Дніпряни, до вас!

Телефонували з мерії, просили не ходити по вулицях після 20 години й гарненько підзарядити ґаджети, бо на ніч знову очікують снігу з вітром, може багато районів залишитися без електрики.
Боже, бережи дніпрян!

Всім кохання й позитиву!

В молодости же как? Страсть, гормоны, и “ой, только не в меня!!!” А после сорока всё гораздо сложнее.

Во-первых, тебе “не шешнадцать, и не первый”, а значит, будешь кобениться месяц. Ну, чтоб не думал, что ты лёгкая добыча какая-то. Нет, цветов-подарков в принципе не надо, но всё равно надо. Если ты не мудак. Рестораны, фотобиеннале, выставки Ван Гога, разговоры о поэзии Серебряного века и об Акунине.

Ладно, не мудак, допустим. Хороший мужик, можно ехать в гости. И едешь. И с порога начинаешь палить всякие признаки женского проживания на данной территории. Даже если мужик думает, что его бывшая всё вывезла, включая даже магнитики с холодильника – он ошибается. По-любому в ванной будут валяться ватные диски, закатившиеся под стиральную машинку карандаши, а на кухне непременно найдётся кружка с надписью “Мой самец Вова!”

И ты такая: Ага, с бабой недавно расплевался. С одной стороны это хорошо, с другой – геморройный мужик. Баба щас посидит-посидит, пятницы дождётся, набухается, начнёт названивать и рыдать “Вова, я в говнооооо, забери меня отсюдааааааа!” – и Вова сорвётся же забирать, потому что чувства ещё не остыли и всё такое. Ну и кружка, опять же. А тебе скажут: Малыш, прости, я всё ещё её люблю.
так что нужно быть настороже.
Что ещё можно спалить на раз-два? Гору носков под креслом. Значит, привык, что это всё обычно выгребает баба, ругается и стирает. Несамостоятельный мужик. Сраный прям вот даже мужик-то. Ненадёжный. Всего Ван Гога с Акуниным прям перечеркнул разом.

Если повезёт – можно найти место, где у мужика лежат лекарства. Потому что лекарства есть у каждого мужика. И ладно, если это анальгин какой, или аспирин. А то, бывает, там такая аптечка, что аж зависаешь как Пентиум один: и от поноса, и от запора, и Виагра, и трихопол с нистатином, и мазь от лишаёв, и свечи от геморроя, и валидола ведро.
И всё с ним сразу понятно: желудок слабый, сердечко тоже, про остальное вообще страшно и думать уже. И не стоит, и больное всё. Плюс геморрой, и лишай под вопросом.

Вот как с таким отношения заводить? А замуж идти? А никак. Надо валить отсюда под любым предлогом. Кроме предлога: “Что-то у меня голова болит”. Этот аптекарь тебя тут же накормит всеми своими валидолами-пирамидонами, которых у него воз и тележка. Так что врать нужно про убежавшее молоко и утюг.

Обратная ситуация и с бабой, к которой мужик в гости пришёл. На этом месте мы с подругой перечислили все позорные женские провалы, включая лифчик с тройным пушапом, висящий в ванной, крем от варикоза, таблетки от давления, термомаску от целлюлита, шампунь от облысения и парик на трёхлитровой банке. То есть вот закосить под молодую-здоровую-бесцеллюлитную и пышноволосую девочку не получилось однозначно.

И всего ведь не предусмотришь. Проколоться можно на чём угодно. Поэтому нормальные люди за 40 предпочитают свидания в гостиницах или на съёмных квартирах.

И вот как жить-то вообще? Как семьи создавать? Все ж уже умные такие, прошаренные, глаз намётанный. И никаких тебе загадок: ни в женщине, ни в мужчине.

Одно радует: Любовь всё-таки существует. И вот если это она и есть – то плевать тебе и на аптечку его, и на кружку, и на носки. А ему плевать на крем от варикоза и на поролон в твоём лифчике, которого там больше чем в диване.

Я не верю в любовь, которая случается в 18 лет, я верю в ту, которая случается после 40.

Думаю, объяснять почему – не надо.

Всем любви.

http://lovechannel.ru/posle-soroka-vsye-gorazdo-slozhnee/

Фотозвіт як просили

Оце початок 
Дякую вам за поради, там ще багато чого можна поекспериментувати.
Вчора на ніч, практично опівночі, півтора кіла цибульки порізала кільцями, додала приправу "суміш перців", порізала кіло шістсот свининки, залила вином, що за легендою мало бути сухим, олійки ад окулюс, все перемішала, спробувала маринад і... виявилося, що вино напівсолодке. Так і на пляшці було написано, треба читати уважно.
Тому нащось додала солі десь столову ложку і все лишила до ранку.
Оскільки в нас сьогодні було хмарно, дощик то хотів початися, то не хотів, ми теж то хотіли смажити шашлики, то не хотіли... Але десь о 16 вирішили, що шашликам таки бути!

Мій мангал з багаттям:
 
Ось м'ясце в маринаді (маринад смачнючий-пресмачнючий вийшов)
 

Ось на шампурах


Годинку над гарячим димом та вугіллям



Дуже м'якенькі навіть на мамині немолоді зуби, після вина м'ясце таке, що не потрібен і кетчуп.



.... А тим часом моя мала вигулювала кицічок (нашу й мамину) на свіжому повітрі:






І навіть трохи повичісували подалі від шашликів


Після таких прогулянок мала спить без задніх ніг))


... Христос Воскрес!

Зворушливо в самісіньке серце

Однієї страсної п'ятниці відверто і нелукаво
Задумаєшся про те, що для когось і ти є Голгофою.
Зі всіма своїми мухами, тарганами і римським правом,
Зі всіма своїми химерами, халепами і вічним неспокоєм.
Душа бунтівна настільки, що, раптом, збереш дванадцять,
Скажеш: "Ходімо!" - й рушать, довірливі, наче діти.
І тільки один із них наважиться не озиратись,
Щодня варитиме тобі каву і даруватиме квіти.
І вмітиме відповісти на все, про що ти у собі й про себе,
І, коли зірвешся на крик - пробачення лиш попросить. 
А ще після сну розправлятиме, зібгане з ночі, небо
І підбиватиме хмарки, що пахнуть твоїм волоссям.
Для нього твої пиріжки й борщі будуть завжди - як мамині.
І штора у храмі не трісне, коли їх зовсім не буде.
Бо він нізащо не зрівняє тебе із чужими жінками
І йому нецікаво, що скажуть про тебе якісь там люди.
Він ходитиме за тобою і ніколи не буде тінню,
Носитиме передачі у твою вселенську самотність.
І всю твою безгосподарність не охрестить і подумки лінню,
А всі твої виверти сприйматиме як невідворотність.
В нього може бути усе і не бути зовсім нічого,
Він будувати може висотки, або витесувати хрести.
Але він житиме мрією - бути для тебе Богом
Лише задля власної віри, що Богом є тільки ти.
І, як вірний адепт, такий - хоч в стіну горохом,
Він не впаде в спокусу й до іншої не попроситься.
Бо, згідно його особистої догми - ти сьогодні його Голгофа,
В суботу в тебе похмілля, а в неділю ти - мироносиця.
Він однаково тебе прийме: розімлілу, чи витомлену від праці,
Щасливу, нещасну, заможну, чи зовсім бідну.
І єдине, що його дратуватиме - це оті одинадцять,
Що ніяк не поділять порівну тридцять срібних.

Світлина від Любові Бурак.