Щоб бути щасливим...
- 21.09.23, 12:27
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
Жило-было три умных брата и четвертый – не-дурак. И ушли они как-то из дома – счастье искать. Шли по дороге, шли – и видят Счастье в яме сидит.
– Чего ты хочешь? - спрашивает Счастье у старшего.
– Хочу умным быть, - и дало ему Счастье книжек умных. 5 штук.
– А ты чего хочешь? – у второго спросило.
– Я сильным стать хочу, - и получил второй брат от Счастья маску, гирю и пистолет.
– А тебе чего? – у третьего поинтересовалось Счастье.
– Я хочу быть богатым, - и вручило Счастье третьему брату 300 гривен. Мелкими монетами.
– Ну, а ты чего хочешь? - спросило у четвертого Счастье.
– А ты чего хочешь? – спросил вместо ответа младший брат.
– Я хочу из ямы вылезти, - ответило Счастье.
Младший брат протянул руку Счастью, вытащил его из ямы да пошел по дороге дальше.
А Счастье за ним побежало…
Думкам затісно в голові -
Даруєш ромашкове поле мені.
Вщент розірвана душа -
Кажеш що ранком
Зустрітись нам на.
Вгадуєш, знаєш
Цілуєш всмак
І нехай кажуть – Не пара, Дурак!
Згодна давно щастя сприймати таким
Може воно належить тільки дурним?
Знають усі яке воно має бути!!!
Я не знаю, просто хочу відчути.
Повітруля – національний український міфологічний позитивний персонаж жіночої статі.
Асоціюється із стихією вітру (дочка гірських вітрів) – легка, здатна пересуватись у повітрі, не торкаючись землі, часто змальовують з крилами та вбраною в квіти з голови до пят. Хоча здебільшого описується як красуня, вміє змінювати зовнішність з молодої на стару і навпаки. Залюбки допомагає закоханим у любовних справах. Походить з Карпатського регіону. Вважається, що якщо комусь дев'ять ночей поспіль сниться кохана, то на десятий в її образі спускається з полонини повітруля. У чабанів, які ні в чому не відмовляють свої коханкам-повітрулям, вівці завжди цілі...
Повітруль можна віднести до демонологічних персонажів так званої «нижчої міфології» (як і русалок, мавок), яка відзначається стабільністю і збереглася майже в незмінному вигляді дотепер, бо зазнала меншого впливу християнства, ніж «вища» (віра в головних богів).
легенди та повір*я Улітку юнак-вівчар повертавсь опівночі до себе в колибу. На озері він зненацька побачив повнісінько дівчат незвичайної краси. Одна з них особливо його приголомшила. Наступного разу, за порадою старого вівчара, він заховався на тому ж місці в мох і украв крила своєї коханої. Повітрулі не змогли його здогнати, а кохана прийшла до його колиби. Він одружився з нею. Народився хлопчик. Одного разу чоловіка не було, і повітруля вкрала свої крила, хоча старий вівчар радив їх спалити на вогнищі. Вона й відлетіла до своїх подруг — вітряних жінок не зміниш. Вони, як вовки, все в ліс, у шкоду тобто дивляться. Дуже тужив за нею вівчар, не знаходив собі місця. Нарешті він залишив побратимів-вівчарів і пішов у ліси шукати дружину. І знайшов у печері, з сином. «Іди звідси по-доброму, — говорила та, — а то прилетять мої сестри з нашою матір’ю і розірвуть тебе на клапті». Але він спалив її крила, заборонив залітати в шкоду і привів до вівчарської колиби...Але скрий глибоко до щастя ключ Але знай , що не маєш нічого , крім тої малої золотої скриньки ...
~Михаил Булгаков~
"
"Чтобы быть счастливым, нужно постоянно стремиться к этому счастью и понимать его. Оно зависит не от обстоятельств, а от себя."
"Человек обязан быть счастлив. Если он несчастлив, то он виноват. и обязан до тех пор хлопотать над собой, пока не устранит этого неудобства или недоразумения."
~Лев Толстой~
"Судьба у меня в руках и счастье всегда со мной."
~Тамерлан~