Був гумор про політику. Тепер без політики. Але теж сподобалось.

"Отдыхаем вместе" змінили свої виступи на експерименти і стали називатись "Отдыхаем в тесте".

Це вже точно смішно.

Шикарна пародія на телеканал "Прямий" — телеканал "Кривий". З Ганапольським Ганачешським.

На 36-річчя зробив собі подарунок — замовив екскурсію по підземній річці. Клов. "Баян" серед діггерів і сталко-діггерів. Але ж я лише сталкер. Тому для мене це нова тема, хоч і популярне місце.

Мама істерила, хоча в умовах була права. Але не послизнувся і не намок. І майже не забруднився.

1. Дохріна води (а буває ще більше — ледве не під самий верх).

2. Ходити незручно: в підлозі вимоїни і ями, слизький мул, місцями слизькі плити, треба перелазити труби.

3. Є місця, де можна позлизнутися або впасти. Див. п.2.

4. Є водоспади, через які треба проходити.

І це ще не все. Просто труднощі у вигляді пролазання через люк і низька стеля — це дрібниці в порівнянні з вищезазначеним.

Коротка замітка.

По тєліку або зовсім нічого дивитись. Або стільки всього цікавого, що не встигаєш все подивитись. А ще ж є купа інших справ.

Перефразую слова з відомої пісні:

"Какая боль

Какая боль.

Аргентина-Ямайка Челси-Динамо 5:0".

А по радіо вихваляються, що на стадіон прийшло 64 тисячі вболівальників. Знайли чим вихвалятись! Зганьбитися перед такою кількістю вболівальників.

Крутезна пісня і відеокліп. Хоча відеоряд уявляв інакшим. А музика: дудки прикольны.

Суть пісні — кожен з нас гігант, якщо не в реалі, то подумки.

Було страшно (прогулювався один) і хріново (знову шлунок влаштував забастовку). Проте нормально злазив.

Можна було не обходити далеко, але ж я не люблю перти напролом (тим паче, що є охорона). Вояки звідти пішли мабуть років 10 тому, так охорона приватна.

Шо це і де це розповідати не буду. Бо раптом і вам захочеться.

"Колючка": один периметр - зовнішній. І ще два біля окремої частини.

Територія закинута (чи занедбана?). Частину будівель знесли. Однак і того, що залишилось, достатньо для дослідження.

Моя Lumia ставить нові рекорди з роботи на одній підзарядці. Попередній рекорд був 6 днів 13 годин, а новий рекорд становить 7 днів 2 години. Не очікував, що сучасні смартфони по витривалості можуть позмагатися зі старими кнопковими.

Можна було б протримати довше, але знадобився мобільний інтернет.

А так дивно, бо іноді підзарядки вистачає на день-півтори.

На День народження справи налагодились.

По-перше, як і просив, дарували гроші. Бо чесно, сувеніри, одяг або шампуні — то банально і буденно. І хоча гроші теж не запам'ятаються, та хоч сам куплю на своє визначення (наприклад, екскурсію).

По-друге, несподівано приїхали гості. Щоправда, розмовляти було ні про що та й збирався працювати — тому розважали батьки, а я працював за компом. Соромно, що до гостей так, але збирався весь день працювати.

По-третє, запрацював блютуз-адаптер. Так що перекинув на смартфон нову музику. Ось як мало потрібно для щастя! А я вже хотів його викинути.

Мама, як завжди, гарно постаралася. За два дні ледве доїли що наготувала. Але треба відмовитись від переїдання, бо чимось травонувся. Може салати почали псуватись. Може оселедець забродив. А може гриби позаторішні не "зайшли". Так що краще викинути, ніж отруїтися.

В ЖЖ пост про День народження, як і минулого року, не зробив. Розповів в якомусь зі звітів.

Надибав прикольний анекдот.

"— Синку, навіщо ти відкрив в інтернеті карту і роздивляєшся вулиці?

— Я гуляю."

Блін, три вихідні. І начебто є куди з'їздити. Але знов ситуація та сама — те, що мені цікаво, не цікаво знайомим. А їхати самому не варіант.

Щось "простіше" — занадто простіше. Проте нецікаво. Зараз святкові гуляння на Масляну. Сумніваюся, що цікаво. У нашому місці — точно фігня. Може на ВДНГ було б цікавіше — концерт, розваги. Ось тільки невідомо хто і коли буде співати.

Як назло, подарункова екскурсія теж переноситься.

Коротше, домосідство продовжується.

P.S.: Хоча, здається, вигадав! Шулявський міст. Поки ще не почали демонтувати було б цікаво поглянути.