хочу сюда!
 

Антония

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 33-47 лет

Заметки с меткой «сепаратизм»

Жители Донбасса превратились в крепостных

Выборы на оккупированной территории — одна из самых горячих тем политических дискуссий в Украине. Призрак этих выборов постоянно бродит где-то рядом, громыхает цепями и держит в напряжении граждан, однако показываться им не спешит. Обе стороны конфликта регулярно заявляют, что потенциально готовы к выборам в ОРДЛО, но при определенных условиях. Условия же эти на практике оказываются взаимоисключающими, и на уступки не соглашается ни боевики, ни Украина.

Впрочем, обсуждать всерьез требования марионеточных образований нет смысла. Очевидно, что решение о будущем Луганска и Донецка принимается не в Луганске и не в Донецке, поэтому анализировать заявления Плотницкого и Захарченко — такая же напрасная трата времени, как обсуждать помехи в радиоэфире, - пишет Денис Казанский для Deniskazansky.

    Сама студия, откуда ведется вещание, находится в Москве. И чего там хотят — давно уже ясно. Цель России — заставить Украину на особых условиях интегрировать в состав государства захваченный Кремлем кусок территории, принудить Киев к изменению Конституции, и таким образом с помощью своего "троянского коня" ограничить украинский суверенитет. Вопрос в том, кому это выгодно в Украине?

Если рассуждать логически, в нашей стране в случае реализации такого сценария есть только один выгодополучатель — это бывшие регионалы, объединившиеся ныне в "Оппозиционный блок", которые представляют в Украине интересы Кремля и пользуются его всесторонней поддержкой. Для всех остальных "договорняк" с Кремлем и принятие его условий не означает ничего хорошего.

Для украинских граждан отказ от евроинтеграции и переход страны в орбиту влияния Кремля, будет означать крах всех надежд на лучшую жизнь и полную беспросветность. Без помощи Евросоюза нам вряд ли когда-нибудь удастся победить коррупцию и провести необходимые экономические реформы.

Откат назад будет означать возврат коррупционных газовых схем и гарантированную консервацию в политике порядков, характерных для постсоветского пространства — то, с чем украинское общество так активно борется сегодня.

Легализация боевиков и уступка Кремлю почти наверняка обернется расколом украинского общества, суровым политическим кризисом и даже новыми столкновениями на улицах Киева. Очевидно, что в этом случае Украина окажется на пороге реального развала, а лучшие люди нации, оказавшись перед перспективой возврата в УССР, просто уедут заграницу.

Ничего хорошего возможные выборы не несут и жителям территорий, подконтрольных незаконным вооруженным формированиям "ЛНР" и "ДНР". Сегодня миллионы людей, населяющих ОРДЛО, фактически превратились в инструмент российской политики. При этом никого в России не волнует, что реально хотят эти люди. Сегодня Кремль банально использует их как расходный материал.

Жители Донбасса превратились в крепостных, долю которых решают на переговорах политики из Киева, Москвы, Вашингтона, Берлина и Парижа. Вот только мины и снаряды, которые падают на головы людей — вполне реальны. И сегодня вряд ли хоть кто-то в Донбассе, кроме представителей российской оккупационной администрации, может объяснить, ради чего это все.

Та часть Донбасса, которая сегодня настроена антиукраински, восстала против Киева с единственной целью — отделиться от Украины и стать частью РФ. Участники сепаратистских митингов 2014 года считали, что если Донбасс проведет референдум за отделение от Украины и присоединение к России по примеру Крыма, то Россия точно так же аннексирует его, как сделала это с полуостровом.

В самой России всячески поощряли и подогревали такие настроения. И вот теперь выходит, что Россия даже не думает принимать в свой состав марионеточные республики, а настаивает, чтобы они оставались частью Украины.

Выходит, что два года войны, все жертвы и разрушения затевались сепаратистами Донбасса ради того… чтобы остаться в Украине. Масштабы этого обмана еще не дошли до всех сторонников "ЛНР" и "ДНР", но отмахиваться от осознания этого простого и прискорбного факта все тяжелее.

Чем помогут этим людям выборы в ОРДЛО, проведенные по законам Украины? Ничем. Уже сегодня понятно, что реальных выборов на захваченных вооруженными формированиями территориях быть не может. Следовательно, речь идет только о формальной процедуре, которая поможет легализовать нынешних сепаратистов в правовом поле Украины, а также поможет легально зайти в местную власть в ОРДЛО представителям донецких и луганских олигархических кланов.

Зачем это может быть нужно среднестатистическому шахтеру или пенсионеру? Как это повлияет на его персональное благополучие? Ответ очевиден. Жители Донбасса, которые оказались сегодня в положении крепостных, уже ни на что не влияют. Пока в Донбассе стоят российские вооруженные формирования, им остается только наблюдать за тем, кому достанется их земля и кто в итоге выторгует право распоряжаться их судьбами.

А вот силы, объединившиеся сегодня в Оппозиционный блок, имеют очень веские основания, чтобы добиваться выборов в ОРДЛО. Ведь именно эти выборы являются ключом не только к возврату их влияния в Донбассе и былого финансового могущества, но и реванша в масштабах всей Украины.

Глобальная цель Оппоблока, конечно шире, чем выборы в Луганске и Донецке. Входящие в этот блок старые олигархические кланы мечтают о том, чтобы вернуть электорат ОРДЛО в Украину и заполучить его голоса на всеукраинских выборах. Реализация этого плана автоматически делает Оппозиционный блок лидером выборов. И позволяет его представителям претендовать на ведущие роли в государстве.

По факту, захваченные боевиками территории уже сегодня управляются представителями Партии регионов, которые никуда не исчезли, несмотря на обещания построить "народную республику без олигархов". За примерами далеко ходить не надо. Большинство назначенных Плотницким и Захарченко "глав городских администраций" — это старые чиновники, занимавшие ключевые посты и до войны.

Нынешние "мэры" Луганска, Донецка, Макеевки, Алчевска, Стаханова, Брянки и других крупных городов — бывалые "регионалы", работавшие на руководящих постах в этих городах при Януковиче. Манолис Пилавов, Марина Филлипова, Родион Мирошник, Сергей Жевлаков, которые сегодня занимают видные позиции в структуре "ЛНР" — старые проверенные кадры Александра Ефремова. Администрацию Александра Захарченко в Донецке возглавляют люди, близкие к Ринату Ахметову.

По всей видимости, именно они должны будут заместить на возможных "выборах" одиозных полевых командиров и главарей и в будущем займут руководящие должности в ОРДЛО вполне официально. После этого ситуация в Донбассе уже мало будет отличаться от той, что была там до войны.

Проведение выборов по украинским законам и окончательный возврат ОРДЛО под контроль старых кланов Ахметова, Ефремова, Иванющенко и Бойко будет означать бетонирование их позиций на Донбассе и абсолютную власть этих олигархических группировок в регионе. Из этого капкана Донбасс уже не выберется.

И если для регионалов это будет триумф, то простые жители ОРДЛО от этого уж точно ничего не выиграют. Как и прежде, они будут жить в условиях безвыходной разрухи депрессивных поселков и деградирующей экономики, без возможности выбрать себе другую власть и что-то изменить.

Что же касается всей Украины, то здесь катастрофические последствия реванша регионалов трудно преувеличить. Такой сценарий может стать началом конца страны, и предотвращение его реализации сегодня является одним из самых жизненно важных вопросов для гражданского общества и тех политиков, кому не безразлична судьба государства.

http://obozrevatel.com/blogs/79438-zhiteli-donbassa-prevratilis-v-krepostnyih.htm

Папа Римський з сепаратиським знаком на пузі...

Незграбні виправдання Ватикану не знімають вини того, що МЗС України зовсіи не працює в розповсюджені суті причин збройного конфлікту на Сході нашого Донбасу, анексії Криму РФ

У пору радянської ідеологічної шизофренії 5 травня було особливим святом – воно величалося днем комуністичної преси. Позаяк ніякої іншої періодики в СРСР просто таки не було. Найпам’ятніше з того минулого те, що вранці 5-го ми всі служителі пера з трепетом розкривали газети і дізнавалися, хто ж цього року став (з повеління ЦК КПУ) черговим лауреатом найвищої творчої премії імені Ярослава Галана. Комуністичного журналістського кумира, себто далекого прообраза нинішнього кремлівського Дмитра Кисельова. Найбільше Ярослав Галан знаменитим своїм зубодробним антирелігійним памфлетом «Плюю на Папу». Об’єктом же плювка був, зрозуміло, тодішній Папа Римський. Комуністичний пропагандист виявився переконаним противником ідеї української державності, щосили прославляв так звані переваги радянського способу життя в Західній Україні, які силою проламувалися з допомогою військ КДБ. Буквально глумився він над католицькою вірою. За що і поплатився життям. За офіційною версією його нібито зарубали оунівці безпосередньо за робочим столом. Є твердження, що це буцімто робота рук енкеведистів, які тим самим хотіли кинути тінь на українських патріотів-націоналістів.

                Ця історія пригадалася, як асоціація до того, що побачив фото Папи Римського з колорадською георгієвською стрічкою на грудях. Виявляється, напередодні понтифіку її вручив на площі Святого Петра в Ватикані депутат Державної Думи російської Федерації від КПРФ якийсь Дорохін. Папа Римський, не роздумуючи почепив те дрантя собі на груди і пішов з ним поміж люди. Відтак став Папа Франциск сепаратист, колабораціоналіст.  

  Московський комуніст "нагороджує" Папу Римського сепаратистською відзнакою.             

  «Георгієвська стрічка» – це символ російського фашизму, який тягнеться кровавим слідом від вищих есесівських чинів, які носили її з погордою в оточені Гітлера, від власовців, котрі під цими знаменами нещадно знищували все національне українське, до нинішніх головорізів, які вбивають тисячами наших громадян у Донбасі, і поклоняються ненависним «колорадським» кольорам. Під цими прапорами було анексовано наш Крим. Одне слово, георгіївське ганчір’я - це емблема московітської неспровокованої агресії, котра лякає своєю невмотивованістю уже весь цивілізований світ. В українців вона викликає цілком закономірний фізіологічний процес – плюнути на цю гидоту. Рам’я мертв’ятини і агресивного колабразіоналізму.

                Невже відтак і на Папу Римського, який уже вкотре, довіряючись кремлівським пропагандистам, на очах всього світу потрапляє в дивні халепи. Ще не забувся ним підписаний (12 лютого ц.р.) спільний з головним московським попом, служкою ФСБ Кирилом (Гундяєвим) документ у Гавані, де чорним по білому занотовано, коли Ватикан фактично підтримує агресію Росії щодо України. Це викликало замало не бунт у середовищі УГКЦ – читайте тут. Як таке бачити і чути нашим католикам, патріотам України, й пояснити важко. Неймовірна ганьба в лоні католицької церкви.

                Що великий римський начальник робить раз-по-раз нерозсудливі, подеколи навіть провокативні та авантюристичні  кроки щодо України все-таки найбільша вина, мабуть, нашого зовнішньополітичного відомства. Бо тут, схоже на те, побутують житієм, геть відірваним від реалій. Адже після підписання 26-го провокативного пункту пакту Франциска-Гундяєва, український МЗС не випустив і пари з вуст на кшталт гнівного і справедливого осуду московсько-римського церковного циркуляру. Міністр Павло Клімкін якраз цієї пори водив хороводи під марш Мендельсона в установах з записів громадянського стану, одружуючись, хіба йому було тоді до ксьондзо-попівських стосунків?  До того, що цей пакт фейк по відношенню до істини. Хоча насправді справа стосувалася оцінки двома найбільшими світовими церквами нашої справедливої боротьби за суверенітет і незалежність Вітчизни. Проморгали у зовнішньополітичному відомстві час поставити Ватикану на вид його поклоніння перед кремлівськими фашистами. Тепер, панове начальники, цілуйте ручку Папі Римському з георгіївською стрічкою на пузі… 

Змова Папи Франциска і агента ФСБ Гундяєва проти України:

В России ученикам вручают грамоты с символикой Украины


В 10-й школе Биробиджана (город на Дальнем Востоке России, административный центр Еврейской автономной области), участникам олимпиады вручили грамоты с символикой Украины.

Співпраця з сепаратистами

Служба Безпеки України провела аналіз журналістських матеріалів Марії Столярової,але підстав для відкриття проти неї кримінальної справи поки,що немає.



Нагадаю,що українського режисера Олега Сенцова,суд улусу Мокселів за вигаданою справою засудив на 20 років сибірських таборів



Сделай это сам, или Президент изучил петицию с идеей о лишении..

  … украинского гражданства за сепаратизм, набравшую 25 тысяч голосов, и предложил Кабмину с депутатами поискать решение.

     Так называемые "республики" категорически не согласны. "Петр Порошенко идет против европейской правовой системы, Европа не лишает гражданства людей, которые родились на ее территории…".  Но какое дело ДНР и ЛНР до европейской практики и законодательства? Это же "гейропа", где защищены все права и свободы личности, вплоть до тех, которые категорически не совместимы с духовными скрепами «республик»!

     Или Украина должна относиться к вам, предавшим ее, как к европейцам, а вы продолжите действовать с медвежьей российской грацией? Зачем гражданам  "молодой республики" украинское гражданство? Просто ради "пожрать" социальных выплат и смотаться на свободную территорию за покупками? Зачем вам паспорта с ненавистным гербом и флагом, под которым наши герои защищают Украину от вас?

     На самом деле, с очень большой долей вероятности, из этой затеи ничего не выйдет. Право на сохранение гражданства не просто закреплено в украинской Конституции, оно привязано к европейскому законодательству и отменить эти положения практически невозможно. Сразу несколько вполне проукраинских юристов мне это доказали.

     Но это не отменяет того факта, что украинцы очень горячо поддерживают саму идею. И тут логика железная. Ты не признаешь Украину? Мечтаешь жить в каком-нибудь "ДНР" или присоединить свою комнату к России? Открыто желаешь украинской армии поражения или как-то способствуешь этому? Ну, какой ты после этого гражданин Украины? Жги паспорт, беги за "ксивой ДНР" или проси вид на жительство в РФ. Избавь нашу страну от законодательных сложностей, сделай это сам.                 (Кирилл Сазонов, политолог)

Українська громада готова нищити ідеологічних ворогів


  • Печать

kasov1

 
Разом із реальною війною, що вже обійшлася Україні у кілька тисяч життів, ми отримали і війну ідеологічну. І, не зважаючи на офіційне визнання факту небезпечності та шкідливості цього явища, (адже саме його визнання стало підставою для створення Міністерства Стеця), кремлівська пропаганда продовжує успішно поширюватись теренами України. Ворожа, руйнівна для України ідеологія накопичується у свідомості наших громадян, а її стимулом виступають не лише «спеціалісти», які працюють по той бік українського кордону, але й замасковані під патріотів співвітчизники – любителі «руського миру».


Доказами успішності реалізації путінського ідеологічного сценарію, ретельно розробленого фахівцями ФСБ, може служити не лише нещодавній скандал, пов’язаний із викриттям «п’ятої колони», що працювала в громадській раді вищезгаданого міністерства, але й продовження активної діяльності російських ЗМІ на окупованих територіях та поширення сепаратистського та антиукраїнського читва у вигляді друкованих ЗМІ, розміщенні потрібних текстів на інтернет порталах, а також книжок потрібної Росії направленості на неокупованій території України.

Інформаційна політика в Україні, навіть не зважаючи на форс-мажорні обставини, продовжує залишатись вразливою та незахищеною. Тому злодії, перевертні та пристосуванці, минаючи покарання за попередні злочини, купують собі комфортні крісла у владі, або місця біля бюджетних годівниць, і продовжують свою ганебну справу, спрямовану на підрив української незалежності.

Злочинці регіонали, які нещодавно розкрадали та руйнували країну, нині почувають себе комфортно, але під прапорами новостворених політичних сил. Чого лишень варті запеклі вороги України, ідеологи «руського міра» – Володимир Сальдо, Олександр Сін, Олександр Соколов, Олександр Вілкул та Генадій Кернес, які швиденько перефарбувалися та, спекулюючи паростками демократії в Україні та користуючись схильністю до підкупу зубожілого електорату, знову на коні.

Але основну загрозу українському суспільству несуть не перефарбовані регіонали, і, навіть, не пропагандисти руського миру, які не витримали пресингу на Батьківщині та втекли жебракувати до Росії на кшталт політичного оглядача Олександра Челенка. Та, бодай, навіть, не різноманітні про-московські фонди типу «Русское единство», «Русский мир» і «Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина», що намагаються нести спотворене зерно кривди необізнаним вчителям загальноосвітніх шкіл. Як колись казав Семен Петлюра, страшніше московських вошей можуть бути лише українські гниди. Ті самі гниди, які звикли вправно служити і вашим і нашим, маневрувати між поняттями ідеологія, честь, гідність, маючи єдиний сталий ідеал – гроші.

kasov2

Деякі ЗМІ припускають, що одним з таких перевертнів є власник харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, який останнім часом здобув популярність у вітчизняних ЗМІ. Дарма тільки, що ця популярність базується на безкінечних скандалах з колегами по цеху, що виникають через його ідеологічну безпринципність та неперебірливість у зароблянні коштів.

Річ в тім, що у суспільства і в колі фахівців, пов’язаних з видавничою справою, давно склалося враження, що власник «Фоліо» звик розглядати книговидання виключно з комерційної точки зору та «підживлюватися» на всьому, що можна загорнути у книжкову палітурку. Тому випуск творів про різного роду злочинців на кшталт віктора януковича, Михайла Добкіна, Сергія Тігіпко, Віктора Пшонку, Олександра Лавриновича, Анатолія Присяжнюка та Дмитра Табачника для нього є цілком природнім.

Раніше потужне прикриття від закидів суспільства та колег по цеху Красовицькому забезпечував його давній товариш, екс-міністр Освіти Дмитро Табачник. Крім того, як пишуть ЗМІ, разом із Табачником наш герой реалізував не одну корупційну схему та заробив не один мільйон, освоївши бюджетні кошти, що виділялися на випуск книжок за державними програмами.

Із ганебною втечею Табачника з України положення Красовицького похитнулося, і навіть оперативна зміна ідеологічних вподобань - випуск книжок про героїв Майдану та АТО, вже не врятують фарисея від відплати.

Суспільна думка тисне на репутацію донедавна успішного ділка, змушуючи його нервувати, сіпатися, бігати судами та доводити свої патріотичні наміри, проте, врешті, здавати позиції.

З вищенаведеного випливають природні висновки: українське суспільство, загартоване в полум’ї Майдану та війни з окупантами, дозріло до ідеологічної саморегуляції. Тому, незалежно від зашкарублої державної політики, українська громада самотужки готова закрити питання з поширенням ворожої ідеологію, а разом з ним і викрити та знищити носіїв чужорідного слова та фарисеїв.

Сергій ПУПОК

В Кривом Роге люди взбунтовались против «Оппозиционного блока»

В Кривом Роге патриотически настроенные молодые люди снесли палатки так называемой гражданской инициативы «За Мир и Развитие», которая организовала агитацию за «Оппозиционный блок» в городе.

Как сообщили очевидцы с места событий, 27 августа в Дзержинском районе Кривого Рога, на 96 квартале активистов «Оппозиционного блока» попросили прекратить раздачу агитационных материалов и спекуляции на теме войны. После их отказа агитационную палатку демонтировали.

«Всем известно, что недобитые регионалы уже многие годы воспевают Путина и «русский мир». А сейчас эти лицемеры спекулируют на теме войны. Пусть едут на Донбасс и говорят там с людьми, а не рассказывают тут байки о том, как надо делать! Мы уже видели, как они «умеют» работать: наш город, да и всю область, Вилкулы доят уже кучу лет. Еще и сепаратистов здесь организовывали. Пусть скажут «спасибо», что до сих пор в тюрьме не сидят за предательство и воровство», - рассказал один из участников акции.

Напомним, бывший регионал Юрий Вилкул является мэром Кривого Рога с 2010 года.

Его сын, народный депутат от «Оппозиционного блока» Александр Вилкул родился и вырос в Кривом Роге, был губернатором Днепропетровской области при президенте Викторе Януковиче с 2010 по 2012 год, а позже с 2012 по 2014 занимал должность вице-премьер-министра в правительстве Николая Азарова.

Источник: Видеоновости

Читаю комментарии к некоторым моим заметкам и думаю - …

  … - сколько же, увы, на нашем I.UA (украинском, заметьте, сайте!) самых настоящих сепаратистов!
Несчастная наша Украина! Мало российского сапога, наших коррумпированных бестолковых властей, ворюг-олигархов, так ещё  столько собственных граждан её топят!
Как же удаётся ей, бедной, до сих пор всё же удерживаться на плаву?!..

Ну, за сепаратизм!

В Набережных Челнах в России осудили местного активиста Рафиса Кашапова, возглавляющего Татарский общественный центр. Суд приговорил его к трем годам колонии.

Как говорится в сообщении прокуратуры, его вина в том, что в 2014 году он «помещал в социальной сети» ВКонтакте «информационные материалы, которые, по словам экспертов, направлены на нарушение территориальной целостности России и разжигание межнациональной розни».

Речь идет о трех текстах с такими заголовками, как «Крым и Украина будут свободными от оккупантов», «Вчера – Гитлер и Данциг, ныне – Путин и Донецк!», «Защитим Украину и весь Тюркский мир». Кроме того, Кашапов опубликовал у себя на странице фотоколлаж под названием «Где Россия – там смерть и слезы». По решению суда, после освобождения ему будет запрещено пользоваться социальными сетями в течение двух лет.