хочу сюди!
 

Юлия

33 роки, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «щоденник»

V4

V4

Крим, Євпаторія! Замітки відпочивальника (оновлено 29.07 вечір)


Вирішив хоч раз спробувати скористатися блогом так, як це роблять "справжні блогери" - описати, наприклад, мандрівку в Крим, так, щоб це було цікаво. Втім, мені надто ліньки фоткати все підряд... але спробую хоч основне :)
Вибачте за нелітературний стиль... Отож, поїхали?
ДО ТОГО
З чого розпочинається море для кожного простого українця? З квитків на поїзд! І що? Правильно - їх немає! Квитків з Тернополя до Сімферополя напряму на бажане число не було, замовив через інтернет (через Приват24) на Хмельницький-Сімферополь. До Хмельницького планував доїхати на "Львів-Москва". За добу до відправки, коли знімають бронь з московського потяга - виявив, що тепер вартість проїзду до Хмельницького (110 км) становить близько 60 грн плацкартою, і 70 грн - купе. Для порівняння - з Тернополя до Сімферополя десь 1000 км, і ціна - близько 130 грн. Офігітєльно...
Але, як то кажуть, все що робиться - все на краще. Випадково виявив, що за добу до відправки броню знімають не лише на "Львів-Москва", але і на "Львів-Сімферополь". І якщо раніше місць не було навіть по-блату, то тепер - будьте добрі! Більше 40 плацкарт в наявності... Здав квитки із Хмельницького, купив із Тернополя... На одному квитку, якщо здати не пізніше 9 годин до відправки - втрачаєш 24 гривні. Ну, це ще нічого :)
20.07
Потяг на Крим був такий, як завжди - старенькі вагони, чай по 3 грн, кава по 4, вікна або не відкриваються, або не закриваються, і звісно  - спека. Ми ж на море їдемо. Тому треба загартовуватися до високих температур. Зі Львова до Тернополя чомусь вже прийшов із 40-кахвилинним запізненням. Частково наздогнав до Сімферополя, але теж запізнився.
Казали знайомі, що вночі я ніби-то - файно хропів. Ніби-то пів-вагону прокинулося, коли потяг став, а я якраз взяв кільки високих нот. Та я їм не вірю lol
21.07
На сімферопольському вокзалі брали квитки на автобус до Євпаторії. Черга до кас досить таки нехила, причому кас багато (6 штук вроді), а черга якась так "спільна", котра в кінці розділяється на дрібні. Ну, але звісно, з'являються і люди, котрі хочуть вклинитися "поза чергою", тому біля кас утворюються додаткові черги, котрі поступово по масштабності починають наздоганяти основну... Одне слово - хаос.

Окремо не можна не згадати сімферопольських таксистів, котрі напористістю та колоритністю рекламних слоганів немало прикрашають розігрітий і запорошений вокзал. "Молодой человек, куда едем? Узнайте цены! Вы же приехали на отдых! Зачем вам там мучаться, там очереди, это ж как надо себя не любить! В Евпаторию за 350 - поехали уже! В автобус жара, оно вам надо?!" І так далі, і тому подібне :). Один з представників гвардії таксистів навіть намагався розчулити нас галицькою фразою "Пані та панове" :). Втім, ми не велися, і були правими - автобус нам попав із кондиціонером, комфортний, і за 4 чоловік та 3 багажа ми заплатили 100 грн в сумі... Таксі в Сімферополі - очевидно для туристів із Росії, котрим в Криму постійно дешево :).
По дорозі з Сімферополя до Євпаторії бачив дорожній знак "Увага, велосіпедисти!". Невже підлаштовуються під вимову Азарова?!
По прибутті в Євпаторію - нас зустріли, і на таксі за 40 грн довезли до двокімнатної квартири, котру нам "забронював" наш знайомий місцевий житель (ми в них минулого літа відпочивали, і цього літа звернулися до них по допомогу). Квартира виявилися в вбитому досить-таки гуртожитку (сходи, коридори - справжня катастрофа), але із хорошим ремонтом всередині, окремими кімнатами, двома телевізорами із кабельним, посудом, пралкою, мікрохвильовкою, і двома кондиціонерами. Життя налагоджується... :)
21, 22, 23 липня в Євпаторії - дика спека, в той час як в Тернополі - температура впала до +14, і дощить :). Коли виходимо після обіду на вулицю з під своїх "кондишнів" - то дихаємо як риби на повітрі :).
На пляжах - народу вдосталь, на центральному комунальному (а отже безкоштовному) - так прям і лягти толком ніде. В Євпаторії, за кримською традицією, вся лінія моря давно вже кимось загороджена під пляжі для пансіонатів, і вхід туди "па санітарним кніжкам", або по п'ятигривенним купюрам. Той факт, що море безкоштовно належить всім громадянам країни - кримчан геть не турбує. Пляж "Магнат" (на краю міста) на котрий ми минулого року ходили спокійно і безкоштовно (бо він комунальний) - тепер вже намагається стягувати плату теж. На вході сидять молодики і закликають купувати "абанємєнти на услугі пляжа". Хто купує - ок. Хто не купує - проходить так. Кримське дрібне кидалово приїжджих...
Самса із куркою цього року вже виявилася по 18 гривень. Вирішив - хай самі їдять.
23.07
Перша зустріч із медузою. Ні, не так - ЗІТКНЕННЯ :). Я пірнув, і в'їхав в неї головою. Відчуття - як кропива, але трішки слабкіші. Зате значно довше пече, цілий день :) Медуз минулого року не було, а цього року - припливли трохи...


В Криму на пляжах є така професія як "зазивала-глашатай". Це чувак, котрий в мегафон кричить рекламні тексти, прославляючи або свої "супєр-супєр-блінчікі, падходЯм!" (причому завжди саме "падоходЯм", і ніяк інакше), або поїздки на банані, або спуск з гірки...
Потрясну фразу видав дядя, котрий рекламував польоти на парашуті над морем (парашут до моторного човна кріпиться). Він на завершення своєї натхненної промови видав: "Почуствуй сєбя чаєчкой в нєбє, а нє бакланом!" lol  Фраза стала крилатою :)
Стосовно побуту - тиск холодної води на 5-ому поверсі комуналки-гуртожитка поганий, тому хоч бойлер і є, але добути із нього гарячу воду вдається далеко не щодня lol
24.07
В Криму на пляжах тінь здається на прокат разом із лежаками. За 20 гривень на день. Здивовані? А от так! На пляжах є невелика частина території, закрита від сонця дахом. Але лягати там не можна. Тільки якщо ви візьмете напрокат лежак за 20 грн на день. Тобто тінь - здається в оренду із лежаком вкупі... lol
Дивує постійне бажання кримчан поклонитися в сторону "старшого брата". Здогадайтеся з трьох разів, якого. Я ніде не бачив прапору України - без прапору Росії поряд. Іноді прапор Росії навіть вище...

Це ж щоб настільки зневажати свою країну, і настільки підкреслювати реверанси в бік Росії... Дико якось, вибачте...
В морі тим часом було виловлено отакого мешканця:

Після фотосесії - випущено назад.
А ще в морі багато здоровенних медуз, я вже писав... І вони жалять. Спробую зняти хоч одну...
Мого знайомого більший краб навіть цапнув за ногу, коли той на нього випадково наступив. Звісно, це не небезпечено, але ви б чули як він крикнуув lol
На вечір рвонули на піцу (свято все-ж-таки, Ольги!). Піца велика і смачна по 40 грн. Пиво блін в них із націнкою в 250%, тому я кілька взяв у барі, а решту приніс із магазину))).
На набережній - життя б'є ключем, і щастя, що не по голові lol
Тут вам і живі скульптури отакі:

І живі скульптури отакі :) :

І ще отакі:

І навіть отакі:

З ними можна фоткатися. В відерко можна кидати гроші. Такси встановленої немає. Наші друзі дали 5 грн за фото.
А ще - є ціла алея художників, котрі за кілька годин намалюють Вам чудовий портрет. Як отут, наприклад:

Коштує таке задоволення немало - гривень 350...
А ще бачив прикольний екскурсійний міні-мікро-автобус. Ніби іграшковий:

Окрім цього, гроші в туристів намагаються виманювати неймовірним асортиментом сувенірів (ложкі с вашимі імєнамі), або атракціонів-розводяг. Наприклад - провисіти 2 хвилини на турніку, і отримати приз 250 грн. Але перекладина турніка встановлена на підшипники, і обертається в руках. Звісно, ніхто не може довисіти... (а минулого року пропонували проїхати, не впавши - метрів 5-8 на велосипеді, переднє колесо котрого повертається в протилежну від повороту руля сторону. Теж всі падали. До речі, на цей велик велися значно краще, ніж на турнік. Ніхто не хоче напружуватися на курорті :)).
Ввечері повернулися із прогулянки, мріючи про прохолоду від кондиціонерів. Фігушки. Знову життя дало ключем. По кумполу. В гуртожитку де наша "база", і в ще кількох будинках поряд - немає електроенергії. Щось там в них на щитовій. Світили мобілами в тувалєті, моя мобіла сіла, і я тепер поза зоною. Свобода повна!
25.07
На ранок ми сподівалися на появу електрики - фіг вам. На обід ми теж сподівалися, коли прийшли із пляжу - теж фіг вам.
Пішли на пляж, купалися, засмагали... Знайшли отакого камінчика, зняли:

Повернулися, пообідавши в "Блінной" (на двох за 40 грн з копійками - можна пристойно поїсти, але врахуйте, що жінки їдять мало :)). Світла вдома далі не було, що викликало в нас тихий жах...
Електрика з'явилася близько 14 години. І на тому спасибі. Хоч не пригадую, що в Тернополі в мене стільки часу не було енергії. Ввімкнули кондиціонери, починаємо охолоджувати мізки...

А по обіді на пляжі я зробив фотку із підписом "тут був я" :)

Ввечері ще разок гуляли центральною набережною - віддавали гроші за завтрашню екскурсію "Ай-Петрі - Балаклава" (то вже завтра ввечері можливо опишу). Забрели в парк розваг... прямо міні-Діснейленд:

Каруселі так ковбасять своїх пасажирів, що я, мабуть, обригався б торішньою паскою ще lol
А люди - нічого, тримаються :) На батуті чуваки маленьких дівчаток дошкільного віку тааак високоо в небо закидають - я в шоці :). Шкода зняти не міг - темно було.
Можна також прокататися екскурсійним автобусом по Євпаторії, отаким от, в два поверхи без даху:


До речі, про євпаторійську квартиру ще разок. Нам ж обіцяли 2-кімнатну за 300 грн, з кондиціонерами в кожній кімнаті, і з гарячою водою із бойлера постійно. Ну, до моря, правда, далеченько, їздимо маршрутками (чудна ціна за проїзд - 2,75 грн. Ще б 2,85 поставили, щоб добити водіїв і пасажирів тими здачами), а якщо йти пішки помаленько з пляжу додому - то хвилин 40 мабуть протопаєш. Але ми свідомо, можна сказати, на це йшли - поки молоді - можна і погуляти навіть пішки :).
А от гаряча вода - це таки проблема. Та і холодна, по суті, теж. В інших квартирах цього та інших будинків - холодна (а отже і гаряча з бойлера) - є тільки з 6 до 9 ранку та з 18 до 21 вечора. Отак от "жосско". Тернополянам, звиклим до цілодобової зимної і мало не півдня гарячої води під високим тиском - це не просто усвідомити і переварити)
В нашому євпаторійському помешканні завдяки хитрому бакові, котрий змайстрував
господар - холодна назбирується, і фактично цілодобово можна помити руки,
злити унітаз, і так далі, ну а гарячу із бойлера вдається добути лише в наведені години, коли тиск в системі трішки кращий. Питна прісна вода як була, так і лишається для Криму великою цінністю і проблемою... Тож, якщо вам говоритимуть про цілодобову гарячу/холодну воду - майте на увазі, що реальність може трохи розходитися із обіцянками. Важко тут із водою.
26.07 частина перша - Ай-Петрі. Вгору і тільки вгору!
І тут грянула екскурсія за маршрутом "Ай-Петрі - Фороська церква Вознесіння Христового - Балаклавська бухта - Інкерманський чоловічий монастир". Оце я Вам скажу - сильна штука lol
Коштує купу бабла. по 150 грн проїзд, по 180 грн - за вхідні квитки різні там вже... разом з людини 330 грн. Додайте якесь харчування, а якщо ще й сувеніри... а якщо вас сім'я з двох (чи більше) чоловік? І ви все зрозумієте. Додам, що їхали з турфірмою "Скіф-тур", якщо комусь цікаво. Екскурсовод хороша, з дивовижним ім'ям, котре українці не в силах запам'ятати - щось типу Елае, чи що... :)
Але, як каже моя кохана - Крим без екскурсій - не Крим, тож воно того вартувало, бо вражень дуже багато) Описувати буду частинами, бо зразу все - то може дупа затерпнути lol
Старт!
Виїзд в 6:30 ранку. По дорозі наші друзі виявили (вже біля місця посадки на автобус) що забули квитки. Пробігся чувачок з кілометр)). Ну, все обійшлося. Екскурсовод сказала, до речі, що можна було і не бігти - взяли б так, в них записані всі пасажири. Та ми цього не знали :)
Автобус невеликий, але із кондиціонером, котрий справлявся із Кримською спекою (а спека в Криму зараз огого).
По дорозі екскурсовод вивалює на вас гігабайти інформації про місця, котрі проїжджає автобус. Про річки, грунти, сонце, ціни, фрукти... про характери жителів, про війни, котрі безперестанку точилися на півострові протягом його довжелезної історії... Запам'ятати нереально)
Зокрема, розказали що оце:

- то не яйця дракона, а насправді - військові антени. Якась там військова частина збереглася з радянських часів.
Перша зупинка - вершина Ай-Петрі, одна із найвищих в Криму, і одна із наймальовничіших. Шкода, що неможливо показати дорогу ЗГОРИ, по котрій ми їхали тим автобусом, щоб ви оцінили її звивистість. Як казав якийсь письменник - дорога як роман. Постійно треба крутити lol . І це точно. Повороти на 180 градусів - нормальна річ :) Траса досить вузька, і коли наш водій вхитрився на ній обігнати інший автобус, що плентався надто повільно - це виглядало якимось цирковим трюком.
Привехли нас на вершину Ай-Петрі - і виявилося, що вона, по-перше, плоска, як степ. А по-друге - там справжній турецький ринок якийсь... Довкола безперестанно пропонують кататися, фотографуватися, їсти і пити вино. БЕЗПЕРЕСТАННО, друзі! Ця атмосфера справді вражає :) Та пробували кухню ми вже після підйому та спуску із найвищої точки Ай-Петрі. Підйом не складний, займає туди і назад 45 хв (з фотографуванням). Отак типу йдемо...

Але спочатку - лісом. Зовсім не спекотно, до речі...
І за якийсь час - ви виходите на перший оглядовий майданчик, і вам зносить дах від пейзажу із висоти понад кілометр:

Видно і Ялту, і Місхор, і ще бо-зна що там видно, і вітер свистить між скелями...

Маленька фотка в блозі не в силах це передати. Величезний простір води попереду, величезна висота, яскраве сонце, синє небо, що зливається із водою... Як в кіно. Але краще.
До речі, про кіно. Його тут знімалося і знімається дофіга, бо натура неймовірна. І от:

На одній скелі "червоний прапор перемоги" - альпіністи щороку його оновлюють в пам'ять про загиблих солдатів, а на другій - хрест. Наша екскурсовод запевнила, що встановили його недавно ті ж альпіністи на гроші англічан, для зйомок якогось бойовика чи чого там, забув, на жаль, назву. І начеб-то вони відзнялися, а грошей на демонтаж не дали, от і стоїть. Хоч в інеті про цей хрест сама різноманітна інформація гуляє...
Ще пейзажі:

Трикутна будівля - канатна станція. З тої точки вниз ходить канатна дорога, 60 грн з чоловіка в одну сторону. Якщо ви уважно глянете - то побачите і саму крихітну жовтувату кабінку... чуть нижче і правіше від станції. В кабінку - котра виглядає такою крихітною -  вміщається 37-40 людей, як в міську маршрутку. Це щоб ви відчули грандіозність гори... :) Вагончик рухається під кутом в 45 градусів, а це більше, ніж в горілці lol . Безопорний проліт - понад 2 км! Ефектно!
З вершини Ай-Петрі (1234 м над рівнем моря) - феноменальні пейзажі. Можна прогледіти всі очі, і забити всю карту пам'яті фотками... Це треба бачити...

Ну, після фотосесії - вниз. І на годування в кафе східної кухні. Паралельно нам влаштовують дегустацію кримських домашніх вин. Хто пробував такі вина - той знає, що їх смак і аромат - неймовірні, і неможливо їх порівняти із заводськими, тими що ми купуємо в магазинах. Бо кращі заводські - йдуть на експорт. Скажімо заводське вино "Білий мускат червоний камінь" купує англійська королева, по 200 літрів в рік...
Зайдіть в Криму на ринок, і запитайте про домашнє вино... Не пожалкуєте! Ціни - за 1,5 л - 50-65 грн як правило. Тобто в районі 40 грн за літр. Повірте, воно того вартує.
На дегустації вам розповідають про кожен сорт вина, який виноград береться для його виробництва, скільки там міцність, солодкість, які відтінки...  Повірте, вина пахнуть трояндами, шоколадом, кавою і ще багато чим, і нанюхатися ними неможливо)) Феноменально! drink
Саме смішне - розкажу, забігаючи наперед) Коли ми вийшли із кафе - ПІСЛЯ ДЕГУСТАЦІЇ, і вже купивши вино - потрапили в полон до якогось молодого хлопця - чи то грузина, чи то абхаза... Вирватися було неможливо. Ми знову перепробували всі сорти, котрі вже щойно пробували в кафе, і ще такі, яких там не було. Ми почули нові історії про вино)) Перебити його, або якось піти - нема змоги, як тільки ви підносите до рота стаканчик із вином - звучить фраза з чітким кавказьким акцентом "а следующій сорт віна у нас..." - і ваша склянка знову не порожня lol .
Цитата:
- А ета віно називаєтся мужскоє віно! Послє нєго міжчіни дєлают трьоочковиє броскі, а женскій пол радуєтся, і пригаєт до самого утра!
applause
Починаєте із сухих, далі напівсолодкі, далі "дамашній каньяк, 42 градуса крепост, послє второго тоста - уже два солнца над галавой свєтіт, да))"  lol , і на завершення - "чача" (вінаградний самагон, 62 градуса крепост, а первак ідьот как бензін - 95 градусов! Вибар за Вамі!) Ледве відпросилися ми від нього lol

Стосовно їжі... Їсти тут можна якісь неймовірні страви східної кухні, все це кипить в великих казанах діаметром понад 1 метр просто надворі і аромат такий, що шлункові соки забризкують оточуючих в радіусі півтора-два метри. Оцініть:

І добре що Ви не чуєте аромату - інакше б заплювали монітор чи клаву))
Друга страва (або, як кажуть офіціанти - "напів-перша" - типу суп, але густий, з м'ясом і т.д.) коштує від 30 грн за порцію. В принципі, можна собі дозволити. Ми, правда, брали скромно - одну порцію на двох, та для того щоб розпробувати - цього цілком достатньо. Ну, а щоб таки поїсти - то треба порцію на одного. Назви неможливо запам'ятати, але ми їли якийсь суп із безліччю спецій та супер-маленькими пельменями, розміром із наперсток. Як вони їх ліплять - загадка. Було досить смачно spasibo .
Або - отакий стіл із східними солодощами:

І це не такі, як привозять з Турції - ті заводські, а це - ручна робота. Штучка - 3-5-7-10 грн. Дуже смачні, правда. Тільки гроші давайте))

Коли Ви поїли і випили - але ще очікуєте на свою чергу на канатну дорогу - Вам пропонують фотки із птахами (20 грн)...

а також верблюдами... конями... прогулянки на конях та квадроциклах...
Якщо є зайві гривні - весь світ до Ваших послуг!
В нас зайвих не було, то ж ми чекали своєї черги, і розглядали канатну дорогу...
26.07 частина друга - Ай-Петрі. Вниз і лише вниз!
Всі по обіді сплять, а я оновлюю блоги. Не мала баба клопоту... lol
Отож, після прогулянки та трапези на вершині Ай-Петрі - всі ми вирушили вниз канатною дорогою. Ще один вид на вершину гори із станції канатної дороги::
До речі, місцями в Криму починають економити енергію. Трапляються вітрові електростанції, і навіть - сонячні батареї, як отут, на вершині Ай-Петрі:

А отак виглядає будинок канатки зблизька:

Колесо - здоровенне - тягне троси австрійського виробництва, на котрих висять кабінки.

Одна кабінки має вагу вроді понад 1 тону... Це порожня.
Але на фоні велетенської скелі Ай-Петрі - виглядає комахою.
Вид з верхньої точки канатного спуску, прямо перед посадкою:

Якраз в цей "проліт" і вписується кабіна канатки.
Заходите в вагончик - і з кожною увійшовшою людиною він просідає :). На тросах все-ж-таки :).
А коли рушає - страху ніякого, все якось банально досить, як в міській маршрутці... lol .

Тільки ніхто не кричить "передайте на два!" :) Їде рівно, не хитає, не трясе... тільки на стиках, коли проходить через підтримуючі вежі - трішки гойдне.
Вигляд з вікна - чудовий, як завжди на Ай-Петрі:

Швидкість руху вниз, і вгору - 8 метрів за секунду. Тобто - 28,8 км/год! Її зовсім не відчуваєш! І лише коли назустріч "проїжджає" кабіна знизу...

...в цей момент - швидкості обох кабінок додаються, і ти просто офігіваєш, як швидко вона промайнула. Як на автодорозі при зустрічі двох авто!
Пів шляху проїжджаємо - і тут проміжна станція. Виходимо із свого вагончика, переходимо 20 метрів, чекаємо на вагончик знизу, в котрий нас посадять. Вид отакий:

По дорозі від проміжної станції до нижньої - пролітаємо над дорогою "Ялта-Форос"! Кабінки зовсім не високо! :)

З нижньої станції канатки (Місхор) - вид на верхню станцію - офігезний, і здається вона дуууже високою:

Верхня станція - маленька біла цятка на вершині, знайдіть... Бодай би його, як високо! lol
В приміщенні нижньої станції - купа народу, як і в верхній. І лише одна цікава штучка - дивний кримський вентилятор:

Я таких ніколи і ніде не бачив. Як видно - до нього підведена чи то вода, чи то що, і він її - розпилює! Майже в пароподібному стані. Хто в курсі, що це за прилад, і чим там нас окропили - розкажіть :).
26.07 частина третя - фороська церква, що зависає у повітрі.
Тут внизу ми дочекалися наш автобус (він застряг в пробці - дорога дуже вузька і незручна, до того ж на ній паркуються автомобілі, і проїхати буває важко) - і покотили до фороської церкви Вознесіння Христового. Дорога йде постійно між морем і скелями, краєвиди - неможливо описати. Саме в цих дивовижних місцях з покон-віків "гніздилися" багатії та аристократи, і будували свої нереально розкішні палаци. Тепер ж тут мають свої володіння усі сильні світу цього. Хоч називати їх сильними - це досить умовно... крилатий вираз, знаєте... Тут і всі зірки естради, і депутати, і президенти, і просто бандюки без офіційних посад - всі вони тут. Проїздили по шляху повороти до резиденції нашого великого "Я". Здогадайтеся з трьох раз кого саме. Місцеві кажуть - коли "Я" на своїй хазі - то в морі стоїть сторожовий корабель ВМС України. Це для того, аби якісь пірати не атакували з моря, і не викрали в країни її "Я". Бо тоді країні, мабуть, гаплик - хто ж буде покращувати її життя вже сьогодні?! Фоткати володіння "Я" нема сенсу - все надійно заховано за деревами, навіть вся бухта, де він може плюскати своє високопосадове тіло. Кажуть, що коли він там є - то і на трасі купа охорони. Стережуть, одне слово, як зіницю ока.
Ну, а ми проїхали - і поїхали далі... до фороської церкви. Вид з входу:

Вид з тилу:

Основна її унікальність - неймовірне розташування на скелі над морем, завдяки чому її видно здалеку, як з суші, так і з води. Збудована начеб-то на честь порятунку сім'ї імператора Росії в залізничній катастрофі, хоч легенди ходять самі різноманітні. Всередині були дивовижно багато оформлена геніальними майстрами свого часу. Зокрема, історики відзначали оригінальну підлогу із мозаїки, велику кількість дуже дорогого мармуру, чудовий іконостас і багато іншого. Та пришли "совєти". З церкви скинули хрести, служіння припинилися, в ній ночували туристи, розпалюючи на унікальній підлозі багаття, та по шматках відколюючи надзвичайний мармур. Радянська доба в всій красі. Церкву довели до повної ручки, і лише за часів незалежності України (котрі екскурсоводи вперто не називають такими, а говорять щось типу "во врємєна дємократізаціі") - храм почали відновлювати майстри з Сімферополя. Багато що вдалося, але унікальну підлогу так і не змогли відтворити - секрет роботи майстра нерозгаданий...
Вид із невеликого церковного подвір'я - чудовий, не гірше, ніж з Ай-Петрі:

З іншого боку - нависають мальовничі скелі:

На подвір'ї в руки наших друзів приземлився дивний метелик:

Трішки перепочив - і полетів по своїх метеличих справах. Мабуть, зайнятий. Може, Мреє-Dad знає, що то за звірюка? ;)
Всередині церква в міру гарна:

Хоч, звісно, це вже все не старовинне - а реконструйоване

Лунають церковні співи, і все дихає спокоєм, котрий буває лише в церквах. Та й то - не завжди...

Увечері церква підсвічується потужними прожекторами, і здається, що вона висить в повітрі над морем... Імператор Расєї таки досягнув свого - збудував церкву, котра довго по його смерті молиться за його душу, як "мецената" храму...
До речі, слухаючи в Криму екскурсоводів - вкотре ловив себе на думці, що кримчани асоціюють себе із Росією, і крапка. Розповідають - поети тут жили російські, і художники - російські, і імператор царь-батюшка приїздив, і от вам фото на підтвердження... І при царській Росії було файно, і при савєтах було файно (вулиці Євпаторії і досі названі іменами савєцких діячів, вплоть до чекістів, і всім так пох на це, що неможливо навіть описати... Час наче зупинився. Є тільки сезон, є туристи, є оренда житла і робота на "бананах" і в кафе. Все інше - пофігу. Таких "радянських" вітрин магазинів, як в Євпаторії - я не бачив в нас на заході країни з часів глибокого дитинства. Сфоткаю і покажу.). А як стало при Україні? Пагано.
Слово "Україна" взагалі в них не в фаворі, як таке... Повторюся, замість того аби сказати - "за часів незаоежності України" - кажуть - "во времєна дємократізаціі". Сумно, панове...
Ну, а ми знову сіли в автобус - і вперед, до Балаклави!

26.07 частина четверта - Балаклава. Бухта. Плавзасоби, котрі можуть собі доволити українці під керівництвом мудрої партії.
Я хотів побачити Балаклаву давно. Її сотні (чи тисячі?!) катерів, кораблів та яхт... Вартість яхт, до речі - від кількох десятків тисяч у.о. - до кількох десятків мільйонів у.о. Всі гроші зароблені тільки чесним способом, всі податки сплачено, всі власники - поважні в країні люди. Та Ви і самі в курсі.
Балаклавська бухта чудова! Вона вузька, довга, глибока і звивиста. Плавзасобів у ній - дофіга! Як попростіше...

Так і покрутіше, по-елітніше...

Очі розбігалися, але не було часу довго милуватися - нас гнала екскурсовод до нашого катера. Починалася прогулянка бухтою та купання в відкритому морі. Купальники та плавки сказали взяти із собою, обіцяли видати бажаючим купальні жилети.
Нас посадили на невеличкий катерок, і повезли по бухті. Капітан - молодий хлопець - розповідав історію Балаклави. Тут при СССР була стоянка та місце ремонту атомних підводних човнів. Ремонт їх виконувався... в скелі! В скелі видовбали офігезні печери, субмарина запливала в скелю, ворота зачинялися... і ВСЕРЕДИНІ СКЕЛІ виконувалося обслуговування цих дивовижних машин! От "вхід" в колись супер-секретні ангари:

На грані фільмів фантастики, чесне слово. Захист скельного СТО для атомних підлодок витримував значно більший ядерний удар, ніж був нанесений по Хіросімі та Нагасакі. В кілька разів більший...
Після розпаду радянської імперії - Україна затупила. Реально. Охорону із об'єкта було знято (субмарини пішли в Рашу). І унікальний військовий об'єкт був тупо розкрадений вдребедан. На кольорові метали... Місцеві кажуть - років 5 розкрадали.
А зараз там музей облаштовують.
Хочу попасти...
А от - на причалі - кораблі та катери ВМС України:

Найпузатіший праворуч - це президентська елітна яхта... На ній катається "Я". На борту - номер: BG-01
А це:

- ті самі сторожі човни охорони, котрі бережуть нашого "Я" від атаки з моря, коли він "пакращує життя народу" перебуваючи на дачі в Криму. Я вище писав...
До речі, в совєцкі часи якби в той момент, коли якась субмарина запливала в грот (в скелю для ремонту чи обслуговування) - хтось знаходився на набережній, і спостерігав за цим... та ще й із фотоапаратом в руках... пісець! КГБ миттєво затримувало бідолаху, плівки засвічувалися, і висувалося звинувачення в шпіонажі. Балаклава була "закритим" містом, в'їхати туди було неможливо без дозволу КГБ. Про туризм і мова не йшла...
На набережній кран готується спустити на воду чергову яхту якогось роботяги з якогось там Куп'янська чи Харцизька...

Не вірите що яхта належить роботязі?!
І я теж... lol
По іншому борту - залишки Генуезької фортеці та елітні новобудови для простих скромних українців, що живуть на офіційні зарплати десь в Стрию, Антрациті чи Мурованих Курилівцях:

Знову не вірите?? Які ви недовірливі... smeh
І отак слово за слово - ми дійшли до виходу із бухти в ВІДКРИТЕ МОРЕ... От він, цей вихід, перед Вами:

Саме тут шмигали надсекретні совєцкі атомні підводні човни... А тепер плаває безліч туристичних катерків і пропонують "купаніє в аткритам морє". Я повірив, і погодився. Йой, що то було! lol

Вибачте за нелітературний стиль...

ДАЛІ читайте тут: http://blog.i.ua/user/454598/1044817/
 :)

А коли ви востаннє співали?

Я співаю в цей момент. Холодні ноги, ніс і руки і Скай з його рідною "Тебе це може вбити". З роками голос в мене кращий став, хоч це все одно на рівні закритих кухонних дверей і переляканого кота. Мені не сумно, мені не радісно, просто я немов на порозі чогось мені невідомого. Наче я щось вирішила, але що саме - немаю свідомого уявлення. Та коли співаю я накриваюсь емоціями, які в будні дні всі десь під важким запиленим килимом "надважливих" справ і переживань. Коли співаю я не знаю скільки мені років, хто я,  і який колір мої очей. Немов тимчасово я поза часом і простором. Це наповнює паливом, паливом яке я щедро витрачаю на справи, на мотивацію, на хороші думки. Струм заповнює всі розгублені пазли. Це здорово. Треба частіше так закриватись на кухні. Здибаємось.

Я знов на зв'язку

Більше 3 тижнів не було у мене інтернету вдома. Нарешті маю зв'язок із віртуальним світом, і можу продовжувати свій спам, тролінг, агітацію, рекламу і інші нудотні штуки, які я так вперто намагаюсь видати за вдалий креатив, цікаву ідею, важливу подію тощо...

За цей час я втратив паспорт, встиг трішки похворіти (перемерз під час поїздки у Вінницю), остаточно розбіглись з дівчиною, з якою так хотів скласти гарні стосунки, написав декілька глав довгоочикуваної книги "Летостоп" - про ту саму подорож, і планую скоро завершити набір та віддати редакторам на катування, ще якимось дивом я став Президентом молодіжної організації К12, продав свій старий комп, зібрав трішки сучасніший з нових комплектуючих, поправився на 4 кіло (певно до зими готуюсь)

Приємного - аж нічого, але десь в глибині душі я розумію, що це просто зараз я не можу нормально оцінити що відбувається, а насправді все добре, і саме те що зараз є - це просто шлях до майбутнього щасливого життя, і далі я буду тільки радітиму, що все це зі мною відбувалось колись (-:

2 грудня мені сповниться 30 років. Але тепер я спокійний і за своє минуле, і за теперишнє і за майбутнє. Цей рік на диво вдалий глобальними подіями, що привнесли в моє життя кардинальних змін, завдяки яким я зараз маю те, що маю (-:

Ось так.

Всім щастя та здоров'я бажаю.

Щиро ваш, Миколка Калакуцький 

V4

V4

Крим, Євпаторія! Замітки відпочивальника-2 (закінчено 08.08)

Ліричний відступ №1!
Конкурс "найоригінальніша засмага тижня"
- впевнено виграв невідомий чоловік на пляжі "Магнат"! От його фото! :)


Ліричний відступ №2. 29.07 - День флоту, і моє псевдо-наукове відкриття.

Поки я все ще ділюся враженнями про екскурсію - життя йде своїм шляхом, і, зокрема, настав великий День ВМФ України та Расєї - "2 в одному флаконі". Як скупо зазначили в сюжеті на "РТР-планєта" - "в етом гаду укранскіє марякі впєрвиє атмєчают свой празнік в адін дєнь с расійскімі". Чергова спроба режиму "Я" поцілувати в дупу Путіна, і черговий знак Путіна про те, що його це не збуджує. Але не про те мова. На честь такого дня в Євпаторії на більшості (а може і всіх) пляжах - повивішували якісь доісторичні прапори:



Що вони символізують - треба запитувати в тих, хто їх вивішував...

Бо військово-морський прапор України виглядає отак:

Та і російські морські військові прапори - давно без серпів і зірок, і зовсім інші. І от тут-то я для себе зробив раптом чітке відкриття, котре, на мою думку - претендує на якусь державну премію. Бо одні кричать - "Крим - це Україна!". Інші - верещать "Крим - русскія зємлі!"... А я поняв, як правильно! Ніфіга, рєбяткі. Крим - це СССР. Кримчани донині живуть в СССР, і не планують з нього виходити. Україна з нього вийшла, Росія вийшла... А Крим там залишився. І прапори їхні - тому підтвердження. Мені навіть дивно, що вони взагалі вішають українські стяги...

Ліричний відступ №3. Вітрина "Назад в СССР!"


От ця вітрина мене повертає в дитинство. Коли мені було 5, 8, 12 років - в нас теж такі вітрини були масово. Для тих хто не в курсі - отак виглядав радянський гастроном... або може ресторан. Тільки був раніше краще пофарбований... І міг навіть мати неонову підсвітку, котра потім перестала працювати, а пізніше була взагалі демонтована. В Євпаторії місцями - нічого не змінилося з тих пір... Мрієте про подорожі в часі? Частково це можливо.

26.07
частина п'ята - Балаклава. Відкрите море. Приготуйте пакети... lol
Люди добрі, в мене вестибулярний апарат ніби і нічого. І в те відкрите море (бодай би його закрили!) ми вийшли на яких пару сот метрів... Але я мало не обр... обри... мало не згадав все, що їв останніми днями. Це був кошмар lol Нас везли зовсім маленьким катерком. І він кожну хвилю відчував як міні-шторм. В бухті було спокійно, жодних хвиль. Коли я робив оце фото на виході із бухти, знімаючи другий вхід в печерні таємні заводи радянского режиму через рятівний круг катера:



... то вже почав відчувати качку... А далі - нас вивезли на який кілометр від берега в відкрите море. Воно було неймовірно синього кольору, воно було чудове, сонячна погода його вдало доповнювала...



...І на ньому було незначне хвилювання. Я зробив лише дві фотки з борта в відкритому морі - більше не міг))))) Наш човник періодично від цього незначного хвилювання нахилявся під кутом 45 градусів. Капітан стояв посередині човника, як стовбчик, і хитався разом із ним вправо-вліво - наче мав постамент під собою. Всіх решту туристів добряче кидало вправо-вліво. Більшість вирішили купатися в відкритому морі при глибині метрів 70 :). Мене ж до цього моменту вже добряче підтошнювало, тому я вирішив не купатися. Тим паче що купальних жилетів не давали (хоч обіцяли), а перевдягатися треба було в єдиному закритому приміщенні човника - технічній кабінці на носі судна :). Мабуть, я помилився - треба було таки стрибати в воді. Тих, що купалися - в результаті нудило менше, бо вони менше часу провели на судні)) А ми, ті, що залишилися із різних причин на судні - сиділи тихо, не розмовляли (бо відкриття рота грозило самі розумієте чим lol ), трималися із останніх сил, і намагалися випромінювати оптимізм))). Коли нарешті купальники накупалися, і ми повернулися в бухту - я видихнув... Коли зійшов на землю - хотілося її цілувати за її твердість lol . Далі я вмивався в туалеті водою, шукав зимне пиво і швидко його дудлив, аби хоч якось привести організм до тями lol Йой, шо то було)) Якщо ви підете в море на маленькому катері - врахуйте, що на ньому хвилі дуууууже відчутні. Я бував на більших катерах - то не до порівняння :) Після влитого в себе львівського пива - стало чуть краще, і я зміг клацнути затвором фотоапарата, за зазняти набережну Балаклави для Вас :)



Праворуч - місто, ліворуч - бухта з яхтами, і за нею - скелясті гори, в котрих і були атомні підводні човни... Тут з'явилася екскурсоводша - і ми побігли в автобус, нас чекав інкерманський монастир. По дорозі були дуже прикольні фото на шовкові - та не було часу придивлятися, на жаль...

26.07
частина шоста - інкерманський чоловічий монастир.
По дорозі до Інкермана - ми стояли в одній пробці із автобусом ФК "Таврія" (Сімферополь)
Вам може і пофіг - а мені, як футбольному фану - було приємно lol
Монастир в Інкермані - скельний. Перші церкви, келії - були видовбані реально в скелях, і деякі з них і понині функціонують. Як можна в скелі видовбати такі величенькі кімнати - це іще те запитання....
Каторжна праця. Дзвіниці в скелі:


Вікна одного з перших скельних храмів, вже, на жаль, осучаснені...:

Всередині знімати чомусь заборонили, ну, воля Ваша... Я не став порушувати. Дивовижна річ - монастирі... Якщо замислитися які дивні і надзвичайні люди тут жили протягом століть, і які дивні події тут відбувалися... Втім, наша екскурсія по інкерманському монастирю було досить поверхова. Посмішили туристи із Росії - мужчини із пузом "для пива" в майці з серпом і молотом та аналогічному кашкеті, котрий він не додумався зняти навіть в унікальному приміщенні скельної церкви... А саме під прапором із серпом і молотом ці монастирі руйнували та закривали, монахів вивозили в Сибіри... Ех... Місце монастиря в наш час - не вдале. За кілька метрів - залізниця, пролітають вантажні потяги... Поряд - жвава автомобільна траса... Затишку бракує. За час своєї короткої розповіді місцева екскурсоводша встигла розповісти про візит "імпєратара" в Інкерман. І навіть фотку показати. Це дуже важливо для монастиря в Україні. А, пробачте, забув, це ж Крим... територія, що зависла в часі між царською Росією і радянською імперією. Потішила присутність в монастирі своїх хвостатих - котяр:

 

До речі, про екскурсоводшу. На ній була отака спідниця:
 

Вітер її постійно намагався підіймати, тож вона цнотливо запихала її між ноги. Те, що крізь неї просвічує спідня білизна - вочевидь її не бентежило. Але ж ми все ж у монастирі, мать вашу... А набір кольорів - Вам нічого не нагадує? Особливо якщо перевернути догори дригом? Це випадково, чи як? В невеликому фонтанчику - плавають, як мені пояснили - китайські коропи:



Китайці вже і коропів роблять, дожилися! lol Ну, власне, на цьому ми покинули територію монастиря (так жодного монаха і не побачили. Монахів, до речі, теж забороняли фоткати), підгодували трохи місцеву собаку самсою (хвацько ловила на льоту шматочки), зайняли свої місця, і порулили іншою трасою на Євпаторію. В аеропорт, розташований поряд із Севастополем - сідали літаки діячів, що летіли святкувати день ВМФ Росії. Один пролетів прямо перед нами... Додому (в Євпаторію) добралися добре. Відпустка продовжується! Ще буду писати :)

31.07
в Криму буває ДОЩ! Уявіть собі, дійсно буває. У вівторок зранку ми його побачили, і він періодично нагадував про себе протягом дня. Не сильний, теплий, але все небо в хмарах. Купалися все рівно, вода тепла :)

 

Сьогодні в морі було зовсім мало людей, як і на пляжі. Разом з нами купалися переважно тільки табунці бичків, та маленькі краби:



Спробуйте спіймати його у воді - і ви побачите, як хвацько він захищається клешнями, як фехтувальник - шпагою. На мене справило враження :) До речі, не пам'ятаю, чи писав - вся берегова лінія в Євпаторії масово огороджена під пляжі для санаторіїв, і вхід туди лише по курортних книжках, або за 5 гривень. Всі пляжі на своїх воротах мають вивіски із надписами "пляж целєбний" - і типу за оцю свою "целєбность" - стягують бабло. Дуже цікаве ноу-хау від кримчан. Адже море - є загальнодержавним ресурсом, і огороджувати його ніхто не має права. Та в Криму - всім начхати.
Сьогодні ми, користаючись не пляжною погодою, вирішили пройтися по всіх пляжах від окраїни Євпаторії - до набережної Фрунзе, котра в центрі міста, йдучи по краю моря, прямо по по водичці. До пори до часу долали огорожі одного пляжу за другим (благо, вони були або досить умовні, або доходили лише до краю води). На одному із порожніх в дощову погоду пляжів поряд із нами мов з-під землі виріс двометровий амбал охоронець. Морда лиця його, як і статура - говорили про заняття в тренажерних залах, а може навіть в боксерському рингу. Під його пильним наглядом ми пройшли далі. Мабуть, він спостерігав, щоб ми не крали "целєбний лєчєбний" пісок з пляжу... Отак ми йшли, нікого не чіпали - аж поки не вперлися в маленький комунальний пляж, на котрий з одного боку ми ще якось проникли, а вже пройти на слідуючий пляж, старанно загороджений якимсь пансіонатом - не було ніякої змоги, треба було лізти в воду по пояс, а ми вже одягнуті були... Довелося далі йти асфальтом. Тупняк, звісно, але берег моря в Криму належить не громадянам України, а окремим організаціям.
Пройшлися парком, побачили новенький дельфінарій:

 

А ще там є чудовий "Акваріум" із сотнями різноматних морських мешканців. Поясню, щоб ви розуміли - "Акваріум" - це двоповерхова величка споруда із продуманим дизайном, та безліччю акваріумів всередині. Враження від нього чудові, ми були там минулого літа. Цього літа квиток на одного - 60 грн. Ще за сотню метрів побачили платний туалет, із вишуканою вивіскою на вході, перед касиршою:



"Я не знаю где находится дельфинарий и аквариум!!!" -прямо крик душі... Нагадує значки - "хочеш схуднути - запитай мене як". Тільки в Криму це трохи по-іншому - "хочеш піти в дупу - запитай мене де дельфінарій" lol Може, тьотю в дитинстві вкусив злий дельфін? ;) Що ще хотів зазначити... Автомобілів із російськими номерами - дуже багато. І як правило достатньо недешевих автомобілів, частенько ще й із "Блатними" номерами (в Росії номера авто тризначні) типу "414", "123", "007"... Поблизу пляжу "Магнат" на котрий ми ходили, уникаючи "пакупкі абанємєнтікав" по 5 грн - я бачив аж дві автівки з Раші із номерами "007", метрів за 10 одна від одної (серії номерних знаків, звісно, різні були). Таке враження, що в Євпаторії проходить всеросійський з'їзд канкрєтних пацанів - послідовників Джеймса Бонда lol . Жінки топлес не засмагають чомусь. Тільки чоловіки. Шкода, звісно lol Всі вуха прогавкали продавці пахлави, трубачєк, і супєр-супєр-блінчікав. Вони кричать в мегафони. Пляжі в Євпаторії зачиняються. Ага. В 19 годин як правило, деякі навіть раніше. Хоч ще можна спокійно валятися на піску до 20-ої - та мусиш плентатися на зупинку автобуса... Що ж... решту вражень остаточно допишу на днях... завтра виїжджаємо назад, сьогодні взяв квитки на Сімферополь, а звідти до Тернополя.

01.08 Додому!
Водій автобуса по дорозі з Євпаторії до Сімферополя, мабуть випадково, чи то вимкнув кондиціонер, чи то переключив його на циркуляцію повітря всередині автобусу (без забору свіжого)... На вікнах швидко з'явилася пара, а дихати в салоні стало важко і неприємно. Так і доїхали.
Поїзд "Сімферополь-Чернівці" виявився більш ковбойським, ніж поїзд "Львів-Сімферополь". Вагони, здається, ще старіші. В одному туалеті (звісно тому, що ближче до купе провідників) - 4 мила, в іншому - 0 мил. Так, саме "нуль мил". Отак чомусь...
Вагон - напівдитячий садок, напіввитверезник, а разом - дурдом "Веселка". Купа малих дітей, котрі то сміються, то плачуть, в нас верхні полиці і навіть не в сусідніх "купе", сісти поїсти нема де, бо внизу якась юна мама із дитям, і вона нижню бокову полку в "сидяче" положення тупо не переводить весь день...
Брєд повний... Доки громадяни Украхни будуть кататися в цих худобських вагонах... Отого урода міністра інфраструктури посадити, і у всі відрядження хай його пика і срака їздять ПЛАЦКАРТОЮ. На верхній боковій. А на нижній боковій - керівник Укрзалізниці хай їде. І ще той, що "дасягнув стадільнасті і падалав разруху" - разом з ними, в карти буде добре грати, на трьох. І температура щоб була всередині вагону, як у нас +36 градусів, близька до температури тіла. І вікна - щоб не відкривалися в їхньому купе. Я ж не описав нічого дивного для українців, правда? То може не треба літати чартерами нашим можновладцям, а кататися як ВСІ ЛЮДИ?! Може тоді мізки ввімкнуться... Якщо там є щось замість порожнечі в черепних коробках...
Добре, що поряд звільнилися небокові місця, і ми за якимсь столиком поснідали-пообідали... тільки-но закінчили - як в на диванчик навпроти ввалився якийсь п'яний роботяга зі словами "сина місяць не бачив, син родився... додому їду!". Він терміново приніс собі каву, поставив, дістав мобільний, глибоко задумався над ним... і заснув на сидячи, над столом. Тому стіл надалі був зайнятим ним. Спав години 4 мабуть.
Ну, одне слово - отак, стоячи, або лежачи - і добралися ми за 23 години до Тернополя. І слава Богу...

Стосовно кошторису на подорож, на двох дорослих туристів було витрачено приблизно отакі кошти:
Проживання: 2-кімнатна квартира з 2 окремими кімнатами і навіть кондиціонером, але поганим тиском води: 300 грн/день, ділимо на два (бо жили дві сім'ї) - отримуємо по 150 грн за один "кримодень" (на зразок терміну "трудодень"). За 11 днів маємо 1650 грн
 Екскурсія 1, "велика", на двох чоловік: 2х330=660 грн (а ще плюс харчування додайте - вийде біля 100 ще)
Харчування зранку - сніданок в квартирі із продуктів, куплених в супермаркеті поряд, ціни прийнятні.
Обід - кафе "Блінная", на 40-45 грн на двох можна жити.
Вечеря - вдома, наприклад, купували поряд курячі четвертинки і смажили їх ввечері, плюс робили салат. Четвертинками виходить досить дешево, гривень 20 на вечерю на двох йде (це із салатом вже) :)
Щодня на пляж  зранку, в обід додому, після обіду - море, вечір - додому, проїзд по 2,75 грн, на 2 чоловік виходить 22 грн в день, множимо на 11 днів = 244 грн
Купа грошей йде на пиво та воду. Пиво на дикій кримській спеці не здатне довести організм до сп'яніння - випаровується із організму вочевидь швидше, ніж може "вставити" :). Воду купували водопровідну "очищену 5-ступінчатим фільтром", за 1 літру - 50 коп. В день на пиття, чаї, та приготування їжі частково - могло йти понад 6 літрів запросто. І це при тому що пили і пиво...
Загалом затрати на 2 відпочиваючих на 11 днів із проїздами, проживаннями та харчуваннями, а також екскурсійною програмою склали десь 4500 грн (+/-300 грн), що визнано нами задовільним результатом :).
На цьому бувайте, до наступних зустрічей... :)
Вибачте за нелітературний стиль...

Життя задом-наперед...

Мабуть у мене дійсно забагато вільного часу, яке я замість пошуку нових можливостей заробітка грошей витрачаю на колупання в дрібницях та деталях свого життя... А може і не тільки свого. Правда, до чужої долі ставлюсь тепер більш делікатно. Намагаюсь не втручатись в чужі справи, або принаймні робити це делікатно, щоб не зашкодити.

Ось, звідси і всі мої "заморочи" та "експеременти". Не виходить без них. Раніше покладався на досвід людей, яких вважав авторитетами... але до чого це призвело - мені не дуже подобається. Єдине, чому навчає сучасна система виховання - пристосування до всіх незручностей. Навчає бути універсальним, тихим, безконфліктним, смиренним... Прожити своє життя не висовуючи носа туди, де по ньому можуть щалбанів надавати (і не тільки можуть, а відразу і намагаються надавати кожному незнайомому носові якнайбільше щалбанів). Вчать тому, що тільки якщо сам навчишся давати щалбанів сильніших та більніших за інші, тоді і просунешся десь вище... А щалбани все-одно будуть завжди. Вище всіх вибратись неможливо.

Можна продовжувати думку далі... намалювати собі образ такої пірамідки в якій люди стоять на людях, багато хто намагається залізти нагору, для цього підминаючи під себе інших... Стільки інших, скільки необхідно для тієї вишини, на яку він зібрався. Хтось бореться - залишається на своєму місці, тримається за нього міцно... Хтось зкидає "верхолазів", і сам починає йти в гору.. а хтось здається та падає вниз, підставляє свою спину під усіх, і в такий позі загинається до смерті... Піраміда - динамічна, але дуже міцна та стійка форма. І мабуть щось там таке цікаве на горі знаходиться, раз всі в ній хочуть барахтатись... А може просто за компанію? Ну, не вірю я, що поруч з пірамідою нема вільного місця, на якому не потрібно лізти вгору, або тримати на собі тих, хто туди лізе, а можна просто займатись своїми справами... 

Різні думки... але зараз не про це хотів... З цього можу тільки сказати, що я більше не хочу карабкатись вгору... Подивився туди, замислився, що звідти мені б хотілось мати собі, і нічого не зміг вибрати. Нічого мене не кличе на верхівку цієї піраміди...

Сусідні піраміди такі самі... Російська трішки більша, Білоруська трішки менша... кучками по всій планеті повиростали пірамідки різних мастей, кольорів, розмірів, плотності населення... тільки суть однакова в них - на горі нічого чікавого для мене нема... може, з часом знайдеться якась нова мотивація, щоб знов прагнути гори, а зараз і дивитись в тому напрямку бридко

І ось, коли перестав витрачати весь свій час, всі свої сили, та всю свою думку на рух та боротьбу, так і почали нові думки з'являтись... Правда тепер життя пішло "в зворотньому напрямку"... Причини плутаються з наслідками... Теорія з практикою... Добре з поганим... 

Особливо дивно те, що зпочатку я щось нове починаю розуміти, потім відкриваю це в собі, далі починаю бачити складові, і лише тоді знаходжу людей, або літературу, які б могли мені пояснити, що це взагалі таке, звідки береться, як називається (чи колись давно називалось, доки не забулось), і що з цим можна робити...

А раніше все було навпаки - хтось про щось розкаже, потім це починає обростати подробицями та взаємо зв'язками з іншими темами, потім я починав розуміти як працює ця система, і лише тоді намагався роздивитись себе в ній...

Раніше я багато про що знав, але мало про що з цього думав, і ще менше про що мріяв... А зараз навпаки - багато про що думаю, але мало про що з цього знаю... І не намагаюсь вивчати все як в минулому, а навпаки - більше покладаюсь на випадок та інтуіцію... на власні здогадки... і з часом або впевнююсь в своїй правоті на практиці, або на мене починають сипатись з усіх боків уточнення, опроверження, різноманітні варіанти того, як цим можна "уткнутись в щось глобальне".

Якось не виходить написати так, щоб було більш зрозуміло, але на мою думку, і так вже достатньо.. далі тільки плутанину посилювати можна уточненнями.

Чому я взагалі про це пишу?

Да просто мене хвилює, що я втрачаю розуміння людей, з якими раніше рухався в одному напрямку... Тепер не можу пояснити ані причину зміни напрямку, ані мету... Чи слів мені не вистачає... чи сміливості... чи сам ще досі не все так чітко розумію...

Тільки відчуття... все моє нутро каже, що я все роблю вірно... Можливо, вперше за довгі роки - відчуваю, що роблю все вірно. Не знаю точно, для чого, і не бачу, куди прийду... Але там точно буде саме моє місце. Комфортне, зручне, благодійне. Там я зможу не тільки зручно існувати, а ще і творити майбутнє собі та своїм дітям...


Довго думав, чи потрібні коментари до цього запису? Хто мені може щось порадити, якщо тут нічого не зрозуміло взагалі? А потім вирішив залишити можливість коментувати... А може хтось щось і зрозуміє... А може комусь і близько? Або хтось таке питання задасть, що я у пошуках відповіді, і сам щось зрозумію в собі краще... Хай буде можливість спілкування... Завжди вона була, і хай так далі буде.


Всім добра, мої любі друзі!

Ваш, Миколка.

Подорож у Козятин

Ще одне місто. Ще одна поїздка. Тільки цього разу, дуже дальня поїздка. Але за вартістю обійшлася як поїздка до Києва.
Це — Козятин.

Найбільша цікавинка — залізничний вокзал.
До речі, 50% (якщо не більше) міста складає залізниця. І саме залізниця є основним містоутворюючим підприємством.

Труять кицьок

Батько сьогодні розповів страшну історію. Схоже, що мешканці будинку вирішили позбавитися від котів. Каже, побачив мертву кішку біля миски з кормом. От такі у нас люди:(

Тепер страшно нашого гуляку випускати.

Мої "ЗАМОРОЧІ"

ті хто знають мене давно, вже не дивуються, коли мені спадає на думку якась "замороч" - і я випробую її на собі.

наприклад, піст для більшості моїх знайомих - це замороч... відмова від алкоголю - замороч... спілкування українською - замороч, пробіжки вранці - замороч... ведення блогу - теж замороч...

а мені подобається.. я бачу у всьому цьому сенс як для себе, так і для майбутнього... мені недостатньо теорії в тих питаннях, які мої знайомі називають "заморочами".

ось... вигадав собі ще 2:

- відмова від перегляду порно... і думаю що зможу прожити все подальше життя без самозадоволення плоті.

Соромно такі слова писати в блозі, який повністю відкритий для всіх бажаючих... але... Щось ніяк думка не йде, як би це висловити... дуже хочеться написати якесь виправдання собі та своїм діям... як минулим так і майбутнім). Корочше. Хочу спробувати зовім без маструбації жити... Не знаю, хто там як, а у мене без цього раніше не проходило практично жодного дня... Заспокоював себе, що більшість людей цим займається, і що це природньо та нормально.. але тепер більше не хочу я таої "природності та нормальності". Не знаю, як це у мене вийде... на спогади спадає кіно "40 дней, 40 ночей"...  і справа не тільки в тому, що я цього буду уникати зовні... я хочу позбутись навіть думок та намірів подібної втіхи. Мабуть, з думками буде складніше... 

чому я це роблю? набридло в дівчатах бачити лише сексуальні об'єкти (ну, може не ЛИШЕ і не ВИКЛЮЧНО ТАК, але ПЕРЕВАЖНО і ЗАВЖДИ В ПЕРШУ ЧЕРГУ чергу дівчата мною оцінювались саме так - "чи підходить вона мені для того, щоб зайнятись із нею сексом"). Хочу дивитись на світ по-іншому... Хоча б спробувати.

Хмм... досить інтимні речі пишу... ну, вибачайте хто читатиме... мені це правда важливо, навіть якщо для вас всіх це просто наступна "типова замороч"

і ще одна замороч:

- спробувати почиститись голодуванням... в планах поступове підготування себе до початку... десь за тиждень. Потім перехід на відмову від їжі (тільки вода) на протязі одного (не знаю, можливо і до двох зможу) тижнів. Далі - поступове повернення до звичайного режиму харчування.

Навіщо?

1) Хочу просто випробувати на собі, що таке справжній голод... Бо здається, я цього не знаю взагалі

2) Оцінити власну силу волі та витримки

3) Кажуть що це корисно, якщо все робити вірно, тому ще чекаю якусь користь для організму

... По всіх парметрах - типова "замороч"... Як то кажуть "тобі просто нема чим зайнятись - жиру бісишся"... Можливо... Не стану сперечетась... Просто не хочу сперечатись на цю тему до тих пір, доки не зроблю все що задумав...


На цьому, мабуть, все... більше нічого писати не хочеться... В житті багато чого відбувається, і начебто можна було б казати про якісь певні події... але це зараз події, що тривають в справжньому часі (present continious), і я не люблю казати про справу, яку ще не завершено, про думки, які ще не сформовані остаточно, і про враження, які ще не прожиті...

Скоро , сподіваюсь, буде про що написати... а зараз тільки констатація факту - в моєму житті відбуваються певні зміни. В першу чергу - переосмислення взагалі всього мого минулого, роздуми над сучасним та майбутнім. Як довго це триватиме - не знаю... Практично всі "бізнесові" справи відклав "на другий план"... багато чого з категорії "важливе" та "першочергове" переходить до "другорядного" та "непотріб"...

Ніяк не можу пригадати, щоб колись раніше зі мною подібні зміни відбувались... Можливо в дитинстві таке було? Але тоді я цьому зовім не придавав значення.. Тепер відчуваю цей процес кожною фіброю...

Цікаво... що в мені залишиться з минулого мене, і що з'явиться нового?


Всім удачі, успіхів, здоров'я!

Я люблю вас, люди!

Особливо вдячний моїм друзям, які мене терплять із усіма моїми "заморочами"

Хроніки російської окупації-2: черги і п%здець

Збирався написати пізніше, але події розгортаються таким чином, що є що розповісти.

04.03.2022 - Снився сон. Дивний і тривожний. Якась нова місцевість, подружка. Хованки.

Після тижня біганини між помешканням і підвалом, став виходити на вулицю. Від цього психологічно стає легше, хоча під час вибухів страшніше, ніж вдома. Однак люди не звертають уваги, стоять собі в чергах, або йдуть кудись.

До речі, про черги. Роздають безкоштовно молоко. Так там у черзі ледве не до бійки доходить. На 9 день війни сходив купити яйця. Ось тільки на звичному місці другий день автолавка так і не з'явилась. Почули, що їх можна купити в іншому місці, відносно неподалік. Вирішили з батьком і сусідкою піти туди. Для цього довелося пройтися по неходженим місцям. В тій точці (магазині) теж черга. Причому яйця скінчились. Так що були змушені почекати, поки привезуть. Трохи пофоткав, поки стояв у черзі. Під час очікування бабахкало. Не знаю де, але гучно. Але вистояли і купили яйця. По 37 гривень. Зараз ціни підкочили до 45 грн. Нести було незручно, оскільки продавали в лотках, та батько додумався перекласти в пакети.

Після закупок вдома чекали смачні салати і цукерки.

Ввечері помився. Правда, підганяли.

05.03.2022 - Виспався. Хоча спав з перервами. Вночі було відносно тихо.

Підключив комп і заплатив за комунальні платежі онлайн (чого раніше не робив). Після того знову все від'єднав.

В цілому день пройшов спокійно, якщо не враховувати суєту з компом.

На 10-й день війни відчувається емоційне виснаження.

06.03.2021 - Виспався, бо поспав довше, ніж попередньої ночі. Але зранку від гуркоту здригались вікна.

Попідмітав у кімнатах (зазвичай, роблю це через день). Це хоч якось відволікає від думок.

Мама взялася накладати продукти у сумки з документами. Якого?!

Доїв лаваші. Вони совались більше тижня (при тому, що собі залишили лише дві пачки).

Пн - 07.03.2022 - Спалося добре, однак було дуже холодно.
Батько кудись потопав, посварившись зі мною і мамою, але через годину-другу прийшов. Виявляється, ходив по магазинам.

Мама теж відзначилася: у ліхтарику сіли батарейки — так вона не вигадала нічого кращого, ніж поставити до старих батарейок одну нову. А я попереджав, що це дурна ідея.  А їй легше перевести, викинувши й нову батарейку (бо як відрізниш від старої), ніж поставити повний комплект.

Сьогодні був вже 5-й евакуаційний потяг (електричка). Хотів подивитись, але передумав: весб день бабахкало. Народу, як завжди, купа. Не знаю, чи можна виїжджати чоловікам — в анонсах писали, що евакуація тільки для жінок і дітей.

Рубль пробив чергове дно — 150 рублів за долар.

Вт - 08.03.2022 - До опівночі не можна було заснути. Бої велися в сусідньому населеному пункті. Так що стає гарячіше. Добре, що післ опівночі влігся. Причому було дивне відчуття, наче спиш у іншому місці. А коли пробував спати у іншому місці, здавалось, що сплю в кімнаті. Мама розповідала, що зпросоння теж не могла визначити, де спала.

Без сварок не можемо. Мамі не сподобалось, де поставив системний блок. Слова за слово — дійшло до махачу. У нас родина така, що у суперечках може дійти до бійки. Особливо, батько лізе з кулаками. Довелося дати відпір. Ну а шо? Правда, розсварилися серйозно — поки ходив до магазину, батьки віришили виїхати до знайомої аж у іншу область. Звичайно, хочуть все позабирати, навіть кішку. Також розсварилися з братом. А от як мама буде ладнати із батьком — не знаю.

На момент публікації цього допису батьки лишаються вдома. Не знаю, що буде. Не знаю, як буду сам. Як назло, була цікава пропозиція знайомства за декілька днів до війни, але я профукав шанс.

Надодачу, щоб підсилити п%здець, заглючив фотохостинг. Причому обидва фотохостинги. Знімки з Яндекса через проксі та VPN не видно взагалі, а imgBB замість фоток і прев'ю показує назви файлів (хоча пару знімків все ж показав). Хіба що в блогах нові фотки на imgBB видно. Але, схоже, що акаунт або знімки на Яндексі накрилися п%здою. І новий хостинг теж невідомо, запрацює чи ні. Але фотки у мене є на компі та в архіві. В умовах війни все одно не до блогу. Хоча сумно. Зараз більше турбує можлива самотність.

почуваюсь дивовижно...

Мабуть це початок осені так на мене впливає... Відчуття схожі з тими, які бувають, коли випадає перший сніг. Тільки зараз мені не прохолодно, а тепло. Затишно, спокійно і комфортно. Раніше цей образ завершувала чашка гарячого солодкого чаю. Тепер можна і без нього.

Взагалі, це відчуття у мене триває вже декілька днів. З минулої середи. Таке відчуття, що того дня мене лишили всі проблеми, всі турботи. Точніше, не лишили мене зовсім, а просто перетворились на щось інше.

Таке приємне, і чомусь давно забуте відчуття. Здається, воно з самого дитинства, і час від часу з'являється... але зовсім ненадовго - на декілька годин, а потім щезне в турботах буденнощів... А тепер вже кілька днів підряд триває.

Якби я тільки вірив... Таке саме відчуття є, коли поруч знаходиться близька та кохана людина. Наприклад - мама. І я чомусь схильний думати, що саме так можна відчувати любов та тепло іншої людини. Ось тільки чомусь не вірю, що це можливо.

Все, що відбувається навколо - зустрічаю лагідною посмішкою. Мені приємно чути, бачити, торкатись. Ніщо не подражнює. Прям справжня казкова ейфорічна іділія...

Хех... як же це приємно... аж сльози нагортаються.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
49
попередня
наступна