2011-09-27 09:00:00

Ігор Жданов, президент аналітичного центру «Відкрита
політика»: «Відповідно до закону про трубопровідний транспорт є заборона
на створення, передачу у власність нашої газотранспортної системи»
Родео

Про підсумки та перебіг українсько-російських газових перемовин, а
також про перспективи розвитку українсько-російських відносин.



Юлія ДИЛОВА: Сьогодні ми будемо говорити про
підсумки та перебіг українсько-російських газових перемовин, а також про
перспективи розвитку українсько-російських відносин. Напружене
очікування напередодні суботніх газових перемовин українського та
російського президентів змінилося на більш спокійний час здогадок та
припущень. Преса запевняє, що кризовий період у газових відносинах країн
минув, під час перемовин сторони досягли певного прогресу і в жовтні
Україна отримає знижену ціну на газ, Росія – на транзит, а обидві
держави разом з ЄС – конкретні домовленості щодо газотранспортного
консорціуму. Власне, сам прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив,
що Росія погодилася на створення з Україною тристороннього консорціуму.
Також була досягнута домовленість про зниження тарифу на транспортування
газу територією України до рівня собівартості. В свою чергу, Росія
знизить ціну на газ для потреб України у двох сферах: бюджетній та
соціальній. Втім, офіційний представник Газпрому Сергій Купріянов одразу
ж прокоментував, що на даний момент жодних домовленостей про зміну умов
контрактів між Газпромом та Нафтогазом немає, а переговори тривають. В
нашій програмі припускаємо, про що ж домовилися Віктор Янукович та
Дмитро Медвєдєв у Москві. Чи буде Україна купувати газ дешевше, ніж
зараз, та яку ціну вимагає за це Росія. Яке майбутнє в
українсько-російських відносин.
Наші гості: президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор
Жданов та політолог, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного
співробітництва Володомир Горбач.
СЛУХАЧ: Володимир, Харківська область. Свого часу
політика ізолюціонізму привела економіку Радянського Союзу до
відсталості. 70 років у Кремлі будували комунізм. Зараз там будують
«русский мир». І знову ізолюціонізстський проект – митний союз. Як в
тому анекдоті про автомат Калашникова, цей митний союз перетвориться на
митний «гулаг». Мене дивує, що в Україні знаходяться експерти, які
сватають нас туди, бажаючи Україні законсервуватися в своїй відсталості.

Юлія ДИЛОВА: Ви знаєте, що в нас ніби вже не тягнуть до митного союзу?
СЛУХАЧ: Олександр, Київ. Я дивлюся, як ця команда, в
принципі, здає Україну. Під прем’єрством Януковича та міністром
енергетики тоді, здається, був Бойко з 50 дол. газ з’їхав на нинішні
ціни. Вони тоді в 2004 році розірвали довгострокову угоду про 50 дол.
за 1 тис. кубометрів. І зараз вони здають інтереси України. В Харкові
здали, в Севастополі. Крим здали на 40 років. Зробили з Чорного моря,
українського, туалет для російських моряків.

Юлія ДИЛОВА: Ваша загальна оцінка того, що ми знаємо про підсумок цих перемовин.
Ігор ЖДАНОВ: Я довго аналізував вчора та думав, про що ж
вдалося домовитися Януковичу з Медвєдєвим та Путіним. В мене ці газові
«пазли» не стикуються. Я собі поставив ряд запитань, на які, нажаль, не
отримав відповіді, на які, напевно, захоче отримати відповідь все
суспільство. Якщо ми знижуємо транзит газу до собівартості, то логічно
буде отримувати російський газ до соціальної та бюджетної сфери, як нам
обіцяно, теж по собівартості? Це паритетний підхід? Ви як і я, напевно,
не впевнені, що ми будемо отримувати російський газ по собівартості.
Зроблять знову знижку у 10-20%, розкажуть, як вони дотують Україну та
висунуть якісь ще умови. По-друге, якщо ми отримуємо газ по зниженим
цінам для соціальної сфери, то це приблизно 30 млрд. кубів, з них 20
млрд. – це наші приміщення, які отоплюються, та 10 млрд. – вся бюджетна
сфера: лікарні, клуби, школи. В нас 20 млрд. кубів власного видобутку
газу. Собівартість його – приблизно 40 дол. за 1 тис. кубометрів.
Продають десь по 70 дол. за 1 тис. кубометрів. Російський газ коштує в
рази дорожче – 250-300 дол. Різні ціни в різний час в залежності від
ціни нафти. Ще в нас є достатньо серйозна сума, яку ми беремо за
транзит. Тобто до 30 млрд. ми десь наберемо для закриття своїх дірок по
таким уразливим сферам, як наші оселі, лікарні, школи, заклади
культури. Якщо ми отримуємо там газ – 30 млрд. по зниженим цінам, плюс
20 млрд. власного видобутку – вже це 50 млрд. А куди ми його будемо
подівати? Або ми будемо продавати нашим заводам по зниженим цінам. Але
російський ми не зможемо продавати. Ми будемо продавати наш, значно
дешевший газ, який ми могли б пустити на соціальну сферу. Ви ж не
вірите, що російський газ буде по собівартості?

Юлія ДИЛОВА: Ні.
Ігор ЖДАНОВ: Ну буде він 180-200, тобто з якоюсь
знижкою. І тут наш – 70 дол. Ми його в комунальну сферу не пускаємо, і
або продаємо нашим заводам, або на реекспорт за кордон.

Юлія ДИЛОВА: Це погано для України? І взагалі ціна у 180-200 – це краще, ніж 450 чи 500?
Ігор ЖДАНОВ: Напевно непогано, тільки нам з Вами це
обернеться питанням третім. Якщо ми говоримо про те, що будуть знижені
ціни на газ, а одночасно пан Тігіпко говорить, що для населення буде
підвищуватися ціна на газ, то щось явно не стикується. Тобто, все рівно,
цей знижений газ, який пустять комуненерго, буде по тім цінам, які
будуть вище для нас з Вами. А той газ , який добувається, пустять на
реекспорт чи нашим підприємства. Так, вони зароблять. Але хто заробить?
Нафтогаз? А куди ці гроші потім підуть. Коли списувалися ці борги у 24
млрд. грн., то для населення заборгованість, як є, так і залишилася, а
всім олігархам списали. А хто 100 грн. чи 80 грн. має сплатити, то їй цю
заборгованість не списали.

Юлія ДИЛОВА: Росія, принаймні зараз, припинила
розмови про митний союз і злиття Газпрому з Нафтогазом – це досягнення?
Чи вважаєте, що не припинила?
Ігор ЖДАНОВ: Я думаю, що про митний союз, як
стратегічну ціль, ніхто не припиняв розмови. З іншого боку, як тактичне
завдання, вони зрозуміли, що це неможливо на сучасному етапі. Але є інші
методи. Можна не говорити, а робити. Не вдалося створити чи злити
Нафтогаз та Газпром, давайте створимо консорціум.

Юлія ДИЛОВА: Але тристоронній.
Ігор ЖДАНОВ: З Рургазом, наприклад, де є частка власності Газпрому.

Юлія ДИЛОВА: Це хотілося б Росії, звичайно. Але невідомо ще, з якою компанією.
Ігор ЖДАНОВ: Відповідно до закону про трубопровідний
транспорт є заборона на створення, передачу у власність нашої
газотранспортної системи. З точки зору сучасного діючого законодавства
України це абсолютно незаконний крок.

Юлія ДИЛОВА: Закон не складно змінити.
Ігор ЖДАНОВ: Якщо б були такі прокурори, які попалися
Тимошенко, то треба порушувати кримінальну справу за перевищення влади
або службових повноважень. Як можна обіцяти те, що суперечить
законодавству. Можуть нам сказати, що внесуть зміни. Так це питання,
наскільки будуть внесені зміни, чи вистачить голосів, а якщо не внесуть
зміни до закону. Нинішня партія влади відкрила такий «ящик Пандори»
щодо зловживання влади та службовими повноваженнями. Якщо розібратися,
то і Харківські угоди, і нинішні переговори по газу, це класичний
приклад або порушення процедури, як було з Харківськими угодами, коли
Кабінет міністрів взагалі не знав в цілому, що такий проект буде
підписаний і не приймав рішення на засіданні, або зараз. Не можна
обіцяти те, що порушує законодавство.

Юлія ДИЛОВА: Як треба було вирішувати питання ціни на газ?
Ігор ЖДАНОВ: Я – прихильник того, що нам потрібно
забезпечити житлово-комунальну сферу за рахунок власних ресурсів.
Потрібно серйозно зайнятися енергозбереженням. Потрібно серйозно
нарощувати власні видобутки газу. А те, що наші олігархи хочуть купувати
газ, то це їх проблема. Ми ж не думаємо, як поставляти на заводи
Коломойського, Пінчука, Ахметова, Фірташа нафту, вугілля, метал. Цим же
вони самі займаються. Чому держава повинна думати, як їм поставляти газ?
Нам потрібно забезпечити 20 млрд. кубів для наші оселі, які можна
покрити власним видобутком. І ще за гроші за транзит купити ще 10 млрд. і
забезпечити житлово-комунальну сферу. Це абсолютно реально.

Юлія ДИЛОВА: Тобто нам взагалі не потрібно ні про що говорити з Росією?
Ігор ЖДАНОВ: Так.

Юлія ДИЛОВА: Тобто це все надумано, не потрібно і це абсолютно політичні ігри?
Ігор ЖДАНОВ: Так, це ігри, які склалися. Зрозуміло, що
ця модель дещо ідеальна, тому що постає питання транзиту, постачання
газу до Європи. І Росія грає. Вона може перекрити заслонку. І сказати,
що вони з Україною не домовилися, і Болгарія чи ще якась південна країна
буде замерзати. Приїдуть відразу європейські емісари та скажуть, які
негарні українці, що не можуть домовитися з Росією. Тут треба думати. До
цієї моделі ми повинні наближатися. Але це не означає, що цю модель нам
потрібно запроваджувати завтра.

Юлія ДИЛОВА: Але «зіскочити» з газової російської
голки Україні швидко не вдасться. Програми енергозбереження,
енергоефективності, альтернативні джерела – все це не справа одного
року. Час вже втрачено.
Ігор ЖДАНОВ: З одного боку, я абсолютно з Вами
погоджуюся, але з іншого боку, «дорогу осилит идущий». Треба займатися
просто цими питаннями. Якщо подивитися баланс газу на початку 90-х років
чи в середині, то там було 70 млрд. кубів. Потім знизили до 50, до 40.

Юлія ДИЛОВА: У нас і промисловість впала та позакривалася.
Ігор ЖДАНОВ: Наші олігархи відразу кричать, що в них
промисловість стане, що це буде неефективно та невигідно. В мене
питання: якщо з такою достатньо дешевою собівартістю робочої сили Ви не
можете забезпечити прибутковість своїх підприємств, а ціни на газ
приблизно однакові і в Європі, і в Україні, то займайтеся питаннями
енергозбереження, а не купуйте яхти, кораблі тощо. Чому я повинен
платити за Вас? Ви достатньо багаті люди. В мене мільярдів немає, але
бідний платить за багатого. Де логіка? Тільки в Україні може бути така
логіка.

Юлія ДИЛОВА: Підсумовуючи Ваш прогноз, як політолога та експерта, що ми почуємо у жовтні щодо ціни на газ? Чи у грудні або листопаді?
Ігор ЖДАНОВ: Зрозуміло, яким буде подальший шлях.
Будуть зараз торгуватися, як буде знижена ставка транзиту. Буде
намагатися українська сторона якось віддзеркалювати це зниження у
вартості газу. Купріянов, зрозуміло, чому заявив так. Тому що є якісь
принципові домовленості між президентами та прем’єрами. Але дійсно,
немає цифр. А скільки собівартість? Я, наприклад, не знаю. Знаю, що ми
витрачаємо 6-7 млрд. технологічного газу для прогону газу в Європу. В
минулому році, якщо не помиляюся, 95 млрд. кубів було транзитовано до
Європи по ставці 2,04 за 100 км. Скільки зараз буде? 1,4-1,8? Я не знаю.
Напевно, не менше, ніж вартість цього технологічного газу, який
використовується для роботи компресорів. Але, як заявляв Азаров, їх
багато вже перевели на електричні компресори.

Юлія ДИЛОВА: Тобто, все ж таки, працюють?
Ігор ЖДАНОВ: Так. Є певна програма, що ми в найближчий
період повинні підвищити видобування газу на 10-15 млрд. кубів.
Сланцевий газ, проводилися переговори з Шелл. Тут є речі, які дійсно
робив уряд Азарова. За це дійсно треба віддати йому належне. Платформи,
правда, вдвічі дорожче купляємо. Але все-таки купуємо для видобутку
нафти, газу тощо. Друге питання – це створення консорціуму. Тут є третя
сторона. Абстрактно ЄС – не вийде. Європейська компанія. Яка? Чи буде
там частка Газпрому? Якщо буде, то це зрозуміло, що ми будемо на
нерівноправних умовах – один проти двох. Чи буде приватна компанія? Але
приватна компанія – це посередник. Не дай Бог, РосУкрЕнерго. Ще важлива
подія – це все переміститься в Київ. Для того щоб створити цей
консорціум потрібно буде змінювати законодавство України.

Юлія ДИЛОВА: Ви гадаєте, що це буде складно за нинішньої політичної ситуації?
Ігор ЖДАНОВ: Це буде, принаймні, гучно. Якщо вказівку
отримають депутати від владної більшості, вони проголосують. Але те, що
це буде співставно по політичній напрузі, коли це торкалося Тимошенко, я
думаю, що це буде так.

Юлія ДИЛОВА: Якщо ця угода на даному етапі влаштує
керівництво України, Росії, вона буде довгостроковою, то тоді на певний
період ми забудемо про ці газові проблеми?
Ігор ЖДАНОВ: До цих пір проблема полягала в тому, що
кожного грудня в нас спочатку делегація Нафтогазу їхала. За Тимошенко ця
схема була поламана. Вже ніхто не їздить у грудні. Але на думку чинної
влади, цей контракт невигідний. Тобто з’явився інший чинник. Не кожного
року домовляємося, а просто невигідний контракт, який треба поміняти. Я –
прихильник того, щоб ми не їздили, щоб Ахметов, Коломойський та Пінчук
займалися власними справами, домовлялися про транспортування, ставки
транзиту до кордону, платили Нафтогазу за транзит цього газу на їхні
заводи по території України, закупали у Газпрому напряму. А те, що ми б
недобирали за транзит – нехай зараз це буде складати від 3 до 5 млрд.
кубів газу, то я думаю, що ми могли би купити.

Юлія ДИЛОВА: Митний союз відійшов?
Ігор ЖДАНОВ: Як стратегічне завдання, ніхто в Кремлі цю
ідею не полишив. Митний союз – це один з головних елементів цього
«русского мира». Це економічна складова цього всього інтеграційного
процесу.

Юлія ДИЛОВА: Можливо, там зрозуміли, що не зважаючи
на закиди та зауваження, все ж таки ми підпишемо угоду про асоціацію з
ЄС та зону вільної торгівлі?
Ігор ЖДАНОВ: Я думаю, що так. Але потихеньку «тихим
сапом» тягнути Україну, через консорціум, через створення якихось
спільних підприємств. Але зрозуміло, що це не та історія, коли ми будемо
повноцінно митний союз підписувати. Тим більше, якщо ми підпишемо угоду
про зону вільної торгівлі та асоціацію.

Юлія ДИЛОВА: Яка Ваша думка, пане Володимире, щодо того, про що домовилися Медвєдєв та Янукович?
Володимир ГОРБАЧ: Я думаю, що вони домовилися про певну
стратегічну паузу, насправді. Оскільки реальні домовленості мають біти
втілені в документах та підписані. Поки що це усні домовленості і я би
звернув увагу на те, що обидві сторони намагаються використати це з
якоюсь своєю метою. Українська сторона оголосила про наявність цих
домовленостей якраз напередодні чи в той час, коли питання України
розглядається в МВФ. Це був сигнал ще для того, щоб отримати кредит і
сказати, що ми тут вже домовилися з Росією, і тому нам буде легше вести
переговори з МВФ, добиваючись позитивного рішення. Це тактичний крок.

Юлія ДИЛОВА: Коли буде відомо остаточно, чи буде справжні дешевше газ для України? І чи не буде занадто висока ціна за це?
Володимир ГОРБАЧ: В жовтні це має вилитися в конкретні
домовленості і документи. Оформлення це буде, мабуть, під час засідання
державної українсько-російської комісії. Буде візит президента Росії до
Донецька на бізнес форум. Якісь рішення мають бути. Моє враження таке,
що сторони взяли стратегічну паузу, оскільки конфронтація зайшла занадто
далеко. Але при тому вони ще ні до чого не домовилися. І обидві сторони
роблять вигляд, що домовилися, щоб трошки тиск зійшов, щоб склалося
враження в суспільствах обох країн в тому, що напруга розрядилася, що
війни газової не буде. Українська сторона використовує це для
переговорів з МВФ. Російська сторона «під цим соусом» пом’якшує
сприйняття передачі влади від Медведєва до Путіна. Тобто всі сторони
зайняті своїми проблемами і їм зараз не до війни. Я не думаю, що в
жовтні все буде так, як зараз оголошено. Оскільки те, що ми почули,
доволі абсурдно звучить та виглядає. З одного боку, сторони говорять
про те, що Україна погоджується на нульову ставку транзиту. Тобто буде
по собівартості транспортувати газ. І керувати цією системою. Ніби буде
консорціум у складі української. Це буде створювати не держави, а
підприємства. Умовно кажучи, Газпром, Нафтогаз. В ЄС нема якоїсь однієї
газової компанії. Є національні компанії чи транснаціональні. Але вони,
все одно, не покривають всю Європу. Тут з одного боку, абсурд в тому, що
ніхто з бізнес компаній не зацікавлений керувати транспортною системою,
яка не приносить прибутку, тому що вона з нульовим тарифом. Бізнесові
контори не будуть займатися таким збитковим бізнесом. По-друге, це
неможливо, якщо тут буде брати участь Газпром. Тому що ті компанії, які
видобувають газ, не можуть його транспортувати, не можуть володіти та
управляти розподільчими мережами. Це означає, що Газпром не вписується.
Український Нафтогаз реструктуризований, розподілений на різні частини і
це теж не Нафтогаз. Третє питання з європейської сторони, насправді,
нікому з європейських компаній не цікаво управляти українською ГТС. Тому
що вони не мають збуту по своїй продукції в Україні. Вони тут в Україні
не заробляють і тут володіти вони нічим не хочуть. Їм байдуже, звідки
отримувати газ, чи з Росії через Україну, чи з Алжиру через Італію. Їм
не треба вкладати гроші і контролювати. Це проблема постачальника, в
даному випадку, Російської Федерації і України, як транзитера, тому всі
розмови про участь ЄС як структурі в цьому газовому консорціумі, на мою
думку, є надуманими придумками для відведення уваги від реального стану
речей. Оскільки я згадав про Італію, дуже цікава паралель є цій нульовій
ставці на транзит, африканська чи північно-африканська, зовсім не
європейська. Там, де люди живуть ще частково якимись уявленнями про
натуральне господарство, там таке може бути. Наприклад, Алжир видобуває
газ і постачає його в Європу. Італійці збудували газопровід по дну моря.
Але щоб було коротше, то вона по дну Середземного моря йде через Алжир.
По півночі Тунісу проходить алжирський газопровід, а потім по морю йде в
Італію. Туніс не бере жодної копійки. Алжир не платить Тунісу за
транзит. Мабуть, тільки за прокачку. Тобто Туніс на цьому не заробляє.
Він по собівартості переганяє цей газ, прокачує по своїй території.
Натомість, в угоді між Алжиром та Тунісом є пункт, де зазначено, що коли
Тунісу буде потрібно, то він забере з цього газопроводу стільки газу,
скільки йому буде потрібно. Це угода часів натурального господарства, де
є потреби людей, а товари не оцінені. Щось приблизно таке ж зараз
«замутили» наші українські та російські сторони.
Ігор ЖДАНОВ: В 90-х роках в нас також було натуральне
господарство. Ми також отримували не грошима ,а газом по-перше транзит. І
отримували до 30 млрд. кубів. Плюс, щось «шили на дому».
Володимир ГОРБАЧ: І «дошили на дому» до того, що всі найбільші статки українців якраз на цьому газі і транзиті зароблені.

Юлія ДИЛОВА: Це свідчить що в жовтні, листопаді або грудні ми отримаємо взагалі щось нове, про що зараз навіть не уявляємо.
Володимир ГОРБАЧ: Я думаю, що в кращому випадку ми отримуємо щось нове.

Юлія ДИЛОВА: Можливо, і не отримаємо.
Володимир ГОРБАЧ: Можливо, і не отримаємо.
СЛУХАЧ: Федор Степанович, Николаев. Договоренности
Януковича с Медведевым, как мы видим, пока в значительной мере,
засекречены. Тимошенко также обвиняют в непрозрачности газовых
договоренностей. Так не ждет ли нас в будущем еще один газовый судебный
процесс только уже с другими фигурантами?
Ігор ЖДАНОВ: З такими діями, коли політика засуджують,
замість політичної відповідальності він несе кримінальну
відповідальність - це розкрило ящик Пандори. Я вже наводив приклад для
цієї влади. Тому що я впевнений, що ми, все таки, підемо демократичним
шляхом, і будь-яка влада перетвориться на опозицію. А оскільки у нас є
такий принцип «око за око, зуб за зуб», то не виключено, що ми побачимо
зовсім інших вже фігурантів і за ці справи і за Харківські угоди.
Напевно це не зовсім правильно. Тому що я переконаний, що Тимошенко
понесла політичну відповідальність, програвши вибори. Я думаю що і
газова справа, так вона урядувала на посаді прем’єра в період кризи, це
все вплинуло на вибір громадян України.

от беда пришла с тарифами на газ-свет и так далее... Повысили. В гарантию возврата кредита от МВФ, как говорят. А в блогах тишина... Чего? Обычно всесторонний срач согласных и несогласных начинается, с избиением морды лица каждого невинного участника, как только новость в массы пустят, а тут тихо. Всем нравится? Или я чего пропустила?

 Як вам такий комент:

Тут по ходу видео звучит фраза в 70млрд $ , любезно предоставленные Китаем за нефть, которую еще даже русские не видели . . . и даже если не привязывать мифические 20 млрд $ за газ, которых тоже никто не видел, вернее их нет . . . видимо китайцы посчитали что 70 000 000 000 / 170 000 000 по 411 $ самая оптимальная цена за одного ватника . . . помогла европа санкциями, по сути сэкономила Китаю 20 млрд $ сильно обесценив курс на ватников

как по мне, так интересная статья

В контрактных отношениях России, Украины и Евросоюза по вопросу поставок газа так много политики, что возникший кризис не воспринимается как спор хозяйствующих субъектов. А между тем его решение лежит именно в этой плоскости – есть национальные законы и международные соглашения, есть подписанные договора, и именно их нужно читать, чтобы понять, кто в сложившейся ситуации формально прав. Этим в четверг стороны займутся на переговорах. 

Однако формализованная заново газотранспортная реальность – не единственное следствие нынешнего конфликта. Евросоюз, где сейчас из-за нехватки газа остановлены предприятия, закрыты школы и возникли перебои c теплоснабжением, очевидно, не простит одну из сторон, и вероятность того, что это будет Россия, довольно велика.  Дело в том, что Евросоюзу как потребителю безразлична подоплека конфликта. Ему важно восстановление бесперебойных поставок газа, особенно в условиях свалившейся холодной зимы. Украине, вероятно, можно вменить недобросовестный транзит, особенно если удастся доказать, что воровство газа действительно происходило. Вина России перед Евросоюзом гораздо серьезнее: производитель и поставщик первого уровня де-факто сорвал поставки, не сумев урегулировать отношения с посредником.  Нельзя сказать, что "Газпром" совсем не подготовился к возникшей ситуации. В подземные хранилища на территории Европы закачаны резервы. По альтернативным каналам – через Белоруссию и по дну Черного моря – идут дополнительные объемы. Но в конечном счете вины с России это не снимает: в добрый десяток европейских стран подача газа прекращена полностью; в остальных снижена больше чем наполовину.  В "Газпроме" все правильно сделали тактически, но у концерна в принципе отсутствует стратегия диверсификации каналов сбыта. На тему украинского Нового года с шампанским без газа российские юмористы шутили еще год назад, но в 2008 году ничего не было сделано для того, чтобы в 2009 году пузырьки были в шампанском у европейцев.  Почему не было сделано – вопрос отдельный. Отношения со странами Балтии уже десятилетиями строятся на обсуждении итогов Второй мировой войны. На белорусском фронте в 2008 году Россия была больше озабочена выкручиванием рук Лукашенко, чтобы он наконец признал независимость двух полукриминальных анклавов на Кавказе. В последнем случае льготная цена на газ, кстати, была одним из рычагов давления (а рычаг этот не сработал во многом из-за несговорчивости Украины – Москва не пошла на конфликт с двумя посредниками сразу). На Кавказе, наконец, в минувшем году России удалось дестабилизировать обстановку так, что проекты прямых газопроводов из Туркмении (в обход или не в обход России – в данном случае уже неважно) больше не обсуждаются.  Конечно, большинство проблем в международных отношениях выходят за пределы компетенции "Газпрома" как коммерческого агента, но в том-то и дело, что газовый концерн в российской экономике и внешней политике совсем не просто коммерческий агент. Россия (и "Газпром" как де-факто одно из ее министерств) не устает размахивать дубиной, пытаясь навязать свою волю соседям и не считаясь с ценой потерь. Этим вектором ознаменовалось начало президентства Дмитрия Медведева, и теперь уже неважно, насколько он в тайных помыслах своих либерален.  Конфликт в Грузии вызвал бурную реакцию в Европе, но тем не менее имел для нее периферийное значение. Ни жесткая Ангела Меркель, ни прагматичные лидеры Восточной Европы, ни сговорчивый Николя Саркози, и уж тем более сверхлояльный Сильвио Берлускони тогда не предприняли никаких реальных мер давления на Россию. В том числе и из-за пресловутой энергозависимости, как бы цинично это ни звучало. Сегодня, когда мерзнут не грузинские, а европейские избиратели, их лидеры, очевидно, будут жестче.  Энергозависимость, конечно, никуда не денется. Пока. И уж точно никуда не денется стратегия Евросоюза по избавлению от этой зависимости. Один из возможных шагов в ситуации, когда в цепи поставок происходят сбои, – избавиться от посредника. Как Евросоюзу избавиться от Украины в ее нынешней ипостаси? Принять ее в свой состав, например. Хватит ли российским властям пороху пугать вечной мерзлотой одну из стран Евросоюза?  К тому же России от Европы нужно многое. Европа – рынок сбыта не только российского газа, но и множества других видов сырья и товаров. И их, в отличие от газа, во многих случаях есть чем заменить, особенно если на то будет консолидированная политическая воля.  Наконец, тот же газ ценен тогда, когда его покупают. Наряду с нефтью это один из основных источников пополнения российских резервов, объем которых в условиях кризиса для властей крайне важен. При этом, в отличие от нефти, цены на газ не скачут на 5 процентов в день. С учетом образовавшихся в январе потерь от вынужденного простоя даже незначительное снижение объемов будущих закупок способно отразиться на доходах "Газпрома" критически.  Новые объемы, условия и цены поставок стороны начнут обсуждать уже завтра. К переговорам России и Украины директивным образом подключился Евросоюз. И позиции России на этих переговорах выглядят совсем не такими сильными, как кажется на первый взгляд. Никита Варенов

и после всего прочитанного у меня взникает вопрос, - а не выгодно ли это в первую очередь ющенко, как аргумент в пользу принятия украины в евросоюз 

что выгоднее западу (дешевле)- строить новый газапровод с россией или принять украину в евросоюз

Руководитель Центра энергетических исследований Константин Бородин прогнозирует, что договор о поставках в Украину природного газа в 2009 году, скорее всего, будет подписан с Россией в декабре, после саммита НАТО. 

«Договор с Россией на 2009 год будет подписываться в декабре после саммита НАТО, и цена будет зависеть от итогов этого саммита (присоединится ли Украина к Плану действий по членству в НАТО или нет – Ред.), - сказал Бородин.

Также эксперт прогнозирует, что цена на газ для Украины в 2009 году может вырасти со 179,5 долл. за тысячу кубометров до 450 долл.

По словам Бородина, средняя цена экспортных контрактов «Газпрома» во втором квартале составляла 408-409 долл. за тысячу кубометров, а прогнозная цена к концу 2008 года колеблется в пределах 500-600 долл.

При этом он добавил, что цена на газ высчитывается по формуле, и она привязана к ценам на нефть. «Цена барреля нефти множится на коэффициент 4,4», - добавил эксперт. Т.е., если сегодня цена нефти составляет около 140 долл./барр., то цена на газ в Европе будет в пределах 600 долл. за тысячу кубометров, а если подсчитать цену для Украины, то необходимо отнять затраты на транспортировку (примерно 50 долл. за тысячу кубометров), сказал Бородин.

Какой будет цена на газ

З 1 серпня 2010 року ціни на газ для населення підвищилися у середньому на 50%. Однак не встигла громадськість звикнути до нових цін, як уряд «порадував»: підвищення не останнє - що з квітня вартість газу збільшиться ще на 50% і далі йтиме вгору кожні півроку - поки «не досягне паритету з імпортними цінами». Тобто ціни для українських споживачів планують зробити рівними ціні на російський газ. 

Такі драконівські міри уряд пояснює вимогами МВФ, що надає нам кредити. Однак схоже на те, що фраза «ціни на газ досягнуть паритету з імпортними» з’явилася в меморандумі української влади з МВФ, не стільки «з вини» міжнародного фонду, скільки - з волі вітчизняної влади.  Керівник НКРЕ не знає ціну на вітчизняний газ

Логіка вимог МВФ до України була такою - ціни на газ повинні бути «економічно обґрунтованими». Тобто - забезпечувати бездефіцитне існування НАК «Нафтогаз України», аби компанія не фінансувалася з бюджету і з кредиту МВФ. А для «економічно обґрунтованих» цін зовсім не обов’язково підсаджувати населення на російські ціни на газ, адже в Україні існує вітчизняний видобуток. Чомусь про нього урядовці останнім часом начисто забули. Наче його не існує! А він є, ще й який!

В 2009 році Україна закупила 33 млрд. кубометрів російського газу, а свого добула 21 млрд. кубометрів. Такий величезний об’єм власного газу, якщо вливати його в загальний газовий котел, звичайно, впливає на ціну кінцевого продукту (нагадаю, ще в першій половині 2010 року наш газ коштував в середньому 30 доларів за тисячу кубометрів).  В такому випадку не зрозуміло, чому населенню пропонують перейти на ціну імпортного газу. Тим паче, що ціна на імпортний газ в Україні - не лише ринкова ціна газпромівського блакитного палива, яке транспортувалося до нашого кордону тисячі-тисячі кілометрів, це плюс політична надбавка за програмою «поставити Україну на коліна» і мінус різні поступки української влади (цього річ - здача Севастополя). Тобто, зовсім не ринкова ціна, яку дещо обмежує лише наш вітчизняний видобуток.  Куди ж тепер - після угоди з МВФ - подінеться наш вітчизняний газ, який традиційно «пускали» на потреби населення? У відповідях на ці питання посадовці останнім часом демонструють відсутність логіки та недомовки. Так, після одного з засідань уряду журналісти обступили в коридорі керівника НКРЕ Сергія Тітенка. Головне питання до чільника Національної комісії з регулювання енергетики - куди подінеться вітчизняний газ, якщо населення переведуть на імпортний. Тітенко почав переконувати, що для населення, як і раніше, спрямовується газ вітчизняного видобутку, а ціни піднялися тому, що піднялася ціна на цей газ, бо раніше добувні компанії «Нафтогазу» працювали собі у збиток.  «Так скільки тепер коштує газ вітчизняного видобутку?» - спитав автор.  «822 гривні», - чітко відповів Тітенко.  Автор перепитав, чи він правильно зрозумів, що це нова ціна на газ вітчизняного добутку.  «Так», - дратуючись відповів Тітенко.  Яким же було здивування автора, коли він знайшов постанову НКРЕ від 27 липня 2010 про підвищення ціни на газ українського видобутку. Виявилось, що ціни в 822 грн. там і близько немає. НКРЕ затвердила такі ціни на газ власного видобутку без ПДВ: ДК "Укргазвидобування" - 350 грн за 1 тис. куб. м, ДАК "Чорноморнафтогаз" - 456 грн за 1 тис. куб. м, ВАТ "Укрнафта" - 458 грн за 1 тис. куб. м з терміном введення їх в дію з 1 серпня 2010 р.  Перша компанія (газ якої коштує найдешевше) видобуває 80% українського газу. Навіть якщо додати до цих цін ПДВ, виходить, що середня ціна українського газу – 55 доларів за тисячу кубометрів. Так чому Тітенко сказав неправду, навіщо заплутувати журналістів та громадськість? При наявній нині ціні на вітчизняний газ 55 доларів за тисячу кубометрів (з ПДВ) імпортна ціна на російський газ 238 доларів (без ПДВ) ну ніяк не може бути «економічно обґрунтованою» для споживачів серед населення. Економічно обґрунтовану зараз порахуємо. Але спочатку хотілося би зауважити ще одну цікаву деталь. Постанова НКРЕ спеціально для Коломойського В останній постанові НКРЕ зробила найдорожчим газ вітчизняного видобутку, який добуває ВАТ «Укрнафта». Хоча завжди найдорожчими були розцінки на газ, добутий ДАК «Чорноморнафтогазом». Що логічно, адже компанія добуває газ у найважчих умовах на шельфі Чорного моря. Нині влада керується іншою логікою, де головне - наповнення кишень лояльних олігархів. Адже ВАТ «Укрнафта» заслужила найвищу розцінку на газ лише тим, що ця компанія напівприватна і контролюється відомим олігархом Ігорем Коломойським. Взагалі підвищення ціни на газ вітчизняного добутку мало сенс. Адже, коли газ коштував в середньому 30 доларів, у державних компаній не вистачало грошей на розвідку та буріння нових свердловин. Так само мало було користі і від напівприватної «Укрнафти». Як у свій час стверджував причетний до «Укрнафти» депутат Ігор Палиця - компанія консервувала свердловини, щоб не продавати газ у збиток. Нині, як стверджують представники добувних компаній, нова ціна дозволить відкладати необхідні гроші для розвитку добувної галузі. Отже, ціна на вітчизняний газ нині не занижена і економічно обґрунтована. Тепер порахуємо: яка економічно обґрунтована ціна газу для населення, якщо воно користується вітчизняним газом плюс імпортним газом на ті об’єми, яких не вистачає. Трохи цифр… За даними Держкомстату, в 2009 році в Україні газовидобуток становив 20,3 млрд. кубометрів. Населенню в 2009 році було відпущено 16,8 млрд. кубометрів газу, тобто вітчизняного продукту для цієї категорії споживачів вистачило, ще й залишилося б, але в даних статистики є ще так звані комунально-побутові потреби — 9,3 млрд. кубометрів. Отже імпортного газу для населення було закуплено 5,8 кубометрів.Тепер змішаємо російський і український газ з його новими цінами і вирахуємо економічно обґрунтовану ціну з ПДВ на газ для населення. Округлимо в більшу сторону і отримаємо 115 доларів за тисячу кубометрів з ПДВ, переведемо в гривню, знову округлимо і отримаємо 920 гривень. Додамо послуги транспортування - вийде трохи більше тисячі грн. Ця цифра демонструє - вже після серпневого підвищення ціна на газ для населення стала дійсно економічно обґрунтованою. Адже нова вартість газу, встановлена для підприємств теплокомуненерго - 1309 грн. за тисячу куб.  Газ для приватних домогосподарств в двох основних категоріях коштує 720 грн. за тисячу кубометрів і 1190 грн. за тисячу куб. Отож навіщо підвищувати ціни на газ в квітні ще на 50%?  Ось чому важко зрозуміти мотивацію влади, яка прикриваючись вимогами МВФ, збирається урівняти ціну на газ для населення з імпортними цінами. Тут ще варто додати, що українська влада зібралася будувати під Одесою термінал для отримання скрапленого газу. В портах Європи такий газ коштує близько 150 доларів за тисячу куб. метрів, отже якщо він з’явиться в Україні - також гратиме на пониження економічно обґрунтованої ціни на газ для населення та промисловості. Таким чином дуже цікаво знати, які справжні цілі в авантюри, що зветься – «підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортних». Корупцію не оминути… Звісно, НАК «Нафтогаз» може отримувати більші кошти не лише у випадку підвищення цін для населення, а якщо просто виключити корупційні схеми, що існують в газовій сфері. Наприклад, чимала кількість власників квартир користується газовими плитами при відсутності газових лічильників. Вони платять за нормами споживання. Однак норми ці були встановлені ще в середині 90-х, коли українці набагато більше користувалися газовими плитами – готували їжу, гріли воду і навіть освітлювали приміщення під час планового виключення світла. Нині функції газової плити в цих домогосподарствах у великій мірі перебрали на себе електричні пристрої: мікрохвильові печі, електро-духовки, електричні бойлери для нагріву води. Отже норми газоспоживання в цих квартирах істотно завищені. Таким чином актуальним стає питання: куди йде зекономлений за нормами газ, який вже оплачений населенням. Теоретично він лишається в розпорядженні власників облгазів. Отож недарма олігарх Дмитро Фірташ завжди намагався встановити контроль над облгазами по всій країні. Звісно, власникам облгазів дуже вигідно, щоб ціна на газ зростала - тим вище буде прибутковість цього маленького хитрого бізнесу. Такий ласий газовий пиріг Так само окремим особам у владі може бути вигідне підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортної. Простий приклад – «Газпром». Не секрет: монополіст давно працює не стільки на народ Росії, а передовсім на велику дружню родину колишніх розвідників на чолі з Володимиром Путіним. Заради благополуччя цієї родини, керівництво Росії також поступово переводить свій народ до «європейських цін на газ». Можливо про такий сценарій мріють і українські високопосадовці. А для цього, в першу чергу, треба привчити населення до високої ціни на газ, бо за цим відкривається широке поле для діяльності.  Якщо, скажімо, населенню продавати газ по ціні імпортного, то тоді вітчизняний газ для забезпечення того самого населення вже не знадобиться, і його можна буде відправляти на експорт. Зважаючи на об’єми газу власного виробництва, можна тільки уявити, скільки нових мультиміліонерів «підніметься» на таких операціях.  Взагалі-то дивно, що в країні, де вже давно приватизовано все більш-менш корисне, зберігся в державній власності такий ласий шматок, як державний видобуток газу. Фактично це самий цінний актив НАК «Нафтогаз України». Його цінність куди вища, ніж навіть газотранспортна труба, прокачка по якій з року в рік все падає. В попередні роки приватизація видобутку газу була неможлива, бо вітчизняний газ грав роль палочки-виручалочки, якою затикали всі бюджетні діри, і країна жодного року зимою не замерзла. Якщо ж привчити населення до імпортних цін, то поступово і цей ресурс можна буде роздерибанити. До речі, в Партії Реігіонів багато поціновувачів такого бізнесу. Наприклад, ще кілька років тому газ і нафту в країні добували не лише силами НАК «Нафтогазу», а й НАК «Надра України». Наразі остання «розтягнута» повністю - всі її, варті уваги, ліцензії та активи, перейшли в приватні руки. В основному - представників Партії Регіонів. Нині всі ці приватники добувають не багато - близько 2 млрд. куб газу на рік, і напевне всі ці газові бізнесмени ласо дивляться на державний добуток НАК «Нафтогазу», що складає близько 20 млрд. кубометрів газу на рік. Також не можна не зауважити, що перехід населення на ціни імпортного газу надзвичайно зацікавлена Російська Федерація. Якщо ціна для газ в хатах та квартирах українців буде залежати від знижки, яку дасть в кожному конкретному році Росія, відповідно громадськість України буде тепло підтримувати навіть найбільш збочену форму дружби з нашою північною сусідкою і буде готове віддати за цю дружбу все більш-менш цінне, що ще збереглося в нашій державі. І чи так нам потрібен кредит МВФ, щоб йти на такі жертви? Експерти стверджують, що конче потрібен. Що ж, будемо їм вірити. Але зовсім немає віри, що цей кредит піде в користь. Адже скільки було кредитів, стільки країна знала схем по їх дерибану. Можна згадати кредит на 1 млрд. грн, який в 2007 вибив Микола Азаров у «Морган стенлі» для будівництва доріг. Цей кредит розчинився в повітрі за якихось півтора місяці, жодна «ямкуватість» і «горбкуватість» за ці гроші не була усунена. Можна згадати кредит МВФ, що мусив піти на спасіння української банківської системи в розпал фінансової кризи, а потрапив в кишені власників обраних АКБ. Особливо голосним був скандал з банком «Надра України», де мільярд рефінансування перекачався на рахунки підприємств, які раптово збанкрутіли. Отже в ситуації з підвищенням ціни на газ для населення далеко не все чисто. Вигідна така «реформа» буде лише окремим українцям, постраждають мільйони громадян. І навряд чи українцям допоможуть субсидії. Де є пільги, там є корупція, а корупція не благо для населення, а знов таки заробіток для обраних чиновників. Тим паче не завжди субсидії отримують найнужденніші. Кілька років тому у нинішнього міністр топлива та енергетики багатія Юрія Бойка журналісти спитали, скільки він платить за газ: « По самій низькій ціні, - сказав Бойко, - бо в мене шестеро дітей». Ось воно символічне обличчя українських пільговиків. автор:  Татьяна Чорновіл, Відголос.com

  Евродом - дом , заточенный под еврозиму , у меня именно такой : При - 20  я мечтаю о том , чтобы он стал русской избой ,  душной  зато теплой и даже горячей . 

Автор В.Чмырёв

Вопросы от непредубежденного человека: почему «Газпром» так переживает из-за того, что «Нафтагаз» не подписал договор о поставках газа? Почему такое «обсасывание» покупателя? И почему, если покупатель не устраивает продавца, ему предлагается товар не за 400, а за 250 тугриков?

И парочка фактов для размышления.

Остановить добычу природного газа или уменьшить его переработку практически невозможно: чтобы потом запустить остановленное производство, потребуется чудовищная сумма денег, немеряно сил и времени.

На территории Украины находятся самые большие в Европе природные и искусственные резервуары для хранения газа.

P.S. И вопрос от предубежденного человека: почему «Газпром» считает себя Россией, а «Нафтагаз» называет «Украиной»?