Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що маючи надзвичайну славу художника і поета, митець Т. Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. Тема любові, сім’ї, дітонародження – одна з центральних у творчості письменника, більше того, вона основна в житті Шевченка. Степан Балей писав: „Знаємо, що доля не позволила поетови пережити повну, щасливу любов, а знаємо, як глибока була в його душі потреба любити і бути любленим. Доля… казала йому бути бездомним цілий його вік…”...

Читати далі...

Чому не сказаніСлова тривожать серцеВикликають Сум ?І чом втаївши Почуттяросстання карою нам єза всю нещирістьнашу....Невже зльодованеяк криця серцене тисне тягарем самоти ?[Приєднана картинка]

Жінки , холодно і гордливо переступають по серцях погордо кинувши - жартую[Приєднана картинка]

Я шукаю свою половинку, моя друга половинка… люди часто вживають такі вислови, але мало хто з них звертає увагу на те, що ці вислови мають якийсь негативний відтінок. Начебто з самого початку людина - неповноцінна. У математичному числовому еквіваленті, це буде виглядати як половинка (0,5) людини шукає собі доповнення (+) другою (0,5) людиною і якщо знаходить, то здобуває цілісність (=1). Теорія двох половинок нікчемна, або народною мовою ...

Читати далі...

Сонце посміхається з небес, На майданчику веселий сміх лунає. Серце виривається з грудей, А душа веселу пісеньку співає. Адже зустріч цю, я так чекав, Щоби подивитися Вам в очі, Бо Ваш образ в душу мні запав, І приходив в сни мої щоночі. По стежині ось Ви вже йдете, Поруч Ваша доня поспішає. Її голос чую я здаля, Весело щось Вам розповідає. Посмішку я бачу на вустах, Ой, яка вона у Вас чудова. Привітавшись...

Читати далі...

Спогад[Приєднана картинка] Надзвичайні вечори ліхтарів та тіней, людей та тротуарів. Танець кохання світла і ночі. Я поволі переступаю по холодному асфальті і поринаю у цей настрій затишних вулиць вечірнього міста. Кудись іду.. Хоча, скоріше, не кудись, а звідкись, від чогось. Тікаю від надокучливих годин чи, можливо, нав’язливого буття. Куди від них заховатись? Здається, наче між незнайомими мені самому будинками мене ніхто не знайде: ні час, ні буття, ні самота. Ось минаю ще один двір...

Читати далі...

Що ж це таке? Лягаю спати та думаю написати йому смс до Італії. Не можу зрозуміти чи хочу я це писати, чи ні. В цей час продивляюся свою сторінку на фейсбуці.. і на тобі. Від нього приходять коментарі до посту та повідомлення. І це вже не в перший раз. Ви вірите у споріднені души? Може він моя споріднена душа? Чого ми так гарно один одного відчуваємо? Чому коли я виходжу з офісу та думаю про те, що хотіла би зараз зустріти його і в цей же час він з'являється переді мною. Посміхається...

Читати далі...

Чи я сказав тобі... Що буду так байдужим що разом те ми не подужим не перейдемо черственність монотонних будин... і так схолоднимось хоч й літепло на дворі - Серця льодовим сірим буденем постануть чужі ... коли ще вдвох...

[Приєднана картинка] Де рій бджолиний, біля тину, Вербових китиць намистини,  Де звив гніздо собі лелека, Поривом вітру, із далека, Наге та ніжне, як було, До нас, кохання принесло. Воно летіло і співало, У губи ніжно цілувало, До  серця міцно пригортало І обіцяло.., обіцяло...  Весняним цвітом все буяло, І те  кохання зрад не знало, Допоки із міцних оков, На волю вибралась любов. -''Я на цім світі головніша, Я більш глибока, я щиріша,        Я зріла...''...

Читати далі...

Не отрекаются любя. Ведь жизнь кончается не завтра. Я перестану ждать тебя, а ты придешь совсем внезапно. А ты придешь, когда темно, когда в стекло ударит вьюга, когда припомнишь, как давно не согревали мы друг друга. И так захочешь теплоты, не полюбившейся когда-то, что переждать не сможешь ты трех человек у автомата. И будет, как назло, ползти трамвай, метро, не знаю что там. И вьюга заметет...

Читати далі...