хочу сюда!
 

Александра

35 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «щоденник»

Яка погода — такий і настрій

Яка погода — такий і настрій. Похмуро і нудно. А ще холодно і мокро. Тому сиджу вдома. Мріяти про майбутні подорожі та поїздки теж не хочеться.

Знову з'явилось безсоння. І хоча не висипаюсь, немає сонливості. Не знаю, добре це, чи ні.

На роботі щось стали занадто привередливі, а мені за копійки лінь напружуватись. Вигідніше робити завдання, які можна зробити швидше. Але їх поки немає.

Після відеомонтажу і оновлення Вінди на системного диску кудись ділись аж 22 гіга! Вдалося відвоювати лише 2-3 ГБ. Не допомогла навтіь програмка, яку порадив знайомий. При першому використанні вона знайшла аж 34 ГБ сміття, а тепер чогось не хоче шукати, хоча налаштування ті самі.

День міста

Вперше сходив на святкування Дня міста, бо воно було насиченим і цікавим. Цього року Боярці 65 років, як надали статус міста.
Навіть засняв відео. Причому воно вийшло рекордної тривалості — майже 28 хвилин.

У святковій програмі — місто професій, атракціони, виступи гуртків молоді, а також концерти хедлайнерів свята — гурти "Фіолет"  і "Скрябін" з Юркеш.



Оновлення Android: потрібне чи ні?

У відгуках в інтернет-магазимнах та в коментарях під відеооглядами смартфонів писали, що Realme не оновлює програмне забезпечення. Але оновлення ОС таки прийшло! Мою минулорічну модель смартфона Realme 6 можна оновити до Android 11, а оболонку Realme UI1.0 до UI2.0. Однак свій попередній смартфон не оновлював (тому що читав негативні відгуки). Та про Android теж пишуть різне. Є противники оновлень. Тому запитую: оновлювати чи ні?

Є перестороги щодо стабільності роботи. Пам'ять смартфону буде більш завантаженою. Але у ЗМІ радять оновлювати до актуальних версій.

Ну і інші запитання турбують: створювати резервну копію (на Віндовсфоні таке не робив)? Чи буде вона займати місце на ГуглДиску? Чи можна буде після перезавантаження смартфона видалити резервну копію, чи вона сама видалиться?

Єдине, стосовно чого нема питань, — це тип з'єднання з інтернетом. Через мобільний інтернет зжере чималу частину пакетного трафіку, тому лише wi-fi.


Хтось вже оновлював свої смартфони до Android 11?

Вечірні прогулянки

Порадили вечірні прогулянки. Виявляється, вони справді відрізняються за відчуттями від денних прогулянок по знайомим місцям. Хоча, звичайно, це не настільки цікаво, як відвідування нових місць.



Покличуть на поминки, чи ні?

Закінчується період скорботи за подружкою. З тим, що не можна змінити, можна лише змиритись. Хоча коли монтував старі відео, знову поринув у спогади, які розчулили. Однак, якщо не заглиблюватись у минуле, спогади вже не викликають сильний біль. І здається, що спогади притупились. На це ніяк не вплинути. Лише по вечорам буває сум за минулим. Ну, що ж, доки життя триває, треба рухатись далі. Зараз же турбує єдине питання: покличуть на поминки, пом'янути подружку, чи ні? Хочеться поїхати, бо коли восстаннє розмовляв, розмова була коротка. Можливо, б дізнався щось нове про її життя. Але при цьому страшно, що покличуть, оскільки їхати через весь Київ, не хочу вживати алкоголь, не впевнений, що буде змога пом'янути за церковними традиціями. Сказали, що самі подзвонять, тому напрошуватись не стану. Якщо не вдасться поїхати, можна пом'янути і вдома. А потім, при бажанні, можна буде з'їздити на кладовище через пів року.

Давнє відео з вилазки

Натрапив на відеофайли з вилазки з подружкою, що відбулася майже 3 роки тому. Фрагменти дуже короткі, довго провозився з монтажем, але все ж вирішив викласти. Наче знову прожив ту вилазку. Приємні спогади, але з сумом. Сьогодні рівно місяць, як не стало подружки.



Ще виявив, що під час останньої вилазки фотографував Мері.
На ніч нерви не витримали. Дивишся, на знімках вона жива. І це ж було півтори роки тому. Важко усвідомити, що її вже нема.

Ніде прогулятись

Ніде прогулятись по своєму місту і околицям, бо облазив все місто і кожен куточок пов'язаний з якимись спогадами, що викликають ностальгію і сум за минулим. Тому пройшовся вздрвж залізниці до Малютянки. Хоча тим маршрутом я ходив вже двічі. Збирався дійти до Одеської траси, але погода почала псуватись, та й так кілометраж чималенький. Викладати чи не викладати? Майже нічого не сфоткав.

Якби ж було менше тисячі хворих на ковід за день, то поїхав би кудись на електричці.

А ще сумніваюся, що вдасться з'їздити попрощатися з подружкою. Домовлятись приїхати на роковини смерті?

На День Незалежності нічого цікавого не планують: дитячий фестиваль, концерт самодіяльності. Банально і нудно. Навіть якщо й піду подивитись, то не впевнений, що вийде щось назнімати.

Щоб якось себе втішити, купив нову вермішель швидкого приготування і рисову лапшу з гострим соусом. Однак не знаю, як із того зробити звіт.

Спілкування зі знайомим і давнім другом чогось уповільнилось.

Не складається з поїздками

Зміна обстановки і нові приємні враження ніде вщзяти. Один знайомий поперся на поїзді в далеку подорож. Причому лише на один об'єкт. Інший, новий знайомий, знову вибрав велопоїздку на понурі руїни. Третй знайомий виявився зайнятим роботою.

На ніч накриває спогадами. Згадую не лише останні зустрічі з подружкою, а й час до зустрічі з нею. Ще й перечитав старі записи в цьому блозі.

Працювати не хочеться. Та й завдання по роботі скінчились.

Географія спільних вилазок з подружкою

Три тижні, як не стало подружки. Змирився з втратою. Поступово повертаюсь до "звичного" карантинного режиму: домосідство, робота і ютубчик, хоча зрідка перечитую щоденник. Спогади тепер викликають не смуток, а приємні емоції. Хоча, нажаль, нові враження в подальшому можливі лише з іншими людьми. Але треба далі жити.

В голові вже лунають пісні (ті, що слухав останнім часом), але прослуховування музики (особливо веселої) не можу дозволити. Гумор теж поки що під забороною. Тому що нема чого веселитись.

Замислився, що після знайомства з подружкою перестав шукати собі дівчину. Тепер ось думаю, може знову розпочати пошук знайомств? Хоча шанси когось знайти, а тим паче, сталкершу, мінімальні.

Проаналізував вилазки по заброшках. Виявляється, майже 50% вилазок були разом з напарницею. Але якщо відняти кількість самостійних вилазок і вилазок з іншими сталкерами, то виходить, що більшу кількість закинутих об'єктів дослідив саме з нею. Стосовно відстаней, то в основному лазили по київським забросам і найближчому столичному передмістю, хоча траплялись дальні поїздки: наприклад, у Халеп'я (39 км), Фастів (40 км), Макарів (40-45 км), Кожанку (55 км), Пісківку (Тетерів) (60 км), Заворичі (73 км), а найдальшою була поїздка в Остер (понад 88 км) — причому все це були одноденні поїздки(!) на громадському транспорті (маршрутки або електрички) в межах Київської області (крім Остра, який у Чернігівській області). Ну а найдальшою вилазкою став сталк з новим напарником — 130 км. Однак та поїздка відбулася після того, як перестав зустрічатися з подружкою (оскільки вже була пандемія ковіду).



Місця дальніх поїздок з подружкою доведеться уникати. Місця поближче — теж намагатись не відвідувати без крайної потреби (Буча, Ворзель, Макарів, Українка, Бровари, Академмістечко-Житомирська, Троєщина, Мінський масив і Корчувате в Києві). Щоб не викликати давні спогади і не перебивати їх новими спогадами. Радує, що деякі напрямки досліджував сам, тому можна спокійно подорожувати, не чіпаючи спогадів про подружку.

Невдала прогулянка / Завалився карниз

Шо за день?! Збирався пройтись вздовж залізниці, але не зміг перейти дорогу біля залізничного переїзду. Пішов в обхід, з іншої сторони, однак там собакен перегородив дорогу і став гарчати. Відбиватись було нічим, тому довелося піти додому. А ввечері очікував новий сюрприз — впав карниз. Метушня, лайка (батько інакше не вміє). Кріплення кудись закотилось. Буде що робити завтра.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
45
предыдущая
следующая