10 маловідомих фактів про Степана Бандеру
- 26.12.17, 20:02
- Степан Бандера
Папа Римський Франциск пропонує змінити текст молитви «Отче наш» через неправильний переклад однієї фрази
Понтифік вважає, що фраза з молитви «Отче наш» «не введи нас у спокусу» може невірно трактуватися через допущені у давнину помилки в перекладі. Про це повідомляє 112.ua.
«Це не дуже гарний переклад», — прокоментував він текст молитви.
Папа Римський Франциск пояснив, що формулювання, яке міститься зараз у молитві, може трактуватися так, ніби Бог вводить людей у спокусу. У приклад, він навів позицію католицької церкви Франції, яка прийняла рішення таки змінити текст на «не дозволь нам впасти в спокусу».
Таким чином Папа Римський запропонував обрати нове формулювання, яке буде прийнятне повсюдно.
Нагадаємо, глава католицької церкви під час недільної проповіді 26 листопада помолився за мир в Україні. Понтифік згадав про жахіття Голодомору в 1932-1933 роках, який забрав життя мільйонів українців.
Василь Сліпак встиг поєднати успішну кар’єру оперного співака, активну громадянську позицію, волонтерську діяльність та участь у війні за незалежність України в одне життя. Він 19 років прожив у Франції, здобув світове визнання та залишився українцем.
Василь Сліпак пішов воювати добровольцем, взявши собі позивний "Міф" — скорочення від Мефістофель із його улюбленої опери "Фауст". Він загинув у бою на Світлодарській дузі 29 червня 2016 року. 20 грудня йому мало б виповнитися 43 роки.
До дня пам’яті Василя Сліпака журналісти сайту "24" зібрали спогади бойових побратимів та волонтерів про легендарного "Міфа".
Валерія Бурлакова, доброволець:Проста їжа, погані цигарки, а у години відпочинку – і дешевий алкоголь. Війна смакує інакше, ніж вечері у паризьких кафе. Звісно ж, Міф давився із нами "Мівіною". Курив "Прилуки", а почувши якось від спільного друга здивоване "Ти таке куриш?!" незворушно відповів: "Ну так, ми ж співаки". Як манні небесній радів потопаючим у прогірклій олії біляшам, вперше за кілька тижнів вирвавшись з позиції на "велику землю", тобто у найближче село. Ми жували їх, всівшись просто на сходинках крамнички, запиваючи кефіром з пляшки...
Пам’ятаю, як реготали в один з вільних вечорів у Маріуполі, запропонувавши Василю Сліпаку спробувати вже нарешті вельми популярний серед бійців алкоенергетик. Міф, звісно ж, погодився. Ми довго сиділи на лавці у густих приморських сутінках, пили і теревеніли. Зрештою, Вася одним ковтком рішуче прикінчив другу банку пекельної суміші й розсміявся: "Гидота страшна…"
Пізніше, повернувшись до Франції – він завжди повертався туди з війни, і завжди, крім останнього разу, чітко знав та казав усім, на скільки тижнів приїхав на Схід цього разу та коли саме планує вирушати назад – Міф надіслав мені фото. Він. У Парижі. Із банкою "Рево". Попросив когось привезти цей "напій Богів" до столиці Франції. І насолоджувався… Звісно ж, справа була зовсім не у смакових якостях. Точніше, не у смаку тривожної суміші цукру, спирту, кофеїну та яскравих барвників, а у смаку війни. Смаку нічного азовського повітря, повітря ще однієї ночі, коли ми просто гуляли, просто сміялися і просто раділи тому, що живі – на другий рік війни вже добре розуміючи, що кому-кому, а нам точно не слід це сприймати як належне.
… Коли Міф загинув, жоден боєць нашого підрозділу не зміг поїхати на похорон. Людей дуже бракувало, а на Світлодарській дузі ще не один день тривали серйозні бої. Ховали Василя у Львові, але й у Києві ті, хто знав та любив його, зібралися разом, аби попрощатися з ним на Майдані. Знаю, що там, посеред квітів та свічок, стояла й алюмінієва баночка. Баночка "страшної гидоти". Коли мені сказали про це, у голові мимоволі промайнуло: "Чорт, як дивно це, напевно, виглядало"… Але Міф все зрозумів би. І це – головне.
Михайло Лупейко, доброволець:Миф любил распеваться по утрам под блиндажом. Громко так: сначала – гамму, потом – "Аллах акбар", потом – переходит на что-то украинское. Очень красиво. Когда сидишь рядом и знаешь, что тебе через час на смену идти, сидишь и наслаждаешься пением. Но когда приходишь со смены часа в четыре утра, уставший, только-только засыпать начинаешь, а тут – Миф поет. Вот тогда единственная мысль: "Сейчас пойду и пристрелю заразу". Но вставать уже лень. Поэтому лежишь, не спишь и слушаешь.
Всегда шутил. Все конфликты переводил на шутку. Постоянно что-то как ляпнет – так уже все ржут и ругаться никому не хочется. Часто повторял "Ну, ми ж – українці! Давайте вирішувати все спокійно".
Настоящий такой козак. Никогда не рвался в командование, ему предлагали, но он просто не понимал, зачем оно ему надо. Когда встал вопрос подписания контракта, он походил, помялся. И когда начали бойцы грузиться в бусик, чтобы ехать на штаб бригады, Миф самый последний в него залез, сказал "Ай, та поїду! А що робити?".
Когда приехал к нам на Светлодарку летом 2016 года, Миф осмотрелся и сказал "Так, а де у вас тут найстрашніша позиція?". Я ему объяснил, что сначала он пойдет на самую спокойную, обживется, а там – посмотрим. Миф согласился, сказал, что это логично. Беспонтовой подростковой бравады в нем не было. Он был воином, а не дебильствующим героем.
Операция, в которой он погиб, она была недодумана и недоработана. В ней не было смысла и логики. В итоге – Миф "двухсотый", еще двое – "трехсотые". То, что некоторые рассказывают, будто в него снайпер стрелял – не мог там снайпер попасть. Снайпер их в кустах даже видеть не мог.
Юрій Кравець, представник української громади Парижа:Познайомились ми з Василем випадково. Я мав зустрітися з одним хлопцем з української громади, йому потрібно було відправляти спорядження для фронту, я мав йому це все передати. Ми домовились, що він приїде до мене на вокзал у Лувр.
Це як раз було 24 грудня, вечір різдвяної вечері. У Франції це вважається таким сімейним вечором. От я стою, чекаю на вокзалі Володю. Приїжджає цей хлопець, ми з ним говоримо. Тут до нас ще підійшов величезний хлопчина у камуфльованій кепочці, трубку курить. Я по його кепочці і зрозумів, що точно українець, бо такий окрас речей не сильно характерний для французів. Дивлюся на нього і думаю, що певно десь в охороні працює – бо великий і сильний. У Парижі українцям легше знайти роботу або на будівництві, або у секторі охорони. Пішли в кафе, щоб поговорити. Сидимо, говоримо, дуже приємна зустріч вийшла. Мене дружина видзвонює, каже: "Іди вже додому, качка стигне, ми тебе чекаєм". Я все відповідаю, що вже виходжу, але розмова настільки цікава, що ми ніяк розійтись не можемо. Я ще під час цієї зустрічі звернув увагу, що Василь багато сміється. Легко і сильно, цей сміх такий щирий, що від того ще голоснішим звучить.
Любив співати. Хоча казав, що вдома музику не слухає – вистачає тої музики, яка є у нього в житті. Коли приїжджав до нас у гості та лишався ночувати, прокидався завжди рано. Любив зранку покурить, поспівать і голосно поговорить. Моя дружина йому постійно пояснювала, що у нас навколо маленьке село, люди зранку всі сплять, і його спів зранку не всі сусіди оцінять.
Коли він повернувся після своєї першої поїздки на війну, ми зробили у нас вдома барбекю, прийшло тоді десь близько десяти людей. Тоді Василю, можливо, і хотілось розповісти про те, як там йому було. Але він чекав, поки я про війну запитаю, а мені було незручно лізти до нього з питаннями, бо то особисте, і якщо він не розповідає – значить не охоче. Можливо, це була моя велика помилка. Він тоді лишився у нас ночувати і на наступний день ми пробували про це все поговорити, але розмова якось не клеїлась.
Чим мені ще Василь подобається, у нього була така особлива дипломатія. Він розумів, що всі люди різні, не можна всіх прогибать під свої бажання. Тому він став таким об’єднуючим фактором в українській громаді Парижа, яка займалась допомогою фронту. Він вмів об’єднувати абсолютно різних людей, бо основним було досягнення мети, а не чиїсь людські якості. Міг знайти підхід до всіх, зупиняв, коли хтось про когось починав говорити погано.
Ольга Гальченко, волонтер- Так, а почему "МІФ"?
- Тому що "Мефістофель", але то в рацію довго казати.
Мы познакомились еще во Франции, где он явно выделялся на фоне парижского бомонда: в арафатке, тактических штанах, червоно-черная татуировка-вышиванка на руке. Сразу видно – наш человек. В Париже ему тесно, он говорит только о Донбассе, о том, как вернется, мы сплетничаем и обсуждаем последние новости с фронта. Я точно знаю, что он приедет.
Киев, летний месяц. Мы собираемся на Восток. У нас полный бусик волонтерки: медицинские расходники для добровольческого госпиталя, передачи для солдат, экипировка. Миф падает нам на хвост. Он только-только прилетел из Парижа и планирует провести лето на фронте. Все гастроли и концерты отложены на осень, его ждут побратимы-правосеки на востоке Украины.
Миф такой высоченный, что с трудом помещается в наш перегруженный бус. Мы хохочем всю дорогу, дурачимся и распеваем песни. Ну, как, распеваем – поет в основном Миф и своим невероятным басом перекрывает наш мышиный писк.
Конечная остановка – Светлодарская дуга.
Вокруг бурая степь и слышно, как тяжело бухают снаряды где-то поблизости.
- Нарешті я дома! – в полную грудь ревет Миф, ступая на донбасскую землю.
В Париже никто особо не догадывается, что он воюет на самых нулях. Своим коллегам и друзьям он рассказывает, что он на подхвате – чистит картошку, моет казармы, сидит на базе. Ложь во благо, из тех, что мы рассказываем родным, чтобы они не волновались лишний раз. Картошку он, может, и чистит, но чаще всего чистит все-таки свой автомат. Он не из тех знаменитостей, которые приезжают пофотографироваться на блокпостах. Он полноценная боевая единица, солдат, боец, правосек. К нему нет никакого "поблажливого" отношения, да и сам он не задирает нос. Мне сейчас даже сложно представить его во фраке и на сцене, настолько органично он смотрится в окопе с сигаретой в зубах.
Спокойный, рассудительный. Он здесь на своем месте. На передовой с оружием в руках. Это не какой-то мимолетный порыв патриотизма или мальчишеское желание поиграть в войнушку, это совершенно осознанный шаг, решение, достойное масштаба личности нашего Мифа.
Ничего не екнуло в груди, никакого хваленого предчувствия. Да и что, в конце концов, может случиться плохого с Василем? Он же человек-легенда, герой, звезда и энергетическая батарейка, заряжает всех вокруг себя на победу.
Мы прощаемся, как положено на фронте, тепло, но непринужденно. Мы ведь скоро увидимся.
Миф, увидимся обязательно, просто не так скоро. Ты настоящий. Живой! Про тебя снимут кино, напишут книжки, нарисуют картины. Твой голос всегда будет громко звучать в Украине. Обіймаю, братику.
Різдво християни відзначають у всьому світі. Але чому свято розділило віруючих на дві громади, які відзначають католицьке Різдво 25 грудня і народження Христа 7 січня, та що спільного й особливого має свято у християн східного та західного обрядів – розбирались журналісти сайту "24".
Різдво — одне з найважливіших християнських свят, яке 25 грудня відзначають католики, а через два тижні після цього – і християни східного обряду.
Читайте також: Католицьке Різдво в Європі: цікаві ідеї для бюджетної подорожі
Різдво знаменує народження Ісуса Христа, який, за віруванням християн, посланий Богом у світ для спасіння людства. Саме цей день поділив історію на "до" і "після" – від народження Христа почалось сучасне літочислення під назвою "наша ера".
Різдво Христове має давню історію з унікальними традиціями та звичаями – люди прикрашають ялинки, готують святкові страви, колядують, ходять до церкви та відвідують родичів.
Різдво — одне з найважливіших християнських свят, яке відзначають у світі 25 грудня і 7 січня
Різдво для католиків та протестантів є особливим і найважливішим релігійним святом. Напередодні Різдва люди дотримуються Адвенту – часу в очікуванні свята, коли люди особливо приділяють увагу духовному життю, дехто, за бажанням, дотримується посту.
Читайте також: Різдвяний піст 2017: рецепти страв від шеф-кухаря, які ви можете приготувати вдома
Свято об'єднує навколо усю родину, яка з трепетом прикрашає домівку до Різдва – це символізує віру і шанування Ісуса. Серед символів цього свята особливе місце займає ялинка, а також – різдвяний вінок, омела, солома та подарунки.
Ввечері 24 грудня, коли на небі з'являється перша зірка, родини збираються на Святу Вечерю з пісних страв: риби, оплаток (пісний хліб), фруктів, горіхів та іншого. Перед початком трапези глава сім'ї читає уривок з Євангелія, родина співає першу коляду, потім усі переломлюють різдвяний хліб — оплаток.
Читайте також: Українську щедрівку заспівали у церкві в Сінгапурі: зворушливе відео
Після вечері родина збирається до храму – на Месу Надвечір'я Різдва, яка символізує єдність Отця і Сина. Меса розпочинається, переважно, опівночі. Під час неї священик кладе у різдвяний вертеп фігурку немовляти Ісуса.
Друга святкова меса відбувається на світанку і символізує час появи на світ нового життя з утроби матері. А третя меса, яка відправляється вдень, доносить символ народження Ісуса у серця всіх віруючих.
Читайте також: Топ-5 книжок, які варто прочитати у різдвяні вихідні
25 грудня подається святкова їжа. Головною стравою столу у більшості католиків і протестантів є запечена індичка, качка, свинина та інше.
А також 25 грудня усі шукають подарунків від Санта Клауса чи Святого Миколая.
Діти 25 грудня чекають від Санта Клауса подарунків
Православні та греко-католики відзначають День народження Христа 7 січня. Для християн східного обряду свято Різдва Христового є важливим релігійним святом, але після Великодня, який для них більш важливий.
Читайте також: Колядки для дітей: тексти пісень українською мовою
Щороку перед Різдвом християни дотримуються строгого різдвяного посту – Пилипівки, який починається з 28 листопада і закінчується 7 січня. Під час посту люди стараються духовно очиститись та покаятись у гріхах.
Напередодні Різдва 6 січня відбувається Святий Вечір – люди готують 12 пісних страв на честь 12 апостолів Христа. Традиційно на столі стоять узвар, пампухи, борщ з вушками і кутя, яка є головною стравою Святого Вечора.
Свята вечеря складається з 12 пісних страв
А сідає родина вечеряти лише після того, як на вечірнє небо зійде перша зірка – господар хати запалює різдвяну свічку, промовляє молитву і благословляє їжу.
Читайте також: Весела коляда: 5 текстів колядок українською мовою
7 січня люди йдуть на богослужіння, а далі – ходять в гості до родичів, колядують та водять вертепи – пересувні театри з людей або ляльок, які показують вистави про народження Христа у Віфлеємі. У цей день закінчується різдвяний піст.
Коляда – невід'ємна традиція святкування Різдва
Християни західного обряду святкують Різдво з 24 на 25 грудня, у той час як віруючі східного обряду святкують народження Христа з 6 на 7 січня.
Дата святкування Різдва у всіх однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні – за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.
Також дещо відрізняється важливість свята. Для Заходу народження Христа – найважливіше релігійне свято у календарі, коли для Сходу важливішим за Різдво є Великдень – день Господнього Воскресіння.
Різдво для католицького світу символізує родинне свято, коли для православних і греко-католиків це передусім – духовне свято.
Окрім того, піст перед Різдвом у них не такий суворий, як у християн східного обряду. Католики і протестанти перед Різдвом мають Адвент – місяць в очікуванні свята, протягом якого люди намагаються більше часу приділяти духовному життю, родині. Дехто, за бажанням, постить.
Читайте також: Топ різдвяних фільмів, які піднімуть настрій
В обох християнських громад є Святвечір – святкова вечеря з пісних страв. Католики починають частування з оплаток або гостій – тонких хлібних пластин, якими причащають прихожан у церкві. У східному обряді частування починають з куті.
Святвечір у віруючих східного та західного обрядів
У православних і греко-католиків на Різдво є одне нічне богослужіння, у якому одразу правлять Велике Повечір'я, Утреню та Літургію. Натомість у вірян західного обряду служать три різдвяні меси окремо – вночі, вранці та вдень, що символізує народження Спасителя у лоні Отця, у череві Матері Божої і народження Ісуса у душі кожного християнина.
А 25 грудня у більшості віруючих західного обряду головною різдвяною стравою є запечена індичка або качка. Також чимало християн готують так званий різдвяний пудинг. Такі традиції поширені у США, Великобританії, Німеччині, Франції, Греції та інших країнах.
На Різдво католики та протестанти дарують усім подарунки, які кладуть під ялинку чи у шкарпетки від Санти Клауса чи Святого Миколая.
Окрім того, вони прикрашають не лише ялинку, а й увесь дім. Обов'язково у декоруванні має бути різдвяний вінок та омела, під якою усі обмінюються поцілунками.
А також у домі має бути солома, яка є одним з головних символів Різдва, вона уособлює ясла Христа. У християн східного обряду, зокрема в Україні, ставлять дідуха.
Спільним для обох обрядів є колядування. Та у католиків це не так поширено, як у православних і греко-католиків, і вони, зазвичай, колядують у родинному колі. Натомість, віруючі східного обряду йдуть колядувати в кожну хату – так колядники приносять звістку про народження Сина Божого, який спасе світ.
Різдво Христове – свято добра, миру і милосердя. Редакція сайту "24" бажає усім Веселого і світлого Різдва!
Гості програми «Ваша Свобода»: народні депутати України Сергій Рудик (БПП) і Вадим Івченко («Батьківщина»).
Ще ніколи державний бюджет не ухвалювати так дисципліновано і вчасно, вважають в уряді. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман називає цей кошторис «бюджетом економічного зростання». Видатки – понад 988 мільярдів гривень, доходи – майже 914 мільярдів. Прогнозоване зростання ВВП – 3%. Таку ж цифру планували і 2017 року, але реально, на жаль, вийшло 2%. Дефіцит бюджету – 2,4%. Держборг – 60% ВВП проти 63% у 2017 році. Прогноз інфляції – 9%, на 2017 рік закладали 7%, але нещодавно НБУ наголосив, що інфляція у цьому році становитиме більше ніж 12%. Прожитковий мінімум українців з 1 січня 2018 року буде 1700 гривень, а мінімальна зарплата 3723 гривні. Коли «мінімалка» зросте до 4100, про це говорив президент Петро Порошенко, поки що невідомо. Серед пріоритетів – фінансування оборони та безпеки. На це уряд заклав аж 5% ВВП, а це трохи більше ніж 165 мільярдів гривень.
Порівняно з усіма бюджетами, які у нас були після Майдану, це найбільш наближений до терміну, який застосував прем’єр-міністрСергій Рудик
– Пане Рудик, поясніть, будь ласка, нам ці цифри. Це правда «бюджет зростання»?
Сергій Рудик: Порівняно з усіма бюджетами, які у нас були після Майдану, це найбільш наближений до терміну, який застосував прем’єр-міністр. Дороги, інфраструктура, реалізація кількох структурних реформ, які ми проголосували восени, тому підтвердження. Навіть з’явилися нові бюджетні програми між першим і другим читанням, як, наприклад, «Доступне житло» – 100 мільйонів гривень.
46 мільярдів на дорожний фонд – це зростання. Але видатки споживання займають левову частину бюджетуСергій Рудик
46 мільярдів на дорожний фонд – це показники, які дають зрозуміти, що це зростання. Але я не думаю, що це на 100% зростання. Оскільки видатки споживання займають левову частину видаткової частини бюджету...
– Які виклики є у бюджеті? Як Ви думаєте, що там нереалістичного закладено?
Одна з найбільш ризикованих статей, «доходи від приватизації», не працює вже кілька років поспіль, така ж проблема може бути у цьому роціСергій Рудик
Достатньо велика сума закладена від спецконфіскації в бюджетіСергій Рудик
Сергій Рудик: Найбільше нарікань виникає по спецфонду. На початку 2017-го однією з найбільш ризикованих статей було, крім «доходи від приватизації», яка не працює вже кілька років поспіль, така ж проблема може бути у цьому році, – це спецконфіскація. Всі її вважали нереалістичною, аж поки ГПУ не продемонструвала 1,5 мільярди доларів США, конфіскованих так званих коштів Януковича, – відразу всі заворушилися. Так само достатньо велика сума закладена від спецконфіскації і в цьому бюджеті.
Далеко не факт, що буде 29 з хвостиком, як НБУ прогнозуєСергій Рудик
Курс долара зроблений для розрахунку, оскільки прив’язані до долара, а не долар прив’язаний до гривні, на превеликий жаль. Далеко не факт, що він буде 29 з хвостиком, як зараз НБУ прогнозує. Можливо, буде й 28. Краще, щоб був врахований по 29, а ми в останньому кварталі року зекономили кошти, ніж ми неправильно спрогнозуємо цей курс, він буде більший фактичного.
– Фракція «Батьківщина» не підтримує проект бюджету. Пане Івченко, чому?
Вадим Івченко: Для нас бюджет – це маємо бачити перш за все, де є зростання. Зростання – це платоспроможність населення. Культура – недофінансування. Медицина – взагалі зробили маніпуляцію, коли на первинну медицину на перше півріччя чомусь дали менше, ніж на друге півріччя.
Пенсіонери, які з однаковим стажем виходитимуть до нового року і після нового року, отримуватимуть різну пенсіюВадим Івченко
Не встигли створити медичну агенцію – дають лише 5 мільярдів, коли створять – вже дають 8. Освіта – ми проголосували освітню реформу, а вони не виконали закон. Соціалка – зменшили у бюджеті норматив із 1,35 до 1. Тобто пенсіонери, які з однаковим стажем виходитимуть до нового року і після нового року, отримуватимуть різну пенсію. Прибрали фактично автоматичну індексацію пенсій. Записали лише 50%.
У 2014 році бюджет Міноборони був 30 мільярдів, але в армії було 140 тисяч людей. Сьогодні забезпеченість Міноборони 70 мільярдів, тобто у 2,5 рази (більше). Але ж чисельність зросла у 2 рази!Вадим Івченко
Оборона – для нас це в першу чергу Міноборони. У 2014 році бюджет Міноборони був майже 30 мільярдів, але в армії було 140 тисяч людей. Зараз за 3 роки все зросло – інфляція 100%, тарифи, послуги, долар. Сьогодні забезпеченість Міноборони 70 мільярдів, тобто у 2,5 рази (більше). Але ж чисельність зросла у 2 рази! Сьогодні забезпеченість військовослужбовця України обходиться на солдата у 2 рази дешевше, ніж у 2014-у.
Збільшене фінансування на ГПУ, СБУ, на всі правоохоронні органи, які практично працюють в тилуВадим Івченко
Вже не кажу, що збільшене фінансування на ГПУ, СБУ, на всі правоохоронні органи, які практично працюють в тилу. Все це відноситься до військового бюджету, але це не є бюджетом Міноборони. Збільшене фінансування на Адміністрацію президента, на Верховну Раду, на держоргани... А дороги – дійсно збільшене фінансування, дороги робляться. І це є певний плюс.
Щоб вивести капітал, треба заплатити 9%, а щоб сплатити податки, зарплати – 18%! Ми показали альтернативу, яку не ухвалив урядВадим Івченко
До дохідної частини ми пропонували і вже два роки б’ємося, щоб був закон про деофшоризацію – можемо отримати майже 83 мільярди. Ми показали, що у Європі, наприклад, у Німеччині, податок на доходи на дивіденди – 16%, у нас минулого року ввели тільки 9%, так і залишилося. А було 5%. Щоб вивести капітал, треба заплатити 9%, а щоб сплатити податки, зарплати – 18%! І додаткові надходження податку на доходи фізосіб, наприклад, ЄСВ при підвищені фонду оплати праці внаслідок збільшення розміру, наприклад, зарплати. Запропонували свою схему, як це може бути впродовж року... Ми показали альтернативу, яку не ухвалив уряд.
Вони («Батьківщина» – ред.) готують кандидата в президенти, який має йти альтернативою Порошенку. Вони за законами жанру не можуть підтримувати проект уряду. Був би він золотим!...Сергій Рудик
Сергій Рудик: Коли в нашій державі був мільярд гривень на український кінематограф? Це про культуру... Вони («Батьківщина» – ред.) готують кандидата в президенти, який має йти альтернативою Петру Порошенку. Вони за законами жанру не можуть підтримувати проект уряду. Був би він золотим!...
– Швейцарський пенсіонер отримує гроші, на які не проживеш. Але разом з тим його все життя привчають, що сам має відкладати на пенсію. У нас люди отримують пенсію від держави, відкладати їм немає чого. Ось ми «маємо те, що маємо». До речі, цей бюджет не є переконливим, що люди будуть відкладати якісь свої гроші на пенсію з молодих років, як це робить увесь цивілізований світ, відмовляючи собі в молодості, щоб нормально жити у старості.
63% громадян України продовжують сподіватися, що держава має забезпечувати максимальну кількість їхніх ризиків. Які політики, такі й виборціСергій Рудик
Сергій Рудик: Днями я чув про соціологію, яка нібито підтверджує, що 63% громадян України продовжують далі сподіватися, що держава має забезпечувати максимальну кількість їхніх ризиків, пов’язаних з життєдіяльністю. Такі, які політики, вибачте, такі й виборці. Ми взаємозалежні люди, ми є віддзеркаленням тієї ситуації, яка є в країні. Так само і бюджет. Це фіксація можливості держави в забезпеченні ключових потреб суспільства на момент Х, виходячи з чинного законодавства.