Блог провінційного Растамана. Я читаю.

Нарешті почав читати. Відразу виник Наполеонівський план купити електронну читалку. Хоча знаючи себе, є підозра що це в мене не на довго вистачить цього бажання, можливо ще одну книгу і прочитаю. А читалка потім просто буде собі десь валятися в шухляді. Чомусь подумалося що в нашій країні, заробити собі на життя прозою майже не можливо. Все просто: навіщо платити гроші за те, що можна на шару зтягнути з мережі! Що власне я й зробив. Я отримав задоволення від читання, автор натомість не отримав нічого! Можливо пошукаю його в соцмережах, хоч подякую... Але ж за "дякую" нові труси не купити.
Купуючи книгу, це те саме що купуєш кота в мішку, ніколи не знаєш чи ця книга тобі сподобається. Як на мене, краще за ті гроші купити букет квітів,  морозиво або Чупачупс, і подарувати першій ліпшій чувіхі, яка вам сподобається! І їй приємно і вам око радує як вона буде облизувати морозиво чи сосати чупачупс!))
Я не проти книжок. Просто особисто я не хочу заставляти вільне місце книгами, які я прочитав і сумніваюсь що буду їх ще колись перечитувати. Я дуже рідко перечитую щось, навіщо тратити час на те, про що і так знаєш? Хоча на брак часу я не страждаю. Проте напевно прикольно закосити під розумного чувака і показати комусь свою домашню бібліотеку, з електронною читалкою так не зробиш)) Бібліотеки ще ніхто не відміняв, але в бібліотеці мого йобнутого містечка, немає тієї літератури, яку я хоті в би читати.
Якось просто захотілось почитати, книгу вибрав майже наугад, невідомого мені до того автора. Для проби роздрукував 10 сторінок, потім ще 15. Книга дуже затягнула і я не шкодуючи фарби і паперу, роздрукував всю книгу . Давно я так не жадібно не "їв" очима букви. Прочитав книгу як кажуть на одному диханні,  за два дні. Можливо це і не те що мені зараз треба, але це дуже близько до того... 

Блог провінційного Растамана. Про кіно, Папу і погоду.

  • 14.03.13, 02:36
Думав вже валити спати, але поки не надто пізно і в голові рояться якісь безглузді думки, вирішив щось написати.
Щойно переглянув фільм "7 психопатів". З одного боку фільм повна маячня, про те я б радив би його переглянути тим хто хоче написати якусь художню книгу, або просто писакам невдахам. Можливо після перегляду в вас осяйне, як дока Хауса! А можливо і ні... Зрештою майже дві години цієї нісенітниці варті уваги!
Мені якось чисто до лампочки що там зараз робиться в Ватикані, я в принципі прихильник теорії Дена Брауна, про те що там давно щось не чисте. До-речі на мою думку, з теперішніх подій можна замутити черговий бесцелер! А ще мене приколов запис Колоса на його сторінці "у зв'язку з ажіотажем навколо обрання нового папи і натовпу вірян під стінами папської резиденції у Ватикані, хочеться в чергове подивитися "євро тур";) міскузі..". Напевно потрібно до нього прислухатися.
Не можу не згадати про погоду. Не ждано не гадано, майже в середині березня до нас повернулася зима. На мою думку не потрібно жалітися, треба ловити момент! Кататися на санчатах, ліпити сніговиків! Адже це можливо останній сніг цієї весни, тим паче вчені говорять що через декілька десятків років в наших краях зими не стане! І ще одне: чому зима набридає а літо ні? Я ж лише знаю що мені ніколи не набридне осінь.
А ще знайшов один цікавий факт. Виявляться що, людський організм здатен витримати в сухому повітрі температура +71°С впродовж однієї години, а температуру +82 °С – впродовж 49 хвилин, 104 °С – всього 26 хв. Цікаво, яке повітря в пеклі?
Це була нічна свідомість моїх тарганів з голови, це був Провінційний Растаман. І пам'ятайте: гарні звички продовжують життя, а погані роблять його приємним!

Блог провінційного Растамана. Безсоння

Дивно як багато різної хуйні в голові не дає нормально спати. Про нормальний здоровий сон, я забув ще на початку лютого, а можливо і раніше. Так само як вітер на дворі, в моїй голові вихором літають спогади, якісь втрачені надії, нові надії, мрії, успішно пройобані шанси покращити якість свого життя. Про те як люди легко придають справжню дружбу, яка бере свій початок ще з початкових класів. Багато думок і спогадів про Унівєр, одногрупників і однокласників. Вони вже багато чого досягли, добра половина вже сімейна, має малечу і я щиро радий за них! Ловлю себе на думці, що хотів би повернутися на п'ять років назад, на перший курс, але з теперішнім досвідом, тоді б я зробив все по інакшому. А ще здорово заважають спати Наполеонівські плани, які дуже швидко спалахують і так само швидко зникають. Схоже що прийдеться скористатися якимись препаратами для сну, щоб нарешті виспатися.
Частково втратив сон і через одну прекрасну дівчину, з якою познайомився завдяки цьому пабліку. Спілкування з нею і думки про неї, здорово рятують мене від депресії. Ти питалася в мене як я борюся з депресією, ну ось, тепер ти знаєш))) Завдяки їй, я знову почав мріяти... Дуже боюся стати для неї нудним і не цікавим, реально боюся втратити її - хоча це лише мережа... Завжди дивувався як люди можуть щось відчувати до людини, з якою ніколи в реалі не спілкувалися і бачили лише на фото, тепер здається розумію. Про те все ж гадаю що це не правильно. Чекаю весни, чекаю тепла, чекаю поки розтануть сніги і я зможу приїхати в місто мого раннього дитинства... В її місто... Реальність це це мережа, там все по інакшому! Звичайно що вона мені може не сподобатися, не відповідати тому образу який склався в моїй уяві. Про те мене більше хвилює її реакція, і що буде тоді, коли я їй все розповім. Happy End буває лише в вигаданих історіях. А поки залишаю все як є, все таки на даний час вона рятує мене від депресії.
Це була ще одна грань моєї свідомості, це був Провінційний Растаман. Живіть а не існуйте і посміхайтесь - це всіх дратує)))

Дівчина з очима кольору неба


Дівчина з очима кольору неба

           Вона була звичайною дівчиною зі звичайного маленького міста, таких міст в Україні є сотні а дівчат мільйони. Вона нічим не відрізнялася з основної маси таких же як вона.  Її життя котилося по звичайному плану, який в суспільстві  сприймався як стандарт звичайного життя. Веселі шкільні роки, потім вступ до Вишу – п’ять років юнацького безумства і  звичайна рутинна робота після випуску по спеціальності, але їй вона подобалася.
 Вона просто жила в своєму ритмі. Мала багато друзів, любила веселі шумні компанії і гарячий шоколад. Вона любила життя і раділа йому. Цілком зрозуміло що не все завжди було гладко, були моменти коли вона сумувала, але вона швидко виходила з цього стану. Також вона любила мріяти! В неї було багато мрій, одна з них це зробити когось щасливим, при чому не важливо хто це мав бути. Звичайно що вона сама була не проти щоб  хтось зробив її щасливою і як всі звичайні дівчата, вона чекала того єдиного, хто міг це зробити! 
 Але вона все таки мала одну відмінність.  В неї були надзвичайно красиві очі кольору неба! Небо такого кольору буває лише в спекотні дні літа, коли на небі немає жодної хмаринки! Ще їх можна було порівняти кольором Карибського моря біля берегів Куби, в них так само можна було потонути. Все б нічого але її очі мали  одну особливість, вони могли змінювати свій колір Зміна кольору залежала від її емоційного стану, коли їй було добре і вона була радісна – очі були блакитні. А коли вона сумувала – на її очі насувалися хмари і вони ставали сірими… 
 Він… Він теж нічим не відрізнявся. Робота в пильному офісі, в якому розпорядок нагадував якусь військову установу.  Восьмигодинний робочий день, пів  годинки на обідню перерву і ніяких спізнень. І так п’ять днів на тиждень. Але він працював, працював бо так було заведено в цьому суспільстві. Кожного ранку він прокидався в пустій квартирі з пустими стінами, робив собі не  хитрий сніданок, запивав кавою і йшов на роботу. Все що він мав – це надію на «Контакт» і мобільний.
 В нього були старі вірні друзі, які ніколи не покидали його в біді. Після роботи він любив зависнути десь на якомусь «квартирнику» і слухати музику маловідомих груп,  які можливо колись стануть популярними. На вихідних він завжди зависав десь в нічних клубах, або з хорошою компанією в лазні чи в боулінгу.
 Він вже давно не вірив в щирі почуття, його серце було все в шрамах та рубцях. Це були наслідки брехні, не взаємності, зради, байдужості.  Він просто перестав довіряти протилежній статі, бо з того нічого ніколи доброго не виходило. Він втратив надію знайти ту єдину, з якою він забуде про все і буде щасливий…
 Як зустрілися вони, ніхто не знає! Можливо так як в пісні –  просто відбилися від своєї суспільної зграї. Просто йшли й перетнулися в натовпі, один погляд, вибух – і на тобі!  Він відразу потонув в безмежній блакиті її очей, вона ж чомусь відразу зрозуміла що це той, хто зможе зберегти колір неба в її очах і буде відганяти сірі хмари.
 «Перепрошую, котра година? Не скажете?» На що вона лише посміхнулася. Вже через деякий час, вони двоє сиділи в затишному кафе, пили гарячу каву і розповідали одне одному про себе. Потім була довга прогулянка до її під’їзду і не менш довго вони ніяк не могли розпрощатися.
 Минали дні. Вони все більше і більше часу проводили разом. Він дивився в її бездонні очі і ніяк не міг відірватися! А вона розцвіла, вона просто сяяла а її очі стали ще більш блакитнішими, більш щасливими. Це помічали всі хто її знав. Тепер він повертався до неї неначе до себе до дому, він не міг повірити що це з ним  сталося! Він кохав і був коханим дівчиною, в якої були найгарніші очі на землі. Здійснилася її мрія, вона зробила когось щасливим. А він.. Він просто засинав в неї на руках.
 Звичайно що все добре буває лише в казці, в них теж виникали якісь труднощі і проблеми. В її очах інколи з’являлися грозові хмари і вони ставали сірими, але він намагався захистити її від всіх перепитій і негараздів. Попереду в них було все життя і в самих найважчих днях, він в долонях приносив їй трішки  неба…

Чижук Володимир ©

Блог провінційного Растамана. Про день Св. Валентина (Стьоб)

Здоров Психи! Чого психи? Бо зараз я буду говорити про День Св. Валентина. А психи, бо в Німеччині 14 лютого, офіційний день психічнохворих людей. От хто дійсно правильно відзначає це свято! Ну шо психи? Вас вже накрило? Вже дали виручку продавцям валентинок і м'яких іграшок? А потім буде тотальна заготівля квітів, така собі репетиція перед 8 березня. Тільки всі пацани забувають одну хуйню, що одна маленька троянда подарована просто так, несподівано, без причини, в простий будний день - перевершить будь-який оберемок віників подарований на свято! Мене завжди прикалував той момент, коли в школі чи унівєрі, приносили валентинки і всі мірялися хто більше їх отримав. Та чи той, в кого їх було найбільше, відчували себе ахуєнними рєбятами, а ті хто взагалі нічого не отримував, ладні були переїбашити всіх з трофейного автомата свого діда. В цей день люди особливо наївні, думають що станеться чудо і а та людина на сторінці якої вони проводять найбільше часу, підійдуть до них ввечері на дискотеці. Але як правило, такий розклад буває дуже рідко і на дискотеці підходять ті, хто їм нахєр не потрібен! І ще таке спостереження: чомусь всі намагаються знайти собі пару до дня психа, таке враження що після цього дня наступає глобальний піздець і ера самотності. Не сумуйте! Їбатися всім і завжди хочеться, так що після 14 числа життя продовжується! Але то лірика про тих хто не має пари, в тих в ого вона є, їбатні ще більше! Одному психу треба придумати оригінально-романтичну хуйню, щоб вразити другого психа! Але при наявності всемогучого гугла, прямих рук і грошей, це зробити не так вже і важко. В цей день дівчата чекають чогось милого, прекрасного, романтичного, а для хлопців це шанс на мінєт за коробку цукерок і букет квітів. А ще, мені сподобалася одна приказка, яку я вичитав в якомусь пабліку "Не опускай руки - доки не роздвиняться ноги!" Так що дєрзайте! Як там кажуть? Кохаймося! Бо ми того варті! І ще одне, серце насправді виглядає так як на цьому фото!


Блог провінційного Растамана. Автомобілі мають душу

А ви знаєте що автомобілі теж мають душу?
Я маю таку теорію, що в автомобілів є душа. Проте на відміну від людей, душа в автомобіля з'являється не відразу після виготовлення, вона зароджується в ньому через деякий час. Зародження душі автівки, залежить від її власника. Коли власник любить свою машину, доглядає, піклується, намагається щоб машинка проїздила якомога довше, тоді і зароджується душа! Машина з душею, це вже більше ніж просто машина. В мережі можна знайти багато дивовижних історій, в котрих автомобіль рятує свого господаря. Я недавно читав, як одна сім'я приняла рішення утилізувати свою стареньку автівку. Коли автівку почав давити прес, здалось враження ніби вона опирається, вона не хотіла вмирати. В всієї сім'ї виступили сльози на очах і якраз в той момент зламався прес. Проте вже було пізно, прес зрівняв дах автівки в одну лінію з капотом, відновленню автівка вже не підлягала...
Часто буває так, що власник продає свою машину, яка в нього рідко ламалася і служила йому вірю і правдою, а в покупця вона постійно ламається. Напевно просто автівка звикла до свого власника а новий власник ставиться до неї не так як попередній. Але я гадаю що якщо машинку любити і піклуватися про неї, вона згодом полюбить і нового власника. 
Сумно коли пацани куплять старенького Запорожця чи Жигуля, щоб по виселитися а потім розбивають його чи спалюють. В нього теж може була душа і він ще хотів пожити...
Любіть свої автівки і вони Вам віддячать!

Блог провінційного Растамана. Про фрази

Привіт читачі!
Сьогодні хочу поговорити про дві заїжджяні фрази в стосунках!
Перша фраза яка відверто харить це - Відпусти, якщо твоє то вернеться. Реально цю фразу придумав один слабак, а всі інші послухали! Якщо дівчина від тебе пішла, а ти її сильно любиш, то в цьому винен тільки ти! Не зумів її втримати, значить погано старався! Якщо відпустиш, то сумніваюся що вона назад повернеться, бо нахуй їй потрібен такий як ти? Тьолкам потрібний хлопець який буде боротися за них до останнього, а не відпускати, а потім сидіти і плакати, коли ж вона повернеться. Так що гадаю що ця фраза немає жодного сенсу! Та що там казати, я сам таким чином проїбав найкращу дівчину, ну принаймі з тих яких знаю... Так що пацанчики, ніколи не відпускайте своїх патлатих, боріться за них до кінця!
Друга фраза це - Ти хороший, але ми можемо бути тільки друзями. Дівчата! От скажіть, до якої пизди ви цю фразу говорите? Всі знають що ця фраза означає, а хто не знає, зараз напишу. Вона означає: Мені приємно бачити як ти по мені сохнеш, як ти мучишся! Це дуже тішить моє самолюбство і підвищує самооцінку! Але ти мені треба як бику котячий член! Ви ж просто даєте хлопаку марну надію! Чому зразу не можна відразу послати його в єбеня і не мучити його? Свого часу так зробила зі мною та сама дівчина (з попередньої фрази), за що я їй дуже вдячний!

Блог провінційного Растамана. Про ялинку (Обережно мати!).

І так Піпл, новий рік вже майже на носі і тому хочу з Вами поговорити на таку тему:
Чим відрізняється ялинка від дівчини!))
Ну перше і напевно саме головне - ялинка не їбе хлопцю мізки! Їй абсолютно похєр в якому ти 
стані та вигляді прийшов! Тобто можна не боятися за свою тижневу щитину, порваті шкарпетки, 
та термоядерний перегар з рота після вчорашнього бухалово! Ялинці реально настрати на те, скільки в 
Вас було до неї інших ялинок, ну чи дівчат! І якого хуя та пізда в міні спідниці тобі підморгує!
Ялинка не читає Ваших смс і взагалі не простягає рук (чи то пак гілок) до Ваших гаджетів!
З ялинкою безкарно можна робити безліч речей! Наприклад її можна зв'язати і кінути на заднє крісло 
Вашої тачили, чи просто припиздячити її на верхній багажник. І таким чином перевезти в те міце, 
де Ви її хочете використати. Перед тим як тягнути ту зелену шалаву до дому, її можна повністю 
роздивитися і по мацати її в всіх місціях і вибрати саму піздату. В дома ж з нею можна робити все
цього душа забажає! Відразу поставити її на своє місце! Крім того її можна поставити в любих позах,
які лише спадуть Вам на думку!Вона не буде проти якщо ви захочете примінити до неї якісь електричні прилади.
Ялинка не дивиться тупорилі серіали і передачі, які Вас харять. Не відбирає в Вас пульт від телевізора і
дивится лише те що хочете Ви. Колюча красуня не обізве Вас збоченцем і не властує ісерики, 
якщо побачить що Ви маєте стучну ялику. В когось в гостях можна абсолютно спокійно заглядати під чужі ялинки,
Вам за це від Вашої абсолютно нічого не буде, їй просто насрати! А саме ахуєнно це те, що коли вона Вам 
остопиздить її можна тупо викінути з хати нахєр! Ви її ніколи більше не побачите, вона небуде Вас зайобувати
звінками і СМСками і не заставить Вас платити аліменти за ті шишки що Ви в двох з нею наробили!
Висновок. Ялинка - це ахуєнна хуйня!)))
Ідея цього неподобста не моя, я її зпиздив в Льоні Зінкевича. Лише пелеклав на Українську і добавив трошки від себе)) 
На Вашу думку хто краще?



33%, 3 голоси

67%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Блог провінційного Растамана. Зимовий вечір

Ну от і до моїх країв докотивася цей сніговий катаклізм, який паралізував всю країну. За вікном завірюха маленький морозець і вітер (а як може бути завірюха без вітру? Підмітить уважнимй читач). Ще буквально якесь століття тому, люди в таку погоду сиділи перед відкритим каміном, закутавшись в щось тепле, пили гарячий чай, дивилися на язики полум'я в каміні і слухали як в комені завиває вітер. Але поступово, з настанням технічного прогресу, тепле світло каміна замінило холодне, і я б сказав навіть мертве, світло телевізора. Здавалося б майже те саме, але тепер люди дивилися не на живе тепло вогнища а на штучну рухому картинку на екрані телевізора. А шум вітру в комені, заглушував звук що додавався до тої самої штучної картинки. Але технічний прогрес не вблаганний! Тепер для більшості людей ні камін ні телевізор не потрібні! І те що хурделиця за вікном їх мало цікавить, вони більше турбуються щоб не пропав конект і щоб вони раптом не стали в офлайн! Якось стало байдуже що там за вікном, а про те що зараз хурделиця, можна дізнатися з чийогось посту абоз гаджета погоди на робочому столі компа чи смартфона. Можливо я і перебільшую і деяким людям все ж цікаво що там за вікном. Якщо так, то я тільки радий!
Але я знаю одне! Варто лиш щоб зникнула одна річ, як всі зразу повернуться до теплого і живого каміну! Це - Електроенергія!

Блог провінційного Растамана. Календар

Сьогодні в новинах показували засніжену Москву, а в тій географічній тотці нашої планети де я проживаю, на даний момент іде маленький осінній дощик. Взаємозв'язку і логіки в цьому не шукайте, просто в мене знову меланхолійний настрій... Кажуть що в грудні має бути кінець світу, бо саме в грудні закінчується календар Мая!... А календар моєї старенької Нокії закінчується в 2079 році... Я чомусь більш схильний до календаря моєї Нокії, якось до серця ближче, все таки стільки всього ми з нею (Нокією) пережили разом! А календар Мая я навіть не бачив. Хоча якщо чесно хотілося б побачити цей завітний кінець світу! Просто з цікавості! От уявіть: сісти зручно в крісло качалку, дістати з заначки спліф приготовлений якраз на цей день, підпалити його і насолоджуватися тим що буде відбуватися навколо...