Сині, жовті, Зелені, білі, Трохи з рожевим І з фіолетовим - Різні за кольором Всі мої біди. І трохи - відверті, І трохи з секретами. Мертві, живі, Уявні, приховані, Різні за густотою І наміром, Та всі вони - лише До мене приковані, Мої - за часом, Об'ємом і напрямом... Приймаю їх щиро, Тихо і зболено - такі відразливі Й дивно-покірні. Мною, моєю душею Їх холено, От і приймаю їх, Бо вони мені - вірні.

Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені необережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама ! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема… Оксана Осовська

Останній лист, О, чистий лист, Розхристані думки Збери у жмуток, Збери мій хист, Й, мов хитрий лис, Сховай в роки, В рудий свій смуток... Сховай в слова, У дивні фрази Мого життя Всі радості й обрАзи. Усі розписані дива, Що в слові оживають, Та не живуть - А лише на листі зринають. І будять душу До тепла... Протягується вже чиясь рука, Тут - ефемерна, Там - жива... Такі дива! Такі - слова. Така душа... Не поспіша За фатумним, Морганним, Напівживим...

Читати далі...

Неначе місяць срібний, Неначе вечір тихий, Немов зоря вечірня - На серці стало тихо... І смуток - не потрібний, І біль, і в горлі стогін... Позвали на вечірню. Складу молитву стогом, Зітханнями притрушу І заквітчаю схлипом. Засушений квіт липи, ВасИльки і ромашки Вплету у хвору душу. Молися, ніч-монашка, За воскресіння серця... Закінчується липень, Плетуться нитки серпня У літнім візерунку. І я - мовчазним трунком В твої проллюся очі, Й русалкою злоскочу... До стогону, до ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

Жизнь - не прогулка, не роман, Не вечный отдых созерцанья, Есть у Судьбы один изъян – Она нам дарит испытания. Полжизни – бой, полжизни – боль, И только радости мгновенья, С душевных ран не смоешь соль, Но в этих ранах исцеленье. Пока они в тебе горят И заставляют сердце биться, Холодным твой не станет взгляд И в камень дух не превратится. Года бегут, им нас не жаль, Мы все у времени во власти, Презрев страданья и печаль, Увидеть во мраке лучик счастья. Пройти сквозь зло ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]вірш В.Гафта /переклад/

.... я сьогодні побачила зірочку у буденній калюжі життя! Дякую тому, хто причетний!

Протяни мне, пожалуйста, руку!Я стою на самом краю.Протяни мне, пожалуйста, руку.Без тебя ведь я упаду.Дай глоток мне любви напиться!Ведь не много прошу, - увядаю.Ты пол шага, я - десять на встречу...Кто спасет у самого края?!Дай последний раз насладиться!Посмотри мне в глаза и прости...Стану вольною-вольной птицей.Подтолкни меня и отпусти...

Маяковский, незбагнена душа поета яка любила Україну! [Приєднана картинка] Мы знаем,курит ли,пьет ли Чаплин; мы знаем Италии безрукие руины; мы знаем,как Дугласа галстук краплен... А что мы знаем о лице Украины? Знаний груз у русского тощ- тем,кто рядом,почета мало. Знают - вот украинский борщ. знают - вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: кроме двух прославленных Тарасов - Бульбы и известного Шевченка, - ничего не выжмешь,сколько ни старайся. А если прижмут...

Читати далі...