Не бійся, спи, не все трагічно...

Не бійся, спи, не все трагічно:

Хвилини меле часу млин,

А за порогом ходить вічне

І спину чухає об тин.

У нього роги - місяць ясний,

У нього очі - дві зорі,

У нього помисли прекрасні,

І тінь, і кіт на димарі.

Ще триста літ і знову триста,

І скільки там пробуде світ,

Не бійся, все давно на місці -

І тінь, і помисли, і кіт.



Не ходи-но, осене, за нами...

Не ходи-но, осене, за нами,

І дощу за руку не веди,

Нині літо ковзає човнами

По долоні ясної води.

А як схочеш подивитись в очі

Та рухнути споминів світи,

Стань вогнем самотнім поміж ночі,

І у сон тихенько посвіти.



У сиву ніч, де думи – сині...

У сиву ніч, де думи – сині,

Де у туманах мліють сни,

Де ходить Слово триєдине

Під тихі оклики луни,

Де самота не знає краю,

І вічність тоне вдалині,

Я бачив те, чого немає,

Та бракувало так мені.



Ішла весна по правий бік...

Ішла весна по правий бік,

По лівий – літо шелестіло,

І падав синій молодик

Над виднокраєм посинілим.

А я між ними ніс любов,

Не оглядався на вчорашнє,

І світ зі мною мій ішов,

І говорив ранковопташно.

 

Стою мов перст, схвильований стою...

Стою мов перст, схвильований стою.

Безвітряно, і сонячно, і сухо,

Зелений ліс поклав зелене вухо

На землю зачаровану мою.

А там – віки, і люди, і дива,

Яких не знати – бути бідним духом,

І я знімаю мовчки капелюха

Та слухаю загублені слова.


Світанок липою цвіте...

Світанок липою цвіте.

Світанок в небі родить птицю.

Хмарина хмару в гості жде,

Ховає в торбі блискавицю.

Червоний сонця самоцвіт

Тримати ніч уже не в змозі,

І йдуть слова в далекий світ

Та слід лишають на порозі.


І вічно спокою не знать...

Любить до смерті і по смерті,

І вічно спокою не знать,

Усі думки на порох стерти,

Усі слова пересказать.

Не знати сни куди подіти.

Не знати як здолати час,

І зрозуміти сутність світу,

Який багатим був на Вас.


Прокинусь я, а темряви – немає...

Прокинусь я, а темряви – немає,

І, начебто, ніколи й не було,

Далекі стукотітимуть трамваї,

Ранковий дощ насіється на скло,

Живим думкам не стане знову ліку,

Болючих днів подінеться імла,

Бо темрява… бо темрява навіки

У свій барліг конати заповзла.


За дві тополі й три сосни...

За дві тополі й три сосни,

За край доріг, за світу межі,

Де загубив туман одежу

І шаленіють цвіркуни,

Ходи, не думай. Був я там.

Я був собою й не собою.

І пахло ніччю голубою,

І степ вклонявся небесам.


І тішить день, і не гірчить полин...

І тішить день, і не гірчить полин

І на землі, і в небі, і на морі,

Коли в часи Содому і Гоморри

Я чую Вас під вибухи новин.

Народи нині люблять пустоту.

Народи сніг нерозуміння криє.

Я чую Вас, бо слухати умію

Тендітних мрій нескорену ходу.


Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
278
попередня
наступна