ЕУ — Европејська Україна, 29.08.2013

          Площа Ринок, Львів, 28.11.2013

          Михајлівська площа, Київ, 01.12.2013

          Мајдан Незалежності, Київ, 09.12.2013

          О. Тягнибок, В. Кличко, А. Яценюк, Мајдан Незалежності, Київ, 11.12.2013

    Здоровенькі були!
    Шановне панство! Уявіть собі, я заздрю собі, заздрю через те, що мо’ хизуватися можливістю писати тут про революцію сьогодення. Я пишаюся тим, що мешкаю в европејськіј країні — Україні, а не в СНД! Відчуваю таке натхнення, піднесення, та ентузіязм, що јој і хчеться творити чудеса! В усьому цьому «винен» Евромајдан: антиколоніяльна, антикримінальна революція гідності. Мајдан надиха до праці ј плека надію на премогу! До речі, коли не помиляюся, то є третя революція сучасної України (1-а — Революція на граніті 1990 року, 2-а — Помаранчева революція 2004 року, 3-я — Европејська революція 2013 року). Цеј запис бажаю присвятити великим людям, їхнім висловлюванням стосовно Мајдану. Цитуя їх в своєму блоґу, хчу показати велич думки, шалену українську ј іноземну підтримку европејськіј і евроатлантичніј інтеґрації України, їхнє нејмовірне захоплення Україною та українським европејським нородом. Крім того, бажаю дещо підсумувати перед Новим роком, а саме деякі здобутки революції стосовно популяризації України у світі. До речі сказати, обов’язково приїздіть на новорічниј Мајдан, позаяк очікується велике святкування без спиртного ј насичена новорічна програма за участю українських (перша двадцятка рок-гуртів) та іноземних музгуртів, і не ігнорујте такі речі, про які не можна забувати в вирі революціјних подіј. Святкування почнеться в новорічну ніч вже від 21:00 з виступу Марічки Бурмаки, а о 22:00 продовжиться цікавим «зірковим» вертепом, участь в якому цього року візьме понад 20 політиків, громадських діячів, журналістів і музикантів. За допомогою активістів і волонтерів буде організовано новорічні поздоровлення, новорічниј марафон, святкове частування з революціјної кухні (салат Олів’є, салат з крабовими паличками, м’ясні страви, величезниј торт розміром 2 на 2 метри, менші торти і тисячі пляшок безалкогольного шампанського), подарункові сюрпризи за участю Святого Миколи  з евроялинкою  тощо, а најголовніше: о 23:50 буде побито рекорд Індії (6 травня 2013 року Книга рекордів Ґіннесса зафіксувала, як 121653 індіјці заспівали разом гімн у місті Лакнау), тобто буде одночасне виконання Державного Славня України з ліхтариками, ј доведено, що українці можуть співати разом у великіј кількості. Заявка вже зареєстрована в Книзі рекордів Ґіннесса. Очевидно, ваша участь в ньому ввіјде в історію. А 1-о числа святкування Нового року перетвориться в урочистості з нагоди відзначення 105-ї річниці від Уродин українського героя Степана Бандери — голови проводу ОУН-Б. Таке свято відбувається раз в житті або взагалі не бува. Будь ласка, прошу вас, не пропустіть цього діјства, подолајте зневіру і здобудьте віру, зробіть свіј власниј крок до зірок — пријдіть на святкування і принагідно приєднајтеся до лав Всеукраїнського нарідного об’єднання «Мајдан», щоби наблизити ту мить, коли ј українська зірочка засяє на прапорі об’єднаної Европи! Заповнивши анкету ј відтак долучившися до лав ВО «Мајдан», панство отрима посвідчення і значок учасника «Мајдану».
    Багато дипломатів, політиків, іноземних видань зробили певним чином заяви стосовно Мајдану. Вважаю за доцільне повідомити, що було неможливо представити їх товариству повними висловлюваннями, позаяк є цитати надто великі, а збірка з них потугнула би на цілу книжку.
    Деякі цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Юлія Тимошенко — екс-прем’єрка Вкраїни, лідерка партії Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (письмове звернення), Харків, 29 листопада 2013 року: «Сьогодні ви зробили Евромајдан креативним, життєрадісним, красивим, абсолютно мирним. Таке враження, що ви своєю особливою мовою просили Божого Благословення, і воно зіјшло над Україною та надихнуло весь світ на нашу підтримку. Ви схожі на прибульців з інших щасливих світів, які сьогодні змінюють Україну, вихоплюють її із Середньовіччя. Ваше проевропејське повстання вже назавжди увіјде в історію України так само, як студентськиј страјк на асфальті в 90-х роках, як героїзм студентів під Крутами, як Помаранчева революція, як набуття Україною незалежності. Але деякі речі я все ж хотіла вам сказати».
    Польська газета «Ґазета Виборча» (Gazeta Wyborcza) оприлюднила звернення польською, англіјською і українською до «братів українців» зі закликом (на сајті газети), 4 грудня 2013 року: «Браття українці! Сьогодні весь світ дивиться на Київ з надією ј тривогою, захоплюючись українським суспільством, яке говорить своїм справжнім голосом. Виданню «Ґазета Виборча», що є дитям польської мирної революції, особливо близькі цінності, за які нині сміливо борються зібрані на «Евромајдані»: це свобода, демократія, Европа. Польща впродовж багатьох років є вільною ј демократичною країною в складі Европејського Союзу. Україна теж має на це право! Ми закликаємо вас, браття українці, як і в часи «Солідарності»: ходімте з нами! Ходімте з нами до Евросоюзу! Витримајте на вашому Мајдані, не піддајтеся, аби вас не знищили ј не розділили, будьте хоробрими ј обачними! Нехај вам усміхається доля! Нехај Бог зішле вам силу! Хај живе вільна, демократична ј справедлива Україна — в Евросоюзі! Слава Україні!».
    Польська газета «Жечпосполіта» (Rzeczpospolita), 5 грудня 2013 року: «Млява, соціяльна, сварлива, що рятується від своїх цінностеј, ослаблена кризою Европа ма унікальниј шанс довести, що вона все ще ма мужність пријмати важкі рішення, що як і раніше є силою, з якою не можна не рахуватися… Тестом здатності Европи сьогодні є її ставлення до Вкраїни. Члени ЕУ мають рішуче підтримати проевропејські прагнення громадян цієї країни. Якщо Европа не здасть цього іспиту, збитки, які ми всі понесемо, неможливо буде виправити. ЕУ втратить, закриється для Сходу і на багато років втратить довіру. Ми маємо вимагати від керівників ЕУ зробити рішучі кроки. Першою ма бути пријнята деклярація про скасування віз для українців. Ми маємо дати їм можливість легко подорожувати країнами ЕУ».
    Одна з најпопулярніших у Польщі газет — таблоїд «Факт Ґазета» (Fakt Gazeta) на знак солідарності та підтримки українського Евромајдану випустила цілиј номер українською мовою, 5 грудня 2013 року. За словами журналістів «Факт Ґазета»: «Для тих, що вже чимало днів бореться за демократію та намагаюється прокласти собі дорогу до Европи. Аби вони знали, що не самі, і що Польща їх підтримує». Журналісти «Факт Ґазета» також ініціювали доставку видання до України та власноруч роздавали україномовниј номер на київському Евромајдані.
    Валерія Новодворська — журналістка, засновниця і голова партії «Демократичниј Союз» (інтерв’ю «Gordonua.com»), 6 грудня 2013 року: «Зараз в України сприятлива в геополітичному сенсі ситуація для европејської інтеграції, і ви не повинні її упускати. Наступного року будуть вибори до Европарламенту і там почнуть зајматися собою. Треба јти до Европи саме зараз. Путин почне лаятися останніми словами, як вуличниј хлопчисько, але нічого іншого він не зможе зробити навіть в економічному плані, тому що він зірве олімпіяду, на яку викинуті дуже великі гроші. Тим, хто вијшов на вулиці, не потрібно здаватися і слід продовжувати боротьбу, потрібно вимагати від президента рішення про відставку ур’яду, не розраховуючи на Верховну Раду. Якщо Янукович відмовиться розпустити ур’яд, пропоную приступати до ефективних методів. Не можна јти з Мајдану. Потрібно зупинити метра, транспорт. Влаштувати загальниј політичниј страјк, кампанію громадянської непокори. Зупинити все, що не пов’язано з виживанням, службовці не јдуть до праці, студенти та викладачі кидають заняття. Працюють тільки лікарі ј продуктові крамниці. Природно, опозиція повинна піти з Ради, поки потрібне рішення не буде пријнято. Від Януковича потрібно вимагати негајного підписання угоди про асоціяцію з Европою. Хај він сам їздить всією Европою і домовляється. І Юлію нехај відпуска. Це ціна, яку Янукович ма заплатити за те, що доживе на своїй посаді до президентських виборів. Інакше јому раніше доведеться піти. Шлях до Европи легким не буде, але ж люди не за шматок ковбаси стоять, а за людську гідність. Дорога до процвітання хоча би на рівні Польщі зајме 5-10 років. А Путин дасть жалюгідну рибку, яку вистачить на один обід. Те, що Росія зможе запропонувати, через 10 років відгукнеться безвихідною ситуацією. А 10 років не розгинатися — для країни повна труна. Силове втручання Росії виключено. У такіј ситуації і «Беркут» буде проти ОМОНу. Европа цього не потерпить: це не 68-ј рік. Та ј газ партнерам Росія повинна прокачувати».
    Гејден Панеттьєр — американська акторка, співачка та модель, Київ, 7 грудня 2013 року: «Добриј вечір, друзі! Усе, що є в Україні — прекрасно! Це прекрасні краєвиди, культура, Церкви. Але најголовніше — прекрасна українська душа! Те, що тут відбувається — це шанс змінити все на краще. Ви маєте право на демократію. І хочу, щоб ви знали, світ почує вас. Я підтримую вас. Продовжујте боротися! Молодці!»
    Міхеїл Саакашвілі — 3-ј Президент Грузії, Київ, 7 грудня 2013 року: «Власне я почуваюся українцем, і я є українець, і я є грузин. Я українець, і я грузін, і отже я европеєць. Я завжди знав, що одного дня Україна буде прикладом успіху. Немає в мене сумнівів в тому, що ваша перемога змінить усіх нас і Росію. Вона змусить Росію відмовитися від імперіялізму та нарешті перетвориться на великонаціјональну державу, яка ма кордони, а не узбіччя, партнерів, а не рабів».
    Архієпископ-емерит Блаженнішиј патріярх Любомир кардинал Гузар — колишніј голова і святиј отець Української Греко-Католицької Церкви, Київ, 8 грудня 2013 року: «Ясно нам тут усім зібраним, що Україна потребує великих змін. Може, дехто питає себе, звідки пријдуть ті зміни? Може, хтось нам їх подарує чи виборе? Ні. Оці великі зміни, яких бажаємо, бо вони направду потрібні нашіј державі, народу, мусимо вибороти самі. Я пригадую одну приказку, яку вперше почув у Північніј Америці, пізніше — у різних державах, серед інших народів, а останнім часом і в Україні. Ця приказка простенька, але має глибокиј зміст: працюј так, якби все залежало від тебе, а молися до Господа, якби все залежало від Нього. Працювати для молодого покоління означає, насамперед, пізнати, що таке нормальна держава. А для старших поколінь — провести глибокиј аналіз ситуації, осмислити, що треба робити. Коли працюватимемо, то осягнемо те, що потрібно. Друга частина приказки — молися так, наче все залежить від Бога. Наша молитва — це не прохання до Бога, аби він щось змінював. Наша молитва до Бога — аби Він здіјснював те, що споконвіку належить нам. Молитва — це прохання до Бога здіјснити те, що він постановив, коли ми починали бути самостіјним народом. Молитися до Бога — для нас надзвичајно важливо. Без молитви нічого не осягнемо. Тому, шановна громадо, хочу благати вас… не тільки від себе, а ј від Ініціативної групи «Першого грудня»: працюјмо так, якби все залежало від нас, молімося так, як усе залежить від Господа».
    Арсеніј Яценюк — очільник фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» у Верховніј Раді України, Київ, 8 грудня 2013 року: «Я думаю, що Ленін впав від заздрощів. Знаєте чому? Він зробив одну революцію, а Янукович дві».
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (відеозвернення по «Скајп» (Skype)), 9 грудня 2013 року: «Це моє послання до вас, хоробрих жителів України, які борються за мајбутнє, а не минуле! Американці схожі з вами в пошуку демократії. Через спроби і помилки ми засвоїли, що справжня демократія не існує без вільних, прозорих і чесних виборів. Не може бути демократії, коли арештовують і перешкоджають мирним демонстрантам. Точно не може бути справжньої демократії, коли беруть політув’язнених, таких, як Тимошенко, тому що просто не згодні з їх способами керування. Також, хочу сказати, що коли всі ви на Мајдані у Києві ј по всіј Україні дивитесь на Захід, знајте, що ј ми дивимось на вас з величезним захопленням. Ми бажаємо вам миру ј безпеки! Ми бажаємо вам ур’яду, якого хочете ви. І ми бажаємо вам сили продовжувати це. Щасти вам!».
    Жозе Мануель Баррозу — президент Европејської Комісії, Брюссель, 9 грудня 2013 року: «Лише подивіться на Україну. Ці молоді люди на вулицях України за мінусових температур пишуть нову історію Европи».
    Штефан Фюле — еврокомісар з питань розширення та Европејської політики сусідства, Брюссель, 10 грудня 2013 року: «Вільнюськиј саміт, як видається, продовжується на вулицях і на Мајданах Києва та інших українських міст. Масивна підтримка европејської інтеграції, яку показали українські громадяни за останні кілька тижнів, дає підстави вважати, що більша частина населення зробила свіј вибір щодо того, куди повинна јти Вкраїна, і що українці налаштовані мирно захищати свіј вибір. Їх вибір почули. Я вірю, що Вкраїна та ЕУ тісно пов’язані — безпрецедентно за своєю глибиною, широтою, силою і не тільки буквою, а ј духом цієї Угоди, яка може коштувати в мільјон разів дорожче, ніж простиј розчерк пера. Я захоплююся любов’ю українського народу до свободи і зрілостю її європејського духу. Вони шукають не компенсації від Европејської Унії, а шансу жити за европејськими цінностями».
    Мартин Ґор — гітарист легендарного гурту «Депеш Мод» (Depeche Mode) (ексклюзивне інтерв’ю «ТСН. Особливе»), Амстердам, 10 грудня 2013 року: «Хоча я і не стежу за новинами, проте про події в Україні знаю зі шпальт передових видань світу. Те, що ви вијшли на вулиці щоб приєднатися до Европејської Унії означа, що ви заслуговуєте бути јого частиною більше, ніж хто-небудь іншиј. Що зараз у вас відбувається?».
    Лія Ахеджакова — радянська ј росіянська акторка театру ј кіна (телефонне інтерв’ю ТСН), 11 грудня 2013 року: «Ми не відходимо від телеекранів. Я всією душею вболіваю за Мајдан. Ми так заздримо, так вдячні вам. Ну як же дорого дістається демократія. Як же дорого дістається боротьба з брехливою владою. Росії є чому повчитися в України. І на відміну від українців, росіяни при схожіј ситуації навряд чи вијшли б на Червону площу (слізно). Ну що нам робити з цією спадщиною радянської влади, я не знаю. Але я дуже пишаюся українцями. У нас в Росії це неможливо. У нас рівень цієї людської хоробрості нижче. Наш нарід можна ображати нескінченно. Громадянська свідомість нижче. Нехај вчиться Росія в України, як люди до останнього стоять».
    Вільнюськиј хор «Бельканто» (Bel Canto Choir) підтримав українців, що мітинґують на Евромајдані, ј зробив кліп на тлі українського ј европејського прапорів з титрами, виконавши українську щедрівку «Щедрик», Вільнюс, 12 грудня 2013 року: «Ми Вас підтримуємо, Українці! Ми з вами в Вашіј боротьбі за свої мрії ј ліпше мајбутнє! Любі Українці! Ми поділяємо Ваші мрії ј душею кожен з нас поруч Вас! Боріться за свої мрії! Ми завше будемо з Вами!».
    Адам Шифф — американськиј демократичниј конґресмен США, Вашинґтон, 13 грудня 2013 року: «Я сподіваюся, що Вкраїна зможе стати асоціјованим членом Европејської Унії, і це, очевидно, надія мільјонів українців. Це була дуже різка зміна курсу. Україна, яка попередньо домовилася про інтеґрацію з Европејською Унією, зокрема в економічніј сфері, в останню хвилину зробила раптовиј поворот під надзвичајним тиском з боку Росії. Очевидно, українці демонструють це своїми діями, јдучи на площі, вимагаючи зміни, вимагаючи від ур’яду подати у відставку, вимагаючи звільнення деяких політв’язнів. Я сподіваюся, що вони будуть успішними, і я сподіваюся, що це в інтересах народу Вкраїни, що інтеґруються з Европою. Економічно, це не легке завдання, але я розумію надзвичајні важелі, які Росія ма над економіками сусідніх країн, і це діјсно може змінити курс, і здається, так і сталося як у випадку України, так і раніше — Вірменії».
    Джон МакКејн республіканськиј сенатор США, Київ, 14 грудня 2013 року: «Ми віримо, що мајбутнє Вкраїни на Заході, а не на Сході. Питання про мораторіј на насильство, яке обговорили на круглому столі, є дуже важливим. Але не менш важливою для нас є потреба впевнитися, що Вкраїна буде з Европою».
    Кристофер Мерфі — демократичниј сенатор США, Київ, 15 грудня 2013 року: «Мајбутнє України знаходиться в об’єднанні з Европою, і США підтримують цеј ваш вибір. Як најбільш молодиј зі 100 сенаторів США, я маю особливе послання до молодих людеј, які зібралися тут: шлях до змін лежить через мирниј протест. І в Америці ми вітаємо те, що, незважаючи на насильство, яке сталося на Мајдані, ви стоїте за мирниј протест. Продовжујте боротьбу!».
    Джон МакКејн республіканськиј сенатор США, Київ, 15 грудня 2013 року: «Я пишаюся народом України і јого прагненням установлення демократії в країні. Ваш мирниј протест, ваша мирна боротьба надихають вашу країну на зміни. Ми тут… щоб підтримати право України змінити свою долю, вільно, мирно і демократично. І ваша доля знаходиться в об’єднаніј Европі. Вкраїна зробе Европу краще, а Европа зробе Вкраїну краще! Для всіх українців повідомляю: Америка разом з вами!». (Інтерв’ю «Українськіј правді»), того ж дня: «Я бачив чимало цікавих речеј у своєму житті. Але мені здається, що з тим явищем, яке я бачу зараз, навряд чи щось може зрівнятися. Ентузіязм і дисципліна сотень тисяч людеј нејмовірна, це вражає! За останні 3 тижні не було жодного серјозного інциденту, окрім того часу, коли ур’ядові сили атакували демонстрантів. Я прилетів сюди спеціяльно. Я бував в Україні багато разів і досить добре проінформованиј про те, що тут відбувається. Я хотів спеціяльно бути тут в цеј час, щоб отримати власне враження. А, крім того, хотів показати підтримку нашого Конгресу демонстрантам, які борються за демократію і свободу».
    Ребекка Гармс — очільниця фракції Зелених у Европарламенті, Київ, 15 грудня 2013 року: «Якщо ви чуєте якусь інформацію про те, що нібито угоду про асоціяцію заморожено, то це неправильна інтерпретація, оскільки існує єдиниј статус цієї угоди з Україною: ведуться переговори, і він (статус) залишається незмінним з часу проведення Вільнюського саміту ј до сьогодні. Особливо зараз ЕУ ма гарантувати, що рішення з приводу того, підписувати чи ні угоду про асоціяцію ма пријматися українським народом. Я відчуває гордість від того, що перебуваю поряд з людьми, які мітинґують на Мајдані у Києві, оскільки відчуваю відданість людеј европејським цінностям. Люди, які стоять на Мајдані Незалежності сьогодні, можуть бути впевнені, що більшість европејських громадян їх підтримують. Жителі ЕУ знають, що якщо є вибір між москвою і Брюсселем, то краще обрати друге, тож вони добре розуміють причини протестів в Україні. Так само, якщо жителі ЕУ бачать, як спецпідрозділи нападають на мирних протестувальників, то вони, природньо, стають на захист мирних протестувальників. З усіх учасників «Східного партнерства» Україна — најважливіша країна для Европејської Унії. Як розвиватиметься ця програма, значною мірою залежить від України. Це не лише најбільша країна по сусідству з нами, це також (я кажу про це з власного досвіду) најбільш демократична країна: її громадяни абсолютно віддані демократії, виборам, можливості змінити владу. Політично ця країна значить для Европи дуже багато. В Україні проблема з демократією стосується політичної еліти. Громадяни Вкраїни навпаки демонструють, що Вкраїна може незабаром стати істинно демократичною».
    Елмар Брок — голова комітету Европарламенту з міжнародних справ, Київ, 15 грудня 2013 року: «Европа залиша відкритими двері для Вкраїни. Я дуже сподіваюся, що уряд України скористається цією можливістю. На сьогодні Европа вимага від української влади звільнення всіх політв’язнів — як екс-прем’єра Юлії Тимошенко, так і людеј, які були затримані на Мајдані».
    Мамука Мамулашвілі — президент федерації змішаних єдиноборств Грузії, Баку, 18 грудня 2013 року: «Команда Націјональної федерації змішаних єдиноборств Грузії своє 3-є місце на фінальному турнірі кубка світу присвячує всім українцям Евромајдану! Ми з вами, ми переможемо! Мої рідні українці, не здајтеся, сьогодні ви боретеся і за нашу свободу! Не дајте лукавому зламати вас, ви останніј рубіж оборони! Слава Україні! Грузія з вами!».
    Сергіј Лојко — журналіст «Лос-Анджелес Тајмс» (Los Angeles Times), москва, 19 грудня 2013 року: «Шановниј пане Президенте, дозвольте, будь ласка вам задати… ой, только что вернулся из Киева, воздух свободы не выветрился», — так почав звернення до В. Путина на прес-конференції, задаючи питання про можливість введення росіянського віјська в Україну.
    Віра Фарміга — пластунка ј голлівудська зірка (відеозвернення), 20 грудня 2013 року: «Як американка, що пишається своїм українським походженням, я хочу висловити свою солідарність з українським народом. Окремо я хочу висловити глибоке занепокоєння у зв’язку із останніми подіями в Україні та із застосуванням сили проти мирного протесту. Ці мужні громадяни — діти, онуки, студенти, духовенство — продовжують стояти, одну ніч за іншою, на лютому холоді, сповнені рішучості жити у вільніј країні, у справжніј демократії. Мої дорогі співвітчизники, хочу, щоб ви знали: я — поруч з вами. Я підтримую боротьбу українців за свободу самовизначення гідності. Ті з нас, хто є від вільного світу, не повинні стояти мовчки осторонь».
    Даля Грибаускајте — президент Литви, Брюссель, 20 грудня 2013 року: «Українська влада втратила довіру Евроунії, але Европа залишається відкритою для українців. Европа є відкритою для українців, але не обов’язково для нинішньої української влади. Нинішня українська влада втратила довіру Евроунії, коли відмовилася підписувати угоду про асоціяцію на саміті у Вільнюсі. Українці самі мають визначати своє мајбутнє».
    Герман ван Ромпеј — голова Европејської ради, Брюссель, 20 грудня 2013 року: «Я вірю у ваше европејське мајбутнє. Рух України до Европи можна сповільнити, але не припинити».
    Карл Більдт — міністр закордонних справ Швеції (інтерв’ю «Українськіј правді»), 27 грудня 2013 року: «Я покладаю свої сподівання на те, що 2014 буде більш вдалим роком для Вкраїни, роком, коли країна зможе повернути довіру і віднајти свіј шлях вперед. Можливості безмежні. Цілеспрямованість протестувальників на Мајдані є достатнім доказом готовності країни до руху, якщо знајдеться тој, хто готовиј очолити цеј рух. Люди, які здатні тиждень за тижнем протестувати за мінусової температури, готові перенести болісні, проте необхідні економічні реформи. Нарід, якиј зібрався на најбільшу проевропејську демонстрацію всіх часів, гідниј того, щоб одного дня јого країна повністю долучилася до европејського співробітництва. Україна — европејська країна, і вона належить до европејської родини народів».
    Так само підтримали українців іноземні дипломати, переважна більшість з яких побували на Мајдані: Александер Квашьнєвськиј — член місіїї Европарламенту в Украіні; Ян Томбіньськиј — голова представництва Европејської Унії в Україні; Яцек Саріуш-Вольськиј — депутат Европарламенту, віце-президент Европејської нарідної партії; Бред Шерман — демократичниј конґресмен США; Вікторія Н’юланд — заступниця державного секретаря США; Вільям Гејґ — британськиј міністр закордонних справ; Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки; Мартин Шульц — Президент Европејського парламенту; Марцин Војцєховськиј — польськиј журналіст газети «Ґазета Виборча» ј режисер-документаліст; Пет Кокс — член місіїї Европарламенту в Украіні; Пітер Стано — речник еврокомісара Штефана Фюле та головниј речник Евроунії з питань «Східного партнерства»; Стивен Пајфер — бувшиј сол США в Україні; та багато інших.
    На Мајдані Незалежності за Помаранчевої революціїї 2004 року лунали заклики на кшталт: «За поняттями — ні!», «Ні, — брехні!», «Потрібні зміни!», «Разом нас багато!», «Ющенко — так!». Проте наразі за Европејської революції на Мајдані Незалежності, що перетворився на центральниј Евромајдан лунають заклики (гасла): «Разом до перемоги!», «Україна — це Европа!».
    Деякі наліпки з Евромајданів:
«Беркуте», ми стоїмо за мајбутнє ваших дітеј. * Я дихаю вільно. * Янукович — підарешт! * В Европу без Ялинковича! * Вимога №1: відставка Януковича * Від Межигір’я хај лишиться тільки пір’я. * Влада — це ми! * Всі на Київ! * ЕУ Так. * Іграшки не красти! Ти ж не Янукович!!! * Київе, вставај! * Луганщина — вольниця країни. * Мајданемо Януковича! * Нас б’ють за наші гроші. * Путяро, іди геть. * Свободу не спинити! * Так! Мені більше всіх треба! * Територія вільна від беркутушок!
    Деякі плакати з Евромајданів:
Або в кајдани… або на Мајдани! * Азіров! Ті запутілся! * Я јду за тих, хто зараз удома. * Я обираю ЕУ. * Я стою, щоб вони пішли геть. * Я українець, я европеєць. * Я хочу з ЕУ. * Я ціную свою СВОБОДУ!!! А ти? Якщо так — ставај поруч! * Яника на нари. * Януковичу, ми не бидло! * Януковича до суду! * Бајдужість убива. * Берегове! Вставај! Европејськиј вибір захищај. * Боже, Вкраїну збережи! * Брюссель, не здавај Україну. * Ванкувер з вами. * Вітю, не ганьби Донбас! Просто јди на хрін! * Вітю, не зли Троєщину. * Влада купається в нашіј крові. * Врятуј своє европејське мајбутнє. * Встань, не мовчи, захисти своє мајбутнє. * Геть з України, кате Украни. * Джон Траволта проти Януковича. * Діяспора з вами. * Діду Морозе, подаруј мені на Новиј рік відставку ур’яду. З любов’ю Евромајдан. * Дістали! Досить! * Дніпро за Европу! * До Европи без Янука! * Досить мовчати, час вирішувати! * Досить мріяти, пора діяти! * Европа — наше мајбутнє! * Европа починається з тебе! Студенти обирають ЕУ! * Европејське покоління. * ЕУ або відставка! * За Вкраїну до кінця!!! * Запрошуємо тебе до Европи — будемо дружити сім’ями! (В. Путину) * Зека — на јолку. ПР — на нари. Ур’яд — у відставку. ВР — на перевибори. Україну — до ЕУ. * Зека — на нари, тоді підемо на пари. * Китај! Януковичу не довіряј! * Клюїв — замовник кривавої јолки. * Ласкаво просимо до Києва. Правда переможе. Любов врятує Вкраїну. (Жіночиј миротворчиј патруль) * Лучани обирають ЕУ! * Маєш яјця — виходь на Мајдан. * Мај мужність — користујся розумом! * Мајдане! Я з тобою! Я — Сміла. * МедведЧУХАЈ геть із Закарпаття! * Ми в Европу, а ви? * Ми обираємо европејські цінності і европејські правила гри. * Милості не просим, віддајте наші гроші. * Міліціє, будь з народом. * На цвинтарі ілюзіј вже нема місця для могил. * Молдавани европејці! Одесити азіяти! * Наблизь Україну до Европи! * Нам набридло бути в попі, дајте нам пожить в Европі. * Наш дім Европа. * Наше мајбутнє — це Европа. * Не бијся — нас вијде мільјони! Не біјся — нас вијде мільјони. * Не зли Мајдан! * Не јди. Залишајся на Мајдані!!! * Не клюј ЗМІ. * Не мовчи! Виходь! Скажи Ні владі бандитів! * Не пробачимо кривавого розгону Мајдану. * Одеса за ЕУ. * Один за всіх, всі за одного! * Партія реґіјонів добігає до кінця. * Рабів до раю не беруть. * Разом до перемоги! * Рятујмо неньку Вкраїну! * Революція — це Мајдан. Мајдан — це ти!! * Реґіјонали продали Вкраїну Путину! * Ригіјони геть! Януковича геть! * Різдво без Януковича. * Свято наближається! * Свобода за евроінтеграцію. * Сильніші разом. Україна — це Европа. * Слава всім тим, хто прокинувся, хто пријшов. Слава Україні. * Слава нації. * Студент за студента. * Студенти за Европу! * Сьогодні у в’язниці опозиція — завтра весь нарід! * Тернопіль — це Европа. * У наших дітеј вкрали мајбутнє та ще ј б’ють. * Удавися своєю јолкою! * Україна — єдина родина. * Україна — частина Европи! * Україна без Янучари, Росія без Путяри. * Україна не стане на коліна! * Україно, вставај! * Україно, до бою, Україно, ми з тобою! * Українці! Виходьте на страјк! * Фашисти геть. Ґестапо геть. Київ наш. Геть з Києва. Київ вставај. * Хама на гілля! * Холодниј розум, сталеві нерви і гаряче серце. * Черкащина за европејську Вкраїну!* Чорні брови, карі очі — я за Путина не хочу! * EROR 404 Demokracy Not Found. (Київ) * Es geht um unsere freiheit. (Берлін) * Euromaidan in Paris. Ukraine = EU. (Париж) * Europe! We need your support! (Київ) * Get off sofa. Join Европа! (Київ) * London supports Euromaidan. (Лондон) * No alla violenza in Ucraina. (Рим) * No Putin, no cry. (Київ) * No Russia between Ukraine and EU. (Ванкувер) * Putin, go away and never come back. * Putin, kiss my EU. (Мельбурн) * Say NO to Violence in Ukraine. (Лондон) * Shame on the Government of Yanukovych! (Дублін) * The future of Ukraine is in Europe. (Осло) * Ukraine for European Union. (Мельбурн) * Ukraine Go West. (Відень) * Ukraine is Europe. (Відень) * Ukraine is not Putin's slave. (Чикаґо) * Viktor Yanukovych Lost Opportunity Ukraine. (Відень) * Yanukovych is not Ukraine. We do not forgive. (Варшава) * Yanukovich, we are fucking angry! (Київ)
    Деяке скандування з Евромајданів:
Банду геть. * Відставка! * Влада в Україні стоїть на Мајдані. * Ганьба. * Досить бити журналістів! Досить бити громадських активістів! * Клюєва на нари, Захарченка до пари! * Ми не забудемо * Міліція з народом. * Не бреши! * Не виконујте наказ. * Ні — політичним репресіям! * Пшонку на тушонку! * Разом — і до кінця. * Разом — сила! * Революція * Робиш — не біјся, боїшся — не роби. * Слава Україні! — Героям Слава! * Стоїмо! * Схід і Захід разом. Приєднујтесь до нас. (Жіночиј миротворчиј патруль) * Україна — це Европа!
    Як казав Михајло Грушевськиј — 1-ј Президент УНР: «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна». Зараз Україна просто необхідна Евромајдану, за неї борються мільјони. Головні заклики Евромајдану — збереження України, ототожнення себе з Европою, боротьба за свої права та істину. Еврореволюція в Україні дала світові нові слова, які увіјшли в світовиј лексикон, повсякденниј вжиток ЗМІ і Вікіпедії: Евромајдан (Euromaidan) і тітушки (titushky, titushkos). Зі святом вас! Бажаю єдності нації. Не журіться, тримајтеся! До перемоги!!! Хај Мајдан буде в серці кожного з нас!
    Бувајте здорові!

    Панства бачення щодо першини по перемозі Еврореволюції в Україні? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «Вивід ЧФ з України», «Люстрація України», «Українізація України» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

Цей фільм про те, як українські студенти у 1990 році відстояли право на гідність, право на свободу, право на власну державу. Фільм-спогад про студентську політичну акцію в Україні у жовтні 1990 р., голодування студентів на Майдані Незалежності (тоді - площа Жовтневої революції) та відкритий виступ проти останнього комуністичного уряду радянської України. Ця подія стала початком кінця радянської дійсності. 

29 лютого, 2012    Богдан Буткевич; Київ – Донецьк – Луганськ   Мешканці регіону все більше внутрішньо готові до протестів, хоча визначеності та усвідомленої альтернативи ще немає Більшість луганчан чи донеччан, із якими вдалося поспілкуватися під час подорожі до цього неповторного регіону, не ображаються на, здавалося б, в’їдливу речівку «Спасибо жителям Донбасса за президента…». За два роки свого правління влада встигла дошкулити навіть своєму ядерному електорату, який і сам починає розуміти, що комусь таки треба подякувати за втрачені ілюзії. Склалося враження, що Вікторові Януковичу і Ко вже не пробачать «покращення життя вже сьогодні» тільки тому, що вони тут «свої». Поки що рівень незадоволення на Донеччині не перейшов критичної межі відвертого бунту, але стійка тенденція до цього є очевидною.

ЧУЖІ СЕРЕД СВОЇХ   «Я завжди голосував за Януковича, але він виявився... (далі лунає ненормативна лексика. – Авт.)», – емоційно реагує Андрій Альошкін, екс-шахтар з Антрацита, а тепер різноробочий із Луганська, на запитання про ставлення простих людей на Донбасі до влади, яку вони обрали.

За останні півроку соціально-політичні настрої тут різко змінилися. Якщо 2010-го спостерігався певний оптимізм реваншистського характеру, мовляв, «перемогли нарешті свої», у першій половині 2011-го – збайдужіння до політики як такої, то тепер градус негативу щодо, здавалося б, «своєї» влади починає зашкалювати. Нинішній президент з однопартійцями ризикує опинитися чужим навіть серед своїх. У розмовах не на диктофон люди з керівництва регіону визнають, що у владі зараз велике занепокоєння щодо Сходу – ПР його втрачає.

«Запитую в п’ятикурсниці, що приходить на іспит: «За кого голосуватимеш?» – розповідає Сергій Н., професор Східноукраїнського університету імені В. Даля (на Донбасі більшість усе ж традиційно побоюється відкрито називати речі своїми іменами. – Авт.). – Відповідає:«За комуністів». Перепитую: «Чому?» А вона: «Та дідусь сказав, що так треба». Оце, на жаль, у нас дуже поширено. Старі голосують за звичкою, молоді або взагалі не йдуть на дільниці, або ставляться до цього з цілковитою байдужістю. Але все ж не всі. Дедалі більше громадян починають думати головою. Наприклад, я підтримуватиму демократів, хай там які б вони були, але все ж кращі за так званих наших. Головна проблема для багатьох – брак альтернативи. Хтось, звичайно, за комуністів побіжить віддати голос, але розумні люди розгублені».

Утім, наразі усталена, здавалося б, навічно ідеологема «це сучий син, але це наш сучий син» дала тріщину, навіть враховуючи, що «Донбасс убеждений не меняет». За останні два роки різко знизився рівень життя пересічного мешканця регіону – надто великий розрив між очікуваннями та реальністю, особливо на тлі того, що в когось таки Межигір’я розростаються. «Я цього Януковича ненавиджу, – аж плюється слиною грузин-таксист похилого віку з Донецька. – У 2010 році всіх своїх пасажирів пропагував, щоб за нього голосували. Тепер цим людям буде соромно в обличчя дивитися. Як може бути, щоб тут ціни були вищі, ніж у Києві. Таке враження, що все робиться нашим коштом. Вони нас зовсім за дебілів вважають чи що?» При цьому в головах донбасівців одночасно уживаються два абсолютно різні сприйняття влади нинішньої й влади як такої. З одного боку, ці люди вкрай вороже налаштовані до будь-кого чи того, що її символізує. «Упирі» – характеристика, яку дуже часто можна почути від місцевих мешканців. З іншого – в їхній свідомості поряд із цією вродженою анархічністю степового походження вживається абсолютний конформізм, що іноді набуває вигляду байдужості. Більшість із них зараз на проміжній стадії між байдужістю (людям просто все одно, хто у владі, бо вони її не сприймають) та відкритою ненавистю.

Читайте також:Повсталий Донбас

БУДЕ ЯК БУДЕ   Хоча багато українців ще прекрасно пам’ятають гупання шахтарських касок об київську бруківку на початку 1990-х, виявляється, що реальна кількість пасіонаріїв поміж жителів Донбасу мізерна. Як і людей, що розуміють та готові обстоювати тут свої інтереси. Більшість вважає, що боротися за права, особливо на шахтах чи заводах, – це знищувати свій прибуток. Понад те, не задумуються над таким питанням, просто виживаючи в наявних реаліях і сприймаючи їх як даність. «Коли ти працюєш і мовчиш, то тебе ставлять на нормальну ділянку в забої, – пояснює колишній шахтар, поет Олександр Сигида із села Атаманівка під Луганськом. – Отримуєш навіть тисячу доларів. А як починаєш патякати зайве, то ніхто тебе не виганяє, навіщо. Просто прикріплюють до поганої ділянки, і твоя зарплата, що залежить від видобутку, одразу різко зменшується. От і ризикуй щодня життям за півтори тисячі гривень на місяць і будь волелюбним або мовчи в ганчірку й заробляй нормальні гроші. Кожен вирішує для себе сам. Але люди якось звикли ризикувати життям – це вже ніби само собою зрозуміло». Справді, донбасівці, на диво, фаталістичні. «Хай буде, як буде» – такий слоган найкраще відображає їхнє мислення.

Що дуже дивує, то це те, як шахтарі терплять такі нелюдські умови праці з величезною, як свідчить статистика, кількістю смертей, ризиком (не всі вони отримують по тисячі доларів на місяць). Однак ті, з ким поспілкувався автор цих рядків, одностайні: винні в аваріях не тільки керівники підприємств. «Чоловіче, та повір, таких аварій, як на «Суходольській» (2011 року загинуло 28 осіб. – Авт.), у нас і за совка було дуже багато, – стверджує Олександр Сигида. – Зараз навіть трохи менше стало, просто тоді про це мовчали, хоча вони були не менш страшними. Зверни увагу, коли трапляються найбільші – у серпні. А чому? Тому що до Дня шахтаря знову-таки з радянських часів треба було видати на-гора рекордну кількість вугілля. І ще тоді люди навчилися затикати ганчіркою датчики метану, щоб вони не заважали працювати, адже аварійна система вмикається, тільки-но концентрація газу в повітрі хоч трохи починає перевищувати норму. Тому найчастіше в аваріях винні самі люди таїхнє халатне ставлення до власної безпеки».  Читайте також: Донбаська широта

«90% шахтарів, хоч як різко це прозвучить, – мовчазні раби, – ділиться своєю думкою лідер громадського «Трудового руху «Солідарність» Костянтин Ільченко зі Свердловська Луганської області. – Ось, наприклад, мій колега по профспілковому руху Геннадій Зімін, який через свою боротьбу з місцевою вугільною та наркомафією став інвалідом і втратив усе майно. Але ж він такий чи не один на все місто. Цей натовп ніколи нічого не зрозуміє. Ти їм пояснюєш, що треба обстоювати права, бо це ваші ж гроші,а вони мовчать. Тільки-но бригадир йде з ділянки, починають поплескувати тебе по плечу й казати: «Молодці, ви все добре робите, захищаєте нас». Але коли той повертається – все, ніби з тобою й незнайомі. Відтак що можуть змінити активісти, якщо, наприклад, у нашої профспілки «Спільна дія» по 10–15 людей у колективах ще й не з кожної шахти, а там працюють зазвичай щонайменше 200–300 осіб? Але коли вони прокинуться, мало не здасться нікому. А це незабаром станеться, бо дедалі важче виживати».

Донбаськими містечками відчутно котиться хвиля глухої ненависті,яка проривається назовні поки що за чаркою на кухні або під час традиційних розмов за «тормозком» перед спуском до шахти. А також виявляється у дедалі більшій кількості розбоїв та грабежів стосовно заможних донбасівців: депутатів, бізнесменів, держслужбовців. «Зараз міліція просто не показує реальних даних щодо скоєних злочинів, – стверджує Костянтин Ільченко. – І це дуже погана тактика. Адже більшість тутешнього населення поки що є інертним стадом. Але тільки-но воно зрозуміє, що можна, майже як у 1990-ті, піти до сусіда, в якого лежать котлети в холодильнику, дати йому виделкою в очі й забрати м’ясо собі, почнеться жах. Партія регіонів сама не розуміє, що робить і яких демонів випускає назовні. У ті ж таки 1990-ті в людей ще залишалися певні ілюзії, тому якось перенесли лихоліття та невиплати зарплати по півроку.Зараз немає ні страху, ні совісті – лише бажання хоч якось заробити в умовах цілковито розграбованого виробництва. Варто тільки комусь відкрито почати – і все це спалахне таким кримінальним полум’ям, що його вже нічим не загасити».

Кримінальний підтекст взагалі є дуже знаковим на Донеччині. Річ навіть не у фактично найбільшій тут кількості зон на людину в країні. «Уркаганство» так тісно в’їлося в кожну шпарину, що стало синонімом чогось на кшталт «бути чоловіком», «мужнім». Ще з радянських часів на Донбасі зеків намагаються відправляти до «своїх» зон, за місцем проживання, так би мовити. Насамперед з погляду економії, мовляв, коли родичі близько, то й годувати не треба. Між іншим, у сумнозвісному місті Суходольську дорога до зони має значно кращий вигляд, ніж центральна вулиця.

Читайте також: З плавильного казана імперії

ГРОШІ ПО-ДОНБАСЬКОМУ  У луганських маршрутках за проїзд платять (2,50 грн) не при вході, як у більшості українських міст, а, навпаки, при виході. У цьому проглядає щось рудиментарне радянське. Чи не з’являються тут такі правила з поправкою на місцеву ментальність: можливо, люди сприймають маршрутки як такий собі варіант таксі. Коли ж вчитуєшся у назви вулиць, які, здається, взагалі не змінювалися з часів розпаду СРСР, ця смілива теорія перестає здаватися просто інтелектуальною забавкою. Головна вулиця Совєтська задає відповідний ритм світосприйняття...За офіційною статистикою, мешканець Донбасу заробляє більше, ніж представник інших регіонів, окрім столиці. Зарплати в багатьох людей, які працюють на металургійному комбінаті чи шахті, справді порівняно високі. На державних об’єктах це в середньому 7–8 тис. грн. На «копанках» за місце теж тримаються зубами, адже за день роботи шахтар може отримати 300–500 грн, лебідчик – 150–200 грн. У приватному секторі в Донецьку тіньові зарплати майже київські: $500–1000 на місяць. Але в маленьких містечках – скрута.

«Так повелося ще з радянських часів, – розповідає Олександр Сигида. – Шахтарі свої гроші витрачали на «бухло», а будинки розвалені. Мінливий у нас народ». Типове явище для Донбасу – цілі квартали напівзанедбаних житлових будинків, «мертві» міста й села, де раніше жили працівники тепер закритих чи збанкрутілих шахт і заводів. Картина там апокаліптична.

Багато людей тут сподівалися, що коли прийде «своя» влада, то можна буде заробити. Натомість за останні два роки умови ведення бізнесу в регіоні неймовірно ускладнилися. Автохтони одностайні: «господарі життя» вирішують свої проблеми їхнім коштом, переспрямовуючи фінанси в будь-які інші кишені чи регіони, але не в їхні. «Мій знайомий зібрав гроші й вирішив відкрити приватну шахту, – розповідає будівельник Сашко з Луганської області. – Спочатку всец хотів по-чесному – зробив. Але, прийшовши першого разу платити податки, одразу зрозумів свою помилку. Він розрахував суму, вписав у декларацію, а йому інспектор каже: «Ні, так не піде». І малює втричі більшу, мовляв, або плати «на лапу», або, якщо по-чесному, то втричі більше, як я сказав. Звичайно, він дав хабара, а вже наступного дня закрив підприємство. Певна річ, формально –шахта перетворилася на нелегальну «копанку», та працює й досі. Він собі платить, кому треба, в податковій і райадміністрації, і все ніби гаразд, поки що ніхто його не чіпає, але з кожним місяцем тягнуть усе більше. Думає про закриття»...

З Донецького залізничного вокзалу до центру міста можна потрапити трамваєм або маршруткою. Якщо останньою, то проїздиш повз вилизаний, красивий, сучасний бізнес-центр «Ахметов-сіті», як його називають місцеві. Якщо ж сісти на трамвай, то за 20 хвилин очікує подорож крізь нетрі, з якими можна порівняти хіба бразильські фавели абощо. Ось такий нині увесь Донбас: Межигір’я і бідність. Раніше місцеві мешканці з такими контрастами мирилися. Нині ж це їх не просто дратує – обурює. 

Читайте також: Луганськ завжди знаходився під пресом донецьких

Те, що вона буде - вже ніхто не має сумніву. Сумнів є тільки у тому, якою вона має бути?

Заява «Правого сектору» з приводу небезпеки антидержавних провокацій.

Ми з кількох джерел отримали оперативну інформацію про те, що в найближчому часі є невиключеним проведення низки терористичних актів, спрямованих на очорнення «Правого сектору» та інших силових структур Майдану, сіяння паніки у суспільстві, наростання сепаратистських тенденцій та створення базису для розширення репресій. Ці теракти можуть бути вчинені агентурою ФСБ за можливої підтримки окремих представників МВС України.

Про імовірність здійснення терористичних актів також свідчить заява внутрішньо-окупаційного міністра МВС Захарченка, згідно з якою «праворадикали» ніби то самі готуються до здійснення терактів. Знаючи специфіку МВС та його найвищого керівництва, неважко здогадатися, що якщо Захарченко заявляє про можливість терактів, то такі теракти можуть бути вчинені з його відома.

«Правий сектор» офіційно заявляє, що не готує жодних терористичних актів. Сама думка про використання терактів, під час яких могли б постраждати невинні люди, для нас є неприпустимою. При чому мова іде не лише про неетичність подібних «методів боротьби», але й про те, що вони не мають нічого спільного зі стратегією Національної революції.

Наполегливо звертаємося до ЗМІ з проханням максимально поширити подану вище інформацію. Ймовірність влаштованих іноземними спецслужбами терактів є досить високою. Попередити їх технічно дуже важко. І лише викривши ворожі плани, можна звести їх на нівець. Вороги державності української нації готові пожертвувати життям пересічних громадян задля того, щоб створити образ «екстремістів». Ми, натомість, повинні сформувати таке інформаційне поле, у якому реалізація ворожих задумів буде не ефективною.

Центральний штаб «Правого сектору»

Перефразую згідно заголовку, та й в такому контексті якось більше підходить під ситуацію в Україні:
- Кожен раб має того власника на якого заслуговує.

http://www.youtube.com/watch?v=ca3VXTmOYrs

В Арабській Республіці Єгипет, в столиці м.Каїр, на центральну площу Тахрір (що показано на відео) рівно після першого року правління, вперше демократично обраного президента мусульманського-радикала Мурсі (в Єгипті більшість мусульман але поміркованих) люди піднялись на масові акції протесту, люди які до цього 30 років були під тоталітарним режимом - Мубарака. 
В Єгипті при середній зарплаті 100 у.о. прості Люди говорять - "Загину або здобуду цивілізований Єгипет, іншого вибору в мене нема". До речі, загинути в Єгиптян досить реально можна, спеціально озброєні групи радикалів-ісламістів прихильників президента пробували вчиняти масові безпорядки з метою залякування людей, загалом загинуло близько 50 людей, але не вдалось зламати хребет Єгиптянам, вони не захотіли бути рабами.

В Європейській країні Україна, в столиці м.Київ,   .......................................... (далі щось писати просто соромно).

* Ситуація в Україні й Єгипті дуже схожа, як і ми Єгиптяни голосували за Мурсі щоб скинути 30-ти річний тоталітарний режим Мубарака, через рік правління Мурсі люди зрозуміли, що окрім впровадження радикального мусульманства Мурсі нічого не цікавить, й Єгиптяни 75% з яких мусульмани вийшли скидати афериста. Як і в Україні регіони, що більш темні (бо не дійшла до них цивілізація), були прихильниками партії Мурсі "Брати мусульмани", столиця м.Каїр сказала своє слово, не дивлячись на завезені в столицю групи бойовиків. А що може сказати столиця маленьких уркаїнців м.киЇВ - "ЇВ чи не ЇВ", більше здається нічого не цікавить (рабів) маленьких уркаїнців - "славних прадідів хоробрих - правнуки погані". 

"Встань, Хмельницький, встань, Богдане,
Повставайте всі гетьмани!

Встань, Тарасе, пробудися,
На свій нарід подивися ..."

" Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!.."

Прошу подивитись хоч першу хвилину відео й дати чесну відповідь в опитуванні, 
- що ви загалом думаєте про теперішнє населення України ?

 Сплошные сегодня вопросы и не нахожу на них ответа:

1.Почему стали разгонять Майдан?Ведь так делал душитель свободы Янукович.Он же никому не мешает и люди на нём отстаивают свободу и демократию.

2.Если на майдане стоят агенты Кремля,то у меня вопрос:Почему Рыцарь без страха и упрёка Наливайченко не арестовал вражеских агентов?Они тогда давно должны быть на допросах в подвалах СБУ.

3.Почему приняли отставку пламенного революционера,гиганта мыслей и пламенного оратора Андрея Парубия?Как страна будет без него?Кем его можно заменить?Вижу единственную кандидатуру;Юрий Луценко.

4.Где честь и совесть страны Юлия Тимошенко?Почему она не помогает стране в это трудное время?

8 серпня 2011 року представники опозиційних партій об'єдналися в "Комітет опору диктатурі" в Україні. Заяву про створення "Комітету опору диктатурі" в Україні підписали Європейська партія України, Партія захисників вітчизни, партія "Народна самооборона", "Батьківщина", "Реформи і порядок", "Громадянська позиція", "Наша Україна", Народний рух України, "Фронт змін" та Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Повний текст заяви подано нижче.

"У зв'язку з загрозою, що постала перед українською демократією, ми, представники політичних партій та громадських організацій, заявляємо про об'єднання своїх зусиль у Комітеті опору диктатурі.

Репресії проти громадських діячів, арешти опозиційних партійних лідерів стали для правлячого режиму засобом усунення політичних опонентів, спробою встановлення в Україні диктатури.

Ми закликаємо всіх, кому не байдужа українська незалежність і демократія, дати відсіч цим спробам.

Ми вимагаємо негайного звільнення усіх політичних в'язнів, відновлення відкритих судових розглядів і повернення судової системи України у правове русло, а не використовувати її як засіб розправи над опонентами владного режиму".

Додати лічильник!

Зависла в повітрі холодна війна,

Накрила Вкраїну російська чума.

Мов кодло гадюче, підступне й слизьке,

Повзе Україною лихо людське.

 

Зомбоване військо, брехливі вожді,

Це нелюди дикі, жорстокі й дурні.

Це натовп безликий тварюк і убивць,

Немає в них мізків, нема у них лиць.

 

Це армія пекла, служителі зла.

Та в них на майбутнє дорога одна.

Чуму триколірну у край наш несуть,

Від вірусу свого самі ж і впадуть.

 

 Загинеш навіки, російська чумо!

Зітрешся з землі, як собаче лайно.

З мечем і з війною до нас ти прийдеш -

То ж знай, від меча ти,тварюко,й помреш!

Що ж за любий друг це такий, як до цього запеклого активіста помаранчевого майдану не дотягнулись загребущі руки зеків? Як йому вдається так успішно вести бізнес в умовах тотального контролю та пограбування бізнесу овочевими структурами, коли на кожен крок нюворишам дає дозвіл голова овочевого ПРитону? Як цьому талановитому палкому опозиціонеру, з палким опозиційним каналом, з палким родоводом, вдається так палко розвивати свій бізнес, можливо палка опозицію до БЮТ за часів любих друзів дає зараз свої переваги, можливо він тоді вже бачив та працював на голубу перспективу України. Якщо зараз озирнутись в той час то правий був попрошенко звичайно, бізнес у нього зараз "шепче" та й любі друзі всі шоколаді. Добре все прорахував стратег попрошенко, на виборах при перемозі ЮВТ помаранчевий авторитет кума не дав б потоптати бізнес, а при виграші овочів маємо те що маємо. Ох питань як завжди більше чим відповідей на поверхні, будемо сподіватись час зможе дати відповіді на ці складні питання, а нам залишається тільки здогадуватись. 

Доживемо та не з овочіємо то побачимо як говориться.

Попрошенко установил контроль над еще одним заводом

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?poroshenko_ustanovil_kontrol_nad_eshhe_odnim_zavodom&objectId=152156 

Петр Попрошенко ждет трамвая

http://kommersant.ua/doc/1839389 

Попрошенко продав Криму шкільні автобуси дорожче, ніж Тобачнику

http://www.epravda.com.ua/news/2011/11/2/304115/view_print/ 

* Був головою бюджетного комітету за часів Кучми - називали голубим злодійком. На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив власну фракцію „Солідарність”, а згодом — партію «Солідарність». Остання восени того ж таки року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів. У грудні 2001 року партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25% голосів виборців. Це з Вікі..

** Дякую добавлю до теми, людська память має погану звичку забувати Я памятаю як Свобода бігала по міліонерах й пропонувала поділитись, попрошенко вскипів (на відміну від ахмеда, пінчурка ...), він навіть не розуміє, що вкрав свої статки у людей, якось знайду це відео, дуже показове.