середини", до регенерації, відновлення, квітнення...

Як добре, що є Великий Піст!

Як добре, що є Церква, яка стереже традиції, і надає їх кожному, хто побажає...

Як добре, що є Бог в цьому світі!

---

Любіть себе, будь ласка! Любіть себе, бо через себе зможете пізнати любов до людей навколо, до природи, до Бога.

Я люблю вас!

Ваш Миколка.

---

Голова спеціалізованої онкологічної медичної спеціалізованої експертної комісії (МСЕК) Полтавського центру медико-соціальних експертиз засуджена на 5 років позбавлення волі за видачу фіктивних довідок про інвалідність. Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, таке рішення ухвалив Апеляційний суд Полтавської області. Він також залишив без змін рішення Октябрьського суду міста Полтави про покарання ще двох членів групи, які за хабарі видавали "липові" довідки людям, що згодом отримували пенсії по інвалідності. 62-річна медсестра та 53-річна полтавчанка засуджені до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік.

Слідство у резонансній справі тривало з 2005 року, коли стало відомо, що в лікарняному закладі видаються довідки про інвалідність з онкозахворювання людям, які навіть не проходили спеціалізованого медичного огляду. Фіктивні довідки дозволяли полтавцям отримувати незаконні пенсії по інвалідності.

Хабарників затримали під час отримання коштів. Свої послуги медики оцінювали в одну-дві тисячі гривень.

Джерело: Укрінформ.

Мені сьогодні 20, за вікном іде сильний сніг, а я сижу в дома за компом. За всі 20 років я нічого не добився, досі сиджу в батьків на шиї, єдине моє досягнення це вступ до ВНЗ, зараз я на другому курсі. В реалі маю багато знайомих а друзів лише одного. Навіть не знайшов кого покликати на свою днюху. Нашо жити далі?

Претензії головного контролюючого медійників органу України стосуються, як і раніше, таких російських телеканалів як ОРТ, РТР і Ren Tv. Саме їхнє мовлення, вважають у Нацраді, грубо порушує українське законодавство. Відтак Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України звернулася до провайдерів, які ретранслюють ці телеканали на території нашої держави, з вимогою припинити їхнє мовлення або адаптувати його до вітчизняних законів.

Голова Нацради Віталій Шевчен­ко пояснює рішення тим, що провайдери мали три роки, аби щось змінити. Втім, каже Віталій Федорович, за цей час суттєво так нічого й не помінялося: «Вимагати адаптувати продукцію до чинного законодавства — цілком звична річ в усій Європі. 1 березня сплив трирічний термін, протягом якого ми зверталися, просили, панькалися і чекали на розуміння, що провайдери виконають наші вимоги».

Член ради директорів Союзу кабельного телебачення України Геннадій Хазан, один з тих, хто вважає рішення Нацради заангажованим, каже, що її керівництво просто розіграло комедію про пошук діалогу і взаємопорозуміння з «кабельниками». А колега Хазана Олег Баранов навіть наголосив, що кабельники не мають наміру виконувати рішення Нацради.

«Авторами цих заяв, які кажуть, що не порушували українського законодавства, є люди, котрі досі не хочуть зрозуміти, що Україна — це суверенна і незалежна держава, — відповідає кабельникам Віталій Шевченко. — І ми вже не говоримо про рекламу, яка стала окремим пунктом претензій Нацради до провайдерів, які не сплачували в державну казну за неї жодної копійки». Що ж до погроз не виконувати рішення контролюючого мовників органу, то Віталій Федорович на цей рахунок не переймається: «Якщо вони відкидають цивілізований метод вирішення проблеми, тоді будуть спілкуватися не з членами Нацради, а з людьми у погонах».

"Україна молода"