хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «поезія»

Поезія

Поезія - це злет душі,
Хвилини щастя і печалі,
Легкі сонети, пасторалі...
Й одне бажання - залишить
По собі слід - бодай найменший...
Плететься вірш - уже не вперше,
Снується думка, слово зріє,
І вкотре розказать посмію
Про те, що знову я - люблю!
Про те, що знову я не сплю,
Що серцем знову я болію...
Що голос знову мій німіє,
І лише слово на папері
Вершить узори й акварелі...
Про те, що голос мій не скаже -
Поезія усім розкаже...

Літо - в осінь за обрій...


Вітром зірване листя втікає,

Розчиняється дощ у калюжах.

Літо в осінь за обрій зникає...

...................................................

Мрії - хворі, надії - недужі.

"Все - химера", - ти кажеш байдуже.


07.08.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені



 

Моєму....

Я дякую Тобі за скарб

Любові й ласки пізнання щоденне

Для тебе я не просто "раб"

Дитя єдине і смиренне.

Ти завжди будеш при мені

У день в думках моїх витаєш.

Вночі приходиш в мої сни,

Під ранок з них крадьком тікаєш.

Коли ти поруч у очах

Свободи підняті вітрила.

Душі політ неначе птах

Рве до небес могучі крила.

Якщо зникаєш-лише сум

До мене потайком приходить

І присмерковий холод дум

До небосхилу сонце клонить.

Ти наче янгол серед хмар

Ніжніший аромат весною,

Ти наймиліший із примар...

Спасибі за політ з тобою!

За те, що дав пізнати рай

Серед людей, у днях буденних

Й намалював устами край  

край кольорів й вітрів південних.

Тобі я вдячна і за те

Що ти зробив мене такою.

І дав пізнати саме те,

Що люди звуть душі красою...

Літній день





 

Скло проколов промінчик сонця, 

День літній зазирає у віконце -

Солодкий, золотавий і духмяний,

Терпкий, суничний, сонячний , рум'яний!

           Вирує дивне, неповторне літо!..

          ....................................................

          Не мовиш "так", не кажеш "ні" мені ти...

 

 

Поезія Марії Ревакович

ПОРОЖНЕЧА  —  ЦЕ  ДЖЕРЕЛО  СПІЗНАННЯ


наповнена тобою
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це
                                           у пошуках твого світу                                            
(чи він існує ?)
дивлюсь у себе й бачу
твоє лице
хоч знаю — цей образ
то дійсно не ти
це — міраж
бо якщо я відерце наповнене водою
чи поселиться у ньому місяць
чи тільки відбиватиме свою подобу
у плесі води ?







 СЛУХАЙ  І  ПОЧУЄШ




про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя —
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я — вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди






Дощ...

Перетворюсь
на хмару сиву,
Увись злечу,
підіймусь вгору,
РозчУхраю
тифозну гриву -
І дощ  створю
із клаптів грому.
Поллюсь -
солОдко чи солОно -
За комір
цівкою весняно,
Заполоню тебе
полоном -
Всерадісний
і всекоханий!
І дощ, мов згусток
полинОвий,
Ударить в груди -
там, де серце,
Згадаєш ти,
як світанково
Хотів до хмари
зір простерти...
Набудусь вдосталь
я грозою,
Запам'ятаюсь
крапель градом...
І поміж мною
і тобою
Надією весняно
впаду.

Witaj Gosciu

Tu w starych domach 

Cio*gle jeszcze marzno* serca  Choc* powiedzial ktos  Ze dobry nastal czas  Kazdy z daleka  woli mijac takie miejsca  Lecz tu  zyje ktos z nas  I czeka  Wcioz czeka na swoj czas  Czas wysniony  w kolorowych snach 

Witaj gos*ciu utrudzony  wiem, ze masz spraw zbyt wiele  W koncu wielki to s*wiat  Zaglo*daj czs*ciej w te strony  bo bardzo ciebie tu brak  zegnam cie smutny domu  Wietrze, porwij mnie w s*wiat  Pokaz mi miejsca  gdzie domy  nie majo* az tylu lat 
Po ciemnych ko*tach  i ulicach brukowanych  Szarosc sie plo*cze  a na glowy kapie strach  I chociaz cio*gle milczo*  domy zatroskane  To glos  dobywa sie  tlumiony  Tlumiony nawet w snach  Glos tlumiony 

Schowany w sercu zal 

( Goran .Bregovicz )

Прохання



обніми мене
як обнімаєш
дерева
у грозову ніч

зодягни мене
в своє слово
як зодягаєш
дітей
у їхню безвинність

нагодуй мене
своїми піснями
як годуєш
птахів
щоб співали
Твою славу

відкрий мені очі
німим дотиком






на подушці
дві
крихкі
соломинки пальців

в одну
вдихаю сон
для тебе
і ти сниш
мої уста

в другу ти
вливаєш сльозу
а я спиваю
твоє око
й освячуюся

між нами
дві крихкі
соломинки пальців
мов розгрішення

(Марія Ревакович)




Знову дощ...

Знову дощ...
Знову - зболені схлипи
Крапель з даху
І крапель з очей.
І такий задощілий
Цьогорічний цей липень,
І з небес - що не день -
Знову смуток тече.
Крапотить безнастанно
Він по серцю чиємусь,
Умиває обличчя,
І вуста, і думки...
І роз'ятрює рани -
Так підступно й нечемно,
І сплітає у цівку
Дощовиту роки...
Смуток - геть!
Дощ - на радість, напевно...
Він омиє знічев'я
Душу й серце чиєсь.
Так дощить недаремно -
Й по самотнім деревам,
І по пам'яті крапле,
Й хтось у зливі - воскрес...

Коханий

 

Коханий спить щасливим сном…

Співають зорі за вікном,

Мрійливо грають цвіркуни,

По всій землі чаклують сни …

В садку геть сонний вітер впав,

Струмок шепоче поміж трав,

Безжурним сном коханий спить…

…………………………………………

Життя - Кохання – Вічність – Мить….


16.07.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

P.S.Прошу вибачити за  те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.