Сині, жовті,
Зелені, білі,
Трохи з рожевим
І з фіолетовим -
Різні
за кольором
Всі мої біди.
І трохи - відверті,
І трохи
з секретами.
Мертві, живі,
Уявні, приховані,
Різні
за густотою
І наміром,
Та всі вони -
лише
До мене приковані,
Мої - за часом,
Об'ємом
і напрямом...
Приймаю їх щиро,
Тихо і зболено -
такі відразливі
Й дивно-покірні.
Мною,
моєю душею
Їх холено,
От і приймаю їх,
Бо вони мені -
вірні.

Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені необережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема…

Оксана Осовська

Останній лист,
О, чистий лист,
Розхристані думки
Збери у жмуток,
Збери мій хист,
Й, мов хитрий лис,
Сховай в роки,
В рудий свій смуток...
Сховай в слова,
У дивні фрази
Мого життя
Всі радості й обрАзи.
Усі розписані дива,
Що в слові оживають,
Та не живуть -
А лише на листі
зринають.
І будять душу
До тепла...
Протягується вже
чиясь рука,
Тут - ефемерна,
Там - жива...
Такі дива!
Такі - слова.
Така душа...
Не поспіша
За фатумним,
Морганним,
Напівживим,
Напівреальним
І опівнОчним
Краснослів'ям.
Скажу - віват!
Хвала тобі,
Останній лист!
Останній день,
Останній зріз
Останнього,
Осяйного,
Осанного
Зітхання -
Останнього
Кохання...

Неначе місяць срібний,
Неначе вечір тихий,
Немов зоря вечірня -
На серці стало тихо...
І смуток - не потрібний,
І біль, і в горлі стогін...
Позвали на вечірню.
Складу молитву стогом,
Зітханнями притрушу
І заквітчаю схлипом.
Засушений квіт липи,
ВасИльки і ромашки
Вплету у хвору душу.
Молися, ніч-монашка,
За воскресіння серця...
Закінчується липень,
Плетуться нитки серпня
У літнім візерунку.
І я - мовчазним трунком
В твої проллюся очі,
Й русалкою злоскочу...
До стогону, до схлипу,
До аромату липи
На вдавленій подушці,
До золотої мушлі
В простягнутій долоні,
До видиху, до скону...

  

Cьогодні я прокинусь спозаранку

Вмиюсь дощовою водою

Босий вийду я до г`анку

Щоб пройтися вранішньой росою...

 

Встає зоря на небосхилі,

Дзюркоче річка в низині

Природа гарна ще донині

Не всю спаплюжили її...

Кружляють  пташки в  висоті,

Цього  замріяного літа

В садку гуляєш ти у самоті

Чекаючи – приїдуть скоро діти...

...Нам було гарно в холодку

Затишного такого саду

Де зустрічались залюбки

Й де ми давали собі раду...

Жизнь - не прогулка, не роман,
Не вечный отдых созерцанья,
Есть у Судьбы один изъян –
Она нам дарит испытания.

Полжизни – бой, полжизни – боль,
И только радости мгновенья,
С душевных ран не смоешь соль,
Но в этих ранах исцеленье.

Пока они в тебе горят
И заставляют сердце биться,
Холодным твой не станет взгляд
И в камень дух не превратится.

Года бегут, им нас не жаль,
Мы все у времени во власти,
Презрев страданья и печаль,
Увидеть во мраке лучик счастья.

Пройти сквозь зло и улыбнуться,
Поверь, искусство не простое,
Не замараться, не согнуться
И сохранить в душе святое!

.... я сьогодні побачила зірочку у буденній калюжі життя! Дякую тому, хто причетний!

Протяни мне, пожалуйста, руку!

Маяковский, незбагнена душа поета яка любила Україну!


Мы знаем,курит ли,пьет ли Чаплин;
мы знаем Италии безрукие руины;
мы знаем,как Дугласа галстук краплен...
А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ-
тем,кто рядом,почета мало.
Знают - вот украинский борщ.
знают - вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:
кроме двух прославленных Тарасов -
Бульбы и известного Шевченка, -
ничего не выжмешь,сколько ни старайся.
А если прижмут - зардеется розой
и выдвинет аргумент новый:
возьмет и расскажет пару курьезов - анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,
на Украину шуток не скаль.
Разучите эту мову на знаменах - лексиконах алых, -
эта мова величава и проста:
''Чуешь, сурми заграли,
час расплаты настав...''
Разве может быть затрепанней да тише
слова поистасканного ''Слышишь'' ?!
Я немало слов придумал вам,
взвешивая их,одно хочу лишь, -
чтобы стали всех моих стихов слова полновесными, как слово ''чуешь''.

.....
Трудно людей в одно истолочь,
собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,мы не знаем украинской ночи.