Скоро на всіх телеканалах:)))

Може є альтернативні варіанти? Бо одне й те ж по сто разів приїлося.

Петро Бампер про військовий стан.

Реалістично-пофігістичний аналіз.

Коли передивився гумористичні шоу... цитати з сіткомів і шоу.

Вгадаєте, звідки цитати?

"Ну як ви, бродягі? Той во..."

"Как говорят у нас, в Стояновке..."

"Э-э! Ты чё творишь-то?!"

"До-о-обрий де-е-ень!

Чо ти псіхуєш?!"

"А н-най його!"

"Володька, не позор мене!"

Крутий відеоклін на не менш класну пісну гурту On I Ona.

Саркастично-позитивний погляд на події останнього тижня від Телебачення Торонто.

Бо, як я вже зазначав, не можна спокійно сприймати новини.

Так і шо скажете?!

Стосовно кіно — хз. Видно, що знімали в колишньому автобусному парку.

А от пісня — м.... У "Антитіл", що не пісня — то хіт.

Та нормальна погода! Було би де гуляти. Ідей 0.

Нажахали непогодою, холодом. А воно навіть і тепло. Особливо, якщо не стояти на місці.

Маршрутки дорожчають. Електрички їздять рідше. Таксисти працюють як попало. Тому все більше людей користуються приватним ізвозом.

Хоча це і ризиковано. Як це може відбуватись показали "Уральскі пельмені".

Шо? Ниття ж набридло?! Давайте повеселимо.

Нє, ну кацапи ж дивляться "Вечірній квартал", то нам шо ніззя. Тим паче, що Убер, Бла-бла-кар

А ви не боїтеся користуватися підзвезеннями?

Флешмоб про дитинство ще триває? Здається, вже розповідав. Ну нічого. Думаю, диванним психотерапевтам буде цікаво. Тим паче, що окрім інтернету, розповісти нікому. А дитинство у мене було незвичним.
Звичайно, всі секрети не розкажу, але деякі факти з біографії повідаю.

На 10 пунктів все не вміститься)

1. Цілий рік(!) прожив у санаторії. Після того в оздоровчі табори і санаторії вже не відправляли.

2. В дитячий садок не ходив. А в школу пішов тільки з другого класу. Перший клас провчився в санаторії.

3. Розповідають, що зайшовши в забитий автобус сказав: "Де моє місце?" І пасажири одразу поступилися місцем.

4. В дошкільному віці в мене закохалась дівчина. Бігала за мною, залицялась. Але мені вона не подобалась. Мабуть через це я досі самотній.

5. Хотів, щоб виросла щетина (мабуть для того, щоб виглядати дорослим). Тепер, коли рослинність швидко відростає, вона мене бісить.

6. Якось у бабусі стравив собачку з кошеням. Думав, що потоваришують. А як ні — зможу розборонити. В результаті вони погризлися. Дорослі розійняли — але вони через декілька днів померли.
Дуже жалкую, що так вчинив. Виправдовую себе лише тим, що деякі однолітки робили більші звірства.

7. В школі "пощастило" вчитись з хуліганами-розбишаками. Та й сама школа була не з найкращих. Тому часто діставалося.
Лише в універі ніхто не чіплявся.

8. Хоч з іншими не бився, постійно с братом лупашили один одного. Він любив ламати іграшки, не вимовляв літеру "р", смішно засинав - були причини почубитися.

9. Вигадував і малював нафантазовані міста. Паралельно жив у тому вигаданому світі.
Біда, що вигаданий світ неможливо було домалювати.

10. В шкільні роки вдавав, що беру участь в реаліті-шоу на своєму телеканалі (в 90х такого ще не було). А коли це заважало поводитися вільно, вважав, що йде рекламна пауза або повтор передачі:)

11. В дитинстві нічого собі не ламав. Хоча однолітки вважали, що ходити перебинтованим круто. Навіть спеціально мазалися томатною пастою.

Травмувашись декілька раз в дорослому віці, скажу, що бути загіпсованим-забинтованим ніфіга не прикольно.

12. Дуже хотів двокасетний магнітофон. Однак його подарували лише на повноліття, коли компакт-диски почали витісняти касети.

13. З сусідським пацаном влітку робили дискотеки. Виносили на балкон магнітофони і вмикали на повну потужність.

Враховуючи, що не було двокасетника, користувався двома магнітофонами. Синхронізація виходила хрінова.

14.  В школі закохався в одну однокласницю, але досі ще не освідчився. 

15. Коли треба було вивчити вірш, а він ніяк не хотів запам'ятовуватися, ставав на голову або бився головою об стіну. Після того вірш запам'ятовував.

Насправді це не все. Але більше знати вам і не потрібно:)

Поки сам не зрозумієш, чужий досвід нічому не навчить:( В програмах про психологію і здоров'я розказували, що в світі стільки негативу, що варто відгороджуватись від стресової інформації. Хоча, тягне до новин і інформації, які викликають емоції. Особливо до тих подій, які чіпляють. Розшукуєш, читаєш коменти. Обурюєшся. Якщо не можеш нічим зарадити/допомогти/протидіяти, то це ще більше заводить. Накручуєш себе. А в результаті зіпсовані нерви.

А ви дивилися новини по тєліку? Кожен день когось вбили, згвалтували, збили на машині, застукали за отриманням хабаря, хтось відкупився від суду, війна, тотальне подорожчання усього. Від несправедливості лютуєш. Але вдіяти нічого не можна.

Здається, навіть якби захотів, то не відгородишся від новин і негативної інформації, але...

Вже три дні не дивлюсь новини і другий день не слухаю радіо і не заходжу на новинні сайти. На душі справді стало спокійніше.

Навіть якщо пропущу важливу інформацію, навряд чи я міг би чимось вплинути. Ну, хіба буде акція халяви. Але то навряд чи.

В блогах раніше банив русню і співвітчизників-українофобів. А тепер почав банити порохоботів, які кажуть що все добре.

Ігнорую блоги, які читати гидко, які викликають злість і обурення.

Можу сказати, що навіть за декілька днів інформаційної гігієни є позитивний результат.