Перестав влазити в джинси. Пузо помітно виросло. Ноги теж потовстішали. Здається, і у зрості прибавив (якщо не сутилитись). Не знаю, може це особливість всіх чоловіків віком 40+? А може це наслідки сидячого способу життя в поєднанні з переїданням? Або від дегустацій?

Єдиний плюс — одяг, який був завеликий, тепер став по розміру.

Що робити не знаю. Мама каже, що треба менше їсти. Мабуть.Треба лише знайти заняття, яке відволіче від їжі. Ідеальним був варіант подорожей, але з частими повітряними тривогами і блокпостами цей спосіб не підходить. Та й у дорозі теж може розігратись апетит.

-----------------------------------------------

Щоб скинути жирок прогулявся до лісу, в якому я не був (крім епізодичного випадку) від початку повномасштабного вторгнення. Причина: побачив облаштований відпочинковий майданчик. Подумав, що це може бути непогана тема для фотозвіту або відео.

На перевірку виявилось, що благоустрій мізерний: проклали буквально 5-10 метрів доріжок — і все. Висадили декілька дерев/кущів. Встановили дві лавки-гойдалки і декілька звичний лавок. Поставили дитячий майданчик. Нічого особливо цікавого. Тому ще прогулявся. Заглибився у ліс. Правда, зі стежок не звертав, бо казали на початку повномасштабного вторгнення, що ліс замінували. Так що лазити по лісу було страшнувато. Але відео відзняв (покажу на початку наступного року).

------------------------------------------------

Ну і ще на одну тему хотів поговорити. Про блогерство.

Зазвичай, всі публікації фото та відео у мене відбуваються "з-під коліс". Тобто, немає заготовлених запасів. Але поки було сонячно і по роботі особливо не смикали, назнімав матеріали для фотоблогу і каналу на Ютубі. Причому відеоматеріалів назнімав і підготував із запасом. Так, станом на сьогоднішній день публікації очікують аж 4 відео! "Ай, молодець!" Зараз похмуро і темно, тож дегустації не познімаєш. І з поїздками туго, як туго в тісних штанях. Однак підхід правильний — треба, щоб завжди був запас матеріалів для публікацій на випадок поганої погоди чи потужної завантаженості на роботі, коли не до зйомок. Крім того, це можливість викладати відео частіше. А це теж гуд.

Знову допис про здоров'я. Не дуже гарний, бо обламався ще один зуб. Причому, запломбований цьогоріч. Незадовго до поламки відчув, що зуб хитається. Не пригадаю після чого це трапилось: або щось тверде кусав, або вичищував шматки їжі — але згодов з'явився запах пломбувального матеріалу. А це недобрий знак. І ось, сьогодні, перебуваючи в лікарні, їв шоколадний батончик з нугою і горіхами — і відчуваю, що зуб відпав. І відпав гарно — з запломбованим каналом.

Минулого року теж відвалювалась частина зуба.

Єдине, що тішить — сподівання на встановлення коронки. Не знаю, чому спочатку не запропонували поставити коронку, бо все одно все прийшло б до того.

Ну а ще — мене виписали з лікарні. Тож цей допис я пишу з дому.

Декілька днів тому писав, що для госпіталізації на стаціонар необхідно було здати купу аналізів. Частину з них довелося здавати у приватній лабораторії. Для мене це був перший досвід. І як же здивувався, коли аналізи крові взяли з одного проколу. Ще й потім заліпили місце уколу пластирем, як це роблять закордоном, а не просто "притисніть вату". Ось така дрібничка мене здивувала.

До речі, зараз я, скоріш за все, знаходжусь у Києві, в лікарні. Тому деякий час (тиждень-два) дописів не буде.

Розказую про суматоху, пов'язану з підтвердженням свого діагнозу (не психічного — то окрема тема). Про біганину по лікарям. Так,минулого місяця довелось декілька разів ходити в поліклініку, щоб взяти талончик до психїіатра. А він то у відпустці, то на лікарняному, то повітиряні тривоги — і поліклініка зачиняється. А пеотім тупо не було прийому. Врешті-решт, мама вмовила піти без черги (хоча довелося простояти, поки не скасували повітряну тривогу). Так сходив до лікаря.

Ну а щодо основної хвороби, майже місяць чекав прийому до лікаря в обласній поліклініці. Поїхав цілою компанією — з батьками (не я такий один, до речі). Начебто, вдалось домовитись про стаціонар (потрібен для медкомісії, бо заключення про діагноз і стан здоров'я недостатньо). Заодно вирішили пошукати корпус стаціонару. І що б ви думали? Шукали годину(!) Виявилось, що декілька будівель підпадають під опис. Відділення переїжджають і саме тому на схемах застаріла інформація. Але після години пошуків якось знайшли.

Для госпіталізації у відділення необхідно здати півтора десятки аналізів(!) Нафіга?! Аналіз крові загальний, аналіз на групу крові та резус, аналіз крові на цукор, аналіз на ВІЛ, аналіз на ковід, аналіз на гепатит, аналізи сечі, кардіограму. Одне обстеження вдалося зробити в обласній поліклініці.Частину — в місцевій поліклініці. Причому був прикол, що, вибачаюсь за подробиці, аналіз сечі вирішили здати в поліклініці (хоча кажуть, що треба зрання) — а мені якраз дзюрити і не хотілось. Та все ж я якось вицідив із себе. 

Але залишилась половина або більше аналізів, які не роблять в державній поліклініці. Мабуть, доведеться витрачати шалені гроші.

Ось таке медичне обстеження і підтвердження діагнозу.

Те, що відбувається в житті, можна описати одним словом: "суматоха". Біганина по поліклінікам і лакарям. Записатись на прийом неможливо: то відпустка, то лікарняний, то зовсім не беруть слухавку. А якщо й пощастить записатись, то черга на пів місяця. Думаю, що це все пов'язане з мобілізацією.

Я вважав, що консультації і діагностику вже пройшов, але треба ще, бо того, що є, недостатньо. Так що попереду ще багато суматохи. І як потрапити на прийом до деякий лікарів взагалі невідомо.

-----

Тим часом, проблеми з фотохостингом дістались і до і.юашки. Походу, картинки розміщуються на imgbb, оскількаи симптоми схожі — фотки довго завантажуються, в рекзультаті взагалі не відкриваються. Отак от! Сподівався, що хоч на юашечці знімки будуть відображатись, однак і тут проблеми. Коротше, суцільне засмучення.

Здається, після нещодавної поїздки в обласну поліклініку, підчепив ковідло. Спочатку захворів батько. Наступного дня — мама. А потім, через день, настала моя черга. В перший день почало боліти горло, розпочалось головокружіння і слабкість, боліли м'язи, розболілась голова. На ніч почало нудити. Наступного дня стало трохи легше: зникли головний біль,  біль у м'язах і головокружіння, але горло розболілось ще дужче і, як на зло, геть нічого не допомагає. Ще й у вухах "стріляє". Тому підозрюю, що це може бути ковідло.

Звертатись до сімейного лікаря не варіант, оскільки вона у відпустці. Та й що може порадити людині з хронічним фарінгітом (запаленням горла)? Тести на ковід біля будинку вже не роблять. Тому єдина надія на самолікування.

А ви вже цього року хворіли грипом чи ковідом? Як лікувались?

Насичений видався день. Сходив на обстеження в поліклініку. Народу, як завжди, валом. Правда цього разу найбільше було чоловіків, які проходять медкомісію. Ну а по моїм справам прописали таблетоси. Так що можна вже привітати з прийом антидепресантів.

Не знаю, чи дасть це якийсь результат. Бо гребуть всіх підряд. Але варто спробувати. Хоча часу залишилось небагато. Не знаю, чого тягнули — лікарів можна спокійно пройти (якщо не враховувати черги. Але черги в поліклініці були завжди). Зрештою, якщо зовсім буде нестерпно, можна спробувати передозувати таблетосами. Я погуглив інструкції — є шанс крякнутись. Це ж краще, ніж кинусь під поїзд або вийти через вікно.

Звичайно, прогулявся до поліклініки. Навколо все красиво, зелено. Цвітуть квіти на газонах. По місту стоять раритетні радянські автомобілі. Незрозуміло, звідки вони взялись в такій кількості.

Цікавився рекрутингом. Однак в одному підрозділі одразу відмовили. А у іншому зацікавились, хоча й не змогли запропонувати бажану вакансію. Кажуть, що є лише бойові. Ну-ну. Який тоді сенс вибирати підрозділ? Це не кажучи про те, що не уявляю, як їхати на співбесіду.

Ще й, як назло, дали роботу. Наче навмисно тягнули. І тут жіночкам з і.юшки нічого заперечити, бо я відповідальний. Мене замучає совість, якщо я не дороблю взяте завдання до завершення. А настрою нема. Відповідно, швидкість праці зменшиться. Плюс — нестача часу. Для того, щоб зробити поставлені завдання потрібен тиждень. І щоб не відволікався на інші справи. А я не впевнений, що у мене є в запасі стільки часу. Тим паче, самі лише походи до поліклініці займають пів дня. І на додачу, на ноуті недоступна програма, яка необхідна для повноцінної роботи (точніше, доступна — але за чималі гроші). В програмі на ноуті немає однієї потрібної функції. От і думай, що робити.

Звісно, запевнили, що заплатять за виконаний обсяг роботи. Але не в моїх принципах починати і кидати розпочате. Можна, звичайно, не спати день і ніч — але нафіга упоруватись, якщо цим може зайнятись армія. Вважаю, що поки є час, краще відпочити і ніфіга не робити.

Єдине радує — зустрів однокласника. Його не впізнати. Спитав, а як я на вигляд. Відповів, що не змінився.

Але, в цілому, в замішанні.

Цікаве спостереження по нещодавнім блекаутам: варто ввімкнути ком'ютер — гарантовано вимкнуть електрику. А як тільки підключаєш ноутбук струм не вимикають. Все-таки, до ДТЕК у мене упереджене ставлення стає все більш упередженим. Складається враження, наче навмисно підлаштовуються. Звичайно, навряд чи це закономірність — але виглядає, як закон підлості. Правда, вже призвичаївся до користування ноутбуком. Однак на компі зручніше.

І ще який нюанс: всі нещодавні вимкнення електрики — позапланові. Не знаю, навіщо ДТЕКу розміщувати графіки відключень, якщо вони не діють. Диспетчерка не змогла відповісти на це питання. Одного разу, скоріш за все, трапилась локальна аварія. А другого разу були загальнодержавні аварійні вимкнення через зменшення лімітів електроспоживання.

Скажу навіть більше! Якщо не повідомляють про екстренні вимкнення, вони можуть бути. Отакий є%анутий ДТЕК! Ризиковано користувати компом, бо можуть вимкнути у найнепідходящий момент. 

До речі, у міській спільноті на Фейсбуці ДТЕК також поливають помиями.

Пару днів тому писав, що трапилось з телефоном. Дослідив анамнез і дійшов до висновку, що злетіла прошивка. Ремонтувати навряд чи хтось візьметься, тому буде валятись.

Картка пам'яті працює (вперше перевірив на ноуті) — і то добре. Бо теж хоч якась часточка спогадів і минулого. Тож змирився. Дійшов до стадії прийняття. Але поламаний телефон — не єдина причина для засмучення: ноутбук перестав тримати заряд 100% навіть будучи підключеним до живлення (що мені здавалось абсурдним). Невже так може бути?! Причому дозаряджатись до 100% не хоче (мабуть, почне заряджатись після розрядження нижче 80-90%). Хоча нагугливши інфу вичитав, що батарея в ноуті може зноситись за 3-4 року. Печально.

Ну і третя причина для засмучення — проблеми з фотохостингом. Але після декількох відкривань у новій вкладці всі картинки відображаються. Правда, згадав, що інші хостинги періодично гальмували, але поточний сервіс, схоже, буде гальмувати на постійній основі.

Порадувала лише дегустація. Але вона сама до мене не прийшла. Все інше засмучує. А від новин взагалі ціла палітра хрінових емоцій.