хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «пізнання»

Wreck Of The Hesperus - Procol Harum

Wreck Of The Hesperus
       Загибель вечірньої зірки

(Fisher / Reid)

We'll hoist a hand, becalmed upon a troubled sea
        Ми знайдемо сил, щоб втихомирити розбурхане море,  
"Make haste to your funeral", cries the Valkyrie
        "Поквапся на власний похорон", - гукає Валькирія*
We'll hoist a hand or drown amidst this stormy sea
        Ми здобудемо сил або згинемо посеред цього морського шторму,
"Here lies a coffin", cries the cemetery, it calls to me
        "Тут покоїться...", - оголошують могили на цвинтарі.
        Таке вчувається мені...

And all for nothing quite in vain was hope forever tossed
        І цілком марно Мрія споконвіку борсалася серед хвиль,
No thoughts explained, no moments gained, all hope forever lost
        жодну ідею не пояснено, жодної миті не подовжено,
        всяку надію назавжди втрачено.

One moment's space, one moment's final fall from grace
        Миттєва затримка, миттєва і безнадійна втрата прихильності,  
Burnt by fire, blind in sight, lost in ire
        і тебе палить вогонь, і ніц не видно навкруги,
        і губить несамовитий гнів.

 
We'll hoist a hand, becalmed upon a troubled sea
        Ми пробудимо силу, що приборкає розлютоване море,
I fear a mighty wave is threatening me
        страхітливо потужну хвилю, що височіє наді мною.
We'll hoist a hand, or drown amidst this stormy sea
        Ми знайдемо спосіб або потонемо в цій грізній стихії.
"Come follow after", cry the humble, "You will surely see"...
        "Прямуй за мною", - наполягає Скромність, - "І ти ясно зрозумієш..."
But still for nothing quite in vain was hope forever tossed
        Та все ж марно весь час борсалася серед хвиль Мрія,
No moments gained, no thoughts explained, all hope forever lost
        ані миті не додалося, жодної думки не роз'яснилося,
        вся надія вичерпалася,

One moment's space, one moment's final fall from grace
        коротка пауза, раптова втрата благодаті,
Burnt by fire, blind in sight, lost in ire
        яріє вогонь, глухі стіни навколо, згуба у нестямі...

                                                06.07.2014
СЛУХАТИ

Бажання

Не знавши ласки сильних рук, 
Ні поцілунків ніжних, щирих,
Ані гірких кохання мук,
Ні слів солодких, тошно-милих.

Жила, радівши усьому навколо,
думки у муть цю не впускала.
Допоки не постала гола
Перед життям, яке обрала.

У день злощасний теплий і ясний
На очі впало яблуко пізнання.
Яке в раю було таким невчасним,
Що надало початок всім людським стражданням.

І захотілось їй легкій і безтурботній
Пізнати що таке оте "КОХАНЯ",
Замазатися в каламуті тій болотній.
Усе в ім'я цікавості пізнання.

Уже проходить рік і другий, третій...
Від безтурботності немає і сліда.
Живе вона на іншій на якійсь планеті,
Картаючи себе за пізнання плода.

Від серця залишився лиш великий шрам,
Який від всіх вона ховає віртуозно.
Та це усе лиш зовнішній обман, 
Коли пізнаєш ближче, від неї дме морозом.

Усю себе вона віддасть тому, 
Хто обіцяє лиш її любити.
Та знов самотня повертається додому,
Увесь цей бруд брехні із себе змити.

Вона шукає істинне кохання,
Не розуміючи ні краю, ні межі.
І, мов мисливець, йде на полювання.
Не відрізняє вже реальність й міражі.

Сама уже, як загнана тварина:
на ту ж приманку попадається весь час.
І повз такої не пройде жоден хлопчина, 
Що пророкує їй черговий ляпас.


У ній не залишилось більше сили
Надія на кохання вже погасла остаточно.
І всі оті, що по одному разу "лиш її ЛЮБИЛИ",
Навідувалися у сни її жахливі мовчки.

Та в ніч одну відчула вона щастя.
Не знала точно, що за відчуття, 
В новому сні вона зустріла чудо-гостя.
Коханого, що дарував нове життя...


Зрештую, знайшла вона чого шукала, 
Не завжаючи на все навколо...
Прокинутися сили їй не стало.
Вже не розкаже вона про це нікому...