хочу сюда!
 

Ксения

28 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 28-40 лет

Заметки с меткой «сенс»

Грохот под торпедой и в районе стойки

Хотел поделится опытом  :mitsu:
Эта история произошла с автомобилем Ланос. Но думаю, что это будет интересно и другим автолюбителям.
В районе правой стойки при движении по неровным дорогам или езде по брусчатке, появился подозрительный шум. Этот шум был больше похож на мелкую барабанную дробь, которая со временем стала очень громкой. Неоднократные посещения СТО не выявили никаких патологий.  :wallbash: Стойки в норме, тормозная система в норме, рулевая рейка, наконечник, шаровая тоже в норме.
Неоднократные подтяжки всех узлов ничего не решили. Спасибо ребятам из магазина http://myzapchasti.info/   за дельный совет по устранению поломки автомобиля. Каково было наше удивление, когда случайно была обнаружена причина громкого шума. Этой причиной оказалась петля капота, у которой в креплении образовался люфт. Кто мог подумать, что столь маленькая деталь, может наделать столько шума?! Самое наверное не смешное, что мы чуть не приступили к разборке торпеды, дабы найти источник шума.  :facepalm:

я не понимаю...

Сегодня в одной статейке на одном сайте читаю: 

 В хoдe пepeгoвopoв лидepoв "нopмaндcкoй чeтвepки" сoбeceдники пoддepжaли пpeдлoжeниe пpeзидeнтa Укpaины o дeмилитapизaции Шиpoкинo... (http://strana.in.ua/news/9807-razmeschenie-mirotvorcev-na-donbasse-vozmozhno-putin.html)

В другой на другом читаем:

 В Широкино уже почти час продолжается бой. Террористы обстреливают позиции полка" Азов " из 82- и 120 мм минометов, АГСов, крупнокалиберных пулеметов и стрелкового оружия. Азовцы удерживают позиции и дают врагу адекватный ответ... Информация о потерях уточняется. (http://gazeta.ua/ru/articles/np/_v-sirokino-idet-boj-azov/624192)

Люди, скажите, если вы понимаете, что происходит, зачем наши воины несут потери, т.е., говоря человеческим слогом, зачем они погибают, защищая нас с вами, нашу страну, если завтра это Широкино всё равно сдадут боевикам с россиянами, как это сделали в Дебальцево и в других точках этой войны??!



Гра

Тепер закінчився ще один етап, з яких складається наше життя. Хоч просто гра, але по суті така сама, як і власне життя, просто на багато менше. Лунає фінальний гонг, можливо це й пафосна алегорія, але як по мені симпатичніша за свисток. Нажальу цій грі мені довелося зійти з дистанції, так склалися обставини. І вийшло так, що інші гравці, з якими я спочатку йшов разом, здобули перемогу, дішовши до кінця. Що ж, тепер я радію за них, і давно вже вмію приборкувати зелену земноводну тварюку в собі, розправляючись із нею ще ікринкою, то ж бентежить мене зовсім інше. Ця гра, цей випадок, назвати можна як завгодно, дуже добредля кожного з нас проілюстрував якщо й не все попререднє життя, то значну його частину, доносячи до нас дуже наочний урок. Скажу по правді, не раз бувало що я сходив з дистанцій на півдороги до фінішу, щоправда лише потім дізнаючись, чи здогадуючись, що то була половина. А тут тобі яскрава ілюстрація: йдеш далі –тримай виграш! За грою можна тут мати на увазі що завгодно.

Звичайно, на противагу одразу пригадую все до дрібниць і собі кажу: була ж дійсна обставина, що примушувала завершити гру. Була? Чи я її знайшов? На той час це був вихід,ніби, і при розповідях все ніби збігається, однак не відомо, чи був би інший варіант хибним, він же так і не випробуваний. Всюди свої плюси та мінуси, вже починаються ступіні порівняння, на зразок «хибніший», «вірніший». І це здавалося б розумним і обєктивним, однак заплутує ще більше. Краще вже йти за тактикою «або так, абоні». Якщо вже граєш, то грай! Обставини? А кого вони потім хвилюватимуть? Тану, треба ж думати, що буде далі, і робити те, у чому будеш певен... І власніміркування заводять ще далі, вони все поставлять під інший кут. Неприємно те,що в таких ситуаціях доводиться брехати, при чому здебільшого собі. Неправда воспасіння, чи щось таке... Так ти ж і сам не зрозумієш, де саме вонапочинається, і де ж є правда. Ще одне самовиправдання. А чому б і ні? Чи кращесебе звинувачувати? Як по мені, то самозвинувачення – одне з найбезглуздішихзанять на землі. Та й інших звинувачувати не треба, хай там як у нас із ними несклалось. Чи не забагато звинувачень на сьогодні, і не замало подяки? Від першого краще було б відмовитись взагалі, бо що воно дасть, а друге бажано взяти на озброєння. Подякувати ситуації за винесений урок, бо навіть у цьому є свій виграш, однак це ніяк не виправдання. А побєдітєлям – слава! На всіх виграшів не вистачає, а комусь вони потрібніші. Відчуй потребу – вигравай.

Цікаво, що коли ти бачиш, що гра зривається, або що команда розсипається, насправді все відбувається інакше: зривається не гра, а ти сам, і команда на місці  - розсипаєшся ти. Все викривляється відносно тебе, а тверезо оцінюєш ситуацію лише потім. В якийсь момент починаєш жаліти себе і здаєшся, думаючи, що здаються інші, і завжди знайдуться люди, які скажуть що робиш вірно, якщо ти сам цього хочеш.

Ніколи, нізащо не можна спокушатися думкою про легкий виграш, або легку здобич, якщо так і буває,то зі своїми нюансами, а отже налаштовуватись на таке не варто. Тому, що поробиш, треба віддаватися цілком. Авжеж природним є у багатьох бажання всістися на кілька стільців однією дупою... Так вірогідно зовсім не присісти... Звичайно, бували люди, могли, але куди нам... ті чи послідовніші були, чи розумніші, чи здібніші, а може просто працьовитіше...

Хай там як, я знову у грі, не в цій маленькій, а в тій, що зветься життям, вона продовжується і треба діяти, добиватися перемоги, бо в ній, здається, після фінішу я фінального гонгу вже не почую.

20-21.09.2010

почнемо здалеку... з ідеалу

_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_

міфи про ідеал здавна приносять шалені прибутки

тим, хто ними торгує... але чи варті вони витрачених

коштів для тих, хто хоче їх осягнути?

Та й чи можливо в житті взагалі щось ідеальне зустріти?

     ... 

---

Заклана рифма

На поталу загалу,

У пошуках ритму

Універсалу...

Для світу ніколи не стане замало.

Йому треба завжди "живі" ідеали...

---

Всім до вподоби, усі посмакують.

По дві, по три спроби - з-ідеалізують.

Розжарять, розплавлять і підформують,

І фарбами всими нараз підмалюють...

---

І от - ідеал!

У сині небес...

Литий накал

У закланні чудес.

От тільки ніяк то не стане посильно,

Його оживити й зробити нетлінним...

я живу лиш тобою...

---__--__--__--__---__--___--___--__---

зажадалося позитиву.., ну, от...

це те що з цього вийшло)))       

---

Я живу лиш тобою...

Моє серце готове до бою

У часи непривітні

Твої очі стрічаю блакитні...

---

Погляд твій береже...

Наче щит, що рятує від зла

І слова - ніби меч,

І любов тільки з часом зросла

---

Серед днів майбуття

Невідомі часи не злякають...

Наші долі сплелись у життя

Й найтемніші години минають

---

Сонце плаче в росі,

Осяває щасливі світанки...

Твою руку тримаю в руці,

Віддаюся тобі до останку

---

Я живу лиш тобою...

...

Буває і так

Бляха муха, ну яка різнИця? Яка різниця чогО? Бо я так хочу.
Чого не можна просто через те, шо просто Я(!) так хочу?
А сАме так, а не по-іншому, бо не "по-твоєму" не означає неправельно. це просто інший шлях виходу із ситуації.
я іноді теж буваю правий. то чого не можна довіриться? Довіриться, нічого не кажучи...

Логіка... сенс... спогади... вічність...

     ...Навіть якщо логіка підказує нам, що життя є випадком, який не має сенсу, все ж таки від життя відмовлятися не треба. Краще відмовитися від логіки. Якщо логіка тобі підказує, що у більш віддаленій перспективі ніщо не має сенсу, тому що всі ми помремо і зникнемо, то, живучи, не замислюйся над більш віддаленою перспективою. Замість того, щоби перейматися тим, що ніщо не вічне, просто прийми це  як одну з життєвих істин - і  постарайся навчитися знаходити мету і сенс у тому, що є минущим, у радощах, які з часом блякнуть.

     Навчися насолоджуватися моментом, навіть якщо це всього лише мить. Кожен момент нашого життя може залишитися з нами назавжди - хоч він і не триватиме вічно. Заплющ очі - і згадай те, що сталося хвилину чи рік тому назад. У певному сенсі те, що нині стало спогадом, тривало не надто довго, та в іншому сенсі кожен такий спогад прожив у нашій душі багато років - і продовжуватиме жити...

    Якщо когось нема з нами, але ми пам'ятаємо голос і дотик цієї людини. Саме це і є доказом, що людина, котра навчилася жити, може перехитрити смерть і прожити більше часу, ніж їй відміряно.

Непросто бути добрим...(с)

     ...Непросто бути добрим, коли навколо тебе стільки розваг і  спокус, проте набагато тяжче пережити відкриття того, що ти не доріс до добра, тож навіть не мусиш намагатися бути добрим...

     "Ми не цінуємо того, що отримуємо; ми цінуємо те, чим ділимося з іншими."

     ....Щастя - це завжди побічний продукт діяльності, воно не може бути головною метою. Воно - немов метелик: чим більш заповзято ми намагаємося його впіймати, тим далі той метелик відлітає і ховається. Але коли ми перестаємо його переслідувати, коли відкладаємо сачок і починаємо займатися чимось іншим, він тихесенько підлітає й сідає нам на плече...

Все так чудово!!!!

Всепрощение

всепрощение

- Ах, Любовь! Я так мечтаю быть такой же, как и ты! - Восхищённо повторяла Влюбленность. Ты намного сильнее меня.
- А ты знаешь, в чём моя сила? – Спросила Любовь, задумчиво качая головой.

- Потому что ты важнее для людей.
- Нет, моя дорогая, совсем не поэтому, - вздохнула Любовь и погладила Влюблённость по голове. – Я умею прощать, вот что делает меня такой.




- Ты можешь простить Предательство?
- Да, могу, потому что Предательство часто идёт от незнания, а не от злого умысла.

- Ты можешь простить Измену?
- Да, и Измену тоже, потому что, изменив и вернувшись, человек получил возможность сравнить, и выбрал лучшее.

- Ты можешь простить Ложь?
- Ложь – это меньшее из зол, глупышка, потому что часто бывает от безысходности, осознания собственной вины, или из нежелания делать больно, а это положительный показатель.

- Я так не думаю, бывают ведь просто лживые люди!!!
- Конечно бывают, но они не имеют ни малейшего отношения ко мне, потому что не умеют любить.

- А что ещё ты можешь простить?
- Я могу простить Злость, так как она кратковременна. Могу простить Резкость, так как она часто бывает спутницей Огорчения, а Огорчение невозможно предугадать и проконтролировать, так как каждый огорчается по-своему.

- А ещё?
- Ещё могу простить Обиду – старшую сестру Огорчения, так как они часто вытекают одно из другого. Я могу простить Разочарование, так как за ним часто следует Страдание, а Страдание очищает.

- Ах, Любовь! Ты действительно удивительна! Ты можешь простить всё-всё, а я при первом же испытании гасну, как догоревшая спичка! Я так завидую тебе!!!
- И тут ты не права, малышка. Никто не может прощать всё-всё. Даже Любовь.

- Но ведь ты только что рассказывала мне совсем другое!!!
- Нет, то о чём я говорила, я на самом деле могу прощать, и прощаю бесконечно. Но есть на свете то, что не может простить даже Любовь.
Потому что это убивает чувства, разъедает душу, ведёт к Тоске и Разрушению. Это причиняет такую боль, что даже великое чудо не может излечить её. Это отравляет жизнь окружающим и заставляет уходить в себя.

Это ранит сильнее Измены и Предательства и задевает хуже Лжи и Обиды. Ты поймёшь это, когда столкнёшься с ним сама. Запомни, Влюбленность, самый страшный враг чувств – Равнодушие. Так как от него нет лекарства.


Страницы:
1
2
предыдущая
следующая