Профиль

Demiurgos

Demiurgos

Украина, Радомышль

Рейтинг в разделе:

  • demiurgos.blog.i.ua

Последние статьи

ЭВОЛЮЦИЯ (рассказ)

Она устала от любви - фальшь утомляет. Он устал исправлять её точки запятыми - предложение закончилось.

Цветы и звезды

Не каждый человек может осознать, что он на самом деле абсолютно одинок. Мы приходим в этот мир  одни и уходим также одни. В этой жизни мы ничего не можем удержать, все проходит сквозь нас или возле нас едва соприкоснувшись с нами. Жизнь прекрасна, но одновременно и печальна  наполнена чредой потерь. Мы всегда что-то теряем, молодость, здоровье, родственников, друзей, любимых... и в конце-концов жизнь. 

"Светлана Сурганова и Оркестр" на стихи Хуана Рамона Хименеса "Уже не вернусь"


Одно Но — Ты можешь

Красивые  стихи о жизни, о человеческом выборе и судьбе с хорошо подобранным музыкальным сопровождением настраивающим на размышление.


Ты можешь есть и пить и быть голодным,

а можешь голодать и сытым быть,

ты можешь и в неволе быть свободным,

и вне темницы в кандалах ходить

 

ты можешь жить незримо умирая,

а можешь умирая оживать,

ты можешь нищим быть беды не зная,

и став богатым счастье потерять

 

ты можешь лгать о правде повествуя,

а можешь истиной обман раскрыть,

ты можешь побеждать собой рискуя,

и гибнуть жизнь пытаясь сохранить

 

ты можешь всё измерить высшей мерой,

узнав желанье Бога о тебе,

и прозревая истинною верой,

всё в корне изменить в своей судьбе

Хто сміється, тому не минеться

Багато-багато років тому, коли моя донька була ученицею другого класу, їй задали домашнє завдання  скласти невеличку розповідь за картинками. Вона розгорнула  читанку тицьнула пальцем на чотири картинки та з благаючим поглядом попросила допомогти в цій не легкій для неї справі. На картинках було зображено зимовий день  та двох хлопчаків: перший хлопчина тягнув за собою по  дорозі санки, послизнувся тай гепнувся, другий йому не допоміг, а стоячі поряд реготав. Потім ситуація змінилася: перший підвівся та й пішов, а той що сміявся сам добряче гепнувся. Під картинками напис «Хто сміється, тому не минеться.»

Роздивившись картинки,  почухавши потилицю, мої мізки заскрипіли у важкому творчому пошуку…

Для мене це була нова справа, без досвіду… шкільні роки розчинились десь у минулому, та й шкільну літературу я не читав, твори списував-комбінував, щоправда один я все ж таки написав прочитавши книгу «Как закаялась сталь». Ось мої мізки  і «закалілісь»…

Сюжет був простенький, але нудненький, щось не писалось, тоді я почав гратись та замінив героїв хлопчаків на  бабусю та її внучка. Ось що з цього вийшло:

 

 

ХТО СМІЄТЬСЯ, ТОМУ НЕ МИНЕТЬСЯ

 

Любі діточки, я вам розповім повчальну історію про стареньку бабусю Дусю та її невихованого онука Василька. Отже сідайте зручненько і слухайте тихенько.        

Одного зимового дня бабуся Дуся та Василько почовгали по слизькій дорозі. Раптом... бабуся послизнулася, і у вухах Василька просвистів вітер, то бабусині ноги на реактивній швидкості піднялися вище голови, а її дупа глухим ударом притулилася до землі. Від раптового струсу бабусина титанова ще зовсім новесенька вставна щелепа вискочила і… два рази підскочила, та винувато завмерла на мерзлій землі.

Кінський регіт маленького Василька розітнув зимову тишу мов блискавка розітнула небо в "горобину ніч". Його курточка не витримала конвульсій молодого тіла і розійшлася по швах... відразу в трьох місцях. Від сміху маленькі щелепи хлопчика не могли зібратися до купи, а верхня губа тріснула оголив його молочні зуби. Сечовий міхур Василька не витримав  величезного тиску, і-і-і  лопнув. Бризки сечовини заляпали старенькі окуляри бабусі Дусі.

Бабуся на осліп намацавши свою вставну щелепу, спритно "підірвалася" із тротуару. Їй то що, що з нею станеться, вона вже не перший раз в цьому році падала до долу, а тверді мозолі на її дупі завжди пом’якшували удари.

Ось і все мої любі дітки. Я лишень можу додати, як ви вже розумієте, потерпілим залишився в цій історії маленький не вихований Василько. І як говорить народне прислів'я "Хто сміється, тому не минеться."

 

***

Поки я виписував цю розповідь ми з донечкою  від сміху ледь не надірвали животи, домашнє завдання стало гарною розвагою. Звісно після цього творчого розігріву, ми з донею все ж таки написали оповідання в шкільному форматі.  Вчителька отримала  на перевірку домашню роботу в зошиті від своєї учениці і на папірці від її татка. Так я пішов у школу по другому колу і під моєю роботою красувався надпис  «відмінно» з підписом вчительки.

                                                                                 

 

20 цитат від фрейда

Стовідсотково погоджуюсь з дідом Зігмундом, ні одній цитаті не можу заперечити.


  • Чим бездоганна людина зовні, тим більше демонів у нього всередині...
  • Ми вибираємо не випадково один одного... Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості.
  • До нещастя, пригнічені емоції не вмирають. Їх змусили замовкнути. І вони зсередини продовжують впливати на людину.
  • Завдання зробити людину щасливою не входило в план створення світу.
  • Ми входимо у світ самотніми та самотніми залишаємо його.
  • Люблячий багатьох – знає жінок, люблячий одну – пізнає любов.
  • Ти не перестаєш шукати сили і впевненість зовні, а слід шукати у собі. Вони там завжди були.
  • Більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає.
  • Любов та робота — ось наріжні камені нашої людяності.
  • Заздрість руйнівна.
  • Ми не завжди вільні від помилок, з приводу яких сміємося над іншими.
  • Маси ніколи не знали спраги істини. Вони вимагають ілюзій, без яких вони не можуть жити.
  • Сексуальним відхиленням можна вважати тільки повна відсутність сексу, все інше — справа смаку.
  • Ніщо не обходиться в житті так дорого, як хвороба і — дурість.
  • Перша людина, яка кинула лайку замість каменя, була творцем цивілізації.
  • Першою ознакою дурості є повна відсутність сорому.
  • Сновидіння — це королівська дорога в несвідоме.
  • У кожної людини є бажання, які він не повідомляє іншим, і бажання, в яких він не зізнається навіть собі самому.
  • Людині властиво понад усе цінувати і бажати того, чого досягти не може.
  • Єдина людина, з яким ви повинні порівнювати себе — це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути — це ви зараз.
  • Масштаб особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вивести вас із себе.

О Боге

Я не придерживаюсь ни каких религиозных традиций, хотя имею мироощущение, что Бог – реальность. В религиозных традициях, люди поклоняются какому-то дядьке с большой бородой восседающем на небе, и очень напоминающего их же скверный мстительный характер и мелочность. Он то и делает, что раздает печеньки  заповедепослушным и карает отступников адом.  Истинный же Бог велик над всем этими представлениями. Он не добрый и не злой, Он никого не наказывает и никого не судит, потому, что это ограниченность, а Бог безграничен. Моему мироощущению близка идея, что Бога не нужно искать в не себя. Где-то на глубинных уровнях своего «Я», мы есть одно единое целое, одна Сущность. Можно сказать и наоборот, ничего во Вселенной нет кроме Бога (Единого Вездесущего Разума), который проявляется от мельчайшей частицы до звезд и человека.  Бог - есть Источник Вечной Безграничной Жизни, которая из более высокочастотного плана Бытия распространяется на низкочастотные планы, проявляясь и в форме материи. Бог познаёт самого Себя, разделившись на множество, проявившись в материи. Как познать радость не познав печали, как познать что такое любовь не познав ненависти. Мы глаза и уши Бога, мы Его эмоции и Его чувства, мы Его тело. Отец во Мне и я в Отце - говорил Христос. Мы своими мыслями, эмоциями, действиями, сознательно или чаще всего бессознательно создаём окружающий нас мир, притягиваем к себе случаи, людей, предметы - лепим себе судьбу. Своими мыслями и желаниями создаём себе богов и демонов, разных сущностей наделяем жизни. Создаём рай и ад. Ведь мы созданы по образу и подобию, и наделены свободой воли. Мы дети Отца и мы Боги, хотя мы люди этого и не понимаем, отделяем себя от Него.

Как сказал кто-то древний «Человек познай самого себя, и ты познаешь Мир и Бога»


Понравилась песня Joan Osborne - One of us. Сделал визуализацию в ролике.
God is great! He contains us in himself, all we are such different! 
       Бог велик! Он вмещает в Себе всех нас, таких разных!

 

Математика кохання

Я шукаю свою половинку, моя друга половинка…  люди часто вживають такі вислови, але мало хто з них звертає увагу на те, що ці вислови  мають  якийсь негативний відтінок.  Начебто  з самого початку людина  - неповноцінна.  У математичному числовому еквіваленті,  це буде виглядати як половинка (0,5) людини шукає собі доповнення (+) другою (0,5) людиною і  якщо знаходить, то здобуває цілісність (=1). Теорія двох половинок нікчемна, або народною мовою – повна  фігня!  Якщо людина не самодостатня, а для відчуття своєї повноцінності доповнює себе іншою людиною, то це буде не кохання, а протезування. Справжнє кохання можливе лише між чоловіком і жінкою  які не є половинками-милицями, а є цілісними самодостатніми особистостями. Їх  відносини будуються не в доповненні один одного, а на створенні нового, відбувається синергія – сумарний ефект при взаємодії двох перевищує можливу математичну суму.  Це може виглядати хоча б так: 1+1=2,1. Для кращого розуміння наведу приклад, він не зовсім вдалий с точки зору паралельності явищ  кохання та копання городу, але  має гарну наочність.  В математиці   буде так: один копач за годину скопує 1 сотку городу, тобто два копача за годину скопають 2 сотки. В житті  математика інша: в одному випадку два копача будуть частіше і довше курити на межі та теревенити, за цього за годину скопають менше двох соток. В іншому випадку копачі  будуть підбивати один одного, негласно змагатись і вони скопають  за годину більше двох соток.