хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «щастя»

Щоб бути щасливим...



П'ЯТЬ ПРОСТИХ ПРАВИЛ, ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВИМ...
[ Читати далі ]

счастье вдруг в тишине постучалось в двери

— Моня, ну, шо бы ты делал без меня?
(- Занимался бы сексом, когда угодно, 
пил, курил, гулял, ходил в сауну, казино,
 да мало ли чего...  - подумал Моня)
— Фирочка, наверное бы умер от тоски.
(цитата и картинка от Голубки)


  Фирочка:
  — Моня, почему, оформив брак, - большинство мужчин почти сразу же мечтают вырваться из него?
 
  Моня:
  — Таки да, даже заради брачного щастя, человек не может долго терпеть обман и унижение.

Вторая притча о счастье

Жило-было три умных брата и четвертый – не-дурак. И ушли они как-то из дома – счастье искать. Шли по дороге, шли – и видят Счастье в яме сидит.

– Чего ты хочешь? - спрашивает Счастье у старшего.

– Хочу умным быть, - и дало ему Счастье книжек умных. 5 штук.

– А ты чего хочешь? – у второго спросило.

– Я сильным стать хочу, - и получил второй брат от Счастья маску, гирю и пистолет.

– А тебе чего? – у третьего поинтересовалось Счастье.

– Я хочу быть богатым, - и вручило Счастье третьему брату 300 гривен. Мелкими монетами.

– Ну, а ты чего хочешь? - спросило у четвертого Счастье.

– А ты чего хочешь? – спросил вместо ответа младший брат.

– Я хочу из ямы вылезти, - ответило Счастье.

Младший брат протянул руку Счастью, вытащил его из ямы да пошел по дороге дальше.

А Счастье за ним побежало…

Щастя - дурним!

Думкам затісно в голові -

Даруєш ромашкове поле мені.

Вщент розірвана душа -

Кажеш що ранком

Зустрітись нам на.

Вгадуєш, знаєш

Цілуєш всмак

І нехай кажуть – Не пара, Дурак!

 

Згодна давно щастя сприймати таким

Може воно належить тільки дурним?

 

Знають усі яке воно має бути!!!

Я не знаю, просто хочу відчути.

Я знайшла себе...

Сьогодні я передивлялася інтереси однієї моєї нової подруги... мене найбільш зацікавила українська демонологія))))))))) і давай я нишпорити в гуглі, натрапила на Вікіпедію...(не раз вона мене спасала) І що ви думаєте... сиджу, читаю там про різних Відьм, русалок, Мавок, Вихорів(до речі дуже цікавий... без живота. всі тельбухи на зовні... о дає...)... І натрапляю на ПОВІТРУЛЮ... читаю про неї, а перед очима Я САМА... і тут мене осінило!!! та я ж справжнісінька повітруля!!! тільки от крила мої при народженні хтось вкрав... тепер у мене є ціль в житті: ЗНАЙТИ СВОЇ КРИЛА... Я МЕГА щаслива... завжди ваша...ПоВіТрУлЯ))))))))))) Стаття з Вікіпедії

Повітруля – національний український міфологічний позитивний персонаж жіночої статі.

Асоціюється із стихією вітру (дочка гірських вітрів) – легка, здатна пересуватись у повітрі, не торкаючись землі, часто змальовують з крилами та вбраною в квіти з голови до пят. Хоча здебільшого описується як красуня, вміє змінювати зовнішність з молодої на стару і навпаки. Залюбки допомагає закоханим у любовних справах. Походить з Карпатського регіону. Вважається, що якщо комусь дев'ять ночей поспіль сниться кохана, то на десятий в її образі спускається з полонини повітруля. У чабанів, які ні в чому не відмовляють свої коханкам-повітрулям, вівці завжди цілі...

Повітруль можна віднести до демонологічних персонажів так званої «нижчої міфології» (як і русалок, мавок), яка відзначається стабільністю і збереглася майже в незмінному вигляді дотепер, бо зазнала меншого впливу християнства, ніж «вища» (віра в головних богів).

легенди та повір*я Улітку юнак-вівчар повертавсь опівночі до себе в колибу. На озері він зненацька побачив повнісінько дівчат незвичайної краси. Одна з них особливо його приголомшила. Наступного разу, за порадою старого вівчара, він заховався на тому ж місці в мох і украв крила своєї коханої. Повітрулі не змогли його здогнати, а кохана прийшла до його колиби. Він одружився з нею. Народився хлопчик. Одного разу чоловіка не було, і повітруля вкрала свої крила, хоча старий вівчар радив їх спалити на вогнищі. Вона й відлетіла до своїх подруг — вітряних жінок не зміниш. Вони, як вовки, все в ліс, у шкоду тобто дивляться. Дуже тужив за нею вівчар, не знаходив собі місця. Нарешті він залишив побратимів-вівчарів і пішов у ліси шукати дружину. І знайшов у печері, з сином. «Іди звідси по-доброму, — говорила та, — а то прилетять мої сестри з нашою матір’ю і розірвуть тебе на клапті». Але він спалив її крила, заборонив залітати в шкоду і привів до вівчарської колиби...

Перше щастя

Нахабство - це друге щастя
А що ж тоді перше щастя? (питання до вас)

як на мене, це відноситись до всього з долею іронії та пучком позитиву


 Б'єрк та її Utopia

Ключик до щастя...

 Але скрий глибоко до щастя ключ Але знай , що не маєш нічого ,  крім тої  малої золотої скриньки ...

Liato z Radjem_Счастье

"Счастье как здоровье: когда оно налицо, его не замечаешь."

~Михаил Булгаков~

"

"Чтобы быть счастливым, нужно постоянно стремиться к этому счастью и понимать его. Оно зависит не от обстоятельств, а от себя."

"Человек обязан быть счастлив. Если он несчастлив, то он виноват. и обязан до тех пор хлопотать над собой, пока не устранит этого неудобства или недоразумения."

~Лев  Толстой~

"Судьба у меня в руках и счастье всегда со мной."

~Тамерлан~

Особиста проблема

Сниться мені такий яскравий сон. І він настільки арт-хаусний, що я не можу схопитися ні за одну його сюжетну нитку, а просто "мандрую".

Одне лиш пам'ятаю. В мене є можливість прямо тут і зараз уві сні розповісти про одну свою проблему дуже класному спеціалісту з психології. Я починаю панічно згадувати яка в мене зараз проблема? І не можу згадати )) 

Світлина під назвою "Дівчина Пікассо"


Живі - мертві

Йдучи з подругою вулицею після дощу, висловив думку про те,що класно було б пробігтись по калюжі, а ще краще стрибнут в неї...Думаю більшість зараз подмало те що висловила моя подруга))) Ну й нехай! Це звісно надто вже не пересічна забаганка, але цікаво в якої клькості людей зявляються такі дитячі забаганки при погляді на мокрі вулиці.А от зимою зїхати на ногах з гірки яку розковзали діти чи підбігти до дітвори кинути в сніг рюкзак і попросивши в них санки,чи орендувавши за шоколадку(власний досвід)))) проїхатись. Тут думаю вже буде значно більше бажаючих, але от сміливців зробити не надто. "Це ж людти дивляться.", "Це якось по дитячому" "Я ж одягнений не відповідно...нові штани...", а в душі ж хочеться))) але більшість запрошенння до таких спонтанних забав прямо таки відкине цілко серйозно вважаючи це тупістю.
 Люди перестали бачити ці малі радості.Особисто я памятаю моменти що з школи не виходив, буквально вилітав в двір,просто вибігав,поки добіг до друзів встигав поскакати по сходинках, проїхатись на пирилі,копнути лавку і зачепити когось, крик, сміх...То бурлило ЖИТТЯ!!! Чи памятаєте як смакував мамин компот з яблук чи ще чогось після футболу, а брудні ноги після футболу,чорні руки від горіхів, синє обличчя від якихось там ягід...О Боже, якби хотілось ще колись в житті мати такі брудні ноги після футболу на мокрому полі.А зараз чую як люди говорять "А, хліб не такий як був колись, а ковбаса..."...Ні! Ми вмираємо! перед телевізорами, перед тими дурними мріями і планами...діти живуть,а ми ні,вони можуть ще сміятись і радіти.А потім входять в доросле життя і починають скучати за компютерами, стаються  "знавцями життя", а тоді приходе це прагнення дорослості, щоб вже був секс, вже була свобода щоб кудись поїхати, вирватись...І ось ці сумні двадцятирічні діти сідають і нема в них життя...
Нам так насправді бракує життя. Ми тужимо за добробутом, але один знайомий після відрядження в німеччині розповідав, що довкола були забезпечені німці.Добротний одяг, добротні мерседеси... і жодної посмішки, всі якісь сумні.Єдина радісна людина - касирка в туалеті, негретянка з Гани.Єдина радісна людина, яка сказала," привіт, звідки ти?", і на ламаному англійському щось там побалакали біля того туалету.Єдине радісне обличчя,а на вулиці далі снували ті мумі.
Нам бракує життя! Це є хвалебне прагнення яке не дає нам спокою і прошу Бога щоб ніщо його не заглушило.З ним народжуємось і зним живемо воно є в кожному з нас, десь глибоко в нашому серці.Думаю майже всі були в такому стані, колись на питання як справи, говорили "всьо добре але щось не добре".Ми самі часом не знаємо що тоді є, що нам щось не подобається. То власне те прагнення, Бог прагне щоб ми жили! А люди живуть так наче ніколи не помруть а потім вмирають наче не жили.Колись почув такі слова:"Прагну щоб смерть застала мене живим!"