[ Читати далі ]

Не розумію чому влада піднімає бурю в склянці води. Хочуть люди, які добивалися надання Україні військової допомоги отримати інформацію про її використання, то відзвітували б.

На будь-якому підприємстві ведеться облік матеріальних цінностей, законодавство вимагає ведення документації типу накладні, рахунки, чеки, форми ОЗ, МШ, акти введення в експлуатацію, акти списання, акти передачі і т.д.

Колись на мені всякої фігні на роботі рахувалося на суму біля 10 млн, хоча про матеріальну відповідальність в моїх посадових обов'язках було сказано лише одним рядком. Майно було розкидане по різних філіях, в різних корпусах, ним користувалося десятки людей. В мене були документи і в паперовій формі з підписами, і електронна база з різними формами документів, а ще в бухгалтерії своя база. Будь-що можна було знайти за лічені секунди. Під час інвентаризації все звірялось, якщо десь були опечатки чи помилки - випрпвляли. Щоб списати якийсь старий хлам приїжджала комісія з 10 чоловік з центрального офісу і доколупувались до всього: документів і стану матеріальних цінностей. Але що робити? Така процедура, такі вимоги. Треба їх виконувати.

А тут суми значно більші та й зброя це річ строго обліку. Може не всю інформацію можна надавати конгресменам з США, може є документи з грифом, може ще є якісь нюанси і особливості ведення обліку матеріальних цінностей військового призначення у воєнний час. Але про це можна сказати, а не поливати брудом конгресмена, який причетний до лобіювання надання військової допомоги.

Не розумію зекоманду. Що в них в голові?
Кажуть, що Спартц псує імідж України. А може це вони псують імідж України? Як так стається, що в ЗМІ з'являється інформація про співробітника СБУ, якого затримали закордоном з великими сумами готівки і коштовностями? Звідки в нього ці гроші і коштовності? Може він зброєю торгував? Може через нього і його колег, які можливо торгували зброєю так швидко здали Херсонську область? Чому в ЗМІ з'являється інформація про тероборону, яку направляють на фронт без зброї? Чому нема ніякого рослідування щодо цієї інформації, а якщо є, то чому в цих же ЗМІ нема інформації про покарання винних?
Звичайно, що пані Спартц читає новини і ці новини читає не тільки вона, а й можливо читають їх і її виборці чи її політичні опоненти. Як вона має пояснювати їм те, що займалась лобіюванням надання військової допомоги Україні? Людина просто хоче знати, що їй казати своїм виборцям і опонентам.

  Бодренький старичок с седой шевелюрой и длинной бородой, тем не менее, в кроссовках, джинсах и футболке, неспешно подъехал на стареньком велосипеде к магазину. Затем поставил велосипед к раскидистому клену и достал из хозяйственной сумки небольшую гирю килограмм на десять. На гире вызывающе красовалась яркая, оранжевого цвета надпись 5 тонн. Поставив эту гирю на тротуар, старичок цепью с замком привязал к ней велосипед и ушел за покупками в магазин.

  Мимо проходила компания молодых парней, шумно о чем-то беседуя. Один из них обратил внимание на странное противоугонное средство для велосипеда.

– Смотрите, какой-то чел прикалывается со своим велосипедом.

– Да это дурик какой-то. А давайте переставим велосипед за кусты. Пусть чел понервничает.

  Один парень из компании взял велосипед, а второй попытался поднять гирю. Но к его огромному удивлению гиря даже не шевельнулась.

– Она что и в самом деле весит 5 тонн?

– Не говори глупостей, мышцы надо качать.

  Но и второму парню гиря не поддалась. И даже все вместе не смогли её поднять.

– Это сюр какой-то. Наверняка гиря давно здесь стоит и днищем приварена.

  Увидев старичка, идущего к велосипеду, компания отошла за кусты и стала внимательно наблюдать. Тем временем старик отвязал цепь, поднял гирю и положил её в хозяйственную сумку. А затем уехал по дороге.

  Некоторое время в компании парней царила немая сцена.

– И что это было?

– Да там наверняка на асфальте зацеп для гири есть.

  Но никакого зацепа на месте, где стояла гиря, ребята не обнаружили. Тем временем к ним подошли ещё пару парней.

– Что столбычите на глазах у всех?

– Да тут один старик себе в сумочку гирю весом в 5 тон положил и спокойно уехал на велосипеде.

– А, это тот чудак, что здесь каждый день за покупками приезжает. У него видать с крышей проблемы.

– Не знаю. А спорим, что ты ту гирю не поднимешь.

– Ха! Легко одним пальцем.

– Лады. По пачке сигарет каждому и две бутылки пива.

– Согласен, курево с пивом мне не помешает.

  На следующий день компания парней и плюс две девчонки заранее стояли за кустами. В обеденное время старик снова подъехал к магазину и, повторив процедуру с гирей, ушел за покупками.

– Учитесь, слабаки, как надо гири подымать.

  Но как этот «силач» не старался, гиря и не думала сдвинуться с места. А за спиной весело хихикали девчонки. Это был позор, всему позору позор.

– Смотри, чтобы штаны не лопнули от напряжения.

Вся компания разразилась громким хохотом.

– Что вы ржете? Видимо гиря реально весит 5 тонн.

  Ребята и не заметили, как к ним подошел хозяин велосипеда.

– Что ребята, не можете поднять гирю? А это потому, что она волшебная. Только честный человек может её поднять. Вот ваша подружка сможет это сделать. Подойди, Настя, утри нос этим силачам.

  Девчонку силком подтолкнули к гире, и она легко её подняла.

– Вот так, ребята, в сказки не верите, а они реальны. Сказки живут вокруг нас.

  Старик легко положил гирю в сумку и уехал.

– А как он узнал моё имя?

  Но ей никто не ответил. Все стояли молча и смотрели на удаляющегося старика, на футболке которого красовалась надпись «сказки вокруг нас».

Эта фотопрогулка так и не вышла в свет.
Да и вообще это первый пост за 4 месяца.

23 февраля 2022 года.
Мы, с моим другом Андреем, спонтанно решили выехать на природу.
Воздух уже по весеннему свежий и приятный..
Дорога уводит вдоль реки Чунгул


[ Читать дальше ]

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]