хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «україна»

До Дня Конституції

Річниці Конституції України
Влітку цього року, 28 червня, в нашій країні буде широко відзначатися визначна подія - 15 років з дня прийняття Конституції України. З метою організації якісної підготовки до ювілею Основного Закону нашої держави Президент України Віктор Янукович 25 жовтня 2010 року підписав Указ № 965/2010 «Про відзначення 15-ї річниці Конституції України»[1].Згідно з Указом Кабінету Міністрів України

Поняття та юридична природа Конституції.

 Політико-правовий термін «конституція» походить від латинського поняття constitutio — установлення, устрій, порядок. В сучасній правовій науці він інтерпретується двояко.Перше значення відбиває його матеріальний зміст, який тлумачиться як сукупність реальних правовідносин між народом (громадянським суспільством), державою та особою (індивідом) стосовно вищої влади у суспільстві (суверенітету).

Нарис історії конституційного права.

У Стародавньому Римі конституціями називали окремі юридичні акти будь-якого змісту, які видавали імператори. Аналогічно в середньовічній Польщі усі постанови тогочасного вищого представницького органу Сейму називались конституціями. Лише згодом окремі з таких польських конституцій починають врегульовувати й владні відносини, створюючи конституцію у матеріальному значенні. Серед них варто особливо

Основний зміст та призначення Конституції України.

Необхідно зосередити увагу на тому, що Конституція нашої країни законодавчо розв’язує головне питання будь-якої держави – питання верховної влади або суверенітету. Основи суспільного ладу закріплюються в багатьох статтях Конституції, але базовими серед них є: преамбула, ст.ст. 1-7. Так, преамбула (вступна) Конституції України, яка складається складається з 9 частин, можна згрупувати у три

Конституційні права, свободи та обов'язки людини та громадянина.

Конституційне встановлення народовладдя в Україні, що передбачене ст. 5 Конституції України обумовлює гуманістичну спрямованість конституційного ладу в нашої країні.«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава

Конституційний статус та завдання Збройних Сил України.

Конституція України визначає місце і роль Збройних Сил у системі української державності, що визначаються головним призначенням, яке покладається на Збройні Сили України – «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності»[1].Важливим засадами діяльності Збройних Сил, закріпленими в Конституції України, є:обов’язок усіх громадян України по «захисту Вітчизни

Військовий обов’язок: поняття та джерела правового регулювання.

Військовий обов'язок, який іноді позначається поняттям «військова повинність», є законодавчо встановлений обов'язок населення (зазвичай громадян чоловічої статі) нести військову службу у збройних силах своєї країни. Виконання такого обов’язку розпочинається з призову військовозобов’язаного на військову службу. В законодавстві різних країн передбачаються також і підстави для можливого уникнення

Юридична відповідальність за порушення порядку проходження військової служби в Україні.

Невиконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України тягне за собою кримінальну та адміністративну відповідальність за законодавством України.Так, Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року містить спеціальну статтю під назвою «Ухилення від призову на строкову військову службу», за якою передбачене покарання обмеженням волі на строк

Миколаїв

Миколаїв - місто в Україні, обласний центр Миколаївської області розташований на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Історія цієї місцевості пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста - Вітовці. Назва походить від імені литовського князя Вітовта. Ці землі були заселені ще за залізної доби. Тут знаходились стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани, в 4 ст. до н.е. тут оселяються греки, поселення 200-400-і рр. н.е. підтверджують перебування давніх слов'ян - антів. Збереглися свідчення, що на початку 2-го тис. н.е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233-36 рр. З 13 ст. сучасна Миколаївщина майже повністю являла собою Дике Поле.

Миколаїв - був одним з двох міст у світі, де будувалися важкі авіанесучі кораблі. Будувалося місто за проектом російського архітектора Івана Старова та під керівництвом Михайла Фалеєва - з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. В 1794р. сюди з Херсону було переведено Адміралтейство. Наприкінці 19ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами та перше місце в Російській імперії за експортом зерна.Огляд міста варто розпочати з вул. Садової. Саме тут знаходиться Кафедральний Собор Касперівської(Кашперівської) Божої Матері(вул. Садова, №12).

Вулиця Садова веде до чудової будівлі в стилі класицизму - казарми Чорноморського флоту (вул. Адміральська, №3/2, Перша Слобідська, №2). Поряд починається верф. Рухаючись вулицею Адміральською варто не оминути своєю увагою Музей кораблебудування та флоту( вул. Адміральська, №4).

Дуже багато про Миколаїв

Село Щербовець

Село Щербовець Воловецького району, Закарпатськії області засноване в 1612 р. селянами-галичанами. У середині 17 ст. в селі було 19 хат та дерев'яна церква, яку розграбували татари в 1691 р. Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев'яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх іх спіткало одне лихо - були знищені вогнем.

Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа збудований в 1882 р., на місці дерев'яної церкви. Храм зведено на ділянці землі, подарованій сім'єю Тидірів, за що їх було поховано поруч.

Ще про Щербовець дивитись тут

Село Подобовець

Село Подобовець (угор. Padoc) Міжгірського району, Закарпатськії області, розташоване на висоті 672 м н.р.м. за 12 км від залізничної станції Воловець . Колишня назва - Подобовець-Середина.

Окрасою села є старий дерев'яний храм св. Миколая Чудотворця, 1785 р., який відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпаття. Дах храму вкрито бляхою. Місцеві старожили розповідають, що церква була побудована у 17 ст. на протилежному краю долини, а в 1785 р. перенесена на теперішнє місце.

Подобовець знаходиться біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м), Стой (1678 м), Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м) та хребта Боржави, тому в першу чергу відомий своїми гірськолижними трасами. Траса довжиною 1300 м із перепадами висот 320 м має головний спуск і два рукави - правий і лівий, які сходяться внизу в останній третині схилу.

Ще про Подобовець дивитись тут

Село Пашковець

Село Пашковець (Пашківці, Пашкоч) Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 465 м.н.р.м. на березі річечки Жденевка.

Єдиною пам'яткою села є невелика дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1932 р.

Будували церкву протягом двох років три майстри під керівництвом Василя Улинця з Нижніх Воріт, а місцеві жителі доставляли на підводах з лісу матеріали. 12 вересня 1932 р. відбулося урочисте освячення храму.

Ще про Пашковець дивитись тут

Село Ізки

Село Ізки (угор. Iszka) Міжгірського району, Закарпатської області розташоване в долині річки Репинки, між горами Руський Верх, Боржавською полониною та полонинськими верхами Мідяницькою Ялиною, Голицею та Жидом Магурою.

В середині 18 ст. в Ізках діяли три дерев'яні церкви Благовіщенню Пресвятої Діви Марії, св. Параскевії та св. Миколи Чудотворця, але до наших днів збереглася лише остання.Дослідники припускають, що Миколаївська церква була збудована на початку 18 ст., в 1751 р. відремонтована, а в 1798 р. перебудована.

З 2006 р. в Ізках будуються нові підйомники на гору Магура : двокрісельний довжиною 1200 м та бугельний - 950 м. Тут також працює турбаза "Ізки" .

Ще про Ізки дивитись тут

Украина не одна в этом мире.

Украина не одна в этом мире.

Ни у кого нет обязанностей помогать Украине в ее проблемах, связанных с чернобыльской катастрофой. Все зависит от желания и возможностей отдельно взятой страны. Объемы финансовой поддержки, предоставленной странами-донорами на реализацию проекта "Укрытие" за весь по состоянию на 2006год Канада - $60-62млн США - $203млн Германия - $74млн Великобритания - (36млн фунтов)$64.15млн Польша - $2.5млн Украина - $72млн ЕС - (102млн евро)$259.16млн Источник: по данным посольств стран-доноров. http://ig.web-t.com.ua/politika-i-ekonomika/bezopasnost-cenoj-v-rrilliardy-152880/ В этом году было собрано 550млн евро: Донор ------------ Вклад ------- Население ----- Є/чел -------- Примечания                            млн Є            млн чел Кувейт ----------- 3,5     ---------       3         ------- 1,166 ------- Нефтеевро... Однако,                                                                                                большое спасибо. Финляндия ----- 5,4   ------------   5,4   ----------- 1,0    --------Санта участвует? Франция ---------47   ---------------65,4  ------------0,718 -------Развитые страны реноме                                                                                               не роняют Великобритания32,5 ------------  62    ------------0,524 Германия --------42,4 ------------- 81,8 ------------ 0,518 Швеция  ---------3      ------------  9,3   ------------ 0,322 Россия   ---------45    ------------  142,9 ---------   0,314 ------Правоприемник СССР,                                                                                     родина ак. Александрова Австрия ----------2,5 -------------- 8,4 -------------  0,297 США     ---------  86  -------------   311 ------------  0,276 Страна-лидер по антипатиям                                                                                     украинцев Чехия   ---------  2,6 --------------  10,5  ---------   0,247 Венгрия -------   2    --------------  10   ----------   0,2 Азербайджан - 1    --------------   9,1  ----------   0,109 Норвегия  -----  0,5 --------------  4,9  -----------  0,102 Словения -----  0,12  -----------   2,1  -----------  0,057 Хорватия ------  0,15  -----------   4,4  ----------   0,034 Бельгия  -------  0,3  ------------   10,8 ----------  0,027 Румыния -------  0,5 -------------   21,5 ----------  0,023 Эстония  -------  0,025 ----------   1,3  -----------  0,019 Турция   --------  1  ---------------   73,7 ----------  0,013 Греция  -----------0,1  ------------   11,3  ----------  0,009  ------- Страна не грани дефолта Корея ------------- 0,2  ------------   49,8 ----------  0,004 Литва  -----------  0,01  -----------   3,3  ----------  0,003 Китай ------------  4    --------------  1344,1 ------   0,0029  ---- И на том спасибо. ЕБРР  -----------  120 Евросоюз ------  110 Таблица составлена по данным ТСН, а так же http://www.kommersant.ua/doc-rss.html?docId=1625259&issueId=7000748 Знают ли люди, которые скидывались, кто по евро, кто по центу, что: - вертолет Януковича стоит 11,7 млн евро ( у Обамы вертолет за 4,1, у Меркель за 3,4млн, даже Путин на 5,5млнном летает), что равно вкладу Кувейта, Финляндии и Швеции; -вертолетные площадки в Киеве и Каневе обойдутся в 5,4 млн евро, что соответствует вкладу Австрии, Чехии и Бельгии; -ремонт дороги в Межигирье - 4,3 млн евро, это общий вклад Китая, Кореи и Греции; -ремонт дорог в районе крымских дач Януковича тянет примерно на 1,1млн евро (на другие дороги, похоже, денег уже не остается), столько же собрали Азербайджан и Словения; -ремонт резиденции Януковича в Карпатах оценивается в 3,5млн евро, что эквивалентно взносам Венгрии, Норвегии и Румынии.

Звернення Громадянського руху «Відсіч» до можновладців

Коли ви нарешті припините брехати людям?

Звернення Громадянського руху «Відсіч» до можновладців

Вже
майже два десятиліття Україна є незалежною державою. І всі ці роки в
нашому календарі існує дата 9 травня як День перемоги над
німецько-фашистськими загарбниками. Цю дату на офіційному державному
рівні відзначали і при Президенті Кравчуку, і при Президенті Кучмі, і
при Президенті Ющенку. І ніколи відзначення 9 травня не викликало
суттєвих конфліктів між людьми та напруги в державі. Лише після приходу
до влади Президента Януковича ось вже другий рік поспіль 9 травня
перетворюється на День конфлікту замість Дня вшанування загиблих у тій
страшній війні.

У 2010-му ви запросили до участі у спільному
параді на центральній вулиці столиці України російських та білоруських
військових. Ваша брехня про нібито спільну пам’ять не витримує ніякої
критики, адже ви, волаючи про спільну перемогу всіх народів СРСР,
запросивши до Києва представників лише 2 з 15 колишніх союзних республік
Радянського Союзу, у своєму виборі керувалися виключно етнічними –
східнослов’янськими – ознаками, уподобившись в цьому Гітлеру, який також
ділив світ на арійські (германські) та неарійські народи.

Вперше
в історії незалежної України вулицями Києва крокували іноземні війська,
серед яких були й десантники 45-го окремого гвардійського ордена
Олександра Невського полку спеціального призначення, який брав участь у
військовій кампанії з цинічною назвою «Принуждение к миру» в Грузії. Все
це відбувалося після слів Президента Чечні Кадирова про те, що
наступною після Грузії має бути Україна, й на тлі антиконституційного
продовження на 25 років оренди бази Чорноморського флоту Росії у
Севастополі.

Водночас ви привезли в Україну з Москви фарс з
георгіївською стрічкою, не замислюючись, що масова роздача її є плювком в
обличчя тим, хто справді воював на фронті зі зброєю в руках. Адже
заслужити георгіївську стрічку було не просто, для цього потрібно було
проявити особливий героїзм. І ті, хто отримував право її носити, часто
платили за це право власною кров’ю, пролитою у боях. З болем дивились
справжні ветерани, що ними ви так любите прикриватися, як ви, слідом за
вашими кремлівськими хазяями, перетворюєте їхню бойову нагороду на
шматок ганчірки, який чіпляли на себе всі, кому не ліньки. Особливо дико
їм було бачити цю стрічку на вгодованих тілах чиновників, які ніколи не
тримали в руках зброї, або на алкоголіках чи бомжах, для яких будь-яке
свято є лише приводом напитися. Якби ви зробили таке років 15 тому, ці
ветерани винесли б вас із ваших крісел. Зараз же вони не в стані цього
зробити через свій похилий вік та немічний стан. Ви дочекались, коли
переважна більшість фронтовиків помре, й познущалися над їхньою
пам’яттю, перетворивши бойову нагороду на «фішку» у своїх політичних
іграх.

Ви знали, що невдовзі будете підвищувати людям ціни на
газ, і що народ зрозуміє, як ви цинічно надурили його, пообіцявши
здешевлення газу в обмін на продовження базування російського флоту, а
тому сподівались запрошенням російських десантників та істерією навколо
георгіївських стрічок розділити людей, викликати одних на протест щодо
таких ваших дій, щоб оголосити їх «фашистами», а інших залучити до
нібито «антифашистських» акцій. Однак прорахувались. Люди не повелися на
вашу гру й не почали конфліктувати один з одним, натомість і на Заході,
і на Сході України до вас виникли однакові питання щодо невиконання
вами ваших передвиборчих обіцянок.

Спостерігаючи, як по всій
Україні стрімко падає ваш рейтинг, цього року ви зробили спробу збурити
суспільний конфлікт, прийнявши Закон України «Про внесення змін до
Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років” (щодо порядку офіційного використання копій прапора
перемоги)», який вимагає вивішування червоного прапора поряд з Державним
прапором України.

Цей свій крок ви пояснюєте прагненням
вшанувати подвиг бійців, які саме під цим прапором здобули перемогу, але
ви брешете, займаючись брудним політиканством на кістках мільйонів
українців, загиблих на фронтах, в партизанських загонах, на окупованих
територіях, у концтаборах. На горі їхніх рідних. На стражданнях тих, що
вижили на війні, в концтаборах та на окупованих територіях, і тих, що
були вивезені на примусові роботи до Німеччини. На поневіряннях дітей
війни, які змалечку залишились без батьків й не мали дитинства та
юності, адже мусили за копійки тяжко й ледь не цілодобово працювати з
раннього віку, аби прогодувати себе й свою родину та відбудувати
зруйноване війною.

Якби ви справді хотіли віддати шану ветеранам,
хай навіть у такий контроверсійний спосіб, ви б підняли питання
повсюдного вивішування червоних прапорів набагато раніше, ще в ті роки,
коли живих ветеранів було у кілька разів більше, ніж сьогодні, коли вони
були молодшими й мали більше сил, аби ходити на паради та інші
урочистості. Багато з вас є народними депутатами України вже далеко не
перший рік, і багато з вас входили у різні часи до правлячої більшості у
Верховній Раді, однак чомусь ні 15, ні 10, ні 5 років тому ніхто з вас
(зокрема й Віктор Янукович, який двічі був прем’єр-міністром), не
ініціював масового прикрашання наших вулиць червоними прапорами. Це
питання не підіймали ні ветеранські організації, ні ветерани війни з
числа тодішніх народних депутатів, які воювали проти гітлерівців зі
зброєю в руках. Тепер же ви, дочекавшись, коли більша частина ветеранів
пішла з життя, цинічно говорите від їхнього імені. Ви, які не були на
тій війні, приймаєте цей закон, не провівши навіть формальних зборів тих
ветеранів, які іще залишились живими. Бо чудово знаєте, що в Україні
бійці Червоної армії входять у дві ветеранські організації, і принаймні
одна з них виступить категорично проти такого псевдовшанування. Бо
чудово знаєте, що для тієї жменьки фронтовиків, які нині, часто у
злиднях, доживають свого віку, не є принциповим питання червоного
прапора, як не було воно принциповим і для тих ветеранів, які жили і
померли вже в ті часи, коли урочистості 9 травня проходили під державним
прапором. І для них, і для суспільства, яке хоче принаймні бути схожим
на цивілізоване, набагато важливішим є, щоб люди, яких зачепила
найстрашніша за всю історію людства війна, мали змогу дожити свій вік в
достатку, доглянуті та пошановані не лише один раз на рік, коли про них
раптом згадують.

Давайте глянемо правді у вічі. Словосполучення
«Прапор Перемоги» закон визначає так: «зовнішній вигляд копій Прапора
Перемоги має відповідати виглядові штурмового прапору 150-ї ордена
Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії». Тобто мова йде про
прапори 188 на 82 сантиметри з зображенням п’ятикутної зірки, серпа і
молота та написом білими літерами по всій площі полотна скороченої назви
дивізії, яких немає у комунальних господарствах, отже їх треба
виготовити. Проаналізувавши кількість вирішуваних прапорів у Львові
з’ясували, що для міста виконання Закону Верховної Ради коштувало б 700
тис. грн. Екстраполювавши ці цифри на всю Україну ми побачили, що для
розвішування червоних прапорів поряд з державними потрібно мінімум 30
млн. грн. І це в тому випадку, якщо замовники витрачатимуть бюджетні
гроші чесно, а не спокусяться отримати «відкати», якими часто
супроводжуються в нашій країні бюджетні витрати.

Якби ви справді
думали про тих, хто пережив цю війну, то використали б кошти не на
виготовлення червоних прапорів, а на покращення побутових умов чи
медичного обслуговування тих ветеранів, які доживають віку у злиднях на
тлі розкошування депутатів, що приймають такі закони. Але ви думали не
про людей, які пережили війну. Ви просто скопіювали російський закон про
червоний прапор, чим показали свою зневагу до українських ветеранів.
Якби вами рухала не запопадливість перед Кремлем та намагання посіяти
конфлікт у суспільстві, а повага до українських ветеранів, то ви б
прийняли закон про вивішування прапору 1-го Українського фронту, який
також брав участь у взятті Берліну, а не прапору 1-го Білоруського, яким
командував маршал Жуков, що вважав українців, які опинилися на
окупованій гітлерівцями територіями, зрадниками, а тому, провівши серед
них насильну мобілізацію, кидав їх у наступ, не видавши ні зброї, ні
військової форми, прирікаючи цим на вірну загибель.

Якби ви
справді поважали українських ветеранів, а не своїх кремлівських хазяїв,
ви б не проковтнули мовчки плювок Путіна в обличчя українських
ветеранів, коли той заявив, що Росія виграла б війну й без України.
Ніхто з вас не заступився за українців, які винесли на собі тягар війни,
і цей випадок є справжнім відображенням вашого ставлення до ветеранів,
яких ви без їхньої згоди використовуєте як розмінну монету у своїх
політичних ігрищах.

У всьому світі, чим далі від війни, тим менше
у відзначенні пам’ятних дат помпезності, натомість тим більше в них
скорботи. І лише ви, слідом за Росією, пропагуєте мілітаристський, а не
людський підхід, перетворюючи війну, на якій ви не були, в інструмент
політики, намагаючись не загоїти її рани, а навпаки – роз’ятрити,
перенести цю війну в наші дні. Ви перетворили трагедію на фарс,
перейнявши блюзнірську традицію нинішньої російської влади веселитися й
напиватися на 9 травня. Лише при вашій владі з’явилася в Україні
завезена з Росії мода на цинічні вечірки у нічних клубах під назвами
«Ночь Победы», «Я помню, я горжусь», «Гламурный партизан», де під звуки
дискотеки разом з дівицями у військовій формі на голому тілі весело
відтягуються зовсім не учасники і навіть не діти війни. Яку ще наругу
над фронтовиками вигадаєте ви слідом за московськими хазяями під
демагогічні запевнення з трибун про необхідність історичної пам’яті?
Стриптиз-шоу для ветеранів під назвою «Спасибо деду за победу» (цей
слоган ви теж завезли з Росії, не зумівши вигадати нічого свого), як це
було в Москві, Петербурзі та інших містах Росії? У всякому разі виступ у
Харкові Потапа з курячою тушкою на сорочці в дуеті з Настею Каменських в
купальнику на концерті, присвяченому Дню Перемоги, показує, що ви
твердо рухаєтесь в цьому напрямку. «Вася, что ты гонишь?» – На вашу
думку ці слова з виконаного цим дуетом на концерті 9 травня найкраще
пасують для вітання ветеранам війни.

А чи не краще для зв’язку
поколінь відмовитись від червоного прапору й використати ці кошти для
підтримки навчальних закладів, які масово закриває ваша влада? Так у
місті Красному Лучі Луганської області сьогодні батьки й учні школи № 15
намагаються врятувати свій навчальний заклад від закриття й звертаються
за допомогою до всіх, в т.ч. і до народних депутатів, які голосували за
вивішування червоних прапорів 9 травня. На закритті цієї школи місцевий
бюджет економить 315 тис. грн. Якщо ж відмовитись від червонопрапорного
нововведення, яке ви нам пропонуєте, коштів, що мають піти на
виготовлення цих прапорів, з надлишком вистачить для збереження і школи №
15 в Красному Лучі, і школи № 3 у Лисичанську, і трьох шкіл у Макіївці
(№№ 3, 27 і 100), і чотирьох шкіл у Донецьку (№№111,121,136 і 154), які
призначені до закриття, і ще залишаться кошти на збереження інших шкіл,
які ви ще надумаєте закрити.

Чи не краще підійти до цієї війни не
з російської, а з української точки зору? Адже Україна, яка, на відміну
від Росії, була повністю окупована гітлерівцями, має дещо іншу пам’ять
про ту війну. Як і про червоний прапор. Бо з цим прапором українці
пам’ятають не лише перемоги. Для мільйонів українців ІІ світова війна
почалась не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939-го, коли гітлерівська
Німеччина і Радянський Союз, будучи іще союзниками, домовились про
розподіл Польщі та провели після її окупації спільний парад у Бресті (а
ще раніше Угорщина, яка була гітлерівським сателітом, напала на
Карпатську Русь, утворену на території нинішньої Закарпатської області).
І українці, які проживали тоді на території шести нинішніх областей, зі
зброєю в руках воювали проти агресорів. Однак навіть ті, хто воював
тоді на західному фронті проти Німеччини, не визнаються вами ветеранами
війни. Як не визнаються і бійці УПА, які воювали в 1942-44-му роках
проти гітлерівців (навіть ті, які потрапили до німців в полон і пробули
там до кінця війни, не зробивши жодного пострілу в бік радянських
військовослужбовців). Як не визнаються вами ветеранами і ті українці,
які втекли з німецького полону й воювали проти гітлерівців в
партизанських загонах Руху Опору багатьох країн Європи. Чим ці люди, які
проливали свою кров у боях з нацизмом, є гіршими від тих «особістів»,
які жодного разу не побували на лінії фронту, але проголошували
«ворогами народу» й прирікали на смерть й табори бійців Червоної армії
за те, що в когось з них на окупованій гітлерівцями території залишилась
родина? Або чим вони гірші за карателів із заградзагонів, які стріляли у
спину відступаючим під переважаючими силами противника червоноармійцям?
Ці нелюди, які забороняли відступати навіть там, де була тактична
необхідність зберегти солдат, аби ті могли й надалі бити ворога, на
сьогодні стовідсотково визнаються вами ветеранами війни, а ті, хто
справді воював – далеко не всі. За вашим законом ветеранами війни
вважаються учасники бойових дій до 1954 року. Але ж ви самі святкуєте
закінчення війни 9 травня 1945 року. То визначтесь нарешті, коли ви
брешете? Бо в 1945-54 рр. ніякої війни з Гітлером вже не було. Натомість
була війна з українським народом, були мільйони репресованих, вивезених
на Сибір, розстріляних за «антирадянську діяльність», а також загиблих в
сталінських концтаборах з червоним прапором на вишках, куди їх
відправили лише за те, що вони пораненими потрапили до німців у полон і
пробули всю війну в гітлерівських концтаборах. А ще під червоним
прапором з Криму здійснювалась поголовна депортація цілих народів
(кримських татар, греків, болгар, вірменів), і це був той самий цинізм,
який сьогодні чините ви. Бо сталінська влада так само, як ви, брехала
своїм громадянам. Бо серед депортованих, яких проголосили «зрадниками й
посібниками окупантів», були не лише маленькі діти чи немічні бабусі,
які фізично зрадити не могли, але й фронтовики, які повернулися додому з
орденами і медалями за бойові дії у складі Червоної армії, в т. ч. й
Герої Радянського Союзу.

Ви чудово знаєте, яке неоднозначне
ставлення викликає червоний прапор у багатьох українців, але замість
того, щоб дати йому відійти в історію, ви знову намагаєтесь втягти
український народ у війну, зробивши її громадянською – аби прості люди
чубились між собою й відволіклись від претензій до влади, яка робить
життя і на Заході, і на Сході України нестерпним.

Вам дуже
хочеться залишитись при владі, але замість того, щоб забезпечити собі
місця в ній тяжкою чесною працею для підвищення добробуту народу, ви
намагаєтесь розділити людей, аби й надалі над ними владарювати, не
звертаючи уваги на народні потреби. Саме тому на 9 травня ви обрали
місцем свого провокативного сценарію Львів, де в більшості людей з
червоним прапором пов’язані негативні спогади. Не зважаючи на ці
спогади, у Львові ніхто і ніколи не заважав вшановувати з квітами
пам’ять загиблих червоноармійців. Якби Львів був таким, яким зараз ви
брехливо намагаєтесь показати його за допомогою своїх російських хазяїв,
в ньому б давно не було жодного радянського пам’ятника. Проте будь-який
гість міста Лева може засвідчити, що всі меморіали загиблим радянським
солдатам знаходяться у зразковому порядку, їх ніхто ніколи не намагався
зруйнувати, а, навпаки, вчасно ремонтували й реставрували. Лише тоді,
коли комуністи намагалися вчинити червонопрапорний шабаш на кістках
загиблих, виникали конфлікти. І цього разу ви вирішили підживити цей
конфлікт за допомогою приїжджих з Одеси та Криму неосталіністів, які
прибули в чуже місто не з лопатами для впорядкування могил, а з червоним
прапором, який викликає у більшості львів’ян болючі спогади.

Не
зважаючи на судову заборону усіх акцій 9 травня у Львові, міліція не
лише не припинила червонопрапорний шабаш, як цього вимагав закон, але й
допомогла його провести, пропустивши непроханих гостей до Пагорбу Слави й
давши їм можливість провести мітинг під міліцейською охороною всупереч
судовій забороні. Наскільки брехливими після цього виглядають ваші
слова, коли відповідальність за події покладається лише на одну сторону.
І вже бігом заводите кримінальні справи за надуманими звинуваченнями.
Хуліганські побиття або сутички (наприклад, між футбольними фанатами) в
Україні трапляються досить часто, однак вкрай рідко міліція відкриває
кримінальні справи, якщо мають місце легкі тілесні ушкодження, які не
спричинили розладу здоров’я (а саме такі ушкодження отримали всі
учасники подій 9 травня). Тут же ви спішно відкрили аж п’ять таких
справ. А яким документом визначене кримінальне покарання за зривання
георгіївських стрічок? Ці дії безумовно є хуліганськими і, можливо, не
мають законного виправдання (тут в кожному конкретному випадку треба
дивитись, за яких обставин такі дії відбулись), однак під Кримінальний
кодекс явно не підпадають. Натомість поранення людини з травматичної
зброї ви вже намагаєтесь виправдати тим, що син міліцейського чиновника
мав дозвіл на цю зброю. Ваші вищі міліцейські чини погано вчились, якщо
плутають наявність дозволу на носіння з неправомірним застосуванням?

І
вкрай брехливими виглядають слова нардепа-регіонала Лук’янова в ефірі
«Шустер-live» про те, що влада зробить все можливе, аби червонопрапорної
акції у Львові не відбулось. Адже насправді влада зробила все можливе,
щоб вона відбулась. При цьому ви скористались послугами як
неосталіністів, так і неонацистів, яких старанно зрощуєте, аби потім
використовувати зі своєю брудною метою нацькувати одних громадян України
на інших.

Ви забороняєте мітинги проти ваших дій в економічній,
соціальній, освітній, культурній сферах. Однак не звертаєте уваги на
марші з нацистською символікою й гітлерівськими вітаннями. Ви не
допускаєте до Києва автобуси з тими, хто прагне протестувати проти ваших
дій. У Харкові влада забороняє навіть пікети проти вирубки парку чи
проти поганого прибирання у місті сміття. Однак ніхто не забороняє
неонацистам приїхати до Харкова й влаштувати там великий похід з
гітлерівськими символами і гаслами. Те саме можна сказати й щодо інших
міст як на Заході, так і на Сході. Бо вам це вигідно, вам потрібно
показати, що альтернативою вам є не народ, а зрощені ж вами нацисти.
Саме вами, бо вони чомусь не влаштовують акцій проти влади, проте
приходять на організовані іншими акції протесту проти ваших дій й
ламають план їх проведення та починають конфлікти не з владою, а з
учасниками акцій протесту, які виступають проти дій влади. Отак і до
Львова ви не лише спокійно пропустили автобуси з проросійськими
екстремістами, але й допомогли їм проїхати до місця проведення
забороненого мітингу й провести його. Ви чудово знали, що після таких
дій напруження сягне межі, і що в ситуації, коли неосталіністи
змішаються зі звичайними ветеранами чи дітьми війни, постраждають і ті,
хто просто ніс квіти, аби вшанувати пам’ять загиблих. Тим більше, коли
приїжджі та місцеві неосталіністи ці сутички провокували, виконуючи своє
завдання.

Зараз ви плануєте нову провокацію з розгортанням у
Львові червоного прапора – на 22 червня. Цього разу ви плануєте привезти
до Львова ще й непроханих гостей з Росії, щоб знову спровокувати
сутички. Вас не хвилює, що після таких подій імідж України впаде в очах
міжнародного співтовариства. Як не хвилює і те, що в нібито правовій
державі, якою Україна є за Конституцією, і якою нібито ви на словах
прагнете її зробити, на 9 травня на будівлях багатьох державних установ
висіли червоні прапори, хоча закон про них не був підписаний
Президентом, а отже не вступив в дію. Більше того, ці прапори не
відповідали й тому непідписаному закону, оскільки на міськрадах і
університетах, на державних установах і на вулицях майоріли звичайні
прапори СРСР. Чи будете ви настільки послідовними, що покараєте
порушників закону, які вивісили сталінську символіку на вулицях
українських міст? Адже демократія – це насамперед процедура. І будь-яке
вивішування червоного прапора поряд з державним за відсутності
відповідного закону має тягти за собою відповідальність. Бо Європа, якою
ви брехливо прикриваєтесь так само, як і ветеранами, засудила сталінізм
як антилюдську ідеологію. Натомість в Україні навіть у столиці на
параді ми бачили портрети Сталіна в колонах демонстрантів-комуністів. А
завтра нацисти понесуть портрети Гітлера. І з нами ніхто не захоче мати
справу.

Вас такий стан речей може і не хвилює. Вас він, навпаки,
цілком влаштовує. Ви сподіваєтесь таким чином, смикаючи за ниточки
підконтрольних вам лівих і правих екстремістів, зіштовхнути людей між
собою та, лякаючи їх надуманими загрозами, продовжити своє панування.
Саме тому, можливо, закон про вивішування червоних прапорів не був
підписаний до 9 травня, бо вам вистачило львівської провокації, а
прапори ви приберегли на наступний рік, коли відбуватимуться
парламентські вибори. Ви, напевно, сподіваєтесь, враховуючи емоційну
складову людської психології, що проти закону, який буде підписаний
після 9 травня (а отже задіяний аж через рік), ніхто масово виступати не
буде. І маєте рацію. Ми, звичайні громадяни, зосередимо свою увагу не
на прапорах, а на економічних та соціальних питаннях, які однаково
хвилюють мешканців Галичини і Донбасу, Києва і Севастополя. Але водночас
ми, разом з сотнями інших організацій, які бачать Україну заможною,
демократичною, справедливою державою, будемо пояснювати людям суть ваших
політиканських ігор, аби не дати вам розділити народ і державу на дві
частини, які воюватимуть між собою. Якщо влада в країні є аж настільки
безвідповідальною, відповідальність за збереження країни має взяти на
себе сам народ, як єдине джерело влади, а саму недолугу владу відправити
в будь-який законний спосіб в історію разом з червоним прапором,
війнами та злиднями, про що вже забули всі європейські країни за
винятком кількох колишніх республік СРСР, які ще оглядаються на Кремль у
пошуках орієнтира замість того, щоб іти загальнолюдським шляхом.

У
вас ще є час одуматись і припинити гратися з вогнем. Бо ваші дії ведуть
країну до неконтрольованого соціального вибуху. Саме на 9 травня наші
активісти побували на Сході України, зокрема й на Донеччині та
Луганщині, які ви помилково досі вважаєте своєю базою. Кожна
тверезомисляча людина, поспілкувавшись з мешканцями будь-якого куточку
України (хоч Півдня, хоч Донбасу), зробить однозначний висновок – ви
повторюєте шлях минулої влади й стрімко втрачаєте авторитет. Будь-які
ваші дії, навіть святкування 9 травня, переважною більшістю громадян
сприймаються як офіціоз і мають зворотній ефект. Навіть на ваші
демагогічні, хоч і формально нібито правильні, заклики щодо ветеранів
народ не звертає увагу. І не тому, що забув про війну, а тому, що
сприймає ці заклики через призму свого ставлення до вас (це той самий
випадок, коли за час перебування при владі пронатівського Ющенка в
Україні зменшилась кількість прихильників НАТО). Єдина відмінність тієї
ситуації від нинішньої – відсутність гідної альтернативи існуючій владі.
І сподівання, що вам вдасться штучно зростити псевдоальтернативу,
марні. Навчені гірким досвідом люди дуже прискіпливо підходять тепер до
політиків, а тому питання «Коли ви нарешті припините брехати людям?»
може призвести не до зміни влади на виборах, а до стихійного народного
повстання, яке невідомо де почнеться й невідомо чим закінчиться. Воно не
матиме організатора й керуватиметься різними самоорганізованими групами
в різних місцях, які виникнуть швидко і несподівано навіть для самих
учасників цих груп, як це відбувається сьогодні в арабських країнах.
Однак, на відміну від арабських країн, це може трагічно закінчитись не
тільки для влади, але й для нашої державності. І від того, що народне
повстання змете вас, нам, українським патріотам, легше не стане, якщо
разом з недолугою владою цей вогонь знищить й саму Україну чи хоча б
частину її.

Тому ми закликаємо вас одуматись, припинити грати в
інспіровані з Москви ігри й набивати свої кишені, а почати робити щось
для держави і людей. Або скласти із себе владні повноваження, якщо не в
змозі їх повноцінно виконувати.

Винзавод Ліанка в Середньому

<Згадаю ще раз про Середнє. Вже писав про те що в Середньому не тільки замок тамплієрів, але і колись потужний він завод Ліанка. Клімат та вдале розташування стали благоприємними факторами для вирощення винограду в цій місцевості. Середнянські вина експортувались в різні країни Європи починаючи з 17 ст., а російський цар Петро I, спробувавши в 1711 р. місцевого вина, наказав купити частину виноградників.

В тому році ми на нього не потрапили, але вирішили цього року пив правити цей пробіл. Звісно як завжди ми запізнились до закриття, поки прогулялись по чеському кварталі в Хусті, поки доїхали вже було 17:30, завод працює до 17:00. Спіймали екскурсовода майже вже на виході, який вже закривав приміщення. Коротше кажучи я її вломив, щоб вони затримались і провели екскурсію з дегустацією. Дегустація з екскурсією коштувала 42 грн. з чоловіка (це як за святкові дні). Мені як водію теж впаяли дегустацію, бо за 18 грн. (це ціна за просто екскурсію в святкові дні) вона сказала працювати не буде, коротше скачала лишні бабки, але дивлячись на ситуацію, права звісно не качав)) Мені навіть наливали всі вина )))

ЮНЕСКО включило середнянські підвали до своїх списків, що свідчить про їх унікальність. На цьому вся унікальність і закінчується. Завод навіть не може продовжити ліцензії на продаж деяких сортів вина, продають тільки у себе в магазині наливом. Та і інші «пляшкові» віна ви зможете купити тільки в Середньому, його навіть не знайти в Закарпатті. Доход на який розраховує завод як з’ясувалося це звісно екскурсії, дивно насправді, вин завод який живе за рахунок туристів, а не вина.

Була гарна екскурсія і не менш смачна дегустація. Завжди коли їжджу по він заводам жалкую про те що всі п’ють а я ні (( В дегустації приймало участь 7 сортів вина «Спокусниця», «Гроно Закарпаття», «Іршавське», «Ізабела» два види, «Біле столове», «Столове» рожеве. Як можна здогадатися що віно «Спокусниця» відноситься до елітних вин заводу. Список він може бути різним, подають на дегустацію віна яки є, а не всім один і той самий набір. Наприклад колись подавали «Каберне», «Троянда», «Середнянський замок»

За межами вже заводу є магазин який знаходиться в адміністративному корпусі. Так як ми запізнилися, а потім ще побули на дегустації, звісно що продавщиця вже пішла додому. На телефоні дзвінки екскурсовода не відповідала, але ми не хотіли так здаватися, нам розповіли де вона живе, це було не далеко від заводу, ну ми і пішли. І знову треба було вмовляти, як що чесно то з великим напруженням вдалося все ж її умовити. Як вже писав таки сорти як «Спокусниця» та «Каберне» просто в налитих півтора літрових пляшках без етикеток. Спокусниця 100 грн. літер, Каберне 50 грн. літер. Таки віна як «Іршавське», «Ізабела», «Столове» можна придбати у стекля них пляшках від 20 до 27 грн.

Ось таке вийшло знайомство з Ліанкою підвали якого внесені до реєстру ЮНЕСКО, та завод який залишився на доісторичному рівні і нічого не роблять для того щоб хоча б туристи змогли залишати як можна більше грошів, як що не в змозі робити вино.

Ще про Середнє і він завод Ліанку дивитись тут

Календарні плани виховних заходів. Травень 2011 року.

Гуманітарна та правова підготовка. Для генералів та офіцерів військових частин.
03.05, 10.05.2011 року. Соціальна політика держави у Збройних Силах України. Рішення Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України щодо забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
16.05, 23.05.2011 року. Етика військового керівника. Кодекс честі офіцера Збройних Сил України – концептуальні засади світоглядних та морально-етичних якостей військового керівника.
30.05.2011 року. Правова підготовка: "Закони України щодо запобігання та протидії корупції".

Гуманітарна та правова підготовка. Для військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової військової служби.
03.05, 10.05.2011 року. Внесок Українського народу в перемогу у Великій Вітчизняні війни 1941-1945 років.
16.05, 23.05.2011 року. Видатні постаті національної науки, культури та мистецтва. Українські полководці та воєначальники: історія та сучасність.
30.05.2011 року. Правова підготовка: "Закони України щодо запобігання та протидії корупції".

Суспільно - політичне інформування. 
03.05.2011 року. "Внесок українського народу у розгром фашистських загарбників".
10.05.2011 року. "Сім’я і родина обрядовість (До міжнародного Дня сім’ї)".
17.05.2011 року. "Значення слов’янської писемності у суспільно-політичному житті України".
24.05.2011 року. Засоби масової інформації України (до Дня журналіста)".
31.05.2011 року. "Тютюнопаління – звичка чи соціальна проблема? (До всесвітнього Дня проти тютюнопаління)".

Правове інформування.
05.05.2011 року. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 348/2002 " Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом ".
12.05.2011 року. Поняття злочину. Відповідальність за скоєні правопорушення військовослужбовцями, за порушення законодавства про порядок проходження військової служби.
19.05.2011 року. Вимоги чинного законодавства щодо недопущення правопорушень в природоохоронній сфері.
26.05.2011 року. Конституція України про державний устрій нашої держави.

Година культурно - освітньої роботи.
01.05.2011 року. "Історія виникнення Міжнародного дня солідарності трудящих"
08.05.2011 року. "Берегиня сімейного вогнища – берегиня держави ( До Дня матері)"
09.05.2011 року. "Солдатам Перемоги - вічна пам’ять (до Дня Перемоги)"
15.05.2011 року. "Міжнародне гуманітарне право та дотримання його вимог в миротворчих операціях"
22.05.2011 року. "Край, в якому ти служиш Вітчизні"
29.05.2011 року. "Миротворець – людина, що несе мир (До Міжнародного Дня миротворців ООН)"

Культурно - виховна та просвітницька робота.
03.05.2011 року. Бесіда: "Усе починається з матері (до Дня матері)".
05.05.2011 року. Зустріч з ветеранами війни: "День Перемоги – свято із сльозами на очах"
10.05.2011 року. Літературний вечір: "Святі Кирило і Мефодій у культурному житті слов’янських народів" (до Слов’янської писемності та культури)
12.05.2011 року. Бесіда: "Розвиток воєнної науки на сучасному етапі" (до Дня науки)
17.05.2011 року. Бесіда: "Війська діяльність С.Петлюри". (До дня народження С. Петлюри)
19.05.2011 року. Тематичний вечір: "Книговидавництво – справа державна". (до Дня працівників видавництв, поліграфії і книгодрукування).
24.05.2011 року. Бесіда: "Київ – головний державотворчий та воєнно-політичний центр України” (історія національної військової традиції).
26.05.2011 року. Бесіда: "Миротворча діяльність – благородна справа по підтриманню мира і стабільності у світі" (до Міжнародного дня миротворців ООН).
31.05.2011 року. Правове виховання: Доведення та роз’яснення випадків злочинів і подій, які трапилися у військах та відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи.

100%, 4 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.