хочу сюда!
 

Лена

39 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «метро»

Ветку метро в Днепре будет проектировать компания российского ми

Ветку метро в Днепре будет проектировать компания российского миллиардера из США


ООО «Киевметропроект» выиграло тендер коммунального предприятия «Днепровский метрополитен» Днепровского городского совета по строительству нового участка метро в городе. Стоимость сделки составляет 8,76 млн грн, сообщает издание «Наши деньги» со ссылкой на данные системы ProZorro.

Согласно условиям тендера, до весны 2020 года «Киевметропроект» должен предоставить технико-экономическое обоснование строительства участка от законсервированной станции «Музейная» («Исторический музей») первой очереди метрополитена в Днепре до станции «Южный вокзал» Приднепровской железной дороги.

Как отмечается, цена сделки почти вдвое ниже ожидаемой стоимости закупки в 15,50 млн грн.

По данным журналистов, учредители «Киевметропроект» во главе с Виктором Яникина – Татьяна Яникина (0,1%) и американская компания «Валарт Инжиниринг» (99,9%). Конечным бенефициаром через американскую компанию указан российский миллиардер Валерий Абрамсон с калифорнийским адресом.

«По данным системы YouControl, к 2016 году доля Valart Engineering принадлежала ОАО «МПДИ «Мосметропроект» Министерства имущественных отношений РФ», – добавляют журналисты.

Они также напоминают, что в 2016 году «Киевский метрополитен» заказал «Киевметропроект» проектирование участка от станции «Сырец» на Виноградарь с электродепо по 140,020 млн грн, а в 2019 году — авторский надзор за выполнением работ ОАО «Киевметрострой» по 3,92 млн грн.

Ранее SKELET-info сообщал, что в Киеве планируют провести ремонт на станциях метро «Сырец», «Политехнический институт» и «Шулявская» за 60 млн грн.

Также «Киевский метрополитен» приостановил тендер на строительство метро на Виноградарь, который объявил в начале 2018 года.

В тему: Скандальное строительство на Героев Днепра лоббирует Илья Сагайдак


ИСТОЧНИК

Київ. Метрополітен. Совок

    Поза контекстом всіляких сьогоденних "реваншів" і т.д., частенько чую серед адептів "какую страну просралі" і "ковбаси по 2,20", про те, що наш Київ був на 90 відсотків розбудований при союзі. Я не буду заперечувати наявних, серед усього іншого, позитивних процесів існування СРСР, однак не стільки патріотизм, скільки здоровий глузд не дозволяє виводити їх в абсолют.
    Справді, після війни лівий берег став Києвом. Це є факт, хоча як напрямок розвитку міста, лівий берег розглядався ще при царях, і можливо втілився б раніше, аби не перша світова і революція з усіма її наслідками. Не буду заперечувати, що пляма міста значно збільшилась з 1945 по 1991 роки, і це ніяке не диво, бо це аж 46 років екстенсивного розвитку індустріальної країни і її найбільш індустріалізованої республіки. Майже пів століття. Але ви хоча б на цифри основних київських забудовників подивіться, скільки мільйонів квадратних метрів ними здаються, і це при розпорошеному приватному капіталі, і війні в країні з більшою й могутнішою країною. Прогулявшись Позняками, Теремками, Жулянами тощо - радяннські об'єми будівництва вже не так вражатимуть. Можна заперечити, вказавши на нинішню якість будівництва, але, панове, після участі в реконструкції кількох радянських будівель, про їх якість я і чути не хочу. Це взагалі окрема тема для довгої і виснажливої дискусії.
    Теза друга. При союзі створено київський метрополітен, могутня транспорта артерія. Це правда, 1960 він народився. До речі, в Москві він теж з'явився при СРСР, в 1935, хоча перші його розробки, що лягли в основу реалізації, почалися, увага, в 1875 році. Це ще навіть не при Миколі 2, і навіть не при Олександрі 3. Звісно, без "совка" нікуди, тільки вони, більше ніхто. І в Києві перші пропозиції по влаштуванню підземної залізниці світилися вже в 1884. Повторюватись не буду. А тепер подалі від гепотез, до дійсності. Якщо проаналізувати життєдіяльність київського метро, що прийнято вважати суто радянським, то виявиться, що за 31 рік існування його в СРСР (1960-1991) побудували 30 станцій, а за 22 роки незалежності (з 1991 по 2013) - 22 станції. Виходить, на якийсь там мізер, темп будівництво метрополітену у нас навіть збільшився у відсотках, при "убогій, голодній і неповноцінній" незалежній Україні, аніж при "могутньому й багатому" совку. Чому в 2014 призупинилось будівництво метро, з початком війни, я не бачу сенсу пояснювати. Так, в Москві під час другої світової було відкрито 7 нових станцій, але це тільки підкреслює показушний цинізм СРСР, при тотальній нестачі пального, продовольства і озброєння на фронті. Хай за Сталіна голими руками воюють. Баби ще нарожають. Ще один міф розсипається, навіть якщо не враховувати, що при адміністративно-плановому союзі як постановили, так і виконали, що треба - знесли, кого треба, посадили, відселили, а когось може й розстріляли. І ніяких тобі комерційних інтересів, майнових і юридичних прав, і решти проблем, що постають при досягненні таких великих цілей на сьогоді. Зауважу, що 1960 - 1991 роки є найбільш благополучними в існуванні країни, ну добре, до 85, мінус 6 років, але на фоні них, 22 роки існування нової України в прямому сенсі було боротьбою за виживання, принаймні перші 10-12 років. Повне перелаштування економіки на ринкову, дефолт, поява олігархату, та багато чого складного сталося за той час. Щоб не бути голослівним, додам схеми кивського метрополітену 1991 і 2013 років, чисто для порівняння.

Чистий аналіз, чиста логіка, без упереджень і пропаганди. Шкода тільки, що я нуль в харчових технологіях, і нічого не можу сказати про ковбасу по 2,20.

    

Метромысли

Довелось мне сегодня поехать на ЖД вокзал встречать людей.

На метро катаюсь я очень редко, наслышан про безконтактные карты, ограничения по жетонам, очереди в метро на станции Вокзальная.

Поэтому вежливо попросил тетеньку продать мне два жетона, так как ехать мне потом с вокзала, и дабы не стоять в большой очереди...

- В нас видається лише один жетон в одні руки, купуйте безконтактну картку...

Короче, отстоял я в очереди на Вокзальной.

А ведь можно было просто продавать жетоны не по восемь, а скажем, 15 или 20 гривен. Если вы уж отучиваете пассажиров от пластиковых монет. Если кто не хочет переучиваться, то пусть платит вдвойне.

Нет. Нужно давать по одному жетону в руки. Как когда-то сахар по купонам. Килограмм на рыло. Чтобы помнили. А ведь после запрета коммунистической партии я уже забыл про советский строй. 

Но в тоннелях киевской подземки еще летают духи товарища Щербицкого, Суслова, Маленкова...

Вы все врете!

 
Пришлось ехать в метро, чтобы увидеть такое:



а то пишите тут усякое, пишите, обманываете про чесных людей,
все! больше вам, политиканы - не верюbye

0%, 0 голосов

27%, 3 голоса

36%, 4 голоса

36%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Метро 2.0

Моя родная станция метро Святошин полностью преобразилась. Открыли после реконструкции восточный выход (к авиазаводу имени Антонова и заводу Атек) и одновременно закрыли западный, где были выходы из электричек. Теперь их пассажиры идут через мост по проспекту Победы, чтобы войти внутрь метро. Но это временно, зато как обновилась станция! 



Теперь есть лифт для тех, кому тяжко ходить по ступенькам. Новый переход, навесы из стекла и металла, двери, турникеты, таблички. 
Мэр обещает постепенно обновить таким образом все станции. Многие из них сегодня выглядят как музеи эпохи развитого социализма. Все же, хочется обновления.

Мовне питання

Не хочу влаштовувати ніяких "холіварів" чи "підгорань" як люблять говорити в інтернеті, просто викладаю подію і своє бачення.
        Частина1. Подія
Їду в метро з колегою по роботі. Вона сидить, а я стою, щоб сиділи жінки, діти і т.д. Спілкуємося. Російською, так на роботі склалося. Поряд сидить вусатий дідок і щось ніби коментує. На станції, коли стає тихіше, розрізняю наступні його слова: "Спілкуйтеся пошепки своєю мовою, вона тут нікому не потрібна..." З цікавістю дивлюсь в його бік, ніби, що це було, дідок дістає якусь брошуку з нотами і текстами пісень, втуплюється в неї, ми продовжуємо свою розмову. Інколи чую з боку дідка нерозбірливі коментарі зі словом "Україна". Виходжу, прощаюсь з колегою. Через вайбер дізнаюсь, що вслід мені пролунало від суб'єкта: "Слава богу, один ворог пішов!" Антракт.
        Частина 2. Міркування. 
Думаю, про моє ставлення до української мови викладати  тут зайве. Хоч в родині радянського офіцера спочатку навчився говорити російською, але державною володію не гірше, люблю її звучання у гарному виконанні. Враховуючи всі історичні події з утисків мови, позицію дідка можна прийняти, але не поведінку.
       Скажу коротко тезами: Якщо довбойоб виявився патріотом, від того він не перестає бути довбойобом. Якщо патріот виявився довбойобом, це прикро в першу чергу для інших патріотів, які не є довбойобами.
       А тепер детальніше. Людина поважного віку, з патріотичних міркувань поводиться наче посміховисько. Звісно, сила дії антиукраїнської пропаганди викликає силу протидії, але ж сумно являти собою інерційну несвідому дію без вектора і корисної дії. Якщо ви пливете бездумно за течією, ви або труп, або лайно.
       Сліпа категоричність міркувань то окрема тема для дискусії, але я маю що сказати, щоб розхитати позицію подібну до згадоної вище.

1. Серед добровольців, які стримували ворога на Донбасі, поки регулярна армія чухала потилицю, багато російськомовних, але вони люблять Україну не менше за базікал у вишиванках, і зробили значно більше для країни. То може не зовсім в мові справа?

2. Така поведінка може легко викликати агресію у відповідь і наврядчи є патріотичною за результатами діяльності.

3. Російська мова. Її, штучно сформовану протягом розвитку т.з. третього Риму, розвивали в тому числі і багато українців, оскільки грамотних людей аж до ХІХ ст. в Московії катастрофічно бракувало. Тож, на їхню мову ми маємо не менше прав, аніж вони самі, то чому би російською для різноманітності й не користуватися.

4. А ще такі агресивні шукачі ворогів є підозрілими, бо найголосніше "тримай злодія" зазвичай волає злодій.

Наче, все. Миру у ваші домівки і голови.

Вхід до метро...


Франкфурт, Германія

Вирішив на Метро ?


Пассажир вирішив добиратись на Метро ?

Мгновение в Метро

Я ехал сегодня в метро, просто ехал как обычно, с работы, уставший. В мечтах был только ужин и здоровый сон. Вот снова  эта стация, тут всегда заходит так много людей, что даже тем кто сидит оказывается довольно неловко. 

 На этой самой станции зашли парень с девушкой, каких много, я и не обратил сразу внимания, они держались за руки, о чем-то шептались.. сели кстати совсем недалеко от меня. Я наблюдал, просто они показались мне интересными, такими влюбленными, как будто ничего вокруг не существовало.. ни людей, ни этого вагона. 

Она улыбалась, играла его пальцами, что то рассказывала, поправляла волосы, и по-моему говорила какие-то глупости, всячески стараясь вывести его из себя. Вдруг мне так захотелось увидеть её глаза.. в какой то момент я готов был крикнуть дабы обратить её внимание, не знаю что нашло.. 

И тут она повернулась. Наверное привлекла какая-то реклама. И эти глаза.. знаете, в жизни я еще не видел таких счастливых глаз... они сияли сверкали, светились... не могу сейчас передать всё, что почувствовал.. мне захотелось поблагодарить этого парня, сказать спасибо, пожать руку.. всё что угодно.. поставить памятник при жизни.. если б все мы могли делать наших девушек такими счастливыми... 

Думая обо всем этом, я очнулся уже на конечной... и до сих пор меня не покидают её глаза...

 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая