О Пречистая Діво, Мати Господа Всевишніх сил, Неба і землі козацької Царице, Богохранимого стольного града Києва і всієї держави нашої України-Руси — Всемогутня Заступнице! Прийми всехвальні й подячні піснеспіви ці від нас, недостойних рабів Твоїх, і піднеси молитви наші до Престолу Бога і Сина Твого, щоби був милостивим до неправд наших і послав благодать Свою до тих, хто шанує Всечесне ім’я Твоє і з вірою та любов’ю вклоняється благовісній іконі Твоїй. Бо ми недостойні помилувані Ним бути, якщо не Ти ублагаєш Його за нас, Владичице, бо є все Тобі можливим від Нього. Через це вдаємося до Тебе як до певної і скорої Заступниці нашої. Почуй нас, що молимося Тобі, осіни нас Всемогутньою Покровою Твоєю і виблагай в Бога і Сина Твого: священикам нашим — ревність і піклування про душі наші, державцям — мудрість і силу, суддям — правду і безсторонність, відвагу і наснагу козакам, шлюбний Покров молодим подружжям та збереження їх у вірності та цнотливості, родинам — любов та злагоду, дітям — слухняність, ображеним — терпимість, кривдникам — страх Божий, тим хто у скорботі — душевний спокій, веселим — стриманість, а всім нам — Духа розуму і благочестя, Духа милосердя і покірності, Духа чистоти та правди.

О, Владичице Пресвятая, змилуйся над немічними людьми твоїми, позбав нас зневіри, відчаю, гніву, ворожнечі, недовір’я, заздрощів, наклепу, ненависті, марнославства і гордощів бісівських, а відтак зглянься на всіх нас милістю Твого заступництва. Підійми нас із глибини гріховної і просвіти сердечні очі наші, щоби бачити Спасіння. Будь милосердною і тут, і там: як на стороні земного буття, так і на Страшному Суді Сина Твого. А тих, хто з вірою і каяттям від життя цього відійшли — отців і братів наших, вікопомних князів і гетьманів, душі славних козаків-лицарів Війська Запорозького Низового — у вічному житті з янголами й усіма святими жити сподоби. Ти після Бога перша наша Надія і Заступниця всіх, хто прибігає до тебе з вірою. Збережи соборність землі нашої Україноруської, покрий нас Святим Твоїм Омофором від зазіхання злих нечистих сил та усякого супостата, нехай буде в країні нашій правда Господня, та хай збережуться в народі нашому святодідівська мова та звичаї. Бо молимося до Тебе Пречиста і Непорочна Діво як до Всемогутньої Заступниці та Винуватиці спасіння нашого і величаємо Святе та Величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа в Троїці славимого і поклоняємого Бога, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь!

Протоієрей Микола Апанасенко, Клірик храму святої великомучениці Катерини (Катеринінська церква) м. Чернігів

Поки ми знімали програми він проводив служби. Я сам підійшов до отця Миколи. Я із захопленням спостерігав, наскільки самовіддано він ставиться до служби Божої та до прихожан. Люди приходили та йшли. Храм жив своїм життям, наповнюючись молитвами й каяттям, сльозами вдячності, надії та віри.

А отець Микола Апанасенко продовжував молитися та служити Господу. Я підійшов до нього і запитав: «Ви дозволите зняти з Вами програму?». Він сором’язливо посміхнувся та відповів, що не встигає, адже в той день у нього йшла служба за службою. Я попросив виділити хоча б 15-20 хвилин на «Сповідь» і він погодився, за що я йому безмежно вдячний.

Розмова про Бога з цим священиком стала для мене важливим уроком ВІРИ. Він козацької крові. Нащадок славетного роду. Чернігівець з діда-прадіда. Навчений вірувати в Бога і Україну. Переконаний та уважний духовний наставник.

Я побачив, з якою любов’ю та шаною отець Микола ставиться до свого служіння. Це неймовірно красиво — спостерігати за людиною, котра робить справу свого життя, слідуючи своєму призначенню.

На відміну від попів ворожої церкви, наші священики і капелани знайомі з тяготами та випробуваннями. Багато з них власними силами, серцями та душами відроджують старовинні часто напівзруйновані храми, а дехто навіть будує церкви від найпершої цеглинки в фундаменті до найвищого купола. І в цьому стільки святого! Стільки Божого!

Я надовго запам’ятав фразу, котру промовив до мене один з митрополитів нашої рідної церкви: «Мене часто запитують про те, чому наша церква саме така. І я відповідаю, що в цьому пряме відображення суспільства, в якому ми живемо. Так само як і держави».

Ми всі, кожен з нас — частинка величного цілого. А священик — це той, хто чує нашу душу. Адже лише покликаний Господом до служіння священик може вказати тобі шлях до світла. Треба лише зуміти стати на цей шлях. Прийняти його. І йти ним чесно та віддано.

Ми завершили програму, а отець Микола почав обряд хрещення немовляти. Ми проходили повз, коли батьки з ніжністю тримали малюка на руках. Неймовірно милий та обласканий хлопчик. І в першу чергу милістю Господньою. Його принесли до Бога, щоб Він осяяв ще таке маленьке життя сяйвом щирої та вічної любові.

Деякі звичні речі, які здаються нам цілком невинними, можуть становити небезпеку для здоров’я людини і навіть її життя. Наприклад, майже ніхто не здогадується, що навіть проста картопля може занапастити нас. А ще, що нас можуть позбавити життя й інші неочевидні предмети, такі як хот-доги та торгові автомати.