Профиль

Demiurgos

Demiurgos

Украина, Радомышль

Рейтинг в разделе:

  • demiurgos.blog.i.ua

Последние статьи

Свежие фотографии

Ошибиться нельзя!

Круто, зрелищно и завораживающе конечно!  Но, если осмыслить  происходящее, то  у  этого человека, возможно, отсутствует инстинкт самосохранения. Он спокойно и уверенно работает без страховки в зоне невероятного риска. Ведь можно легко потерять равновесие. Например, наступив босой ногой на острую щепку, рефлекторно одернуть ее, потерять равновесие и отправиться в свободный полет целиком или по частям (рядом ведь работающая пила).  

Серця голос

«Пісня пісень» Соломона. Цей ліричний твір був написаний близько трьох тисяч років тому  і показує  діалог між  закоханими: царем  Соломоном та Суламітою.

На цьому відео Вікторія Сергієнко читає уривок твору. Крім окремих пронумерованих уривків існує повна аудіоверсія цієї поеми.

Навіть на думку не приходило, що так чуттєво та душевно можна читати біблійні тексти. Чудовий голос та інтонації, що заворожують, а прекрасна українська вимова є просто зразком для наслідування. Мелодія Кристофа Глюка органічно пов’язується з озвученням тексту, це доповнює одне одного та  оживляє древній текст переносячи слухача в неймовірний вимір  краси.


Do You Love Me

Поки Владімір Зелєнін розповідає дітям казки, тим часом у світі...

Насправді, робити такі залізяки, щоб так елегантно рухались і тримали рівновагу - це високий науково-технічний прогрес.


Сложные определения простыми примерами. Иллюстрация.

Обезьяна нашла в труднодоступном месте банан. Несколько попыток достать его не увенчались успехом – длина руки оказалась недостаточной. Тогда она взяла палку, которая была рядом, и использовала её – еда была добыта.

Если обезьяна никогда не видела, как пользоваться палкой и нашла решение задачи сама, то это  действие ума – УМ.

Если она  подсмотрела за такими действиями у своих сородичей или людей, то  это  уже универ,  ОБРАЗОВАНИЕ.

Если обезьяна в последующих случаях будет действовать таким же образом, то выработается условный рефлекс – СТЕРЕОТИП.

Способность получать и использовать знание, это – ИТЕЛЛЕКТ.

Если обезьяна в придачу ещё умеет применять камень, чтобы раскалывать кокос, использовать водоём для отмывания фруктов от грязи, то она вообще уже ИНТЕЛЛЕКТУАЛ.

Если бы обезьяна могла говорить и показывала бы таким образом свою широту знаний, то это уже называлось бы – ЭРУДИЦИЯ.

Если бы обезьяна нашла банан, но, будучи голодной, не прошла мимо, а смогла бы осознать, что придёт утро, а вместе с ним и чувство голода, то она спрятала бы его на завтрак - это уже МУДРОСТЬ.

Если бы обезьяна нашла банан, но, будучи голодной, прошла мимо, то это пофигизм, а если бы начала этим бананом играть в футбол, то это уже РАСПИЗД@ЙСТВО.

Хазяюшке на заметку!

Сюрстрёмминг -  божественный деликатес шведской национальной кухни!

Сюрстрёмминг -  востановление потери обоняния после коронавирусной инфекции!

Сюрстрёмминг -  романтический ужин при свечах!

Устройте себе праздник  и оторвитесь по полной!

dancedance dance !SURSTROMMING! dancedancedance


Зимнее солнцестояние и Железный голем

Сегодня день зимнего солнцестояния. Подходящая музыка в стиле Witch house (Ведьмин дом),  в самый раз для самой длинной ночи года. Магия видео органично вписана в музыкальную тему. Включаем по громче мощные звуковые колонки для ощущения эпичности технического  колдовства.





Мартин Иден – выход из «матрицы»


Посмотрел фильм «Мартин Иден» 2019 года снятый по мотивам одноименного  романа Джека Лондона. Сразу отмечу, что люди часто делают ошибку, сравнивая книгу и кино. Во-первых, сравнение некорректно, как минимум это разные виды творчества и каналы восприятия. Во-вторых, фильм не точная  экранизация произведения, а по его мотивам.

Тема, описанная Лондоном актуальна в широком временном диапазоне. Поэтому меня не смущал Мартин Иден, оказавшийся  в итальянской локации в воплощении 80-х годов прошлого века. Интересно было наблюдать, как любовь к образованной красивой девушке из высшего общества стимулирует молодого бедного малограмотного  парня на «подвиги». Он получает неимоверное вдохновение и силу для преобразования от своей музы, что даже со временем стает более развитым за неё. Добившись славы, признания и став богатым, к чему Мартин и стремился, он разочаровывается в жизни. И как тут не разочаруешься, когда его новый статус как через увеличительное стекло показал ложь и лицемерие мира вокруг. Видя, что любимая женщина не такой уж и высокий божественный идеал, а человек с обычным стереотипным ограниченным мышлением и желаниями усиливает его  разочарование. Мартин достигает своего потолка развития и мировосприятия, ему остается только  найти водоем поглубже.  

Собственно ничего нового и непонятного в истории. За первоначальным инстинктивным порывом, на пути любви может  всплыть любая существенная неравность и разрушить её. В данном случае – разноклассовость. Разность социального жизненного опыта на глубинном уровне общения не дает возможности найти взаимопонимания.

Это всё видно и понятно из сюжета фильма. Интересно найти смыслы за его пределами. Всё же, почему Мартин Иден разочаровался в жизни настолько, чтобы свести с ней счёты. Герой сильно был сосредоточен на достижении целей, и, достигши их вышел за пределы «матрицы». Он увидел, что на самом деле ничего нет, и ничем он не обладает кроме своих иллюзий. Его убило ощущение пустоты и одиночества. Мартин Иден узнал тайну, о которой говорил ещё три тысячи лет назад древнееврейский царь Соломон: «От многой мудрости много скорби, и умножающий знание умножает печаль  …и нет ничего нового под солнцем …всё – суета и томление духа!» Ему можно верить, потому что Соломон был царь и мудрец. Как царь он имел всё, что только желал, на что у него хватало фантазии и воображения(!), но он не нашёл в этом удовлетворения и счастья. Как мудрец он смог осмыслить  этот жизненный опыт и поделится с нами. Обычному человеку это сложно осознать, у него нет времени и достаточных  ресурсов. Одни люди много работают, чтобы просто прожить.  Другим на жизнь достаточно, но они работают, чтобы удовлетворить свое тщеславие. Третьи, чтобы выйти на более высокий уровень игры «Жизнь», считая, что на нём они будут счастливее.

А что будет с вами, если вам подкинуть царский  ресурс, который высвободит время, удовлетворит ваши желания, реализует мечты. Как заполните освободившееся от работы и забот время. Останутся ли у вас со временем  желания, и не придется ли вам искать глубокий водоём как  Мартину Идену или может, станете Буддой как Гаутама.


Дивні сни

У будь-якому сні, дитинко, головне – вчасно прокинутися.

Мар’ям Петросян

 

Сновидіння один із загадкових вимірів життя людини. Вони майже не запам’ятовуються, але бувають і такі виразні, що їх неможливо відрізнити від реальності. Я бачив сни, у яких міг логічно думати, приймати рішення і розпізнавати невідповідності зі звичним відчуттям світу. Деякі з них я виклав у цій розповіді.

 

Це було моє перше літо після служби в армії. Десь у ту пору я був один  вдома: моя мати поїхала у відпустку до санаторію. Був пізній нічний час, коли я повернувся з дискотеки. Вранці на роботу, тож старому механічному будильнику було доручено замість матері розбудити мене. Накрутивши пружину дзвінка до відмови та заскочивши під ковдру, я занурився... ні, не в сон, а в роздуми. Як-не-як тільки що з танцмайданчика: яскраві враження, адреналін та гормони хіба дадуть заснути молодому організму. Спати не хотілося: розум ще чіплявся за образи минулого вечора, що спливали і розпихував їх по тільки йому відомим поличкам. Цокання годинника створювало рівномірний гіпнотичний звуковий фон. Повний місяць заглядав у вікно, підсвічуючи кімнату. У тьмяному світлі предмети відкидали густі чорні тіні й губили в них свої обриси. Від цього місячне сяйво здавалося таким таємничим і містичним.

Не встиг я зігрітися під ковдрою як відчув, що якась невидима сила стягує  мене з дивана. До цокання будильника приєднався ще якийсь монотонний низький гул. Спроби утриматись від падіння на підлогу не вдавалися – тіло не підкорялося моїй волі. Раптом ця безтілесна Сутність підняла мене! У місячному світлі зверхнього ракурсу було видно стіл та диван. Гучне цокання будильника і зловісний гул давили на мозок та підсилювали страх. Було відчуття, що невидима сила збирається жбурнути мене у стіну напроти. Від цього серце стиснулося, а по спині прокотилася хвиля холоду. Я зосередився та приготувався прийняти удар, але миттєво перелетівши через кімнату завис перед стіною так, неначе не існувало сили інерції.

Кімната залита місячним сяйвом, гучне цокання будильника, низькочастотний гул… Я було вже зібрався молити Бога, але згадав, що не вірю в нього. У той час фанатичний атеїзм був моїм богом і моєю релігією. Мене не покидало відчуття, що не можу приховати від цієї Сутності своїх думок,  бо  є для неї прозорим. Тоді я збагнув, що це кошмарний сон, і почав боротися з ним, бажаючи прокинутися…

Кімната залита місячним сяйвом, гучне цокання будильника... низькочастотний гул –  зник. Ловлю себе на тому, що очі мої розплющені, і лежу я на дивані у тому ж положенні як і раніше. Ніякого відчуття, що провалився в сон, а потім прокинувся. Я –  наляканий, серце шалено калатає, підіймаюся і йду на кухню, викурюю дві сигарети поспіль, потім лягаю спати, вкриваючись ковдрою з головою. Намагаюся заснути, не пускаю думки у свідомість, але вони лізуть і лізуть, повертають мене до цього дивного сновидіння...

Гучний і довгий дзвінок будильника розриває сон. Я виринаю з нього, неначе із товщі води, важко прокидатися... ледь розриваю злиплі важкі повіки... Кімната, залита сонячним світлом зустрічає мене. Слух пестить ранковий радісний пташиний спів, що доноситься знадвору. Нічний кошмар здається таким нереальним, фантастичним – лише два недопалки й гірка попелу у попільничці нагадують про його реальність.

 

Вісім років потому я знову опинився у дивному сновидінні, тільки цього разу вкривався вже ковдрою у власній квартирі. Морфей десь загуляв, то і мені не спалося. Очі втупилися на масивне розп'яття на стіні, яке відкидало тінь у тьмяному зеленуватому світлі від електронного настільного годинника. Нічого незвичного не відбувалося, думки неспішно текли рікою.  Але у якийсь момент в цій картині мене щось насторожило і видалося не справжнім. Тож вирішив перевірити реальність та торкнувся стіни…  і не відчув її холоду, але ж я наче не спав!

Невідоме лякає – відразу з’явилось бажання прокинутись. Однак спроби були безуспішними, мене кудись відносило, я ставав  все слабкішим та не міг чинити опір. Раптом осінило! Біля мого узголів'я – стіл, на якому газета, і якщо закинувши руку вдарити по ній, то від шурхоту паперу прокинуся. Роблю те, що задумав і радію, що позбувся лячного сновидіння. Потім розумію, що це помилкове відчуття, тому що не почув шурхіт. Наступна спроба прокинутися: перекочуюся по дивані та падаю на підлогу… все добре,  я –  в реальності! Через мить –  занепокоєння, адже при падінні не відчув удару –  фальшиве прокидання. Неспроможність вийти зі сну лякає.

Я знову лежу в початковому положенні й бачу перед собою розп'яття, простягаю руку і торкаюся стіни – холодна. Закидаю її назад, ударяю об стіл –  чую шурхіт газети. «Нарешті по-справжньому прокинувся», – думаю я, і щоб перебити це дивне сновидіння, перевертаюся на інший бік.

Невдовзі після цього сну в книжковому магазині на очі потрапили видання російської езотеричної спільноти Нью-Йорка «Аум». До цього часу мені ще не доводилося бачити книг такого змісту. У радянські часи на таку тематику їх просто не було. Ці книги відчинили мені двері у світ теософії та езотерики. У них розповідається про існування  інших реальностей і планів буття. Властивості моїх снів були схожі з описами астрального світу. Це мене заспокоїло, тож вирішив наступного разу не лякатися такого сновидіння, а спробувати діяти в ньому усвідомлено.

 

Годинник показував близько дванадцятої ночі.  Я щойно  заліз під ковдру та поглядом приклеївся до світлого прямокутника, що вирізнявся в темноті. Це було невелике бокове вікно, яке  ніколи не зашторювалося. З часом за ним зазвучала музика, на яку  я спочатку не звернув уваги. Що  тут такого –   чергова весільна гулянка в суміжному мікрорайоні, народ веселиться. Потім усвідомив про неможливість цієї події: занадто вже пізній час, та й не той день тижня. Тоді мій розум скорегував реальність, і тепер слухові рецептори сприймали звуки мелодії, яка вже лунала з квартири поверхом вище. Промайнула думка: «Все гаразд, це моя сусідка влаштувала тусняк, і чого це я тут розлігся, чому б не приєднатися до компанії». Але знову мною заволоділо відчуття чогось нереального та фальшивого. Стало зрозуміло, що відтворюються не ті записи, які зазвичай слухає вона.

Розмірено, неспішно та фантастично звучала мелодія  «Never Let Me Down» гурту Depeche Mode. Це була музика з мого магнітофону, але ж він був вимкнений! Я усвідомив, що  знову забрів у чергове дивне сновидіння.

Цього разу мені не було страшно, то й прокидатися не збирався. Поглянувши на табло електронного годинника, що знаходився на телевізорі, я не побачив чіткі цифри. Замість них були зелені розмазані світлові плями. «Ох, ця короткозорість, вона навіть в астральній проекції має коріння!» – мій погляд зіслизнув із зелених плям циферблата на зашторене велике вікно.  Виникло бажання пройти крізь нього на вулицю. Ледь ця ідея спливла у свідомості, як я опинився в метрах десяти перед дверима свого під'їзду. На тлі темного будинку підсвічувалися тільки маленькі вікна сходових майданчиків. В одному з них помітив вхідні двері до оселі моєї сусідки… «Цікаво, чи зійдеться побачене в астральній  проекції з картиною у фізичній реальності», – моя думка перетворилася в дію і я вже плив у вертикальному положенні над сходовим прольотом. Ще трохи і переді мною замкнені двері… Подумав, що вже за порогом, і миттєво опинився у квартирі...  Встиг лише побачити освітлену прихожу і в ту ж мить вона обернулась у світлий прямокутник, що вирізнявся в темноті – це було бічне незашторене вікно моєї кімнати...

 

Відтоді минуло багато років, я більше не потрапляв у такі виміри. У сновидіннях відображається фізичний стан нашого організму, розуму, емоцій, підсвідомих бажань. Мабуть, іноді це міст і в інші світи. Одне зрозуміло точно, що людина – набагато більше, ніж вона уявляє про себе. Можливо, вмираючи тут, ми покидаємо цей світ як сновидіння і прокидаємося в іншій реальності.


Хеви метал. Изгнание вируса.

Проповедник из Техаса Кеннет Коупленд  в своей проповеди изгоняет вирус COVID-19.  Приводит в восхищение  мощная энергия  84-летнего (!) мужчины. Какая эмоциональная, решительная речь, а какая игра голоса переходящего в гортанные вибрации  - это же настоящий естественный хеви метал вокалист.  Это подметил гитарист Андре Антюнс создал музыкальное сопровождение, в которое органично вписалось соло пастора. Что там рэперский речитатив – детский лепет  в сравнении с цунами-речитативом хеви метал!





Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая