хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «спілкування»

Коли говорити не хочеться, та особливо і немає про що...

...я краще помовчу.

Тому оголошую тайм-аут на цьому сайті.

Наступного тижня мене чекає відпустка, відпочинок від роботи та усіх-усіх справ і проблем.

Заходити-заходитиму (ну як ви тут без мене глянути)), але активності напевне що не виявлятиму.

Всім щасливо залишатися!

Чим замінити фразу "Привіт! Як справи?"?

От чим замінити цю стандартну фразу? Як правило далі йде наступна типова переприска:

- Та нічого, все нормально. А в тебе як?
- В мене теж все окей!

І далі, як правило, переписка заходить в глухий кут. Той хто почав розмову, тупо не знає що далі написати щоб продовжити цю розмову!
Звичайно, такий сценарій відбувається не завжди, але погодьтеся що кожен з нас бував в такій ситуації! 

Як Ви дієте в таких ситуаціях?

Гавно і шакалад (чат із співробітником)

[9:54] ¤Олигарчег¤:
Хелоу!

[9:54] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
Как жизня, Виталька?

[9:57] ¤Олигарчег¤:
жизнь идет по установившемуся сценарию, пока ничего кардинально выдающегся не происходит

[10:02] ¤Олигарчег¤:
Дима сказал что ты решил не нервировать народ и заявление на увольнение написал? Чем планируеш заниматься?

[10:03] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
да, написал заявление, никитин подписал моё увольнение с 26-го января

[10:04] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
планирую заниматься тем же, чем и занимался всё это время с октября месяца - развивать свой бизнес, искать и использовать новые виды заработков

[10:04] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
весело, разнообразно, и устраивает меня по всем параметрам (-;

[10:08] ¤Олигарчег¤:
хм, все это время ты занимался непонятно чем и врядли это приносит нормальный доход. Может конечно ты это сможеш теперь развить. Но я тебе уже говорил, что ты поступаеш не правильно, относясь с таким наплевательством к работе, трудовому распорядку и к колегам. Шутов там наверно вешался один за троих тянуть.

[10:09] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
гг
интересно ты пишешь

[10:09] ¤Олигарчег¤:
советую зп постараться тратить акуратно, не покупай не нужных вещей

[10:10] ¤Олигарчег¤:
предполагаю что ты скоро столкнешся с отсутствием денег, правда у меня есть знакомый который так уже больше года живет и ниче, и отдыхает, и кушает и курит траву когда хочет

[10:11] ¤Олигарчег¤:
и вобще особых проблем у него нет, кредитов нет

[10:17] ¤Олигарчег¤:
Вобщем я не доволен твоим поведением, не раз тебе это уже говорил. Работа и график у нас пока не сильно жесткие, особо над душой никто не стоит, а ты забил на все и на всех, и при этом в самый не подходящий момент, сейчас у всех проблемы появляются, а ты бросил стабильный доход, понаплевательски подошел как к работе так и к ближайшему будущему! Гос-во сейчас не помогнает, работу найти проблемно, и в любом случае сейчас предложат меньше раза в два чем раньше, так что веселости я твоей в этом отношении не разделяю, и думаю что она у тебя напускная.

[10:27] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
1) нормальность дохода - понятие относительное... в декабре я заработал леваком больше, чем мне заплатили в атб. в этом месяце может получиться меньше... но есть отличная перспектива... в отличие от работы в АТБ - у меня эта перспектива очень хороша

2) занимался непонятно чем - хорошее определение. я ни от кого не скрывал того, чем занимаюсь... если проведение тренингов, развитие кино-клуба и посреднеческая деятельность для тебя "непонятно что", то я вообще не понимаю, что ты понимаешь под заработком... неужели только аренда квартир и скупки-перекупки автомобилей? ... в близжайшем времени у меня будет возможность заниматься полноценным инвестированием как в ценные бумаги, так и в развитие бизнесов. примерно с 4-го февраля. это тоже для тебя "непонятно что"?? :-) повеселил (-:

3) "наплевательство к работе" - ваша оценка, а не моя. Я изначально всегда заявлял, что не буду тратить свою жизнь на херню всякую. И всегда искал возможность заняться чем-то более полезным и продуктивным, чем работа в АТБ (обезьянья работа - по звонку прийти, нажать три кнопочки, дождаться звонка и уйти - ХУЙНЯ ПОЛНАЯ!!!)... А вот к коллегам я всегда относился с уважением. Всегда старался им помочь (правда моя помощь никогда не пересекалась с принципом не заниматься хуйнёй, то есть, когда просьба заключалась в том, чтоб я РАБОТАЛ БОЛЬШЕ И ЛУЧШЕ - такие просьбы игнорировались. работаю как считаю нужным...)

4) трудовой распорядок - замануха для лохов... особенно в логистике. Сами термины логистика и трудовой распорядок не совместимы в том понимании, которыми они преподносятся в АТБ

5) Шутов не вешался - он прекрасно справлялся. Он молодец, замечательный РАБОТНИК. Но никаких претензий ко мне у него быть не может.

6) Я уже много лет не покупаю ненужных вещей, а с зарплаты у меня всегда остаётся немного денег на следующий месяц, и мне никода не поиходится перезанимать или отдалживать из-за нехватки средств... Кстати, этот месяц я прожил всего за 700 грн, которые получил не на работе, а заработал сам... так что твои выводы о том, что в скором времени я могу остаться без денег - так же ошибочны из-за неверных начальных предпосылок

7) травку не курю (и вообще больше совсем не курю), алкоголь и наркоту больше не потребляю... совсем. статьи расходов на нездоровые развлечения и всякий хлам стали равны нулю. так что с другом своим тоже не стоит меня сравнивать. я действую четко и трезво, у меня есть свой план, и я не хернёй страдаю, а старательно работаю над достижением своих целей

8) Не нравится моё поведение?! Ты мною не доволен?! Хмм... Почему? Тебе не нравится, что я позволяю себе вольности и живу в своё удовольствие??? ВИТАЛИК, ТАК ВЕДЬ ЭТО ЖЕ ЗАВИСТЬ!!!! ЧИСТО ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ЗАВИСТЬ!!!

9) Снова пишу - не забивал я ни на всех, ни на всё.

10) График работы, согласен, намного демократичнее, чем на других местах работы, где график работы существует, но это не значит, что он должен меня устраивать. Я вообще готов работать по 20 часов в сутки, если оно того будет стоить, я готов тягать мешки и морозить ноги, если надо будет это делать... но не готов просиживать свою жизнь в тупорылом офисе в окружении таких же обезьянок, которые точно так же просто просиживают свои жопки, наслаждаясь тем, что "никто над душой не стоит, работа не обременительная и график не жёсткий"...

...) Стабильный доход у меня УЖЕ ЕСТЬ. На государство и его помощь я ХУЙ ЛОЖИЛ - никогда на них не рассчитывал! РАБОТУ ИСКАТЬ НЕ СОБИРАЮСЬ!!! Я не для того увольняюсь, чтоб идти на другую работу - я увольняюсь для того, чтоб НИКОГДА БОЛЬШЕ НЕ ИДТИ НА РАБОТУ!!!!!!!! ... вот только ты этого никак понять не хочешь (и не можешь)

[10:45] ¤Олигарчег¤:
:-) тренинги и посредничество- это все прекрасно, но сейчас как раз эта сфера в упадке, поэтому тут чтоб зарабатывать нужно хорошо крутиться. Кино0клуб - прекрасная идея, я не говорил что это плохо, мне это сразу понравилось, так что развивай.
График работы есть необходимая вещь, так что чтоб ты не говорил, но это необходимо, от нашей работы зависит много людей, поэтому мы обязаны согласовывать свои действия с ним, для этого и существует графики и сроки.
Я тебя не сравниваю со своим товарищем, я не одобряю его образ жизни в плане вредных зависимостей и рад, что у тебя их нет. Я просто сказал, что у меня есть знакомый который также как и ты работает на себя, иногда это у него получается, иногда нет, и плюсом является его свободный график, он напрмер ходит на всякие мероприятия, концерты, гуляет в парке когда хочет. Записался и год занимается айкидо, уделяя этому много времени. Я просто сказал, что у меня есть знакомый который тоже иногда живет на 500-700грн и ему этого вполне хватает, и не зная сколько ты тратишь, предложил тратить деньги разумно без излишеств.
Наличие цели - это очень важно, если ты будеш настойчив то достигнеш ее, главное чтобы цель и мечта была достойной.

[10:53] ¤Олигарчег¤:
Чем ты занимаешся я не вижу, так обрывочные сведения, просто судя по опыту такая посредническая деятельность обычно очень не стабильна в плане дохода, иногда сидиш пару месяцев совсем без денег, а потом раз и сорвал хорошее бабло. Но многие кто таким занимался в конце концов уходили от этого потому что хотели некоторой стабильности.

[10:55] ¤Олигарчег¤:
Я тебе совсем не завидую, я вобще стараюсь не испытывать такое чувство, просто мне жаль что ты скоро разочаруешся в своих занятиях и так как сейчас плохая ситуация в стране тебе будет сложно.

[10:56] ¤Олигарчег¤:
Буду рад конечно, если ошибусь в своих предположениях и ожиданиях. Глядиш заражусь тогда твоим успехом и надеждами и тоже начну заниматься воплощением своей мечты.

[10:59] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
1) Ни тренинги ни посредничество сейчас не испытывают упадка, наоборот, развиваются лучше, чем раньше.
2) "График работы" и "согласование действий" - совершенно разные вещи, и они не взаимосвязаны между собой так, как ты это пытаешься представить
3) Как организовать себе стабильность в доходах - я знаю, и посредническая деятельность лишь один из шагов для обеспечения себе стабильности и уверенности... без прибегания к работе по найму
4) Не решай за меня, пожалуйста, в чём я разочаруюсь, а чем мог бы быть доволен... Это ведь моя жизнь, и мне лучше знать, что мне нравится, а что мне противно... Да и сложность сложности - рознь. Я ведь говорил, что мне не проблемно пахать по 20 часов в сутки - это не сложно. Мне не проблемно таскать мешки - НЕ СЛОЖНО!!! Сложно - подчиняться. Никогда не смогу этого делать...

вот так вот...

кстати, а какая у тебя мечта? Ты никогда не рассказывал...

[11:07] ¤Олигарчег¤:
быть независимым и финансово и психологически от других людей. управлять свом небольшим делом, развиваться духовно и умственно, путешествовать. Т.е. быть свободным человеком, но у которого есть свой дом, где тебя всегда ждут любимые люди, которым ты можеш также обеспечить уверенность и комфорт. Кароче самые обычные человеческое желание.

[11:08] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
хня...

[11:08] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
то, что ты написал - не желание и не мечта...

[11:08] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
чужой шаблон чужими словами, лишённый конкретности и шансов к осуществлению

[11:13] ¤Олигарчег¤:
ну почему же- дом, жена, и небольшое дело приносящее доход и оставляющее много времени для свободного, либо наоборот упарвлять большой компанией, чтоб боялись и уважали

[11:15] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
Какой дом? Где?
Кто - жена? Какой у неё характер? Почему поженились?
Какое дело? Сколько прибыли приносит? Сколько сотрудников? Какие отношения с конкурентами?
Много времени? Сколько? Как используешь его? Где? С кем?
Большая компания? Какая?...
Боялись чего? 
Уважали за что?...

[11:29] ¤Олигарчег¤:
уважали за правильные решения и действия, приносящие пользу людям
боялись всякие козлы которые либо воруют либо думают сделать мне неприятность, и не делали этого зная что будут и желание и возможности получить ответные действия
большая компания- завод национального значения
времени свободного- примерно как сейчас, меня устраивает то кол-во ремени которым я располагаю
малый бизнес- не могу сказать какое направление, смам не знаю, если появится внутренняя увереность что вот этим, то сразу начну им заниматься и уйду из компании.
дом- средних размеров, примерно 300кв.м., место не имеет значение, но и не в чернобыльской зоне

[11:31] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
что производит завод?
4 часа в день свободного времени - достаточно?
не знаешь направления - не загадывай бизнес (-;
если не в чернобыльской зоне - значит на дне океана - там тоже дешёвая земля (-; ггг

[11:34] ¤Олигарчег¤:
времени свободного у меня намного больше, примерно 2дня в будние дни + 2выходных. 7 дней свбодных это тоже перебор. У нас и в городе есть нормальные районы, а загородом отъедь на километров 5-10 и уже на природе

[12:26] ¤Калакуцкий (ОУЗ)¤:
вот это уже ТВОЯ мечта и цель.. за такое уже можно и бороться (-;
спасибо, что поделился!

Спілкування із душею...

Після декількох занять йогою із недовгими медитаціями, знов замислився над тим, хто Я такий, і в чому є моя сутність.

Я - не тільки тіло.. Я - не тільки почуття і відчуття... Я - не тільки розум та пам'ять... Я не тільки емоції та думки,адже все це лише окремі прояви Мене... 

Звертаючись до людей, став помічати, що можна звертатись не тільки до тіла, і не тільки до розуму,чи до почуттів...можна звертатись прямо до душі.

Поки-що це відчуття виникло лише пару разів, але тепер, коли знаю що таке є, цьому буде не складно навчитись :)

Радісного вам всім дня, Мої дорогі друзі!

Закон збереження енергії

У фізиці є закон, який стверджує, що будь-яка енергія (сила) в цьому світі нікуди не зникає, вона просто переходить в інший стан. Є сила м’язів, яка нам дозволяє рухатись, є хімічна сила перетворення, яка нам дає змогу перетравлювати їжу, а ще є психічна сила (сила Свідомості), яка нам дає змогу спілкуватись із іншими людьми. Як і будь-яка фізична чи хімічна енергія, вона має тисячі різних забарвлень, які (як фізичні на тіла, а хімічні на взаємодію речовин) сильно впливають на наше життя. Одна з найважливіших речей у нашому житті є спілкування. Воно якраз і є обміном силою (енергією). Яким буде наше спілкування, таким і буде наше життя. Коли ми робимо комусь добро або зло, то ця сила не провалюється у небуття, а накопичується у нас самих. Все добре чи зле, що зробили іншим, ми змушені будемо обов’язково пережити самі й від цього немає ніякої втечі. Тому потрібно кожного дня слідкувати за тим, яке забарвлення енергії ми розповсюджуємо навколо себе. Будь-яка дрібниця у теперішньому будує наше майбутнє.

The Time Machine

Iснує легенда, що десь далеко живе маленький тихий чоловічок, який збирає всі сумні сльози, робить з них зірки і вішає на небо. А коли зникає причина печалі, зірка падає, щоб хтось, там, на землі, міг загадати щасливе бажання .........


Тож нехай над нашою Україною буде мирне зоряне небо, щоб ми мріяли та загадували бажання ...... І щоб вони ЗБУВАЛИСЯ………….

Я занурюю руку в море і починаю пальцями ворушити камінці під водою. Вони рухаються дивним сповільненим чином за рахунок в’язкості води, за рахунок втрати ваги, але я усвідомлюю, що не це мене бентежить.

Мене вражає те, що я уявляю, як звук від шурхотіння камінців звідси з Затоки вирушає у далеку путь, і ось він досягає кримських бухт, згодом берегів Тамані, Грузії та Туреччини, і нарешті, поштовхавшись у тісних берегах Босфору, виринає у Середземному морі.

А далі – прямісінька дорога у океани.

Це відчуття світового наслідку моєї простої дії приголомшує мене. Цей миттєвий стан співучасті у величній мізансцені розкріпачує мій погляд, і я в одно час помічаю все розмаїття світу, що мене оточує: мені здається, що для мене розкрились усі його зв’язки, а минуле і майбутнє згорнулось в єдину мить екстазу. Буденне і суєтне щезло, воно упокорилось величній картині втіленого промислу.

Навкруг мене усе унікальне: немає двох однакових камінців, дві піщинки, якими б вони не видавались подібними, є абсолютно різними, немає двох однакових листочків на дереві і двох однакових груш.

Згадка про груші мене збиває – чому, власне, груші?

А виноград?

Фруктовий ряд виводить мене зі стану якогось трансу. Але відчуття, досі незвідане, вже закарбувалось у пам’яті.

Я мимоволі починаю гадати, чи ще доведеться колись таке пережити, і формую вислід, що усе в світі неповторне, і тому нас оточує хаос індивідуальності. Але, щойно я спробував сформулювати висновок, що однакові елементи – це витвір людської уяви, як нове видовище приголомшило мене: серед хаосу каміння, піску, води, хмар я побачив ідеальну форму, створену самою природою.


Просто переді мною між стрімкоплинним захмареним небом і грайливим морем горизонт витворив ідеальну нерухому пряму лінію. Хаос не зник, ця лінія, своєю довершеністю, лише підкреслила, що чогось подібного навколо людини немає і бути не може. Я дивився в бік моря так, ніби бачив горизонт вперше. Вже пізно вночі, я заспокоїв себе тим, що ще Місяць, коли він у повні, може теж бути зразком, але ідеального кола або диску.

Про ці свої враження розповів дідусеві, намагаючись у нього довідатись, а що ж це воно було?

Дідусь Іван уважно вислухав мене, потім посміхнувся і сказав: "Ти доторкнувся до вічного, тому то тебе так і збентежили твої відчуття".

Мені сподобалась його метафора, але я був переконаний, що він вжив її не тільки, як літературну форму. Так і сталося. По хвилі додав: "Справа в тому, що горизонт – це особлива штука. Люди приходять і відходять, минають століття, а він – незмінний".

Помітивши мою розгубленість, дідусь додав: "Таким, яким бачив горизонт ти, його бачила людина і сто, і тисячу років тому. Різним було лише усе навкруги – і природа, і обставини. Але коли ти повністю зосередився лише на цій лінії між небом і морем, коли для тебе зникло усе навкруги, а думки ти на мить відклав на бік, то ти, разом з тисячами людей, що були до тебе і будуть після тебе, побачив тільки пряму, ідеальну пряму. Ти усвідомив творіння природи у чистому вигляді. Це і об’єднало тебе на мить і з минулим, і з майбутнім, бо в тому, що ви усі побачили була лише незмінна пряма, а навколо неї нічого, що б змінювалось і вказувало на плин часу".

Мені здалося, що я не просто зрозумів дідуся, а, що саме це, я і відчував тоді 07-07-77 року у Затоці.

Та мене бентежило вже інше: звідки ці відчуття відомі дідусеві, адже, здається, що і на морі то він не був жодного разу. Тож, я вагався, запитувати його про це чи ні.

Але дідусь пояснив усе сам: "Те, про що ти розповів, мені добре знайоме, хоча у нас немає такого горизонту, як на морі. Але ми маємо нічне небо. Це щось подібне, тому що, коли у нього вдивлятися пильно і не відволікатися на жодні думки, то можна потрапити у таке перевисання часів".

Я не втримався і перебив, про що відразу пошкодував: "Але ж чому нічого подібного не відчуваєш під зоряним небом у місті?"

Поки я карав себе за легковажність питання, дідусь з посмішкою мені сказав: "Ви там у себе в місті просто не бачите зоряного неба, воно у вас не справжнє: на ньому плями ліхтарів, вогні феєрверків, спалахи запальничок і світло телевізорів. Ви, навіть якщо і піднімете очі до неба, то лише для того, щоб подивитись чи є хмари, і, що вдягати завтра на роботу".


Помітивши, що я страждаю від його глузування, дідусь несподівано додав: "А ти, до речі, сам якось мені розповідав про свої враження від ночі на полонині. Це саме воно. Тоді тебе закрутило у часову пастку, але я тобі, щоб не лякати, розповів байку про тіні, які на Купала з’їдає полонина". Я згадав свої враження від того походу на полонину і на мить закляк.

А дідусь продовжив. "Світ, що нас оточує, постійно змінюється, тому між минулим і дійсним, між дійсним і майбутнім є нездоланна межа. Щоб повернутися у минуле, або потрапити у майбутнє, потрібно їх точно відтворити, але зі змінними засобами – оточуючим світом – цього зробити неможливо. І лише сталі в часі, однакові і в минулому, і в дійсному, і в майбутньому, речі можуть людину впровадити у стан абсолютної єдності того що було, що є і того, що буде".

Це якась машина часу – подумав я, а дідусь, ніби вгадавши мої думки мовив: "Це не машина часу, це ідеальні стани людини і світу, над якими час не має влади. І хоча людина неперервно змінюється, ці стани у ній постійно присутні. І коли ти мене питаєш, що таке Віра, що таке Любов, що таке Надія, ти питаєш саме про це. Саме ці стани і тримають у купі людство і не дають можливості розпастися часу, в якому воно існує".

Я повертаюся з села до Львова і дорогою починаю розуміти, що  почуті слова мені ще доведеться переосмислювати і довго усвідомлювати глибинний їх зміст. Але для мене очевидним стає той факт, що не догляд за минулим, чи клопіт щодо майбутнього є запорукою успішного життя.

Любов і Віра є основою, яка день вчорашній примирить з днем сьогоднішнім і виведе на щасливе завтра. А, якщо попереду цих основ, ми поставимо непевні спокуси матеріальної доцільності, то людство приречене пережити розпад часу, коли майбутнє перестане бути продовженням минулого. І відбудеться це дуже просто – люди втратять Надію, а відтак, вони перестануть мріяти.

Ми наближаємося до цієї межі, бо замість вірити – торгуємось, замість любити – домовляємось, а замість мріяти – лише хочемо.

От і нині я пригадую слова давно покійного дідуся Івана про те, що раніше людей єднав спільний погляд на Сонце, на зірку, на горизонт, а нині їх об’єднує спільний перегляд телепередачі. Ба скажу більше – реальне спілкування за горнятком кави ми змінили на віртуальне у «всесвітній павутині» (а назвали її так мабуть недурно!). Колись їх єдність гуртувалась навколо величного творіння природи, і вони відчували себе його продовженням.

Зараз їх збирає до купи витвір людського задуму.

Задуму не завжди доброзичливого та безкорисливого. Тож вони відчувають себе не продовженням промислу, а інструментом, часом ганебного, замислу.

Це і визначить розпад часів.

"Тому не слід занадто багато очікувати від кінця Світу, ми можемо необачно витворити його самі, і буде він значно страшніший".

Але, поки щоночі над гірським перевалом вітер напинає зоряний парус неба, а в Затоці світанкове море щоранку невтомно чертить ідеальну лінію горизонту, поки щодня Сонце світить для кожного і усім, а щоночі Місяць зазирає під спідниці хмар, людство ще має шанс.



І він дуже простий: "Коли зачиняють усі Виходи, потрібно виходити через Вхід".

Друзям та подругам

Привіт всім моїм друзям, подругам, знайомим та тим, з ким ще незнайомі! druzhba hug cvetok ura beer2
Маю питання. Чи все ще тут багато людей, чи всі вже перейшли у Фейсбук, Інстаграм та інші соціальні мережі?
Прошу - напишіть, озвіться.call beer phone
Дякую всім вам! spasibo

83%, 53 голоси

6%, 4 голоси

0%, 0 голосів

2%, 1 голос

9%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ток-шоу: битви політиків чи розмова по суті.

Олена Сібірякова.

Нынешние ток-шоу не имеют отношения к коммуникации политиков с гражданами. Это всего лишь место маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса. Необходим новый формат публичной дискуссии на телевидении.

  Продолжая завязавшуюся дискуссию относительно доминирования политических ток-шоу на отечественном телевидении, мне хотелось бы сразу озвучить свою позицию. Формат политического шоу в Украине не реализовал свой потенциал. Те же передачи, которые сегодня называют политическими ток-шоу и которые стали едва ли не обязательным атрибутом украинского национального вещания (наравне с вечерними новостями), не имеют отношения ни к отечественной политике, ни к коммуникации украинских политических элит с гражданами. По большей части, они стали местом маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса.

  Формат политических ток-шоу в Украине полностью соответствует принципам, которые сегодня исповедует украинская правящая элита.

 Привычка публично сводить счеты друг с другом и уходить от реальной дискуссии - характерные черты устоявшегося стиля общения украинского политического класса со своим народом. Нынешние политические ток-шоу, пережив ряд мутаций, достигли полного соответствия этому стилю. Неизбежным следствием такого положения вещей является, с одной стороны, тот факт, что рейтинги политических ток-шоу в большей степени зависят от того, подрались ли в эфире представители политического класса или допущен ли на эфир опальный политик со скандальными заявлениями, нежели от темы передачи или тех аргументов, которые приводятся в рамках дискуссии. Моя первая учительница Марья Ивановна наверняка бы поставила двойку авторам этих передач, приписав замечание: «Тема не раскрыта!»

  С другой стороны, политические ток-шоу на отечественном телевидении - это то, под что продюсеры и сегодня собирают аудитории - участников программ и их зрителей, понимая, что политика - это не шоу, но именно на этом ресурсе строится преимущественное большинство рейтинговых политических форматов! Как таковой формат политического шоу вполне уместен и даже необходим в стране, где разрыв между элитами и простыми гражданами достиг небывалого размера. Подобные форматы могут отчасти восполнить отсутствие коммуникации между руководством государства и страной. Поэтому в продолжение актуальной дискуссии, развернувшейся благодаря Владимиру Грановскому и Виктории Сюмар, будет сделана попытка показать неиспользованные возможности этого популярного телеформата, а также предпринята попытка нивелировать риски, которые они несут для гражданского просвещения и про которые постоянно говорят на протяжении последних нескольких лет, как верно заметила сама редакция «Телекритики».

 Публичное мнение и страгедия украинских политических шоу  «Страгедия - стратегия, целенаправленно ведущая к трагедии, катастрофе или гибели. Страгедия - это план, ведущий к уничтожению тех, кто в него верит». Михаил Минаков. «Толковый словарь опечаток». В нашу эпоху политика - это борьба за доминирующее положение по правилам публичности. Понятие «публичность» ввел Юрген Хабермас, назвав им то место, где действует машина государства, где происходит драма политической конкуренции и где граждане свободно объединяются для защиты своих интересов (см.: Ю. Хабермас. «Структурные трансформации публичности»). Эта сфера функционирует эффективно лишь там, где коммуникация между всеми тремя составными частями происходит свободно и открыто. Недаром немецкое слово «публичность» (ffentlichkeit) означает еще и открытость. Публичная политика основана на структурах свободной открытой коммуникации государственных мужей, политиков и граждан. Без этого эффективная политика невозможна. В этой связи мнения, которые доносятся до граждан, очень важны.      Важно, чтобы люди - граждане, избиратели, телезрители - понимали, на чем основаны решения, определяющие судьбу всех, живущих на одной территории. Роль свободных и ответственных СМИ чрезвычайно важна для формирования общественного мнения, которое разделяют и компетентные граждане.

 В Украине одна из основных макрополитических проблем состоит в том, что голос групп интересов почти не слышен из-за отсутствия публичных каналов их трансляции. И в этой ситуации политические ток-шоу могли бы быть одним из мест преставления интересов разных социальных групп украинцев в прямом контакте с ведущими политиками страны. Основываясь на разговорах с политиками, я пришла к заключению, что кроме имиджевых задач, многие из них - участники политических ток-шоу - пытаются использовать телепрограммы для получения обратной связи по тому или иному поводу. В украинских ток-шоу они часто ссылаются на общественное мнение и нужды украинских граждан как резоны своих действий.

 

[ Читати далі ]