хочу сюди!
 

Ангеліна

36 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-40 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

«Те, кто ждут тебя в огне»



Боже, ну куда ты смотришь?
Поверни свой взор сюда,
Разве ты не видишь Боже,
Здесь тотальная пизда,
Здесь людей сгребают в кучи,
Рвут и мелют на куски,
Здесь настали дни такие,
Кровожадной злой тоски.

Здесь настали дни эпохи,
Время страшных перемен,
Боже, накажи ублюдков,
Дай им мудрости взамен, 
Разожги в них человечность,
Они знают – здесь, как там,
Просто люди, просто дети,
Что их режут пополам.

Тысячи из тысяч жизней,
Дней несбывшейся мечты,
Тех, что выносили в сердце,
Что развеялись как сны,
Посмотри скорее, Боже,
Проведи эксперимент,
Ты запомнишь наши лица,
Что сгорят через момент?

Слышишь, как звенят ракеты?
Как гудит их самолёт?
Он несёт в наш дом руины,
Он лишь смерть сюда несёт.
Нету больше сил у многих,
И желаний больше нет,
Мы тут, Боже, заебались,
Наперёд на много лет.

Мы хотим продолжить жизни,
Пить, курить, растить детей,
Им рассказывать, как славно,
Провели остатки дней,
Мы хотим проснуться утром,
Разогнав душевный мрак,
В магазин сходить, одевшись,
Без панических атак.

Мы хотим домой вернуться,
И что б дом стоял, где был,
Мы хотим любить друг друга,
Изо всех последних сил.
Мы хотим кричать на звёзды,
В лужах вытоптать луну,
Кровь оставить в своих жилах,
Чтобы чувствовать весну.

Мы живём, великий Боже,
Каждым подгоревшим днём,
Запахом разбитых окон,
Вырванной земли дождём,
Выживаем каждой клеткой,
В этой ёбаной войне…
Добр будь, прости за грубость,
Тех, кто ждёт тебя в огне.

© William van Warg


Сьогодні бачила Одарка...

Сьогодні бачила Одарка,

Від поту витерши чоло,

Як в небі Бог полоще хмарку,

Над поворотом на село.

Носили бджоли липня злото,

Далекий сріблом блимав став,

А в полі нудилась робота,

Допоки Бог забаву мав.



«Всесвіт»



Світ бездумно горить,
Небезпечно і близько палає,
Світ руйнує будівлі,
І руїнами страшно димить,
Світ від болю кричить,
І ця біль його перемагає,
Відчайдушно страждає,
Поки знов ланцюгами гримить.

Світ тікає з очей,
Що згасають так тихо і сумно,
Із дитячих очей,
Що тепер лише бачать пітьму,
Цілий всесвіт помер,
У маленькій людині безшумно,
І ще тисячі з ним,
Не дізнавшись за що і чому.

© William van Warg

«На изнанку»



На изнанку вывернутый, выпотрошен весь, 
Я из органов сварганил вычурную смесь,
Геральдисты вновь испортят лилиями ткань,
Я за линиями спрячусь, что стирают грань.

Наломаю семь поленниц первоклассных дров,
Вереницей безупречных, сонных вечеров,
Где-то между удивлений, в ласковых глазах,
Красотою воспалений, боль согреет страх.

Обуздаю первобытный, но прекрасный грех,
Смех сквозь видимые слёзы, безопасный смех,
Посмотри какая связка, сколько здесь ключей,
Может мне ответит сказка: Где я? Кто я? Чей?

© William van Warg

I Put A Spell On You (Victor Da Silva , Anna Melnikova)

То ли танец, то ли акробатический этюд...

Даремні підводки

Зазвичай, вступи до звітів пишу вже після здійснення поїздок. Рідше — під час самої поїздки. Хоча іноді надходить натхнення написати підводку заздалегідь. Наприклад, хочеться кудись поїхати або є тема для звіту, однак недостатньо матеріалу. Формулюєш думки, пишеш — а воно виявляється непотрібним, або відкладається у дальню шухляду, як це було з автомобілями вітчизняного виробництва, коли матеріал збирав аж 7 років(!), хоча підводка вже була готова. Частіше трапляється, коли вступи пишуться даремно. Так сталося з Поліським, яке планував відвідати, але так і не спромігся. Писав і про Зону відчуження, хоча після пожеж у південних селах нелегально йти нема сенсу, а офіційна екскурсія по пам'яткам і Прип'яті зовсім не приваблює. Звичайно, є думки і про російське вторгнення. Але їздити фоткати наразі ризиковано.

Темпераtura

37 и 4 под вечер 
лёгкий призвук ангины в аккорде,
исполняемом хлёстко и страстно,
как пощёчина (дань лживой морде).

37 и 4 внезапно
обнажила прореху в эфире:
после «градусов высших» Парнаса
я скатилась к алкашке в кефире.

Проживаю умеренно трезво
эту боль, что щекочет коренья
моих нервов, зубов и тех специй,
что пойдут в сентябре на соленья.

38 сердечных волокон
маринуются за фортепьяно
битый месяц, что юркнул сквозь пальцы,
не справляясь с прополкой бурьяна

неприлично навязчивых мыслей
о зиме, ставшей жарче, чем лето,
о тебе, одиноком и трезвом...
Да шучу! Пьяном и неодетом!

39 слагаемых счастья
разлагались весной, как шальные,
и к финалу, кряхтя, нас домчали
полукони, и те пристяжные*.

***
Сороковник мне стукнет в апреле,
но до этого нужно родиться:
оборвать оскудевшие звенья 
не вобравшие силу любви.

И на самом отчаянном месте
трагифарса текущих событий
зафутболить «Tu m'aimes?»** в мирозданье
и услышать кристальное «Oui».


__________________________________________________________________

* Пристяжная лошадь  запряжённая сбоку от оглобель для помощи коренной

** Tu m'aimes? – ты меня любишь?



60%, 3 голоси

40%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Під куполом. Глава 8



«Вивчай кожного, з ким контактуєш»

Брюс Лі

 

Ігор сів за ближчий ноутбук. Відкрив браузер та ввів в пошукову строку головний лікар нервово-патологічної клініки Степан Семенович. Хлопець здивувавсь сам собі. Звідки він вміє користуватись комп’ютером, знає про інтернет, та розуміє про можливість пошуку необхідної інформації, якщо вперше стикається з подібним? Чи не вперше?

Тим часом на моніторі з’явилось досить багато посилань по введеному запиту. Ігор розумів, що домашню адресу, він навряд чи знайде. Проте через її знайомих, близьких чи інші зв’язки цілком ймовірно знайти й саму людину, якщо вона звісно, не переховується.

Косенко Степан Семенович виявився досить відомим чоловіком. Вперше, про нього згадувалось, ще за часів Євромайдана 2014 року. Косенко Степан на той час 24 річний студент Київського медичного університету брав активну участь з перших днів студентського протистояння.

Після закінчення у 2016 році університету, проходив інтернатуру в тій клініці, яку згодом очолив. Під час бойових дій на сході країни їздив надавати допомогу раненим бійцям.

В 2021му році одружився з лікарем – стоматологом Надією Нейченко, яка є власницею стоматологічного кабінету «Qdent», на вулиці Петроправлівській 77.

Ігор зрозумів, маршрут своїх подальших пошуків, тому подальшу інформацію про Косенка Степана Семеновича читав вже похапцем.

З початком першої російсько-української війни 2022 року, став лікарем батальйону «Кракен». Після війни в 2024 році, знов працює лікарем нейрохірургом в рідній клініці.

Коли розпочалась друга російсько-українська війна 2027 року, Степан Семенович знов на фронті, знов надає допомогу бійцям.

В 2029 році його призначають головним лікарем, а місяць тому – 14 травня 2031 року був нагороджений «Орденом Святого Пантелеймона»

Наступним запитом, який Ігор ввів в пошукову строку став професор Ольберман. Хлопець не знав ні імені, ні в якій сфері працює цей професор. Тому коли в першій строчці пошукова система запропонувала йому посилання на Вікіпедію, навіть здивувався. Він знав (хоча звідки не пам’ятав), що найбільш стисла до достовірна інформація саме на цьому ресурсі, тому відкрив і занурився в читання. Інформація виявилась більш ніж стисла.

Альберни Ольберман (1956, Канада) – український та ізраїльський вчений, винахідник, доктор медичних наук, професор екології. Навчався та викладав в Науково-дослідному інституті ім.Вейцмана (Ізраїль), співробітник Інституту генетичної та регенеративної медицини, дослідник геолого-геофізичних технологій Центру гірничої геології та геоекології.

Інформація про сімейний стан відсутня. За неперевіреною інформацією одружений на громадянці Ефіопії.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ступеня, лауреат Нобелівської премії миру за винахід та впровадження просторово-енергетичного куполу «Парасолька»

Останні слова монітор підсвічував синім, тож Ігор клікнув по ним та перейшов за посиланням на іншу сторінку Вікіпедії.

Просторово-енергетичний купол «Парасолька» - невидима людському оку сфера над Україною, що не пропускає потенційно загрозливі об’єкти та предмети. Цей винахід геніального вченого  Альберни Ольбермана, з початку свого функціонування в 2029 зупинив російсько-українську війну та зберіг територіальну цілісність України.

Ігорю став зрозумілий план подальших дій, він дізнався достатньо інформації, про потрібних йому людей. Спочатку треба завітати в стоматкабінет «Qdent», і за допомогою дружини Степана Семеновича знайти його самого. Потім, після бесіди, вже вирішувати, як та про що розмовляти з Альберни Ольберманом.

Добре, що вдалось бодай щось дізнатись про своїх незнайомих рятівниках. Завжди краще розуміти, чи хоча б, припускати дії того з ким зводить життя. В джунглях, в хатинці під дахом із закругленими ребрами, одного ранку Сео Мьюнг, якось сказав з хитрим прищуром:

-      М’ясо молодого оленяти, дуже корисне.

       Ігор знав, що звіри приходять на водопій до струмка, що біг у підніжжі гори, на якій вони жили. Тож, вирішив зловити тварину. Але не дивлячись на тонесенькі та здавалось незграбні ніжки, оленя бігало швидше і стрибало через камені та завалені стовбурі вправніше за людину. Тож після невдалого п’ятого ранішнього полювання Ігор змінив тактику. Маючи уявлення як буде втікати оленя, Ігор розташувався за поваленим стовбуром, на шляху відходу тварини. З іншого, на підвищенні підпер гілкою валун. Коли на водопій прийшло оленя Ігор поцілив камінчиком в гілку, вибивши опору з-під валуна, і той з шумом понісся донизу. Далі хлопцю залишалось лиш прийняти в обійми сполохане оленя.

Українська музика 1876






0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.