хочу сюда!
 

Татьяна

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «настрій»

А вже Osin - FAYNO

"День йде по ночі,
А осінь по літі,
І переміні тій кінця немає..."
( Б.Лепкий )
   

Зустрінемось в Карпатах



Знову яблучна оскома, танець ватрою в ногах,
На душі і просто вдома сонце сходить на стогах.
Гори пишні від утіхи з Черемоша п’ють води,
Над потоком поміж вільхи загубилися сліди.



Давай зустрінемось в Карпатах, тут казка ще живе повір,
Тут ріки стрімко витікають і ніжно туляться до гір.
Давай зустрінемось в Карпатах, хай здійсниться жаданий сон,
У піднебесних дивних шатах серця заб’ються в унісон.





Одягли село і місто всі багряні кольори,
У калинове намисто нарядилися двори.
Чути музику знайому, осінь горам до лиця,
Завітай же у Карпати, хай здійсниться мрія ця.





Струни душі моєї...





В душі моїй – несказані слова,
Вона під ними часто знемагає,
І тільки ніч безмовна правду знає,
Яка то сила, вперта і жива.

Вона в мені – як дивовижний світ,
Що бавиться небесними вогнями,
Змагається з холодними вітрами
І тихим болем опадає з віт.




Вертаюсь сто разів у світ п’янкої тиші,
Бо інші всі світи до гіркоти чужі.
Тут істина життя, тут пам’ять пише вірші,
Тут грають почуття на клавішах душі.

Вертаюсь сто разів в полон терпкої ночі,
Вмираю у журбі й народжуюся знов,
На тлі тривожних дум твої шукаю очі.
Щоб випити їх сум, що править за любов.

Вертаюсь сто разів у зболене чекання,
Вдивляюсь у пітьму, що поглинає день,
Як дихання весни приховане кохання
Крізь мури заборон крадеться до пісень.





Жіноча доля - як терпка роса,
Що на чебрець опівночі спадає.
Цілує душу відчаю сльоза,
А каяття помилки виправляє.

Жіноча доля – як лукавства тінь.
Уста сміються, а в очах – зажура.
Закреслить тугу забуття глибінь,
Сама себе, всміхаючись, одурить.

У щасті пригортає цілий світ,
Про зло благає память замовчати.
Жіноча доля – милосердя цвіт,
Воістину уміє все прощати


Знову місяцю в небі не спиться,
Хоч і північ – мені не до снів.
Під розтерзаним світлом зірниці
Синьо-синьо барвінок зацвів.

У душі щось тремтить таємниче,
Срібні звуки породжують сум.
Ніби Всесвіт кудись мене кличе,
Ніби серце до когось несу.




Цей світ зими… Замріяні сузір’я,
Печальні вишні в дивній білизні,
Морози, тиша, місяць із загір’я
І синя пісня в далечі сумній.

Стою одна, лиш зорі загадкові,
І гріє серце цей чудовий світ,
Дивлюсь на нього з висоти любові,
З доріг життя, з вершин прожитих літ.
Ольга Яворська





Літо - в осінь за обрій...


Вітром зірване листя втікає,

Розчиняється дощ у калюжах.

Літо в осінь за обрій зникає...

...................................................

Мрії - хворі, надії - недужі.

"Все - химера", - ти кажеш байдуже.


07.08.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені



 

Моя любове! Я перед тобою...




Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.


Христос воскрес!

 

 

Скатерть белая, свеча, 


Аромат от кулича, 


Льется в рюмочки кагор. 


Пить не много – уговор. 


Разноцветие яиц, 


И улыбки светлых лиц. 


С праздником! 


Христос Воскрес! 


Доброты, любви, чудес! 

 

 

 


 

Кольори життя!!!!!!

Якого кольору небо,
А зорі що сяють в ночі
І сонце яскраве і ніжне,
В теплі весняні дні??
А ж кольори особливі,
Що змінюють наше життя,
Що поряд і разом із нами,
Залишаться на довге життя.
Це ніч випускного -
Теплого літнього дня,
Коли життя просте безтурботне,
А позаду відрізок життя.
Це сонця промінчик,
Що з за горизонne проб’ється,
В літньому лагері,
Після ночі без сну...
Чи просто кольори під настрій,
Ти х самих вікон в ночі,
Чи трави на світанку,
Чи водиці грози....
А є колір кохання,
Радості, суму і сліз,
Чи колір бажання,
Чи насолоди утіх.
Не знаю, не памятаю,
Можливо нема,
Та є, я точно знаю,
Без кольорів яскраве життя!!!!


Просто задумався, помріяв, згадав.... мене чомусь ностальгія хапає і тягне до себе, хочу рік назад!!! ))))