Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінец-кінцем мусят відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому...

Олесь Гончар "Прапороносці"

Сьогодні я вперше в житті відвідав "Центр Краси та Здоров'я". 

По відчуттям - щось середнє між переглядом нового крутого фільму, насиченого спецефектами, в класному кінотеатрі, та стрибком в воду з 10 метрів.

З одного боку - враження новизни, бо до цього я особливо не приділяв уваги своїй шкірі, і навіть не замислювався над тим, що існують декілька розділів науки про доглядання за шкірою (косметологія, нутрілогія, та всякі інші "шкірології").

З іншого боку, після двогодинного сеансу, при якому пройшлись по всьому спектру нагляду за собою, починаючи з технології вмивання, техніки витирання, потім - маски, скраби, м'який пілінг, живлення, захист, моя обличчя зовсім змінилось - воно стало таким, яким було близько 7-10 років тому... Пружненьке, гладеньке, м'якеньке... 

Як пригадаю - після зняття маски з однієї оброленої для порівняння частини, побачив в дзеркалі відразу два своїх обличчя - одне старе, звичне, сіре, зі зморшками, шоршаве... і одне новеньке - світле, чисте, підтягнуте, і прямо сяюче здоров'ям. Не те, щоб я вважав себе хворим, чи свою шкіру проблемною... але тепер я точно знаю, яка вона у мене Є, і якою вона МОЖЕ БУТИ, якщо вірно її доглядати.

Одним словом - дві години кайфував від новизни відчуттів, і вже шість годин кайфую від задоволення собою. Заглядаю в кожне дзеркало, яке трапляється, постійно мацаю себе... Поводжусь як збочень якийсь, але вгомонитись ще не виходить, бо дійсно кайфово 

Добре, що знайшовся такий приятель, який мені розповів про нову косметику, і запросив на акцію. Лише за якихось 80 гривень - цілий день задоволення, та величезна купа нових знань, які тепер зможу застосувати до себе в майбутньому.

Не просто ж так я зібрався до літа стати справжнім красунчиком?! Ось бачу - вже і люди до мене необхідні притягуються, і засоби доступні та дійові знаходяться! Круто!

Бажаю всім бути красивими та любити себе так само (а можна і ще більше), як я люблю себе!

Турбуйтесь про себе, та про тих, хто вас оточує! Світ та життя варті того, щоб їх любити!

Щиро до вас, Красунчик-Миколка! 

---

Умные и красивые - 2-в-1 - женщины бывают?

(примеров могу привести не один)), вот один из них

Під час подорожі автостопом мається достатньо вільного часу, щоб замислитись над різними речами, до яких нема справи коли занурюєшся в бурхливі події буднів. Думка швидко стрибає з одного на інше, наче в пошуках того, де б їй зупинитись... іноді повертається "до дому", коли чергова вантажівка з вільним місцем мчить мимо не зупиняючись...

Тоді думка зупинилась на одній моїй знайомій, чия краса мене вражає... Вона не просто вродлива... є в ній щось більше. Її краса не тільки зовнішня, але вона доповнюється ще чимось з середини...

Я став міркувати, як це можливо? Що таке краса, звідки береться, куди зникає? І крок за кроком прийшов до наступних висновків:
- Краса це мистецтво і талант. І її слід розвивати, бо інакше вона уходить... і може зникнути назавжди.
- Краса не стане затримуватись там, де її не цінують і не поважають.
- Краса схожа на любов та здоров'я. І тісно пов'язана із ними
- Краса може бути лише там, де є хоча б або любов, або здоров'я.
- Якщо нема ані любові, ані здоров'я, то і краси не може бути
- Краса має як зовнішні прояви (в моїх думках ці прояви пов'язані з коханням), так і внутрішні (це здоров'я)
- Колір, форма і інші зовнішні ознаки не є причиною краси... вони є лише наслідками... Тому щоб створити та залишити красу на віки, слід думати про причини - любов та здоров'я, тобто про власний внутрішній та зовнішній стан.

Ось так, кожна дитина, що народжена фізично здоровими батьками, та з любов'ю - завжди обладає вродою... Хтось називає це дитячим шармом... але я бачу в цьому тепер чітку логіку та послідовність (-:
Потім, з часом дитину пригнічують... трують її водою з хлором, чіпсами, вихлопами автомобілів... Кохання до дитини змінюється на агресію... здоров'я на хождіння по грані між лікарнями та домашнім лікуванням... постійно, все життя...
Від наших предків багатьом ще надаються міцні гени... але люди про це не замислюються, не бережуть... і навіть вже згодні, що в 40 років жінка не може рівнятись з 18-річною красунею...

А на мою думку - може. Тільки слід пам'ятати про головне - що красу та вроду слід берегти, розвивати, піклуватись про них.
Краса - розумна енергія, що живе в людині, і проявляється в ній та навколо... Чому ж ми не кажемо їй, що вона нам необхідна, відштовхуємо, забуваємо? І чому потім дивуємось, куди це все зникло, що було дано з народження, і (начебто) мало залишатись нашим все життя?

Мабуть, годі на цьому філософствувати! Сподіваюсь, думки, якими я зараз поділився, допоможуть комусь знайти та повернути собі вроду від здоров'я, а світ навколо себе знов наділити красою від любові... (Я навіть декілька тренувальних вправ придумав, як можна зробити все в домашніх умовах, швидко та ефективно) (-:
Хто сам не зможе зрозуміти, про що я написав - то пишіть коментари, задавайте питання, а я з радістю ділитимусь з вами всім що маю і всім що знаю (-:

Щастя вам, краси, здоров'я та любові, мої любі друзі!

Роза – символ любовной страсти. Именно в таком значении роза широко представлена в любовной поэзии. В то же время у древних римлян роза была знаком тайны. Греки считали розу даром богов.  В христианском искусстве роза первоначально прославлялась как райский цветок, символ чистоты и святости. Позже он становится символом Богородицы, которую представляли сидящей в раю среди розовых кустов. Согласно легенде, архангел Гавриил сделал для Богородицы три венка: из белых, желтых и красных роз. Венок из белых роз обозначал ее радость, из красных - страдания, а из желтых - славу. "

Цветок, прекрасный точно жизнь, Расцвел сегодня на рассвете. Он нежен словно ангел был. Никто не знал его запрета. Шипы невинны и остры...

Снежно-белые розы. Терновник. Простыня. Лепестки и любовь. Эти ласки и страсти до крови, о которых мечтал бы любой... Ты стояла в роскошном платье и смущенно глядела в пол, я подумал: "Вот это на тебе!", - и в душе разгорелся спор... Твои губы как вишни сладкие с легкой горечью – это кайф, улетаю на небо ладьей я, В свой потерянный, найденный рай... А когда ты касаешься рук моих, я теряюсь, не зная как быть, никаким, даже дьявольским рупором от любви меня не разбудить... Этот сон, эти ласки и нежности, эта страсть, пускай и на миг, пусть уйдет она к милому лешему, но навеки останется стих... (с) Паша Броский

Відомий в обласному центрі Закарпаття місті Ужгороді кондитер Валентин Штефаньо підготував для городян 20-кілограмову ялинку з чорного шоколаду. До речі, в минулому році, напередодні святкування Нового 2009 року ужгородець також виготовив шоколадну ялинку, але - 10-кілограмову Солодкий виріб заввишки 1,32 м має незвичний вигляд: основа – трикутник, що звужується доверху, наповнений усередині ялинковими прикрасами. Верхівку прикрашають маленькі білі кульки, що символізують сніг. Всі іграшки теж шоколадні, покриті кольоровими натуральними барвниками.Для солодкої ялинки Валентин Штефаньо використав французький шоколад з 55% какао. Деякі елементи виконані з білого шоколаду. Ялинка повністю їстівна, все з натуральних продуктів.

Зовнішня краса може народити лише симпатію та пристрасть, душевна народжує любов.
                                                                                                              See Soul (Сергій +)