Щойно прочитала і не можу не поділитися, адже стільком тут реально треба нагадувати, що живемо один раз і треба радіти кожному дню.         НЕ ПОЗВОЛЯЙТЕ ИСПОРТИТЬСЯ

Что вы делаете, когда вынимаете что-нибудь съедобное из холодильника, разогреваете и вдруг получаете приглашение пообедать где-то в другом месте? Вряд ли вы станете снова класть еду в холодильник; вам придется просто съесть ее. Полагаю, о таких вещах нам нужно помнить и тогда, когда мы думаем о своей жизни. Марк Твен очень четко и ясно выразил эту проблему в маленькой шутке, которую любил рассказывать. Дважды в день к его дому приходил человек, предлагавший рыбу, но Марк Твен отказывался: “Нет, спасибо, мне рыба не нужна”. Через какое-то время ему пришло в голову, что сама настойчивость этого человека достойна вознаграждения, и он сказал жене: “Я все-таки куплю у него рыбы”, — что в итоге и сделал. Когда рыбу приготовили для ланча, она оказалась совершенно несъедобной. На следующий день, увидев торговца, Марк Твен подозвал его и сказал: “Послушай, та рыба оказалась несъедобной. Она была несвежей”. — “Что ж, хозяин, это не моя вина, — спокойно ответил торговец. — На этой неделе я ежедневно дважды предлагал вам рыбу, и если вы протянули время, пока она не испортилась, то с меня и спрос невелик”. Подумайте об этом. Перед вами лежит “сегодня”: целый день, вынутый из холодильника вечности и разогретый для вашего использования. Вы не сможете прожить этот день завтра или послезавтра, вы можете прожить его только сегодня. Когда вы собираетесь жить? Ждете ли вы того никогда не наступающего времени, когда наконец-то будете счастливы? Собираетесь ли вы ждать до тех пор, пока рыба не испортится? Позволите ли вы этому дню испортиться или же скажете: “Это драгоценный дар Бога, это банкет “сегодня”. Я собираюсь подготовить его и съесть сегодня. Я собираюсь прожить этот день так полно, как только смогу. Никто не имеет права отвергать такой дар. Его нужно принимать с открытым сердцем, открытой душой и благодарностью”. Этот день, этот самый день, — драгоценнейший подарок, который вы когда-либо имели в своей жизни. Не позволяйте ему “испортиться”. Не наполняйте его чувствами апатии, поражения и одиночества — пробудите в себе энтузиазм. Примите мысль, что этот день потенциально наполнен успехом, счастьем, любовью и радостью. Все это будет сегодня. Не дайте этому уйти впустую: выходите в сегодняшний мир и найдите в этот день успех, счастье, любовь и радость. Вы не сможете прожить этот день завтра, и он уже никогда не повторится.

 

Про таких, як він, не пишуть книжок і не складають пісень.Такі, як він, одного дня ламають увесь твій світ, руйнують правила й назавжди поселяються всередині... І від цього мементу розумієш, що твоє життя стало інакшим. Відтепер твоє серце - неосяжна глибина, здатна на все заради одних-єдиних очей.

Щастя- це коли тебе розуміють. А коли ні - то і щастя десь дівається...

Одна із найбільших оман у нашому житті полягає в уявленні, що щастя може знаходитися десь у зовнішньому світі. Коли ми так міркуємо, то вважаємо, що без чогось зовнішнього (речей, людей, умов...) ми не зможемо бути щасливими, повноцінними, завершеними. Але щастя насправді не може існувати поза нашою свідомістю, яка, у свою чергу, повністю залежить тільки від нас самих та повністю незалежна від зовнішнього світу. Ми самі себе ставимо у залежність від зовнішнього, вважаючи, що саме там існує наше щастя. Та таємниця полягає у тому, що коли ми відмовляємося від “гонитви за щастям” і приймаємо світ таким, який він є, не прив’язуючись до нього, до нас приходить внутрішній спокій. Внутрішньо спокійною може бути тільки незалежна від всього зовнішнього людина. А ще дивовижнішим є те, що внутрішньо спокійна людина, відчуваючи неймовірне щастя, не може до нього прив’язатись. Вона живе таким щастям, але водночас повністю від нього незалежна. Кожен із нас — внутрішньо довершена та повністю самодостатня істота, призначення якої не живитись чужим щастям, а випромінювати його та ділитись ним зі всім світом. Чиста свідомість (наповненість справжнім щастям) — це свобода від будь-яких прив’язаностей.

“Наповнені” люди живуть внутрішнім щастям. Їхній настрій та й саме їхнє життя не залежать від зовнішніх умов, а залежать тільки внутрішнього життя, яке заповнене внутрішніми спокоєм та радістю. “Наповнені” люди не потребують чиєїсь підтримки в житті, вони повністю самодостатні. Будь-які труднощі вони переживають легко та спокійно. Так як їхнє життя наповнене щастям, то всі їхні вчинки випромінюють це щастя і натхнення. Коли співіснують двоє таких людей, то кожен з них живе своїм життям, не “залізаючи” в особисте життя іншого, навіть якщо це близька людина. Та все ж таки, коли людина щаслива, вона хоч-не-хоч ділиться цим щастям із оточуючими (“з-частя” — з частуванням). І хоча кожному вистачає власного внутрішнього щастя, вони крім цього починають взаємно ділитись тим, що них всередині, одне з одним. Кожен із них отримує задоволення від того, що просто ділиться із іншим, нічого не хоче для себе, бо самодостатній. І так це може продовжуватися вічно або до того часу, поки хтось із них перестане жити внутрішнім щастям та стане “порожнім”.

            Моє Щастя – в Теплих Морях. Щастю було мало місця в нашому містечку, воно тьмяніло, марніло. «Я помандрую світом – а ти дочекайся мене. Я приїду до тебе великим і сильним. Я – лиш твоє щастя, і повернусь тільки до тебе, ти дочекайся!» І полетіло далеко-далеко. Мені лишило тільки два маленькі Щастячка, про які я повинна дбати. Я би полетіла вслід за Щастям, але маленькі мої Щастячка ще не вміють літати, і я їм потрібна тут, вони без мене пропадуть.

            Без Щастя важко, тим більше, коли вже звик бути щасливим. Раптом Щастя зникає – і ти не вмієш вже без нього жити, борсаєшся в житті, як сліпе кошеня. Тримають на плаву маленькі Щастячка, але вони такі маленькі, їх самих ще треба тримати…

            Я пишу своєму Щастю послання, але вони не долітають до теплих морів. Деколи моє Щастя виходить на потрібну хвилю і його голос запевняє, що повернеться, що воно тільки моє. Цих промінчиків мені вистачає, щоб бути веселою аж до вечора. Перехожі дивуються: чому вона посміхається в такий темно-сірий, холодний і сумний день, коли у світі криза, коли в гаманцях і кишенях свище вітер… 
           Моє Щастя не може без нових вражень, не може сидіти на місці, йому потрібен простір. Це зовсім особливе Щастя, одне на ввесь світ, моє.

           Я жила багато років, навіть не здогадуючись про його існування. Я не шукала його, думала, що його нема.  А воно – є. Його в мій дім привели з собою друзі, просто познайомити мене зі Щастям. Щастя прийшло, зігрілось і вирішило тут зі мною і поселитись. Воно мене відразу впізнало. Воно мене шукало по світах, приміряло на себе багато панночок і поважних дам, а підійшла йому саме я. Така, як є, без прикрас і масок. Я пригледілась добре – і також зрозуміла, що воно саме моє. Моє єдине Щастя.

            Моє Щастя – непросте. Воно норовисте. Воно волелюбне, як дикий кінь. Воно легкозаймисте і вибухонебезпечне. Зате як же з ним буває добре, коли просто його обняти і бути з ним наодинці… Воно тоді лагідне і муркотливе, м`яке і тепле. Моє Щастя – це моє продовження і доповнення. Ми перетікаємо з ним одне в одного, як пісок в пісочному годиннику, ми – з одного матеріалу. Я не зможу вже повноцінно жити без Щастя. Я мушу його дочекатись. Я мушу бути сильною, красивою і цікавою, коли воно повернеться, щоб Щастя впізнало в мені мене.

            Щастя моє, я тут! Я чекаю на тебе. Я буду сильною, я буду достойною тебе. Щастя моє, добре, що ти є на світі. Ми нарешті знайшлись, і ми більше не загубимось. А якщо тобі знову треба буде полетіти у світ – я тебе відпущу, бо знаю – ти повернешся тільки до мене. Ти – крилате, моє Щастя, ти – особливе. За це я тебе і люблю.

Я мрію про власний чудовий будинок, і сад навколо нього,щоб там цвіли весною вишні щоб грались мої дітки

А хто ж про це не мріє?

Хочу шикарну кухню

І романтичну спальню

Цікаву дитячу

І студію для роботи над картинами....

Ну хто ж цього не хоче?

Я квіти хочу бачити щодня за вікном

Милуватись заходом сонця

Змітати осіннє листя з доріжки

Поливати троянди літніми вечорами

І смажити рибку на грилі

 Ну хіба б Ви цього не хотіли?

Зустрічати друзів біля входу

Провести їх за різдвяний стіл

Сидіти з ними та  сім'єю під пишною прикрашеною ялинкою

 Ну хіба ж це не щастя?

"... Нам так долго твердили про "не в деньгах счастье", что мы теперь не готовы мириться с другим тезисом: "не только в деньгах счастье". Деньги - это как объем двигателя автомобиля. Есть оптимальное сочетание массы транспортного средства и мощности движка. Чрезмерное отклонение от этих пропорций чревато катастрофой. Деньги всего лишь расширяют возможности, а это еще не счастье, но уже испытание. "Не справился с управлением возможностями" - этот диагноз примеряют на себя все больше жителей крупных и богатеющих городов России и всего мира.

Экономике не выгоден счастливый человек. Она поощряет максимизаторский подход в сфере потребления. "Выбери лучшее". "Не иди на компромисс". "Ведь ты этого достойна". Счастливый человек мало потребляет и вообще - способен понимать крамольные для экономики вещи. Всех денег не заработаешь. Лучшее - враг хорошего. Не имей сто рублей... Представьте на минуту, что люди всей земли перестали жевать жвачку. И решили всю жизнь пользоваться одним и тем же мобильным телефоном. И раздумали выбрасывать вполне крепкие джинсы потому, что они вышли из моды. И вообще - в один прекрасный день вдруг поняли: богатство ничто по сравнению с социальными связями. Семейными, клановыми, религиозными, культурными, национальными. Именно они, по мнению социологов, делают жизнь человека осмысленной, спокойной и полноценной.

Экономика бы рухнула. Счастливый человек - враг экономики.

Но это не наши проблемы. Это проблемы ее, экономики. Пусть она приспосабливается к нам, а не мы становимся ее рабами.

Слово "счастье" произошло от слова "часть". А слово достаток - от слова "достаточно". Вы стали зарабатывать в 2 раза больше? Поздравляю: у вас появилась замечательная возможность подарить себе какой-нибудь высококачественный геморрой... "

 

Вся стаття http://izvestia.ru/comment/article3115315/