хочу сюда!
 

Nikolll

43 года, весы, познакомится с парнем в возрасте 36-46 лет

Заметки с меткой «рецепти»

Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина 5)

Здоровенькі були, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю.


Остапа понесло… точніше, понесло Ольгу, тобто мене.  Вже п'ята частина рецептів буде, а вам усе не набридає. Традиційно нагадую, що вислів «Смачно, а не жахачно» вигадала креативна команда української філії супермаркетів ‘Billa’.

Різдво до нас приходить, та навіть два Різдва, тож актуальними стануть рецепти на Святвечір. Пан Дмитро та пані Інна з каналу «Наші Бесаги» вже пропонували такі автентичні страви, як бурачинка, підпалка та креплики , а ось Костянтин Грубич готує бобальк з гриблянкою. 

Із другою назвою все просто – це засмажка з грибів та цибулі. А ось перше слово позначає нову та ні на що не схожу реалію закарпатської кухні. У поданому нижче відео їх формують із картопляного пюре, а потім смажать, як і крумпленики (про них уже йшлося в попередній частині),  однак останні пласкі, а ці кругленькі. Та й саме слово «бобальк» – це синонім до лексеми «кульки», як пояснює пан Костянтин. 
А ще в інфобоксі пан Грубич зазначив про різдвяне ворожіння на цих круглячках, цитую:

«Готувати їх мене навчили у 2006 році у селі Говерла біля найвищої української гори у Карпатах. 

Колись кожна з дванадцяти страв виконувала свою функцію у різдвяних обрядах. Але з усіх страв обов’язково мусили лишатися після вечері бобальки, бо на них ворожили собі дівчата. 

– Давали бобальки котам – чий бобальок кіт з’їв, та дівчина мала наступного року вийти заміж, – згадували своє дівоцтво старші говерлівські гуцулки. – Який бобальок лишався цілий, та дівчина мала залишатися незаміжньою. А як кіт погриз бобальок, але цілого не з’їв, то казали, що дівчина народить дитину. 

Дослідник закарпатської кухні Федір Шандор стверджує, що у краї побутує кілька рецептів різдвяних бобальок. На Виноградівщині та Ужгородщині бобальки – це солодке, облите медом тверде печиво з маком. В окремих селах бобальками називають печені в печі пампушки, скроплені підсолодженим окропом і посипані маком та горіхами. Іноді бобальками називають галушки. Ближче до Говерли бобальки – це картопляні кульки під соусом з білих грибів. Саме картопляні кульки з гриблянкою навчили нас готувати у Говерлі».

 


 

Пасуля – це закарпатський експонент слова «квасоля». А рагу зі стручкової квасолі, як і сам овоч, називають «лопатк». До речі, важлива заувага: не слід плутати спаржеву квасолю (вона у вигляді їстівного товстостінного зеленого бобу з дрібнесенькими зеленими квасолинками всередині) та власне спаржу (біло-зелені пагони з китицями на кінцях). 

 


 

 

А ось вам і закарпатський суп із квасолі – пасуля заправляна – від Наталії Машіки. Запрвляна – це, як тлумачить пані Наталя, суп, який містить сметану. 

У відео «запрвляна» трактовано як слово русинського діалекту. Пропоную спершу ж розібратися, хто такі русини, може, хтось не розуміє, бо й я до теперішнього моменту не знала точного визначення. Отже, традиційно за словником Бусла, «русини» – це стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Маскулінітив – «русин» (у Р.в. – русина), фемінітив – «русинка». 

Чесно, я не знаю, де розташована Воєводина, тому звернімося до всесвітнього павутиння. Перше ж посилання з Вікі видає ось що: 

–     Воєводина або Войводина – автономний край Сербії, розташований на північ від Дунаю.

А тепер глянемо в тій же Вікі енциклопедичне, тобто довідкове (не лінгвістичне) визначення «русинів». Це якраз той випадок, коли довідковий словник подає більше інформації про слово, аніж спеціалізований тлумачний.  Одним словом, єдине, що мені зрозуміло – це те, що з русинами мені геть нічого не зрозуміло.  Хто розібралися – будь ласка, поясніть мені у коментарях.

 

 

 

 

А тепер я вам розповім про те, що для мене очевидніше: лексема «запрвляна» – це відприкметниковий іменник. Я не володію русинським діалектом, однак якщо вважати це слово українським (хай і запозиченим, а не питомим), то суто за морфемною будовою слова маємо прикметник: суфікс -ан-, флексія -а жіночого роду, яка узгоджується з іменником жіночого роду «пасуля». Швидше за все, лексема відмінюється за прикметниковою парадигмою: пасулі заправляної (родовий відмінок), пасулі запрвляній (давальний) і так далі. За типом, схоже, що дієприкметник, адже дуже скидається на літературне «заправлений», та й наголос припадає на третій склад від кінця (запрвлений, запрвляна). Однак значення слова, як вже згадувала Наталія Машіка, іменникове – суп на сметані. Тобто «пасуля запрвляна» – це сметанковий суп із квасолею. 

Хоч я й не можу стверджувати напевне, та все ж припускаю, що лексема «запрвляна» – це якраз так званий скам’янілий прикметник, який із часом втратив значення ознаки предмета й став позначати сам предмет. Так часто трапляється з власними назвами: ті ж топоніми – Київ, Чернігів, Харків, Львів, Чугуїв, Фастів, Бердичів, Миколаїв, Почаїв, Малин, Ніжин – це все колишні присвійні прикметники (на що вказують суфікси присвійності  -ів та -ин), які із набуттям значення власної назви втратили морфологічні властивості прикметника, зокрема змінили парадигми відмінювання.
Аби було наочніше – покажу на прикладі слів «татів» та «Київ». Скрини відмінкових парадигми узято з Українського лінгвістичного порталу («Словники України online») .

 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн


  

Оно як багато цікавого ми дізналися завдяки квасолевому супу. Однак «пасуля запрвляна» – то не єдина закарпатська поливка із квасолею. Вікторія Сонячна запропонує вам згнянку – веганську страву із додаванням квашеної капусти. 

 



 

Я намагалася розшукати етимологію слова «зганянка», однак Інтернету про те нічого не відомо. Зате я довідалася, що цей суп готують переважно у Великий піст, і що за складниками він напрочуд схожий на капустняк. Переконайтеся самі, зазирнувши в коментарі під відео каналу «Готуй – все просто!»

 

 

 

 

Ну, і на завершення квасолевої теми поговоримо про теорію спорідненості всіх мов. Точніше, про слово «квасоля» в інших народів.

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн

 

 Так, ми вже згадували пасулю запрвляну, а в грецькій національній кухні суп із квасолі називають «фасолада». На жаль, не можу додати посилання на відео, бо українськомовних на Ютубі поки нема.
 
Раніше ви вже мали змогу переглянути рецепт картопляника від пана Костянтина , а ось вам іще один варіант від Томи Федоренко – майже як чебуреки, от тільки не з тіста, а з картоплі, відвареної в кожушках. Власне, заради цього вислову я це відео й додаю: для тих, кому не до вподоби слово «мундир» та стале словосполучення «картопля в мундирі», гарні новини – можете казати «картопля в кожушку». 

 


 

 

А ось тут пані Тома ділиться приказкою свого дитинства про гриби лисички: «Лисичка – вітамінів криничка» та принагідно зазначає, що це єдиний гриб, який не зазнає уражень хробаків. 

 



 

Я прогуглила: таке прислів’я справді трапляється в Інтернеті: 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн


  
Поміж іншим, зауважмо: пані Федоренко на чотирнадцятій хвилині каже «… надати йому такого… пюревидного вигляду». Це досить правильне утворення слова з основою «-видний», просто за Святославом Караванським. Адже утворення з основою «-подібний» було би калькою. 

Тепер розберемося зі складниками хумусу. Пані Тоня зазначає, що нут ще називають турецьким горохом, Вікіпедія також подає варіант «баранячий горох» . Сайт zerno.org.ua розрізняє аж три його різновиди , цитую з незначними виправленнями: 

–     Дезі (Desi) – має невелике, темне насіння з грубою поверхнею, культивований переважно в Індії та на значній частині індійського субконтиненту, а також в Ефіопії, Мексиці й Ірані.

–    Бомбей (Bambai) – також темного кольору, але трохи більше за розміром, ніж різновид Дезі. Він теж популярний на індійському субконтиненті.

–    Кабулі (Kabuli) – пов'язаний із Кабулом в Афганістані. Цей тип світліший, з більшим насінням і гладенькою поверхнею, переважно вирощується в Південній Європі, Північній Африці, Південній Америці та Індійському субконтиненті, куди потрапив у 18 столітті.

До хумусу додають тахіні, пані Антоніна називає її приправою, однак це радше паста з кунжуту та кунжутної олії (що не заперечує того факту, що тахіні є приправою, адже слово «приправа» – це гіперонім до лексеми «тахіні», а лексема «тахіні» є гіпонімом до слова «приправа»).  

До речі, наші словники досі не фіксують це слово, а разом із ним – його рід, тому поки діятимемо за загальним правилом: тахіні – це різновид пасти чи приправи, а що слово «приправа», що лексема «паста» мають в українській мові жіночий рід, тож висновок цього силогізму: слово «тахіні» – жіночого роду. 

(для довідки зі словника Бусла: силогізм – умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок).


А ось ми маємо й явище випадкової омонімії або ж випадкового збігу, коли одним словом позначають поняття, геть не пов’язані між собою. Так, словник Бусла надає такі визначення: 

–    тахіна (у множині – тахіни) – родина двокрилих корисних комах.

–     тахінний: 

1.    прикметник від іменника «тахіна»;

2.    синонім до «тахіновий» – той, який виготовляють з очищеного насіння кунжуту.

Поміж тим, лексема «тахіні» має свої експоненти:  десь її називають «тахіна», десь «тхіна», назва досі не усталилася.  
На дев’ятій хвилині відео пані Антоніна вживає прикметник «масткй», беремо до уваги:

–     покритий, змазаний шаром жиру;
–    який добре змащує – покриває шаром чого-небудь жирного чи густого;
–     густий, лискучий, як масло, жир.

 

 

 

Я не споживаю дари моря, тож устричне молоко – це для мене нова дивовижа. Але це всього-на-всього устричний соус. А ще Тетяна Ом розповість вам і про невербальні коди довкола устриць: наприклад, що їх та сорочки купують дюжинами – по 12 штук, або ж про закономірність із цифрами (чи все ж числами? Бо 1-5 – це як цифри, так і числа, а ось два нулі «00» ніяк числом не назвеш, це дві цифри): «00» позначають найбільшу устрицю, «0» трохи меншу – і так до «5», яка позначає найменшу за розміром. 

 


 

На останок хочу розповісти про помилку, яка виникла в слов’янських мовах – зокрема й в українській – внаслідок незнання іспанської.  

Заголовок у відео правильний – «Яловичина з сальсою». А ось уже в самому ролику пані Тетяна припустилася помилки – вона каже «соус сальса». Так-от, це тавтологія, адже «сальса» в перекладі з іспанської мови і є соус. Про це я колись довідалася від шеф-кухаря Іллі Лазерсона.  

А, до речі, я не помітила, однак автори каналу «Кус-кус» також зазначили це в описі під відео, однак теж із помилкою, на жаль: «Сьогодні Таня показала, як приготувати яловичину з соусом сальса. Мексиканська кухня часто асоціюється з сальсою, адже в буквальному перекладі «сальса» і є «соус».

 


 

Завантажити статтю (doc.zip)

 

 

Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-5.html

"Смачно, а не жахачно" (частина шоста). Блог Ольги Шарко

Доброго дня, мої любі особи поза гендерною бінарністю, читачі та читачки.

Розпочати сьогоднішню добірку я хочу з назви кав’ярні в Чернівцях, де мені довелося бути півтора року тому на свій День народження.

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина шоста)

 

Словник Бусла подає два визначення слова «мантулки»:

  1. Ласощі, солодощі.
  2. Різноманітний дрібний товар.

Ви вже знаєте, що я не споживаю рибу, тож у рецепті форелі з медом та горіхами від Тетяни Дани Юрович мене зацікавили пуцо-галушки.  Як пояснює сама пані Дана, це маленькі галушки, тож основа «пуцо-» може бути синонімічною до «міні-» (міні-галушки).  Я спробувала пошукати в словнику Бусла якісь спільнокореневі слова, та знайшла хіба що:

 пуцьверинок (експоненти – пуцьверінок, пуцьвірінок):

1) Безпере пташеня.

2) Маленька дитина.

 

Решта слів семи «щось маленьке чи зменшене» не мають:

– пуцувати – чистити (похідний віддієслівний іменник – пуцування);

– пуцувальник (фемінітивом, я так припускаю, буде пуцувальниця) – особа, яка займається пуцуванням;

– пуцьнути – швидко впасти; бухнутися.

 

 

До речі, досліджуючи вже черговий рецепт пані Тетяни, я прогледіла найголовніше – назву її ресторації «Кіфлик». Якщо ви відкриєте гугл-зображення, то побачите, що подекуди кіфлики скидаються на круасани, а подекуди на печиво «Цигарки».

Перше ж посилання в мережі Інтернет надає більш аніж вичерпну відповідь, тож цитую зі сайту mukachevo.net. 

«Кіфлик, чи кітлик – це закарпатське печиво у формі загнутої підківки посипаної цукром-пудрою. Робиться з різноманітними начинками – горіховою, маковою та з лекваром» (про леквар ми вже згадували в попередній частині з гомбовцям).

«Мініскульптура «Закарпатський кіфлик», дівчина Ілонка з кітликом, 42-а в Ужгороді. Звісно, що уособленням виробника кіфлика є жінка, а не чоловік. А сам кіфлик – символ Святого Мартина. Це тістечко у Франції називають «рожки Святого Мартина». Їх пекли у холодний період, коли вже робили леквар зі слив. У Франції робили каштанове варення й подавали до свята Святого Мартина. Тим більше, що у нас Святий Мартин визнавався у всіх регіонах Закарпаття, тому кіфлик зайшов", – розповів Шандор».

Доки готувала цю статтю, мене вже випередив Євген Клопотенко, опублікувавши відео-рецепт:

 


 

Мушу виправити пана Євгена – на першій хвилині він каже «наша головна задача», тоді як слід казати «наше головне завдання», бо задачі бувають математичні, фізичні, хімічні, з географії та ще якісь природничі, а от усе решта – то завдання.  Другий огріх пана Євгена – «ми знаходимося недалеко до Австро-Угорщини». Знаходяться речі, які загубилися. А Україна розташована неподалік від Австрії.

 

Ще пан Клопотенко запитував про множину слова «тісто»: «тіст»? «тістів»? Насправді ж воно існує лише в однині – у цьому можна пересвідчитися на Українському лінгвістичному порталі «Словники України». Тому доречніше буде казати «два різновиди тіста».

 

Словники України онлайн

 

Незглибимий канал Костянтина Грубича «Смачна країна» тішить нас черговим автентичним рецептом  – цього разу антипохмільним. Аби не бути голослівною, просто продублюю з інфобоксу під відео:
«Марія Ісак із Приборжавського, що у Закарпатті, продовжує нас дивувати своєю майстерністю. Цього разу вона показала майстер-клас із приготування традиційного закарпатського напою – дзями. Її інша місцева назва – поливка. У відкритих джерелах я знаходив дзяму винятково як першу страву, суп на бульйоні з додаванням оцту. Тут я побачив геть інше.

Унікальність приборжавської дзями у тому, що її готують з кислого молока і масла. Все! Трішки борошна, щоправда, додають для густини. Кажуть, що це перша допомога на другий день після перепою. А ще дзямою запивають усе, що з’їли на весіллі, а весілля закарпатські дуууже ситі».

 

 

Ми вже згадували чимало родичів дерунів: бобальки, картопляники, крумпленики, хешбрауни, бульб’яники та лежні. Цього разу я довідалася на каналі Ольги Салкай «Закарпатська Господиня» про синонім до назви дерунів – товшні.

 

 

Ну а чудовий синонім до словосполучення «ліниві вареники» – книглі. А окрім того, Наталія Машіка пояснила, що таке смажинка – найпростіша запрашка зі смаженої цибулі та сметани. Тут у пані Наталії вона ще й із паприкою.

 


 

А ще знайшлися родичі вараниць (або ж на італійський манір «шовкових хустинок») – паленята. Мабуть, така назва поширена в Закарпатті (конкретніше – Іршавщина), а «вараниці» – у Придніпров’ї. Однак одностайно не стверджую, бо я усе ж не діалектологиня та не пані історик мови. Ба більше, Костянтин Грубич роз’яснює, цитую:

«Закарпатці роблять паленята – порізані смужками чи квадратиками шматочки тіста – і солоними, і солодкими. Додають шкварки, цибулю, сир або горіхи із цукром. На будь-який смак.

Ми приготували із шкварками. В інтернеті ви знайдете різні рецепти. Я вам даю Василевий спосіб, «по-багатому». Тобто при замісі тіста води майже не потрібно, натомість яєць не шкодуйте. Краще домашніх» (примітка: у відео страву готує кулінарний ентузіаст Василь Бісьмак).

У коментарях під відео хтось із дописувачів додав, що в Хустському районі Закарпатської області паленята ще називають лелеками. Мабуть, відбулася та ж метафоризація страви, що й із ластівками.

Інший коментатор пожартував:

 

 

Тож довелося глянути в словнику Бусла, що ж то за паронім. Як виявилося, це горілка-сливовиця, ще її називають «слив’янка».

Проте найбільше мені припав до душі афоризм, який описує процес приготування цих шовкових хустинок: «Шлунку радість, голові морока, а людям – цікавість» wink

 

 

 

 

Раніше ми вже обговорювали паралельне вживання родів в іменниках, а ось раптом цю компанію поповнило й слово «гарбуз». Послухайте, як пані Тома Федоренко вживає в жіночому роді – «гарбуза сира» (на першій та чотирнадцятій хвилинах), а в родовому відмінку – «готуємо гарбузу» (на другій хвилині та далі). Канал, на якому працює пані Тамара, у Луцьку, тож, мабуть, це морфологічна ознака місцевої говірки. Хто діалектологи та діалектологині – виправте мене чи доповніть.

 

 

«Хтось любить сало, хтось любить юшку, а нам до смаку тільки галушки…» – зі слів композитора В’ячеслава Кукоби розпочинається екскурс в історію страви, яку, здавалося б, ми всі знаємо як облуплену. А от і ні.  Ось пані Катерина Іваненко інформує, цитую: «Залежно від способу їх формування, галушки були щипані, рвані або різані».

На шостій хвилині пані Катерина вживає слово «засмачувати». У попередній частині ми вже тлумачили паронім присмачувати, тепер глянемо в словнику Бусла й значення цього слова:

– засмачувати – додавати що-небудь до страви для поліпшення смаку, запаху тощо.

На сьомій хвилині звучить таке речення «Ось наше сальце вже і висмажилось»

– висмажуватися (доконаний вид – висмажитися) – витоплюватися, виділятися під час смаження (про жир).

– а «полтавські галушки» – це метафорична назва полтавських жінок. Не знаю, через яку подібність, адже узагальнено метафорою є перенесення назви з одного предмету на інший через схожість ознак, функцій чи властивостей.

Легенду про галушки слухайте за посиланням.

 

 

А як комусь потрібна пісня наприкінці сюжету – то ось вона:

 

 

 

 

Текст пісні взято тут:

 

 

ПОЛТАВСЬКІ ГАЛУШКИ

Слова: Анатолій Лихошвай    
Музика: Василь Якубович

     
Був я, друзі, у Тюмені -
Добрі ліплять там пельмені,
Та немає краще страви,
Як галушки у Полтаві.

Приспів:

Ой, галушечки-галушки, -
Нема в світі краще юшки:
І на салі, і в сметані,
І пшеничні, і гречані, -
Ось які!..
Полтавські галушки
.

Заїжджав я до Кавказу –
Там харчо – згориш відразу,
Аж в очах зірки світились,
Та галушечки все снились.

Приспів.

Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -
Вигляд в нього парубоцький;
Я ж здоров'ячко теж маю
І йому своє співаю.

Приспів.

Любі друзі, приїжджайте,
До Полтави завітайте;
Будемо вас ми частувати
І галушки подавати.

Приспів.

 

 

 

Ви знали, що метафорична назва баноша – «вічний двигун», адже навіть у невеликій кількості здатен наситити чимало людей? А ще, що ця загальна назва раніше була власною? Тепер знатимете: як свідчить легенда, Баношем звали ґазду, який цю страву випадково й зготував.

А ще у відео на дев’ятій пані Катерина вживає вислів «цибуля заходить в очі», тобто мається на увазі, що фітонциди, які випаровуються з цибулі при нарізанні, подразнюють слизову оболонку очей, від чого ті й сльозяться.

Не знаю, чи є цей вислів українським, чи це калька з російської мови, про всяк подаю. Хто може проконсультувати – прошу виловитися в коментарях.

Принагідно виправлю пані Катерину: вона послідовно каже «стане у нагоді», коли варто «стане в пригоді». 

 

 

 

 

Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А ще пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.

Приборкуємо норовливий перець чилі!

Час додати життю трохи гостреньких ноток! Головний герой багатьох страв східної кухні, незамінний помічник під час схуднення й пікантний фаворит багатьох гурманів: сьогодні розповімо вам про те, як легко впоратися з норовливим гострим перцем, та як «чілити», коли готуєш чилі!

Найважливіший етап – правильна підготовка!

Озбройтеся рукавичками, щоб не обпекти ніжну шкіру рук і запобігти потраплянню гострого соку до мікроран. Після цього ретельно промийте овоч під теплою водою і покладіть його на чисту поверхню.  Можна приступати до нарізання!

А як нарізати?

Щоб спритно й майстерно подолати чилі, пам’ятайте про просту інструкцію від нашого Шефа: хапаємо – нарізаємо – кісточки виймаємо. А тепер детальніше:

  • візьміть найменший та найгостріший ніж, і починайте роботу: притримуючи однією рукою стебло, розріжте перець уздовж;

  • лезом ножа приберіть найпекельніші ділянки чилі: кісточки й маленькі перегородки всередині овочу;

  • наріжте перець найзручнішими для приготування шматочками та перемістіть їх в окрему ємність;

  • зніміть рукавички й видихайте: ви впорались!

WARNING: ретельно вимийте руки з милом після завершення усіх приготувань, і ні в якому разі не торкайтеся очей та слизових протягом наступної години!

Секрети для справжніх профі.

Але це ще не все! Ловіть наші су-у-у-упер круті чилі-лайфхаки, що піднімуть рівень ваших кулінарних скілів просто до небес:

  • формула ідеальних пропорцій: пам’ятайте про те, що один свіжий перець чилі дорівнює одній чайній ложці молотого;

  • жорстка шкірка? Позбавтеся від неї легко та швидко, обсмаживши овоч на сухій пательні;

  • збийте перець у блендері протягом декількох хвилин і насолоджуйтесь ідеально однорідною чилі пастою.

І наостанок – зберігання.

Щоб ваш перчик залишався свіжим якнайдовше, покладіть його в поліетиленовий пакет та перемістіть у темне й прохолодне місце, або ж у холодильник.

Наші вітання! Ви пройшли шлях «гострого» кулінарного посвячення і готові перемагати навіть найпекельніші сорти норовливого чилі! Хапайте фартух і починайте готувати!

Замовити найсмачніші пікантні бокси з чилі можна на сайті: https://cookingbox.com.ua/


CookingBox

Доставка боксов с ингредиентами для приготовления ресторанных блюд дома.

https://cookingbox.com.ua/



Зустрічаємо січень разом із хрумким болгарським перцем!

Час освіжитися! Хр-р-румкий, апетитний та суперсоковитий болгарський перець стане ідеальним доповненням майже до будь-якої страви та нагадає про сонячне літо! Щоб приготувати улюблений овоч легко та швидко, пропонуємо вам скористатися крутими лайфхаками від нашого Шефа!

Перш за все – правильний вибір!

Хлопчик чи дівчинка? В залежності від того, яку страву ви хочете приготувати, вам необхідно обрати «рід» перцю. Зробити це дуже просто: переверніть овоч і зверніть увагу на кількість його секторів. Якщо їх чотири – то це «дівчинка»: на смак такий перець більш солодкий та м’який, тому його краще їсти в свіжому вигляді, наприклад додати до салату. «Хлопчик» має лише три сектори й завдяки своїм особливим кислуватим ноткам найкраще підходить для термічної обробки.

При виборі перцю також зверніть увагу на його вагу: чим важчий та твердіший овоч, тим він соковитіший. Тільки тс-с-с!

Крок 2 – вміле очищення.

Щоб легко та спритно впоратися з перцем, дотримуйтесь нашої простої інструкції: спочатку зріжте його верхівку й дно. Після цього, поставте овоч на торець і розріжте його уздовж. Приберіть ножем серцевину, а отриману пластину наріжте зручними для приготування шматочками. Voila!

І наостанок – правильне зберігання.

Щоб ваш перець не зіпсувався вже через кілька днів, покладіть його в паперовий пакет та залиште в холодильнику. При низькій температурі овоч буде залишатися свіжим й соковитим протягом кількох тижнів.

Готуйте «на ізі» та опановуйте захоплююче мистецтво кулінарії разом із CookingBox! Замовити найсмачніші бокси з улюбленим овочем у головних ролях можна на сайті: https://cookingbox.com.ua/.


CookingBox  —  доставка боксов с ингредиентами для приготовления ресторанных блюд дома.

https://cookingbox.com.ua/


Смажені креветки, овочева суміш, соковиті соки, дітям це подобає

30 минут

10-15 білих креветок Змішайте овочі на свій смак 2 столові ложки устричного соусу 1 столова ложка соєвого соусу 1 столова ложка приправи соусу 1 1/2 столової ложки цукру 1 чайна ложка РосДі Масло для смаження з перемішуванням 1/2 ложки води Часник за смаком Чилі як хочеш

1. Витягніть креветку назад. Трохи відріжте щупальця креветок. Потім ретельно промивають сіллю і водою + змішані овочі промивають І почекати


2. Додайте досить масла Масло починає нагріватися. За бажанням додайте перець чилі і часник. Спуститися і обсмажити до ароматного Потім додайте овочі Потім приправити всіма підготовленими інгредієнтами. Коли овочі почнуть варитися, додайте креветки.


3. Додавайте креветки в останню чергу, тому що креветки готуються легко. Довго не помішувати. # Спробуй трохи смаку Може служити


Большая коллекция азіатки

Зелений борщ

Признавайтесь, хто цієї весни ще не готував зеленого борщу? Час виправляти цю помилку, адже зелений борщ найсмачніший саме весною. Рецепт зеленого борщу, як і червоного, свій у кожної господині. Поділюся з вами своїм варіантом з маленьким секретом. Борщ за цим рецептом надзвичайно смачний, особливий і по-справжньому зелений. Давайте готувати!

НАМ ПОТРІБНО:

  1. бульйон (або вода) - 3 л
  2. картопля - 3-4 шт.
  3. яйця - 2 шт.
  4. часник - 3 зубці
  5. цибуля зелена - 1 пучок
  6. щавель - 2 пучка
  7. петрушка - 1 пучок
  8. молода капуста - 100 г
  9. кріп - 1 пучок
  10. сало - 100 г
  11. сіль за смаком

Картоплю почистити, помити, порізати кубиком і поставити варитися у бульйоні. 

Бульйон варіть на свій смак: на свинині, яловичині або курятині. Мені краще до зеленого борщу пасує реберця свині.

Сало порізати шматочками і підсмажити на сковорідці до золотистого кольору. Цибулю, кріп та петрушку дрібно порізати. Десь третю частину зелені (від загальної кількості) покласти в подрібнювач, туди ж додати почищений часник і підсмажене сало (разом з витопленим жиром) і перебити все до однорідної маси. Саме цей секрет надасть борщу особливого смаку. 

Квасок, саме так у нас називали щавель, перебрати, промити і порізати. Коли картопля буде майже готова, додати порізану молоду капусту і проварити 3-5 хв. Додати щавель, всю зелень і затірку з сала. 

Яйця збити і тоненькою цівкою влити в борщ, при цьому постійно його помішуючи. Проварити борщ ще 3-5 хв. Посолити за смаком. Подавати обов'язково зі сметаною та вареним яйцем.

Смачного!

Готуйте з любов'ю, споживайте з задоволенням

Варево )))

     Ну що, шановіні бандерівці, снігірєй ви вже, думаю, наїлись podmig
Може спробуєте вражескій коктейль, під назвою ЩІ?

      Десь тут в розмовах говорили про це зєльє і я обіцяла приготувати і нарисувати.
      Спочатку розповім моє перше знайомство з цим блюдом.
Треба сказати Вам, що вперше я його спробувала в самом центрє Расейського зодчєства, в місті Ярославль.
    Їздили ми в 1990 році на екскурсію по Золотому кольцу, а жили в готелі, де нас і потчєвалі, і русскімі щамі в тому числі.
По-перше, нас, домашніх українських дівчат і хлопців завезли вдаль від Батьківщини, у нас і так був культурний шок, а тут ще й приносять якусь бадягу на обід. Кольору воно було блідо-салатово-білесе. Запаху не іздавало. Якесь рідке. Щоправда пару кусюльчиків якогось м"яса плавало. З одного вигляду було зрозуміло, що це явно не наш Борщик shock . Смак, як і очикувалось з вигляду, восторга не приніс.... Ми, хоч і були голодні, відставили це варево в сторону і стали давитись макаронами з редисяним салатом.
      [ Читати далі ]

Домашние ликеры

ликер из вишни

1 кг вишни, 0,5 кг сахара, 6 шт. гвоздики, 1 пакетик ванилина, немного корицы, один мускатный орех, 6 шт. вишневых листьев, 0,5 л водки.

Вишню тщательно промыть, удалить косточки и поместить в стеклянную банку. Добавить туда сахар и все пряности, закрыть крышкой. Банку поставить на солнце на девять дней, затем добавить водку. Через пять недель процедить и разлить по бутылкам.

 

Ликер из малины

1 кг малины, 0,5 л водки. В сироп (1 кг сахара + 1 л воды) добавить малину и поставить на солнце на 12 дней. Затем процедить добавить водку и разлить по бутылкам.

Привіт від Ектора! )))

Цей рецепт вийшов не скажу вдало, особливо на вигляд ))) але смаки гарні.
Може ми не дуже звичні до таких поєднань смаків, а може зроблений був не досконало. Та і презентація похромала prostite
Отже, на наш смак, скуштувавши цей шедевр кулінарного мистецтва ми прийшли до висновку, що його краще їсти окремо начинку від оболонки.

Як завжди картинка з книжечки smile


                          Паштет із печінки кролика
                   з мандаринами та смаженим хлібом

Інгредієнти для начинки:
1 цибулина
1/2 морквини
30 грам соняшникової олії
300 грам печінки кролика
сіль, перець, спеції за смаком
200 грам вершкового масла

Цибулю з морквою обсмажити до м"якості і викласти в сотейник.
Додати печінку, сіль і спеції. Накрити фольгою і запекти в духовці 30 хвилин при t 150С
Трохи охолодити, збити блендером і додати вершкове масло. (В рецепті написано: протерти через сито, але я не протирала)
Наповнити паштетом мариновану шкірку мандарини і залишити в холодильнику для застигання.

Мариновані мандарини
100 грам цукру
1 паличка кориці
1 зірочка бад"яну
дрібка солі
6 мандаринів

Зварити сироп з 200 грам води, цукру, приправ і солі.
Неочищені мандарини тричі обдати окропом, занурити в сироп і варити 3 години в духовці при t 110 С.
 Мандарини дістати з сиропу, обсушити, розрізати навпіл і вийняти серединку. Очищену шкірку замаринувати в сиропі 2-3 години.


Мандариновий конфітюр
1 грам агар-агару
1 ст.л.глюкози

Із сердцевин мандаринів вичавити сік, додати попередньо розчинений агар і глюкозу. Довести до кипіння і проварити 2-3 хвилини. Вилити суміш на деко і дати застигнути в желе. Готове желе збити блендером.

Хліб з висівками поламати на шматки і обсмажити на грилі.



Що хочу сказати від себе: Сироп значно виварюється, то думаю його потрібно більше, ніж в рецепті.
Мариновані шкурки смачні і необикновенні, можна робити як окремий десерт  drink
А начинку можна їсти як звичайний паштет. Мазюкати на хлібчик.


Смачного! smile






Мольфар Нечай: рецепти здорового життя

Проте щороку ранньої весни мольфар виконує стародавній обряд «набуття сили». Він знаходить у горах печеру. Там, позбавивши себе їжі й води та поринувши в глибоку медитацію, мольфар перебуває дванадцять днів. Робить він це задля того, щоб очиститися від усього негативного, що могло пристати до нього протягом року під час зцілення стражденних, і відновлює свої духовні сили.

Михайло Нечай жив у Західній Україні, в Івано-Франківській області, у Верховинському районі. Дорога до його хати протоптана в лісі цілий рік. Він - нащадок українського героя, козака-характерника, брацлавського полковника Данила Нечая.

У горах Івано-Франківщини взагалі багато цілителів, я познайомилася з чотирма, але рецепти Нечая — геніальні за своєю простотою й доступністю, а головне — дієві.

Про рецепти читайте за посиланням:
http://spadok.org.ua/molfarstvo/tsiluschi-retsepty-z-molfarsko-skarbnytsi-mychayla-nechaya
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая